Постанова № 75957357, 14.08.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 серпня 2018 р.м.ОдесаСправа № 815/2662/18

Категорія: 6.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Юхтенко Л.Р. Місце ухвалення: м. Одеса

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Бітова А.І.

суддів - Лук'янчук О.В.

- Ступакової І.Г.

при секретарі - Лавришині А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 12 червня 2018 року у справі за позовною заявою ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до Тарутинської селищної ради Одеської області, за участю третьої особи ОСОБА_5, про визнання договору оренди землі недійсним,

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2018 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом до Тарутинської селищної ради Одеської області про визнання договору оренди землі, укладеного 15 грудня 2015 року між селищною радою та ОСОБА_5 недійсним.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 12 червня 2018 року у відкритті провадження в адміністративній справи відмовлено на підставі п.1 ч.1 ст. 170 КАС України.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм процесуального права.

У відзиві відповідача на апеляційну скаргу вказується, що подана скарга є безпідставною та необґрунтованою, оскільки судом правильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ОСОБА_3, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступного.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 170 КАС суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відмовляючи у відкритті провадження в адміністративній справи, суд першої інстанції вважав, що підстави позову випливають зі спірних правовідносин, що мають цивільно-правовий характер, і, дії відповідача, не пов'язані безпосередньо зі здійсненням владних управлінських повноважень, а тому цей спір підлягає розгляду судом загальної юрисдикції за правилами цивільного судочинства.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 зазначив, що земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органами місцевого самоврядування як суб'єктом владних повноважень, пов'язуються з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності, належать до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Судова колегія вважає висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 6-14, 19, 73, 74, 77, 78, п.1 ч.1 ст. 107 КАС України, а доводи апеляційної скарги необґрунтованими з наступного.

Відповідно до ч. ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч.1 ст. 2 КАС).

Відповідно до п.п. 1 , 2 ч.1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, у тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, предметом перевірки в яких судом є законність рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій у публічно-правовій сфері.

Судова колегія звертає увагу апелянта, що предметом даного спору є визнання недійсним договору оренди землі, укладений між селищною радою та фізичною особою.

Пунктом 4 ч.1 ст. 19 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів.

Особливості, які характеризують угоду як адміністративний договір наведено в п.16 ч.1 ст. 4 КАС України, згідно якого адміністративний договір - це спільний правовий акт суб'єктів владних повноважень або правовий акт за участю суб'єкта владних повноважень та іншої особи, що ґрунтується на їх волеузгодженні, має форму договору, угоди, протоколу, меморандуму тощо, визначає взаємні права та обов'язки його учасників у публічно-правовій сфері й укладається на підставі закону:

а) для розмежування компетенції чи визначення порядку взаємодії між суб'єктами владних повноважень;

б) для делегування публічно-владних управлінських функцій;

в) для перерозподілу або об'єднання бюджетних коштів у випадках, визначених законом;

г) замість видання індивідуального акта;

ґ) для врегулювання питань надання адміністративних послуг.

Частиною 1 ст. 2 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оренду землі", оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 13 цього ж Закону передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 2 ЗК України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Суб'єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності (п."б" ст. 80 ЗК України).

До повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу (п."в" ст. 12 ЗК України).

Пунктом "б" ст. 5 ЗК України проголошено принцип забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави.

З системного тлумачення наведених норм, судова колегія надходить до висновку, що правовідносини щодо оренди землі полягають у оплатному користуванні земельною ділянкою на умовах, передбачених договором оренди землі, якій є цивільно-правовим.

Отже, договір оренди землі не є адміністративний договір, а відповідач, реалізуючи право розпорядження земельною ділянкою, відповідно до ст.5 ЗК України має рівні права з громадянами та юридичними особами, з якими він вступає у відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, тобто є рівноправним суб'єктом земельних відносин. У цьому спорі учасники земельних правовідносин не підпорядковані один одному і суб'єкт владних повноважень - Тарутинська селищна рада публічно-владних управлінських функцій не здійснює.

Таким чином, на підставі аналізу норм чинного законодавства та матеріалів справи судова колегія приходить до переконання, що у випадку, що розглядається, спір за своєю сутністю не є публічно-правовим, а приватноправовим, оскільки вимоги позивача не підпадають під дію ст. 19 КАС України, отже, такий має розглядатися за правилами цивільного судочинства.

Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 312, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, судова колегія, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 12 червня 2018 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 20 серпня 2018 року.

Головуючий суддя: Бітов А.І.Суддя: Суддя: Лук'янчук О.В. Ступакова І.Г.