Постанова № 75957500, 08.08.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 127/5728/16-а

Головуючий у 1-й інстанції: Крапівницька Н. Л.

Суддя-доповідач: Сапальова Т.В.

08 серпня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сапальової Т.В.

суддів: Совгири Д. І. Курка О. П.

за участю:

секретаря судового засідання: Мирошниченко С.О.,

позивача: ОСОБА_2,

представника відповідача: Вербицької Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 10 квітня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

в березні 2016 року ОСОБА_2 до Вінницького міського суду Вінницької області з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України у м. Вінниці про визнання протиправною відмови управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці в перерахунку йому пенсії; зобов'язання відповідача здійснити йому перерахунок пенсії відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1-ї категорії, інваліду 3-ї групи, захворювання якого пов'язане з наслідками Чорнобильської катастрофи, та виплачувати пенсію основну не нижче шести мінімальних пенсій за віком, додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоровю у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, передбаченої ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування", з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року та з 01 січня 2016 року; зобов'язання відповідача передати у встановлений строк звіт про виконання судового рішення та стягненя з відповідача на користь позивача компенсації моральної шкоди в сумі 10 000 грн.

Постановою суду від 15.06.2016 року позовні вимоги задоволено частково.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, ОСОБА_2 та управління Пенсійного фонду України у м. Вінниці подали апеляційні скарги на постанову Вінницького міського суду від 15.06.2016.

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21.09.2016 апеляційні скарги ОСОБА_2 та управління Пенсійного фонду України у м. Вінниці залишено без задоволення, а постанову Вінницького міського суду від 15.06.2016 без змін.

Відповідачем подано касаційну скаргу на постанову Вінницького міського суду від 15.06.2016 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21.09.2016.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.11.2017 касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України у м. Вінниці задоволено частково. Постанову Вінницького міського суду від 15.06.2016 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21.09.2016 в частині задоволення позовних вимог скасовано, а справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. В решті постанову Вінницького міського суду від 15.06.2016 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21.09.2016 залишено без змін.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 19.01.2018 матеріали даної адміністративної справи передано на розгляд до Вінницького окружного адміністративного суду за предметною підсудністю відповідно до законодавства, чинного на час розгляду справи.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 10 квітня 2018 року позов задоволено частково, визнано протиправною відмову управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці в перерахунку та виплаті ОСОБА_2 щомісячної основної державної пенсії та додаткової пенсії, за шкоду заподіяну здоров'ю відповідно до вимог ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року; зобов'язано управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці перерахувати та виплатити ОСОБА_2 основну державну пенсію відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в розмірі не нижчому шести мінімальних пенсій за віком, починаючи з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року включно, з урахуванням вже проведених виплат; зобов'язано управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці перерахувати та виплатити ОСОБА_2 щомісячну додаткову пенсію, за шкоду заподіяну здоров'ю, в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком згідно до ст. 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з урахуванням ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов"язковове державне пенсійне страхування", починаючи з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року включно, з урахуванням вже проведених виплат. В задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи, що призвело до неправильного її вирішення.

Відзив на апеляційну скаргу від позивача на адресу Віницького апеляційного адміністративного суду не надходив, що відповідно до ч.4 ст.308 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Позивач в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги, у зв'язку з чим просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, а позовні вимоги про визнання протиправною відмови управління Пенсійного фонду України в м.Вінниці в перерахунку та виплаті ОСОБА_2 щомісячної основної державної пенсії та додаткової пенсії, за шкоду заподіяну здоров'ю відповідно до вимог ст. ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року слід залишити без розгляду, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 є постраждалим внаслідок аварії на ЧАЕС 1-ї категорії, інвалідом 3 групи, захворювання якого пов'язане з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, перебуває на обліку в управлінні ПФУ в м. Вінниці та отримує пенсію.

В березні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці з письмовою заявою про перерахунок його пенсії відповідно до статей 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Листом від 14 березня 2016 року № 79/М-1 позивачу відмовлено в перерахунку пенсії, у зв'язку з тим, що останній отримує пенсію в повному обсязі відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а тому відсутні правові підстави для поновлення нарахування виплати пенсії відповідно до статей 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Не погодившись з вказаним листом відповідача, позивач звернувся до суду з позовом.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року включно застосуванню підлягали норми статей 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не постанова Кабінету Міністрів № 1210 від 23 листопада 2011 року.

Водночас, суд першої інстанції не врахував висновки Вищого адміністративного суду України щодо належної правової оцінки поважності причин та наслідків пропуску позивачем строку звернення до суду, викладені в ухвалі від 23.11.2017 року.

З урахуванням наведеного колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач вказує на те, що позивачем пропущено встановлений законодавством строк звернення до адміністративного суду.

З матеріалів справи судом встановлено, що відповідно до протоколу судового засідання від 10.04.2018 року (Т.2 а.с.32-33) суд першої інстанції задовольнив клопотання позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду з позовом.

Відповідно до ч.7 ст. 243 КАС України ухвали, постановлені без виходу до нарадчої кімнати, заносяться секретарем судового засідання до протоколу судового засідання.

Згідно з ч.8 ст. 243 КАС України ухвали, постановлені в судовому засіданні, проголошуються негайно після їх постановлення.

Відповідно до п. 7 ч.5 ст.243 КАС України окремим документом викладаються, зокрема, ухвали з питань продовження та поновлення процесуальних строків.

Згідно з ч.6 ст.243 КАС України ухвали, які під час судового засідання викладаються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті та підписуються складом суду, який розглядає справу.

Таким чином, судом першої інстанції порушено порядок постановлення ухвали про поновлення строку звернення до суду.

При цьому ухвала про поновлення строку не може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду відповідно до ч.1 ст.294 КАС України.

Згідно з ч.3 ст.293 КАС України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Таким чином, суд апеляційної інстанції надає оцінку доводам апеляційної скарги про неповажність причин пропущення позивачем строків звернення до адміністративного суду та виходить з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 99 КАС України (в редакції, чинній на момент звернення позивача до суду з адміністративним позовом) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України (в редакції, чинній на момент звернення позивача до суду з адміністративним позовом) адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

Положення зазначених статей збереглися в чинній редакції Кодексу адміністративного судочинства України, змінилась лише їх нумерація - відповідно ст.ст. 122, 123.

За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

З матеріалів справи судом встановлено, що предметом оскарження у даній справі є перерахунок пенсії за період з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року.

В обґрунтування клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду в судовому засіданні позивач зазначив, що лише 14 березня 2016 року з листа відповідача № 79/М-1 він дізнався про порушення своїх прав.

Проте, враховуючи, що про виплату пенсії, яка є щомісячним платежем, в меншому розмірі, ніж передбачено законом, та відповідно порушення своїх прав позивач міг дізнатися, отримуючи таку виплату за відповідний місяць, то звернувшись в березні 2016 року до суду з позовними вимогами за період з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року, позивач пропустив строк звернення до суду, не навівши при цьому поважних та об'єктивних причин пропуску вказаного строку.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у справі №127/23012/18 (адміністративне провадження №К/9901/47757/18).

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Крім того, судом першої інстанції порушено порядок надання оцінки поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду та постановлення ухвали про поновлення строку звернення до суду.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги в частині щодо пропущення позивачем строку звернення до суду ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю підтверджуються встановленими у справі обставинами.

Відповідно до ч.4 ст.123 КАС України, якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Згідно з п.8 ч.1 ст.240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, зокрема, якщо з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 319, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці задовольнити повністю.

Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 10 квітня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання протиправною відмови управління Пенсійного фонду України в м.Вінниці в перерахунку та виплаті ОСОБА_2 щомісячної основної державної пенсії та додаткової пенсії, за шкоду заподіяну здоров'ю відповідно до вимог ст. ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року залишити без розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття відповідно до ч.1 ст.325 КАС України.

Згідно з ч.1 ст. 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Постанова суду складена в повному обсязі 17 серпня 2018 року.

Головуючий Сапальова Т.В. Судді Совгира Д. І. Курко О. П.