Ухвала суду № 75957323, 20.08.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

20 серпня 2018 р.м.ОдесаСправа № 814/1185/18

Категорія: 6.1 Головуючий в 1 інстанції: Лісовська Н. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Джабурія О.В.,

суддів Кравченко К.В. , Вербицька Н. В. ,

розглянувши можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 червня 2018 р. по справі № 814/1185/18

позивач ОСОБА_2

відповідач управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області

3-тя особа управління містобудування та архітектури Миколаївської міської ради

про скасування рішення ДАБІ № 35-С від 28.03.2018 року щодо скасування містобудівних умов, виданих Управлінням архітектури ММР, № 2/17-5631 від 19.01.2018 року,

ВСТАНОВИВ :

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 червня 2018 року адміністративний позов задоволено. Скасовано рішення управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області № 35-С від 28.03.2018 року про скасування містобудівних умови та обмежень для проектування об'єкту «Реконструкція фітнес-центру з розширенням за адресою: м. Миколаїв вул. Генерала Карпенка, 5» від 19.01.2018 року № 2/17-5631, виданих управлінням містобудування та архітектури Миколаївської міської ради. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області (код ЄДРПОУ 37471912) на користь ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) судові витрати у розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 коп.).

Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області звернулось з апеляційною скаргою на вказане рішення, просить його скасувати та постановити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2018 року апеляційну скаргу управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 червня 2018 року залишено без руху та надано апелянту десятиденний строк з дня отримання копії ухвали про залишення без руху для усунення недоліку встановлених судом.

Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, копія зазначеної ухвали була отримана представником апелянта 06.08.2018 року.

На виконання вимог ухвали апелянт направив до суду апеляційної інстанції клопотання, в якому просить суд розглянути питання щодо відстрочення сплати судового збору шляхом подовження строку виконання ухвали суду стосовно сплати судового збору до 30.09.2018 року або відстрочити сплату судового збору до розгляду апеляційної скарги.

Дане клопотання обґрунтовано тим, що станом на день подання зазначеного клопотання апелянт не має можливості виконати вимоги ухвали суду апеляційної інстанції через незабезпечення фінансування в повному обсязі та обмежений термін ухвали суду апеляційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції вважає наведені доводи скаржника необґрунтованими з наступних підстав.

За приписами частини першої статті 133 КАС України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

При цьому, відповідно до частин першої, другої статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є: військовослужбовці; батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.

Частиною другою цієї ж статті закріплено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

З викладеного вбачається, що скаржник не є суб'єктом, на якого розповсюджується дія законодавства щодо зменшення розміру судового збору, звільнення від його сплати, відстрочення або розстрочення його сплати.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом в ухвалах від 11.01.2018 року по справі №809/1045/16, від 10.01.2018 року по справі № 242/3169/17.

Імперативними приписами частин 5,6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Крім цього, відповідно до ч. 1 ст. 118 Кодексу адміністративного судочинства України, процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії.

Стаття 121 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку чи за ініціативою суду.

Отже, законодавством регламентовано процесуальні гарантії забезпечення доступу до правосуддя і забезпечення практичної можливості їх реалізації покладено на суд.

Разом з тим, клопотання особи про продовження строку повинно бути належним чином обґрунтовано з підтвердження належними доказами обставин, які позбавляють його можливості сплатити судовий збір у визначений судом строк та можливість сплати у подальшому.

Отже, посилання апелянта на відсутність коштів для сплати судового збору без підтвердження належними доказами щодо можливого фінансування цих витрат найближчим часом, не може свідчити про тяжке матеріальне становище апелянта яке позбавляє його можливості сплатити судовий збір та не може бути підставою для подальшого подовження процесуальних строків.

Судом встановлено, що апелянт просив розглянути питання щодо відстрочення сплати судового збору шляхом подовження строку виконання ухвали суду стосовно сплати судового збору до 30.09.2018 року або відстрочити сплату судового збору до розгляду апеляційної скарги.

У підтвердження зазначених обставин апелянтом надано службову записку від 08.08.2018 року № 1014-3485-18, в якому апелянт просить здійснити оплату судового у справі № 814/1185/18. Крім цього, надано повідомлення щодо безспірного списання коштів з рахунку боржника.

Суд зазначає, що вказані листи не можуть вважатися належними доказами, що свідчать про можливість сплати апелянтом судового збору. Крім того, зазначені листи не свідчать про відсутність коштів для сплати судового збору.

Статтею 44 КАС України, передбачено обов'язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи), добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, щодо сплати судового збору.

З метою виконання процесуального обов'язку, особа, яка має намір подати апеляційну скаргу та подала апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії.

Зазначене стосується і суб'єктів владних повноважень, які фінансується з Державного бюджету України, зокрема, в частині видатків на оплату судового збору, а тому держава повинна створити належні фінансові можливості і заздалегідь передбачити відповідні кошти на вказані цілі у кошторисах установ.

Відповідно до висновків Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 05.02.2016 року та правової позиції Верховного Суду викладеного в ухвалах від 21.03.2018 року (справа №813/2320/13-а), від 03.01.2018 (справа №826/18916/16), від 19.03.2018 року (справа №804/4712/16), постанові від 27.03.2018 року (справа №804/15691/15), обмежене фінансування бюджетної установи не є підставою для її звільнення від сплати судового збору, не є вказані аргументи і підставою для відстрочення сплати судового збору,. Отже, не є підставою для необґрунтованого продовження строку на усунення недоліків.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне відмовити апелянту у задоволені клопотання.

Відповідно до частини 2 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України, до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Згідно пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Враховуючи наявність недоліків, зазначених в ухвалі апеляційного суду від 02 серпня 2018 року, а саме: відсутність документа про сплату судового збору за подання до суду апеляційної інстанції апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, апеляційна скарга управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 червня 2018 року підлягає поверненню апелянту.

Керуючись статтями 169, 298, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області - відмовити.

Апеляційну скаргу управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 червня 2018 року - повернути апелянту.

Роз'яснити апелянту, що відповідно до частини 8 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів.

Суддя-доповідач Джабурія О.В.Судді Кравченко К.В. Вербицька Н. В.