Постанова № 75957345, 15.08.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 серпня 2018 р.м.ОдесаСправа № 815/153/18

Категорія: 6.3 Головуючий в 1 інстанції: Юхтенко Л.Р.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Джабурія О.В.

суддів: Кравченко К.В. , Вербицька Н. В.

при секретарі: Філімович І.М.

за участю:

представника апелянта (позивачів) - ОСОБА_1 (довіреність від 18.01.2018 р.)

позивачів - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4

представників відповідачів - Рижко К.В. (довіреність від 02.01.2018 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 травня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Юридичного департаменту Одеської міської ради Купрійчук Євгенії Андріївни, Управління державної реєстрації Юридичного департаменту Одеської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення №39035952 від 28.12.2017р. та зобов'язання внести зміни щодо об'єкту нерухомого майна,

ПОЗОВНІ ВИМОГИ ТА

НАСЛІДКИ ВИРІШЕННЯ ПОЗОВУ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

До суду надійшла позовна заява ОСОБА_2 ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Юридичного департаменту Одеської міської ради Одеської міської ради Купрійчук Євгенії Андріївни про визнання протиправним та скасування рішення №39035952 від 28.12.2017р. та зобов'язання внести зміни щодо об'єкту нерухомого майна.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем при винесенні рішення про відмову у внесенні змін до розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відкритого на об'єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 13977445851101, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, який має такі актуальні дані та технічні характеристики: загальна площа 143,9 кв.м, житлова площа 92,7 кв.м.; складається в цілому з: літери «А», «И», «Н» - житловий будинок, літера «З» - навіс, літера «К»-вбиральня, літера «Л»- сарай, №1-3 огорожа,I,II мостіння не достатньо вивчено подані для реєстрації документи, тому рішення підлягає визнанню протиправним і скасуванню.

Так, представник позивачів зазначив, що 28.12.2017 року позивачі звернулись із заявою до державного реєстратора для внесення змін до записів Державного реєстру прав щодо об'єкту нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, який згідно актуальної інформації має такі технічні характеристики: загальна площа 143,9 кв.м, житлова площа 92,7 кв.м.; складається в цілому з: літери «А», «И», «Н» - житловий будинок, літера «З» - навіс, літера «К»-вбиральня, літера «Л» - сарай, №1-3огорожа I,II мостіння, що було підтверджено документами, а саме: копіями паспортів та ідентифікаційних номерів співвласників, правовстановлюючих документів на нерухомість, технічного паспорту, довіреністю представника одного із співвласників. Позивачі вважають, що зазначена у технічному паспорті на об'єкт нерухомого майна інформація щодо господарської будівлі літ. «Н» - житловий будинок, яке раніше було капітальним гаражем, ця переобладнана частина домоволодіння також не підлягає прийняттю в експлуатацію. Окрім того, щодо господарської будівлі літ «И» - житлове приміщення, яке раніше було літньою кухнею, то відповідно довідки КП «БТІ ОМР», ця переобладнана складова частина домоволодіння теж не підлягає прийняттю до експлуатації, вказана довідка КП «БТІ ОМР» не була надана при поданні документів для державної реєстрації змін, оскільки цього не потребує чинне законодавство.

Таким чином, представник позивачів вважає, що та обставина, що позивачі успадкували домоволодіння, у складовій частині якого згідно рішення суду було зазначено літ «Н», як гараж не позбавляє права уточнити у державному реєстрі прав актуальні дані про домоволодіння та його технічні характеристики, зокрема, інформацію про складові частини домоволодіння, в зв'язку з чим не вбачається будь-яких суперечностей в тому, що після технічної інвентаризації об'єкту нерухомого майна, зокрема його складових частин, технічні характеристики об'єкта нерухомого майна в цілому змінились.

У встановлений судом строк, відповідач подав до суду відзив на позовну заяву (вхід. №4230/18 від 14.02.2018 року) (а.с. 48-50), в якому відповідач проти задоволення позову заперечував, зазначивши, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки державним реєстратором відмовлено в проведенні реєстраційної дії, з тих підстав, що за ОСОБА_4 та ОСОБА_2 було зареєстровано право власності на домоволодіння №29 по вулиці Йосипа Тимченка (вул. Колгоспна) по 1/2 за кожною на підставі рішення Київського районного суду міста Одеси від 26.04.2007 року у справі 32-3502/2007 на підставі договору дарування від 03.11.2017 року; 1/4 частка домоволодіння зареєстрована за ОСОБА_3, де літ. «Н» була зазначена як гараж, а тому зазначені суперечності унеможливлюють встановлення того факту, що житловий будинок був збудований 05.08.1992 року, як зазначено у поданих для реєстрації документах, крім того, відсутня інформація щодо зміни цільового призначення складової частини літ. «И» з літньої кухні на житловий будинок. Таким чином, відповідач вважає, що відмовляючи у проведенні реєстраційної дії діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством.

В свою чергу, позивач надав відповідь на відзив (Вхід. №4892/18 від 20.02.2018р.), відповідно до якого вважає відзив відповідача необґрунтованим.

Ухвалою суду від 15 лютого 2018 року витребувано з Управління державної реєстрації Юридичного департаменту Одеської міської ради (місцезнаходження: 65009, м. Одеса, вул. Черняховського,6) належним чином засвідчені копії рішення про відмову у внесенні змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №39035952 від 28.12.2017р. та документів, на підставі яких державним реєстратором речових прав на нерухоме майно Купрійчук Є.А. було прийнято рішення про відмову, які надійшли до суду.

Також до суду 16 березня 2018 року (вхід. №7413/18) від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 16 березня 2018 року за клопотанням відповідача витребувано у КП «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради належним чином завірені копії усіх наявних документів по інвентаризації об'єкту нерухомого майна - домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 за весь період часу, які надані до суду.

До суду 19 квітня 2018 року (вхід. №1076/18) від Управління державної реєстрації Юридичного департаменту Одеської міської ради надійшов лист від 17 квітня 2018 року вх. №21101-18, яким повідомлено, що те, що розпорядженням Одеського міського голови від 29.03.2018 року №414-К Купрійчук Є.А. звільнено з посади державного реєстратора.

З цих підстав, ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання 20 квітня 2018 року залучено до участі у справі в якості другого відповідача Управління державної реєстрації Юридичного департаменту Одеської міської ради.

У свою чергу, відповідач - Управління державної реєстрації Юридичного департаменту Одеської міської ради надало відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти задоволення позову заперечувало, зазначивши, що державний реєстратор діяла в межах та у спосіб, передбачені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання 08 травня 2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У відкритому судовому засіданні представник позивачів та ОСОБА_4 підтримали позовні вимоги у повному обсязі та просили їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

ОСОБА_3 у судове засідання не з'явилась, про дату час та місце призначення судового засідання повідомлена належним чином та завчасно, про що свідчить розписка. В матеріалах справи міститься заява від 10.04.2018 року (вхід. №9866/18) від позивача ОСОБА_3 про розгляд справи за її відсутності.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17 травня 2018 року у задоволенні позовної заяви відмовлено повністю.

На вказане рішення ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу. Апелянт просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі. Апелянт в своїй апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції при прийнятті рішення були порушені норми матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

КОЛЕГІЯ СУДДІВ ВСТАНОВИЛА

Рішенням Київського районного суду міста Одеси від 26 квітня 2007 року у справі №2-3502/2007 визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частку домоволодіння по АДРЕСА_1; визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку домоволодіння по АДРЕСА_1. Зазначене рішення суду набрало законної сили 07.05.2007 року (а.с.10).

08.06.2010 року Комунальним підприємством «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості» від 08.06.2010 року за ОСОБА_4 зареєстровано право власності на домоволодіння по АДРЕСА_1 на праві спільної часткової власності 1/2 частина.

Згідно договору дарування від 03.11.2017 року ОСОБА_2 подарувала, а ОСОБА_3 прийняла безоплатно у дарунок 1/4 частку домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка складається в цілому з одного житлового будинку літери «А», загальною площею 98,8 кв.м., житловою площею 65,8 кв.м., надвірних споруд : літера «З» - навіс, літера «И» - літня кухня, літ. «И1» - веранда, «К»-вбиральня, літера «Л» - сарай, лат. «Н» - гараж, №1-3 огорожа,I,II вимощення (а.с.14).

Як углядається з довідки КП «Бюро технічної інвентаризації ОМР» від 15.08.2017 року за №487592.36, у зв'язку з тим, що будівля сарай літ. «Л» побудовано до 05.08.1992 року не належать до самочинного будівництва, навіси літ. «В,Р2 веранда літ. «М» та літня кухня літ. «П» знесені. В домоволодінні за вказаною адресою самочинно побудовані та самочинно переобладнані чи реконструйовані приміщення відсутні (а.с.15).

Матеріалами справи підтверджено, що 20.12.2017 року ТОВ «Нове бюро технічної інвентаризації» виготовлено за замовленням ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3 технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1, згідно якого зазначений будинок складається з літ. «А,И,Н» житловий будинок, літ. «З» навіс, літ. «К» вбиральня, літ. «Л» сарай, «М1-3» огорожа, I-II мостіння (а.с.16-20).

28 грудня 2017 року представник позивачів звернувся із заявою №109442811 про внесення змін до державного реєстру прав, поданих ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_3

Рішенням про відмову у внесенні змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №39035952 від 28 грудня 2017 року, державний реєстратор відмовив у внесенні змін до розділу Державного реєстру прав на нерухоме майно, відкритого на об'єкт нерухомого майна за реєстраційним номером № 1397745851101 (а.с.54).

Не погодившись із зазначеним рішенням відповідача, позивачі звернулися до суду із зазначеним позовом.

ЗАСТОСУВАННЯ НОРМ ПРАВА

Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає та враховує наступне.

Спірні правовідносини регулюються Житловим кодексом, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»; Порядком ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 2 жовтня 2011 року № 1141 та Порядком Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, зареєстрованого постановою Кабінету Міністрів України № 1127 від 25 грудня 2015 р.

Згідно п.1.2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 127 від 24.05.2001 року, інструкція визначає порядок та методику проведення технічної інвентаризації збудованих (реконструйованих) будинків, допоміжних будівель та споруд з метою: - визначення їх фактичної площі та об'єму (щодо проектних); - обстеження та оцінки технічного стану наявних об'єктів; - установлення вартості об'єктів. Технічна інвентаризація проводиться у таких випадках: перед прийняттям в експлуатацію завершених будівництвом об'єктів, у тому числі після проведення реконструкції та капітального ремонту; перед проведенням державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва; перед проведенням державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна, що утворився в результаті поділу, об'єднання об'єкта нерухомого майна або виділення частки з об'єкта нерухомого майна, крім випадків, коли в результаті такого поділу, об'єднання або виділення частки завершений будівництвом об'єкт приймався в експлуатацію.

Отже, технічний паспорт БТІ - це документ, який має довідкову інформацію про фактичний стан нерухомості, а саме: про площі, поверховості, дату побудови, технічних характеристик будівлі.

Відповідно вимог ч.1 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав.

У разі зміни ідентифікаційних даних суб'єкта права, визначення часток у праві спільної власності чи їх зміни, зміни суб'єкта управління об'єктами державної власності, відомостей про об'єкт нерухомого майна, у тому числі зміни його технічних характеристик, виявлення технічної помилки в записах Державного реєстру прав чи документах, виданих за допомогою програмних засобів ведення цього реєстру (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), за заявою власника чи іншого правонабувача, обтяжувача, а також у випадку, передбаченому підпунктом «в» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, вносяться зміни до записів Державного реєстру прав.

Відповідно до вимог п.40 Порядку Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, зареєстрованого постановою Кабінету Міністрів України № 1127 від 25 грудня 2015 р. (надалі Порядок № 1127), державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених статтею 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та цим Порядком.

Згідно до вимог п.41 Порядку № 1127, для державної реєстрації права власності на новозбудований об'єкт нерухомого майна подаються: 1) документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта; 2) технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна; 3) документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси; 4) письмова заява або договір співвласників про розподіл часток у спільній власності на новозбудований об'єкт нерухомого майна (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, що набувається у спільну часткову власність); 5) договір про спільну діяльність або договір простого товариства (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, будівництво якого здійснювалось у результаті спільної діяльності).

Документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, не вимагається у разі, коли реєстрація такого документа здійснювалася в Єдиному реєстрі документів.

У такому разі державний реєстратор відповідно до наданих заявником у відповідній заяві відомостей про реєстраційний номер документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, обов'язково перевіряє наявність реєстрації такого документа в Єдиному реєстрі документів, відсутність суперечностей між заявленими правами та відомостями, що містяться в цьому Реєстрі.

Згідно до вимог п.58 Порядку № 1127, для державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна у разі, коли в документах, що подаються для такої реєстрації, відсутні відомості про технічні характеристики відповідного об'єкта, також подається технічний паспорт на такий об'єкт.

За бажанням заявника у разі зміни технічних характеристик об'єкта нерухомого майна для державної реєстрації права власності на такий об'єкт може бути подано технічний паспорт, що містить актуальні відомості про технічні характеристики об'єкта, незалежно від наявності таких відомостей в документах, що подаються для відповідної реєстрації. У разі коли зміни технічних характеристик об'єкта нерухомого майна відбулися у зв'язку з проведенням будівельних робіт, що відповідно до законодавства потребують отримання дозволу на їх проведення, також подається документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта.

У випадках, передбачених абзацами першим та другим цього пункту, державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав до Державного реєстру прав вносить відомості про об'єкт нерухомого майна відповідно до технічного паспорта на такий об'єкт та документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта.

Документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, не вимагається у разі, коли реєстрація такого документа здійснювалася в Єдиному реєстрі документів.

У такому разі державний реєстратор відповідно до наданих заявником у відповідній заяві відомостей про реєстраційний номер документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, обов'язково перевіряє наявність реєстрації такого документа в Єдиному реєстрі документів, відсутність суперечностей між заявленими правами та відомостями, що містяться в цьому Реєстрі.

ОБҐРУНТУВАННЯ ДОВОДІВ СТОРІН

Як вірно встановлено судом першої інстанції, підставою для відмови у вчиненні реєстраційної дії щодо внесення змін до розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відкритого на об'єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 13977445851101, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, який має такі актуальні дані та технічні характеристики: загальна площа 143,9 кв.м, житлова площа 92,7 кв.м.; складається в цілому з: літери «А», «И», «Н» - житловий будинок, літера «З» - навіс, літера «К» - вбиральня, літера «Л» - сарай, №1-3 огорожа,I,II мостіння було те, що подані документи для реєстрації не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.

В рішенні про відмову у внесенні змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно зазначено, що для проведення державної реєстрації внесення змін стосовно загальної, житлової площі та складових частин до розділу № 1397745851101, відкритого на об'єкт нерухомого майна, а саме: домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, заявниками подано технічний паспорт від 20.12.2017 року, виданий ТОВ «Нове БТІ»; у якому і зазначено, що об'єкт складається з наступних складових частин: «А»,«И»,«Н»-житлові будинки, « 3»-навіс, «К»-вбиральня, «Л»-сарай, №1-3- огорожа, І-ІІ-мостіння, з відміткою про те, що у зв'язку з тим, що літ. «Н»-житловий будинок, самочинно побудовано до 05.08.1992 року, відповідно до п.3.2 Інструкції про проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженого наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України 10.07.2001 р. за № 582/5773 (із змінами та доповненнями) - не відноситься до самочинного будівництва.

Однак, відповідно до актуальної інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про об'єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 1397745851101, за адресою: АДРЕСА_1, зареєстровано домоволодіння з наступними складовими частинами: літ, «А»-житловий будинок, літ. « 3»-навіс, літ. «И»-кухня,, літ. «И1»-веранда, літ. «К»-вбиральня, літ. «Л»-сарай, літ. «Н»-гараж, № 1-3-огорожа, І-П-вимощення.

Крім цього, реєстратор зазначив, що беручи до уваги те, що за ОСОБА_4 та ОСОБА_2 було зареєстровано право власності на зазначене домоволодіння по 1/2 частці за кожною на підставі рішення Київського районного суду м. Одесі від 26.04.2007 року у справі № 2-3502/2007, де літ. «Н» була зазначена, як гараж, зазначені суперечності унеможливлюють встановлення того факту, що житловий будинок був збудований до 05.08.1992 року.

Також, відсутня інформація щодо зміни цільового призначення складової частини літ. «И» з літньої кухні на житловий будинок.

Таким чином, реєстратор, керуючись статтею 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядком ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 2 жовтня 2011 року № 1141 відмовив у внесенні змін до розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме.

Колегією суддів встановлено, що позивачі є співвласниками домоволодіння житлового будинку садибного типу із господарськими (присадибними) будівлями та спорудами за адресою:м. Одеса, вул. Йосипа Тимченка (вул. Колгоспна 29), який будувався, починаючи з 1927 року на підставі Договору про право забудови від 12.08.1927 року, на підставі рішення суду визнано право власності на нього. Право власності з господарськими будівлями та спорудами зареєстровано у державному реєстрі речових прав.

Під час судового засідання суду апеляційної інстанції досліджені технічні паспорти: ОСОБА_4, ОСОБА_2 на домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 від 20.12.2001 року, технічний паспорт за ОСОБА_4 від 08.04.2010 року домоволодіння за адресою АДРЕСА_1, технічний паспорт за ОСОБА_2 від 05.08.2017 року на домоволодіння за адресою АДРЕСА_1; схематичний план садибної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та викопіювання із плану, з якого вбачається, що вказане домоволодіння в цілому складається по плану з літ. «А» - житлова, літ. «Б» гараж, літ. «В» погріб, літ. «Г» прибиральня, №1-4огорожа, I-мостіння.

З технічного паспорту на домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 від 20.12.2017 року та схематичного плану вбачається, що домоволодіння за зазначеною адресою в цілому складається з літ. «А» «И» «Н» житловий будинок, літ. «З» навіс, літ. «К» вбиральня, літ. «Л» сарай, « 1-3 огорожа, І-ІІ мостіння.

Позивачі стверджують, що господарська будівля літ. «И» стала житловим приміщенням, яке раніше було літньою кухнею, та господарська будівля літ «Н» - житловим будинком, яке раніше було капітальним гаражем, тобто нежитловими приміщеннями. На думку позивачів, це переобладнання об'єкта нерухомості, який в цілому має назву «житловий будинок садибного типу».

Однак, як углядається з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с. 86), об'єктом нерухомого майна є домоволодіння, об'єкт житлової нерухомості, у свою чергу, об'єкт нерухомого майна складається із складових частин, кожна з яких має своє призначення.

Відповідно до вимог ст.6 Житлового кодексу України, жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного або тимчасового проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків. Надання приміщень у жилих будинках для потреб промислового характеру забороняється.

У свою чергу, відповідно до вимог п.45 Порядку №1127, для державної реєстрації права власності у зв'язку із зміною суб'єкта такого права в результаті реконструкції об'єкта нерухомого майна, у тому числі в результаті переведення об'єкта нерухомого майна із житлового у нежитловий або навпаки подаються: 1) документ, що посвідчує право власності на об'єкт нерухомого майна до його реконструкції (крім випадків, коли право власності на такий об'єкт вже зареєстровано в Державному реєстрі прав); 2) документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта; 3) технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна; 4) письмова заява або договір співвласників про розподіл часток у спільній власності на реконструйований об'єкт нерухомого майна (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, що набувається у спільну часткову власність); 5) договір про спільну діяльність або договір простого товариства (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, реконструкція якого здійснювалась у результаті спільної діяльності).

Як вбачається, приписи Порядку № 1127 вимагають у разі переведення об'єкта нерухомого майна із житлового у нежитловий або навпаки такий документ, як документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що посилання представника позивачів на те, що фактично не відбувалась реконструкція або перебудова в цих будинках, не є належним та допустимим доказом, оскільки суду не надані висновки відповідних служб з архітектури та містобудування щодо придатності цих приміщень до житла, в свою чергу, у технічному паспорті тільки зафіксовані дані.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до вимог п.2 Порядку № 1127, реконструкція - це реконструкція, реставрація або капітальний ремонт об'єкта містобудування.

Таким чином, на підставі наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що, оскільки позивачами при зверненні до державного реєстратора із заявою про внесення змін до розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відкритого на об'єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 13977445851101, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, з господарськими будівлями, які були переведені з нежитлових в житлові не було надано документу, який засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта та свідчить про відповідність вказаного об'єкту житловим умовам, суд вважає, що відповідачем правомірно відмовлено у внесенні відповідних змін.

Приймаючи до уваги вищевикладене, з урахуванням встановлених фактів, оцінюючи надані докази в сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ч.2 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

За таких обставин колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 8, 9, 10, 73, 74, 77 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що судове рішення підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду доказав та обґрунтував її.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 308; 310; 315; 316; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 травня 2018 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлений 20.08.2018 року.

Головуючий суддя Джабурія О.В.Судді Кравченко К.В. Вербицька Н. В.