Постанова № 75957469, 15.08.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/1053/18

Головуючий у 1-й інстанції: Петричкович А.І.

Суддя-доповідач: Граб Л.С.

15 серпня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Граб Л.С.

суддів: Гонтарука В. М. Білої Л.М. ,

за участю: секретаря судового засідання: Черняк А.В.,

за участю: секретаря судового засідання: Черняк А.В.,

представника позивача: Олійника Ю.П.

представників відповідача: Кундиловської М.М., Коваля В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 травня 2018 року (повний текст виготовлено 24.05.2018) у справі за адміністративним позовом житлово-будівельного кооперативу "Резиденція Черкаси 1" до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

В березні 2018 року житлово-будівельний кооператив "Резиденція Черкаси 1" (далі ЖБК "Резиденція Черкаси 1") звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області ( далі ГУ ДФС у Хмельницькій області), в якому просив визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.08.2017 року № 0006151204 за формою "Р" на суму 919296 грн.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 травня 2018 року позов задоволено: скасовано та визнано протиправним податкове повідомлення-рішення від 18.08.2017 року № 0006151204.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок-невірного вирішення справи, просив рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 травня 2018 року скасувати та прийняти нове про відмову в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтуванні апеляційної скарги зазначено, що допущені в спірному податковому повідомленні-рішенні помилки у графі „найменування контролюючого органу та його місцезнаходження" не вплинуло на визначення контролюючим органом суми заниженого податкового зобов'язання та реквізити, відповідно до яких здійснюється сплата грошового зобов'язання ЖБК "Резиденція Черкаси 1".

Щодо факту виявленого порушення п.133.4 ст.133 Податкового кодексу України (далі- ПК України) відповідач вказав, що визначення суми податкових та грошових зобов'язань проведено ним у відповідності до вимог пп.54.3.2 п.54.3 ст.53 ПК України.

Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, мотивований тим, що перевірка ЖБК "Резиденція Черкаси 1" проведена ГУ ДФС у Хмельницькій області, тоді як спірне податкове повідомлення-рішення прийняте ДПІ у м.Хмельницькому, яке не уповноважене на прийняття податкових повідомлень-рішень, а отже в даному випадку має місце перевищення повноважень суб'єктом владних повноважень, що є підставою для скасування прийнятого останнім рішення.

Стосовно виявленого порушення п.133.4 ст.133 Податкового кодексу України позивач наголосив на тому, що він не допустив нецільового використання активів в частині оплати за роботи ТОВ "Валіо Груп", адже відповідачем не доведено, а судом першої інстанції не встановлено протилежного. Також зазначив, що відповідачем не доведено факт нереальності господарських операцій ЖБК "Резиденція Черкаси 1" з ТОВ "Валіо Груп" . Крім того, звернув увагу на принцип стабільності податкового законодавства, якому суперечить застосування до позивача правил п.133.4 ст.133 ПК України.

В судовому засіданні представники відповідача апеляційну скаргу підтримали у повному обсязі, просили вимоги, що в ній викладені, задовольнити. В свою чергу, представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, посадовими особами відповідача в період з 08.08.2017 по 09.08.2017 проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ЖБК "Резиденція Черкаси 1" з питань взаємовідносин з ТОВ "Валіо Груп" (ПН 39200771) за період з 01.01.2015 по 31.12.2015, за результатами якої складено акт від 09.08.2017 №1553/22-01-14-06/39469177.

В ході перевірки встановлено та зафіксовано в акті порушення ЖБК "Резиденція Черкаси 1" вимог пп. 133.4.3 п. 133.4 ст. 133 ПК України (в редакції від 13.08.2015 року), що призвело до заниження податку на прибуток за 2015 рік в сумі 919296 грн.

На підставі акту від 09.08.2017 №1553/22-01-14-06/39469177 ДПІ у м.Хмельницькому винесено податкове повідомлення-рішення форми "Р" №0006151204 від 18.08.2017, яким збільшено суму грошового зобов'язання ЖБК "Резиденція Черкаси 1" за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 919296 грн.

Не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив його до Державної фіскальної служби України.

За результатами розгляду скарги Державна фіскальна служба України скаргу ЖБК "Резиденція Черкаси 1" залишила без розгляду та повернула заявнику з підстав пропуску строку звернення.

В подальшому податкове повідомлення-рішення оскаржене позивачем до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що спірне податкове повідомлення-рішення №0006151204 від 18.08.2017 не відповідає вимогам ПК України, оскільки прийняте ДПІ у м.Хмельницькому, поза межами повноважень та не у спосіб визначений законом, а відтак підлягає скасуванню.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів виходить із наступного.

За правилами ч.2 ст.308 КАС України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до вимог п.133.4 ст.134 ПК України (в редакції з 13.08.2015) неприбутковим підприємством, установою та організацією є підприємство, установа та організація (далі - неприбуткова організація), що одночасно відповідає таким вимогам: утворена та зареєстрована в порядку, визначеному законом, що регулює діяльність відповідної неприбуткової організації; установчі документи якої містять заборону розподілу отриманих доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників), членів такої організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов'язаних з ними осіб; установчі документи якої передбачають передачу активів одній або кільком неприбутковим організаціям відповідного виду або зарахування до доходу бюджету у разі припинення юридичної особи (у результаті її ліквідації, злиття, поділу, приєднання або перетворення); внесена контролюючим органом до Реєстру неприбуткових установ та організацій латі - Реєстр).

Обов'язковою умовою для неприбуткових організацій, відповідно пп. 133.4.2 п.133.4 ст.133 ПК України (в редакції, чинній з 13.08.2015 року) є те, що доходи прибутки) неприбуткової організації використовуються виключно для фінансування видатків на утримання такої неприбуткової організації, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами.

Відповідно до пп.133.4.3 п.133.4 ст.133 ПК України (в редакції чинній з 13.08.2015 року) у разі недотримання неприбутковою організацією вимог, визначених цим пунктом, така неприбуткова організація зобов'язана подати у термін, визначений для місячного податкового (звітного) періоду, звіт про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації за період з початку року по останній день місяця, в якому вчинено таке порушення, та зазначити суму самостійно нарахованого податкового зобов'язання з податку на прибуток. Податкове зобов'язання розраховується, виходячи із суми операції нецільового використання коштів. Така неприбуткова організація виключається контролюючим органом з Реєстру неприбуткових установ та організацій та вважається платником податку на прибуток для цілей оподаткування з першого місяця, наступного за місяцем, у якому вчинено таке порушення.

З першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому вчинено таке порушення, до 31 грудня податкового (звітного) року неприбуткова організація зобов'язана щоквартально подавати до контролюючого органу податкову декларацію з податку на прибуток (з наростаючим підсумком та сплачувати податок у термін, визначений для квартального періоду) та подавати фінансову звітність та сплачувати податок на прибуток у порядку, встановленому цим розділом для платників податку на прибуток.

З наступного податкового (звітного) року така неприбуткова організація подає фінансову і податкову звітність та сплачує податок на прибуток у порядку, встановленому для платників податку на прибуток.

Відповідно до вимог п.54.3 ст.54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо:

- платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію, а при здійсненні заходів податкового контролю встановлено факти здійснення платником податків діяльності, що призвела до виникнення об'єктів оподаткування, наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу та наявності діючих (у тому числі призупинених) ліцензій на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством;

- дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

З матеріалів справи вбачається, що згідно зі статутом ЖБК "Резиденція Черкаси 1", останнє є неприбутковою організацією та не має на меті одержання прибутку. Предметом діяльності Кооперативу є забезпечення житлом та/або житловими приміщеннями Членів (Учасників) та Асоційованих членів кооперативу і членів їх сімей, шляхом сприяння будівництву багатоквартирних житлових будинків, за власні кошти Кооперативу, а також наступної експлуатації та управління цими будинками.

Також статутом позивача передбачено витрачання коштів виключно для здійснення діяльності, яка не має на меті отримання прибутку.

Так, 04 травня 2015 року між ЖБК "Резиденція Черкаси 1" та ТОВ "Валіо Груп" укладено договір підряду № 4/05-15п згідно якого ЖБК "Резиденція Черкаси 1" - Замовник, ТОВ "Валіо Груп" - Підрядник.

Предметом даного Договору є зобов'язання Підрядника за дорученням Замовника на власний ризик виконати певну роботу за умов цього Договору, а Замовник зобов'язується прийняти роботу та оплатити її.

На підтвердження здійснення господарських операцій згідно даного Договору позивачем надано копію вищевказаного Договору, довідки про вартість виконаних робіт та витрати за травень-жовтень 2015 року, акти №1-№6 приймання виконаних будівельних робіт за травень-жовтень 2015 року, акт звіряння взаємних розрахунків за січень 2015 року-грудень 2016 року, податковий звіт про використання коштів неприбуткових установ та організацій та копії виписок з банку.

За проведені роботи позивачем перерахувало ТОВ "Валіо Груп" кошти в сумі 5107195 грн.

Як стверджує відповідач, кошти перераховані ЖБК "Резиденція Черкаси 1" на рахунки TOB «Валіо Груп» для переведення їх в готівку, є нецільовим для даної неприбуткової організації використанням коштів, тому відповідно до вимог пп. 133.4.3 п.133.4 ст.133 ПК України (в редакції, чинній з 13.08.2015 року) ЖБК "Резиденція Черкаси 1" зобов'язано було до 20 вересня 2015 року подати Податковий звіт про використання коштів неприбуткових установ та організацій за період з початку 2015 року по 31.08.2015 (останній день місяця, в якому вчинено таке порушення) та зазначити суму самостійно нарахованого податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі36713,52 грн. виходячи із суми операції нецільового використання коштів в розмірі 203964 грн. (203964 грн. х 18%).

ЖБК "Резиденція Черкаси 1" у відповідності до вимог абзацу 2 пп.133.4.3 п.133.4 ст.133 Податкового кодексу України зобов'язано було: подати Податкову декларацію з податку на прибуток за III квартал 2015 року, в якій відобразити об'єкт оподаткування податком на прибуток в сумі 2879171 грн. та нарахувати податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 518250,18 грн. виходячи із суми операції нецільового використання коштів у вересні 2015 року в розмірі 2879171 грн. (2879171 грн. х 18%); подати Податкову декларацію з податку на прибуток за IV квартал 2015 року, в якій відобразити об'єкт оподаткування податком на прибуток в сумі 2024060 грн. та нарахувати податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 364330,80 грн., виходячи із суми операції нецільового використання коштів у жовтні 2015 року в розмірі 2024060 грн. (2024060 грн. х 18%).

Однак, суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно наданих позивачем доказів, за наслідком перерахування позивачем коштів, ТОВ «Валіо груп» виконані відповідні роботи і були досягнуті цілі та завдання, визначені установчими документами ЖБК "Резиденція Черкаси 1".

Так, на підтвердження використання вказаних коштів за цільовим використанням - на будівництво будинку, який прийнятий до експлуатації, ЖБК "Резиденція Черкаси 1" надано Декларацією про готовність до експлуатації об'єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності (м. Черкаси, вул. Гоголя,261), зареєстрованою Управлінням Державного архітектурно-будівельного контролю 11.01.2017 року №ЧК14317011026.

Натомість доводи відповідача грунтуються виключно на тому, що ЖБК "Резиденція Черкаси 1" провів оплату робіт ТОВ "Валіо Груп", які останнім не виконувались, оскільки в його діяльності наявні ознаки фіктивності.

При цьому, жодним доказом не підтверджується зняття коштів з рахунків ТОВ «Валіо груп» позивачем або іншими особами, передачу готівки позивачу або використання такої готівки останнім. Водночас, банківськими виписками підтверджується перерахування позивачем коштів у безготівковому порядку на рахунок ТОВ «Валіо груп» в якості оплати за будівельно-монтажні роботи згідно договору № 04/05-15 п від 04.05.2015.

В обґрунтування нереальності господарських операцій ЖБК "Резиденція Черкаси 1" з ТОВ «Валіо груп» відповідач зазначає, що відповідно до умов договору підряду, позивачем не надано передбачених цим договором, а саме: Додаток №1 до договору (кошторис), проектна документація, інших необхідних документів для виконання будь-якого виду будівельних робіт. Тобто, із змісту договору не вбачається які саме роботи мало виконувати TOB "Валіо Груп", також вартість виконуваних робіт.

Також наданий позивачем Акт звіряння взаємних розрахунків за січень 2015-грудень 2016 року підписаний лише зі сторони ЖБК "Резиденція Черкаси 1" і не містить підпису з боку TOB "Валіо Груп", а Акти виконаних будівельних робіт проведено не у місяць здійснення перерахування коштів на адресу TOB "Валіо Груп".

Відповідач крім того, вказує на те, що акти та довідки про вартість виконаних робіт за травень-жовтень 2015 року скріплені печатками з реквізитами TOB "Валіо Груп" та ЖБК "Резиденція Черкаси 1" без зазначення дати складання таких первинних документів, також в довідках відсутня інформація про об'єкт будівництва. Декларація про готовність до експлуатації об'єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності не містить інформації про генерального підрядника TOB "Валіо Груп".

В ході перевірки, посадовими особами відповідача встановлено відсутність у ТОВ "Валіо Груп" виробничих та трудових ресурсів для виконання будівельних робіт у обсягах, наведених з довідках про вартість виконаних будівельних робіт та витрат та актах приймання виконаних робіт.

Як зазначено відповідачем, листом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 08.10.2007 №7/10-598 встановлено норми тривалості робочого часу в годинах та кількість робочих днів в місяці, які необхідно враховувати при визначенні вартості будівельних робіт.

Відповідно до даного листа в ході перевірки проведений розрахунок необхідної кількості працівників будівельних професій, необхідних для виконання будівельних робіт, в обсягах, зазначених в актах виконаних робіт.

Перевіркою встановлено, що в ТОВ "Валіо Груп" відсутні трудові ресурси для виконання робіт в обсягах, зазначених в вищевказаних актах виконаних робіт. Документального підтвердження залучення ТОВ "Валіо Груп" трудових ресурсів у вищенаведеній кількості для виконання будівельних робіт, зазначених у Актах приймання виконаних будівельних робіт для проведення перевірки немає. При цьому, згідно баз даних ДФС України встановлено, ще у ТОВ "Валіо Груп" власні трудові ресурси для здійснення будь-якого виду господарської діяльності відсутні. Згідно даних Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДФС України, ЄРПН перевіркою не встановлено взаємовідносин ТОВ "Валіо Груп" з іншими суб'єктами господарювання щодо оренди основних засобів, необхідних для використання будівельних робіт, в обсягах, зазначених у актах приймання виконаних будівельних робіт.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

При цьому відповідно до статті 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

За вимогами частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 статті 9 Закону № 996-XIV).

Тобто, будь-які документи, у тому числі договори, акти, накладні, рахунки тощо, мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх передбачених чинним законодавством формальних реквізитів таких документів.

Водночас, документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

При цьому наявність або відсутність окремих документів, або помилки у їх оформленні не можуть слугувати підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 19 червня 2018 року, справа №826/7704/16 (адміністративне провадження №К/9901/38191/18) та від 17 квітня 2018 року, справа №820/475/17 (адміністративне провадження №К/9901/4907/17).

Таким чином, недоліки виявлені податковим органом в наданих позивачем документах не можуть свідчити про фіктивність правовідносин між ЖБК "Резиденція Черкаси 1" та ТОВ «Валіо Груп» спрямованих на виконання умов договору підряду № 4/05-15п від 04 травня 2015 року.

Стосовно посилань апелянта на те, що в TOB "Валіо Груп" не має у власності трудових ресурсів на виконання будівельно-монтажних робіт, колегія суддів вказує на таке:

Відповідно ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, Верховний Суд в постанові від 06.02.2018 у справі 804/4940/14 зазначив, що відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Таких висновків дійшов Верховний Суд і в постанові від 19 червня 2018 року у справі №826/7704/16 (адміністративне провадження №К/9901/38191/18).

Колегія суддів звертає увагу, що відповідачем не доведено, а судом не встановлено неможливості залучення в даному випадку трудових ресурсів за цивільно-правовими угодами.

Також відповідач зазначає, що згідно інформації з бази даних ДФС України, ТОВ „Валіо Груп" у періоді відображення господарських операцій з ЖБК „Резиденція Черкаси 1" перебувало на податковому обліку в ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва (Заводський район), юридична адреса: 54055, Миколаївська область, Заводський район, вул.Чигирина, 167. ТОВ „Валіо Груп" взято на облік 05.05.2014. Основний вид діяльності 41.10 - організація будівництва будівель. Керівник та головний бухгалтер в одній особі - ОСОБА_6 (РНОКГ1П НОМЕР_2).

Засновниками товариства також є ОСОБА_6 (НОМЕР_2) та ОСОБА_7 (НОМЕР_3).

Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №200176278 від 01.07.2014 анульоване 23.06.2015, причина анулювання свідоцтва - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням.

Остання податкова звітність підприємства подана в липні 2014 року керівником підприємства ОСОБА_8, реєстраційний номер картки платника податків НОМЕР_4 якого закритий ще в ї кварталі 2012 року, в зв'язку з повідомленням про смерть.

В ході перевірки відповідачем, окрім того, використано інформацію, надану відділом боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом ТУ ДФС у Хмельницькій області. Зокрема, останній посилається на матеріали досудового розслідування кримінальних проваджень: № 32015100020000162, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08.12.2015, за ознаками складу злочину, передбаченого ч.5 ст.27, ч.3 ст.212, ч.2 ст.200, ч.1 ст.205 Кримінального кодексу України; №32015100070000064, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.06.2015 за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.205, ч.1 ст.212, ч.5 ст.27, ч.3 ст.212 Кримінального кодексу України; №22016000000000092, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.03.2016 за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.2 ст.205 Кримінального кодексу України; №32017100070000002, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05.01.2017 за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.205, ч.1 ст.212, ч.5 ст.27 ч.3 ст.212 Кримінального кодексу України.

Досудовим розслідуванням у рамках цих кримінальних справ встановлено, що на території м. Києва діє група осіб, які шляхом використання ряду підконтрольних "фіктивних" підприємств, а саме: ТОВ "Валіо Груп" та інших, вчиняють дії щодо пособництва службовим особам реального сектору економіки в ухиленні від сплати податків в особливо великих розмірах. У ході досудового розслідування встановлено, що невстановлені слідством особи створили (придбали) ТОВ "Валіо Груп" з метою прикриття незаконної діяльності реального сектору.

В ході досудового розслідування був допитаний свідок ОСОБА_6, який згідно інформаційних ресурсів ДФС України є посадовою особою та співзасновником ТОВ "Валіо Груп".

Під час проведення оперативних заходів встановлено, що громадянин ОСОБА_6 фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1. Протягом 2009-2015 років останній відбував покарання в місцях позбавлення волі, потім працював водієм таксі в м.Мостиська, а на даний час працює водієм таксі в м.Львові. На запитання, чи відомо йому, що він рахується директором та засновником ТОВ „Валіо Груп" та чи відомий йому інший засновник підприємства гр. ОСОБА_7, та яке він має відношення до фінансово-господарської діяльності ТОВ „Валіо Груп", ОСОБА_6 повідомив, що він ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності підприємства не має. Інший засновник підприємства - гр. ОСОБА_7 йому також не відомий.

Як вбачається з наданих суду письмових пояснень представника відповідача від 04.07.2018 року, відповідно до наданих для проведення невиїзної перевірки ЖБК „Резиденція Черкаси 1" копій первинних документів встановлено, що Договір підряду №4/05-15п від 04.05.2015 підписано зі сторони ТОВ "Валіо Груп" директором ОСОБА_9

Вказаною особою надано пояснення працівникам СУ ФР ГУ ДФС у Харківській області від 10.08.2016 та від 26.10.2016 про непричетність до створення, реєстрації, ведення та здійснення господарських операцій ТОВ "Валіо Груп".

Так, відповідно до ч.1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини першої статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Порядок отримання показань під час досудового слідства та порядок їх фіксації у протоколі допиту визначено КПК України.

За правилами частини першої статті 23 КПК суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

Частина друга цієї ж статті визначає, що не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

Частиною четвертою статті 95 КПК України встановлено, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Таким чином, протоколи допиту, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді.

Крім того, під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції встановлено, що посилання на пояснення свідка ОСОБА_9 відсутні в акті перевірки відповідача.

Відповідно до ч.6 ст.78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, до винесення вироку в рамках кримінального провадження, протокол допиту досудового розслідування не може вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві.

Разом з цим, колегія суддів зазначає, що ні на момент проведення податкової перевірки та фіксації її наслідків, ні станом на час розгляду даної справи в судах першої та апел яційної інстанції, інформація стосовно винесення вироку щодо посадових осіб ТОВ "Валіо Груп" відсутня.

Як пояснила представник відповідача під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, станом на день апеляційного розгляду справи, їй не відомо про існування такого вироку.

Як зазначив Верховний Суд в постанові від 27 березня 2018 року у справі №816/809/17 (адміністративне провадження №К/9901/1349/170, сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб'єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Аналогічні висновки містяться і в постановах Верховного Суду України від 05 березня 2012 року у справі №21-421а11 та від 22 вересня 2015 року у справі №810/5645/14 та в постановах Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі №2а-9375/11/1370 (адміністративне провадження №К/9901/5919/18) та від 13 березня 2018 року у справі №826/13582/13-а (адміністративне провадження №К/9901/19905/18).

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що матеріали досудового розслідування за вказаними вище кримінальними провадженнями не можуть бути враховані як доказ фіктивності ТОВ "Валіо Груп".

Крім того, посилання відповідача на те, що господарські операції позивача з ТОВ «Валіо груп» здійснювались з метою заниження податкових зобов'язань, а також на те, що свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість TOB "Валіо Груп" №200176278 від 01.07.2014, анульоване 23.06.2015 року (причина анулювання свідоцтва - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням), жодним чином не свідчить про отримання певної вигоди позивачем, адже останній є неприбутковою організацією, не є платником ПДВ, а тому не міг отримати податкову вигоду за результатами документування господарських операцій з TOB "Валіо Груп". До того ж, всі платежі на рахунки TOB "Валіо Груп" позивач проводив без ПДВ, що вказує на неможливість формування податкового кредиту за наслідками таких операцій.

Колегія суддів також акцентує увагу на принципі індивідуальної відповідальності за вчинене порушення (ч.2 ст.61 Конституції України).

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав проти України", якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Таким чином, ЄСПЛ чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від дотримання його контрагентом податкової дисципліни та правильності ведення ним податкового або бухгалтерського обліку. Тобто, у разі підтвердження факту отримання послуг, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені виконавцем, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи (постанови Верховного Суду від 20 лютого 2018 року по справі №813/4931/13-а, від 06.02.2018 по справі №802/4940/14).

Проте, посадовими особами відповідача під час здійснення перевірки таких обставин не встановлено.

Відповідач не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

Тому, можливі порушення контрагентом позивача вимог податкового законодавства щодо відображення господарських операцій в податковому обліку та сплати податків спричиняє негативні наслідки саме для нього, а не для позивача.

Колегія суддів акцентує увагу на тому, що відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та "Вуліч проти Швеції" визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

Стосовно тверджень позивача про те, що спірне податкове повідомлення-рішення винесене суб'єктом владних повноважень не наділеним такою компетенцією, колегія суддів вказує на слідуюче.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У статті 19-3 ПК України визначено перелік повноважень державних податкових інспекцій: здійснення сервісного обслуговування платників податків; здійснення реєстрації та ведення обліку платників податків та платників єдиного внеску, об'єктів оподаткування та об'єктів, пов'язаних з оподаткуванням; формування та ведення Державний реєстр фізичних осіб - платників податків, Єдиний банк даних про платників податків - юридичних осіб, реєстри, ведення яких покладено законодавством на контролюючі органи; виконання інших функцій сервісного обслуговування платників податків, визначені законом.

Водночас, статтею 19-1 ПК України функцію контрольно-перевірочної роботи закріплено виключно за контролюючими органами обласного та центрального рівнів.

У п.41.1 ст.41 ПК України визначено, що контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи.

Відповідно до п.1 Положення про ГУ ДФС у Хмельницькій області, затвердженого наказом ДФС України від 27.03.2017 №202, ГУ ДФС у Хмельницькій області є територіальним органом ДФС України, який підпорядковується ДФС.

Таким чином, повноваженнями щодо винесення податкових повідомлень-рішень наділено саме ГУ ДФС у Хмельницькій області, а не ДПІ у м.Хмельницькому.

Разом з тим, як встановлено з матеріалів справи спірне податкове повідомлення рішення прийнято ДПІ у м.Хмельницькому.

Як слідує з листа ДПІ у м. Хмельницькому №2491/22-55-10 від 02.05.2018 податкове повідомлення-рішення №0006151204 від 18.08.2017 ДПІ у м. Хмельницькому Головного управління ДФС у Хмельницькій області, не виносилось.

В матеріалах справи також наявний лист ГУ ДФС у Хмельницькій області №11886/10/22-01-10-02 від 07.05.2018, з якого вбачається, що у податковому повідомленні-рішенні №0006151204 від 18.08.2017 допущено помилки, а тому у його тексті слід читати замість "ДПІ у м. Хмельницькому ГУ ДФС у Хмельницькій області, вул. Героїв Майдану, 12" слід читати "ГУ ДФС у Хмельницькій області, м. Хмельницький, вул. Пилипчука, 17" та замість "Заступник начальника ДПІ у м.Хмельницькому ГУ ДФС у Хмельницькій області - "Заступник начальника ГУ ДФС у Хмельницькій області".

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що чинним законодавством не передбачено виправлення помилок в податкових повідомленнях-рішеннях. Окрім того, як видно з податкового повідомлення-рішення №0006151204 від 18.08.2017, останнє підписано саме посадовою особою ДПІ у м.Хмельницькому ГУ ДФС у Хмельницькій області, а не ГУ ДФС у Хмельницькій області, що на думку колегії суддів не можна вважати опискою.

За вказаних обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0006151204 від 18.08.2017, яке винесене ДПІ у м. Хмельницькому ГУ ДФС у Хмельницькій області, не відповідає вимогам ст.19-1, ст.41, ст.86 ПК України та Порядку №1204, що є окремою підставою для його скасування.

При цьому колегія суддів вважає помилковою позицію суду першої інстанції стосовно пропуску ЖБК "Резиденція Черкаси 1" строку на оскарження позивачем спірного податкового повідомлення-рішення до ДФС України, оскільки відповідно до п.56.16. ст.56 ПК України днем подання скарги вважається дата отримання відділенням поштового зв'язку від платника податків поштового відправлення із скаргою, яка зазначена відділенням поштового зв'язку в повідомленні про вручення поштового відправлення або на конверті.

Як встановлено з матеріалів справи та не заперечувалось сторонами останнім днем на оскарження податкового повідомлення-рішення №0006151204 від 18.08.2017 було 29.08.2017 року, а як свідчать надані позивачем докази, скаргу подано ним через відділення поштового зв'язку 29.08.2017 року.

Проаналізувавши приписи законодавства України, надавши оцінку усім доказам у справі в їх сукупності, враховуючи те, що в ході апеляційного розгляду справи відповідачем не доведено фіктивності господарських операцій позивача з ТОВ "Валіо Груп", а судом першої інстанції не встановлено жодних доказів на підтвердження того, що оплата ЖБК "Резиденція Черкаси 1" коштів за роботи ТОВ "Валіо Груп" є нецільовим використанням коштів, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.08.2017 року № №0006151204.

У відповідності із ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 6,72, 74, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 травня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 20 серпня 2018 року.

Головуючий Граб Л.С. Судді Гонтарук В. М. Біла Л.М.