Постанова № 75957482, 17.08.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/1013/18

Головуючий у 1-й інстанції: Гнап Д.Д.

Суддя-доповідач: Сапальова Т.В.

17 серпня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сапальової Т.В.

суддів: Курка О. П. Совгири Д. І. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2018 року (ухвалене 24 квітня 2018 року, повний текст рішення складено 27 квітня 2018 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

в березні 2018 року ОСОБА_2 звернулася до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправною відмови Старокостянтинівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області в призначенні позивачу пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення"; зобов'язання Старокостянтинівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області зарахувати період роботи на посаді вихователя дитячого садка в колгоспі "Дружба" с. Коржівка Старокостянтинівського району Хмельницької області з 01.09.1985 по 01.10.1986, на посаді завідуючої дитячим садком в колгоспі та КСП ім. Шевченка с. Вишнопіль Старокостянтинівського району Хмельницької області з 01.12.1986 по 02.01.2014 до стажу, який дає право на пенсію за вислугу років, та призначити ОСОБА_2 пенсію за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з моменту звернення позивача до Старокостянтинівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області - з 27.12.2017.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2018 року позов задоволено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи, що призвело до неправильного її вирішення.

Зокрема, в обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає про те, що стаж роботи ОСОБА_2 у періоди з 01.09.1985 по 01.10.1986 та з 01.12.1986 по 02.01.2014 не підтверджений первинними документами.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначає про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, тому стаж позивача у спірні періоди є підтвердженим.

Сторони повноважних представників в судове засідання не направили, хоча повідомлялися про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 народилася 06.02.1965 року та згідно із записами в трудовій книжці НОМЕР_1 працювала в період:

- з 06.09.1984 по 01.09.1985 - на посаді виховательки підготовчого класу Коржівської восьмирічної школи;

- з 01.09.1985 по 01.10.1986 - на посаді виховательки дитячого садка в колгоспі "Дружба";

- з 01.12.1986 по 02.01.2004 - на посаді завідувачки дитячим садком в колгоспі та КСП ім. Шевченка;

- з 12.04.2007 по 11.08.2008 - на посаді завідувачки дитячого садка с. Вишнопіль;

- з 01.10.2009 по 31.12.2017 - на посаді виховательки дошкільного навчального закладу с. Вишнопіль.

Вважаючи, що має право на призначення пенсії за вислугу років, відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", ОСОБА_2 звернулася до Старокостянтинівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області із заявою щодо її призначення.

Листом Старокостянтинівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області №727/03 від 17.01.2018 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років. Зазначено, що згідно з наданими ОСОБА_2 документами, зараховано до спеціального стажу роботи 10 років 06 місяців 22 дні, а саме періоди роботи з 06.09.1984 по 01.09.1985 на посаді виховательки підготовчого класу Коржівської восьмирічної школи, з 12.04.2007 по 11.08.2008 - на посаді завідувачки дитячого садка с. Вишнопіль, з 01.10.2009 по 31.12.2017 - на посаді виховательки дошкільного навчального закладу с. Вишнопіль. Повідомлено, що періоди роботи з 01.09.1985 по 01.10.1986 в колгоспі "Дружба" та з 01.12.1986 по 02.01.2004 на посаді завідувачки дитячим садком в колгоспі ім. Шевченка не зараховано в спеціальний стаж, оскільки робота на цих посадах не підтверджена первинними документами.

Не погодившись з вказаною відмовою, позивач звернувся до суду з позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відсутність посилання чи неточність записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пільгової пенсії за віком.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті заявлених позовних вимог, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788) громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до п."а" ч.1 ст. 3 Закону №1788 право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом, зокрема особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах (у тому числі за угодами цивільно-правового характеру), незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, або є членами колгоспів та інших кооперативів (далі іменуються - підприємства та організації, якщо не обумовлено інше), - за умови сплати підприємствами та організаціями страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Згідно зі ст. 51 Закону №1788 пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Відповідно до ст. 52 Закону №1788 право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники освіти, охорони здоров'я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту "е" статті 55.

Згідно з пунктом "е" статті 55 Закону, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Відповідно до ст. 56 Закону №1788 до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Статтями 48 Кодексу законів про працю України та 63 Закону №1788 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до абз.5 ч.1 ст.40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Таким чином, законодавство містить вимогу лише щодо підтвердження первинними документами заробітної плати (доходу) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року, а не спеціального стажу роботи для призначення пенсії за вислугу років..

Водночас, додаткове підтвердження стажу роботи у разі наявності трудової книжки та відповідних записів у ній чинним законодавством не передбачено.

З матеріалів справи судом встановлено, що відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 ОСОБА_2 працювала в період з 01.09.1985 по 01.10.1986 - на посаді виховательки дитячого садка в колгоспі "Дружба"; з 01.12.1986 по 02.01.2004 - на посаді завідувачки дитячим садком в колгоспі та КСП ім. Шевченка (а.с.13-16).

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що даних, які містяться в трудовій книжці позивача, достатньо для зарахування до трудового стажу позивача періодів роботи з 01.09.1985 по 01.10.1986 та з 01.12.1986 по 02.01.2014.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що поданих позивачем до Старокостянтинівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області документів достатньо для призначення їй пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2018 року слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2018 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття відповідно до ч.1 ст.325 КАС України.

Згідно з ч.1 ст. 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Постанова суду складена в повному обсязі 17 серпня 2018 року.

Головуючий Сапальова Т.В. Судді Курко О. П. Совгира Д. І.