Постанова № 75957243, 19.07.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 липня 2018 р.м.ОдесаСправа № 815/5783/17

Категорія: 5.2.2 Головуючий в 1 інстанції: Корой С. М.

Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

доповідача, судді: Димерлія О.О.

суддів: Єщенка О.В., Шеметенко Л.П.

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Одеської митниці ДФС на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 березня 2018 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунайська імпортна компанія" до Одеської митниці ДФС про скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, -

УСТАНОВИВ:

У листопаді 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Дунайська імпортна компанія" (далі - ТОВ "Дунайська імпортна компанія", позивач) звернулось до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому просило про скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA 500060/2017/000079/2 від 03 липня 2017 року та картки відмови в прийнятті митної декларації № UA 500060/2017/00787 від 03 липня 2017 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при митному оформленні товарів, що ввозились на територію України позивач самостійно визначив їх митну вартість за основним методом - ціною договору (контракту), при цьому до декларації митної вартості були додані документи, що підтверджують зазначену митну вартість, кількісні та якісні показники товару, що ввозився. Натомість орган доходів і зборів не навів доказів того, що документи, подані декларантом, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів. В поданих при митному оформленні товарів документах відсутні розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару.

Зважаючи на недотримання митним органом вимог чинного законодавства, позивач звернувся за судовим захистом.

За наслідками розгляду зазначеної справи Одеським окружним адміністративним судом 29 березня 2018 року прийнято постанову про задоволення позовних вимог.

Визнано протиправними та скасовано рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 03 липня 2017 року № UA 500060|2017|000079/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці ДФС № UA 500060/2017/00787 від 03 липня 2017 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що контролюючим органом не доведено існування розбіжностей у числових значеннях митної вартості товару, що унеможливили б визначення митної вартості за ціною контракту, тобто за першим методом.

Також судом зазначено, що подані позивачем документи ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, які підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті Позивачем на користь продавця, а тому висновки щодо документального не підтвердження Позивачем митної вартості товару є необґрунтованими, а подальше коригування його вартості за допомогою іншого методу є протиправним.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, митний орган подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин справи, та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутня будь-яка інформація щодо включення/не включення даних складових митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самих товарів.

Також митний орган стверджує, що до митного оформлення не надано транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, а в експортній декларації не визначений клас товару А,В. Зазначене, на думку відповідача, є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача, розглянув та обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив матеріали справи та вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Перевіряючи повноту з'ясування судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування правових норм, апеляційний суд звертає увагу на таке.

З матеріалів справи вбачається, що 27 квітня 2017 року між ТОВ «Дунайська імпортна компанія» та фірмою Frutopolis S.A. (Греція) був укладений зовнішньо-економічний Контракт №336/17 (надалі - Контракт).

Відповідно до умов Контракту фірма Frutopolis S.A. зобов'язалася поставляти, а ТОВ «Дунайська імпортна компанія» приймати та оплачувати товар, вказаний у Специфікаціях, які є невід'ємною частиною Контракту, в порядку та на умовах, обумовлених в Контракті.

Так, відповідно до специфікації №48 від 28 червня 2017 року до Контракту та інвойсу №048 від 28 червня 2017 року, фірма Frutopolis S.A. на умовах поставки FСА-Скідра поставила ТОВ «Дунайська імпортна компанія» товар.

На підставі Договору про надання послуг між позивачем та ТОВ «Брокерська Експедиційна Компанія «Атаман-Груп» декларантом ОСОБА_1 (надалі - декларант) з метою митного оформлення товару ТОВ «Дунайська імпортна компанія» для підтвердження його митної вартості до митного поста "Одеса-Порт" Одеської митниці ДФС була подана електронна митна декларація №UA500060/2017/010125, де було визначено митну вартість товару, що імпортується, за основним методом - за ціною зовнішньо-економічного Контракту №336/17 від 27 квітня 2017 року.

До митного оформлення для підтвердження митної вартості декларантом були подані наступні документи: зовнішньоекономічний Контракт, Специфікація до Контракту про постачання товару, Інвойс, прайс-листи виробника, пакувальний лист, сертифікат походження товару, митна декларація країни відправлення, документи, які підтверджують транспортні витрати (контракти з перевізниками, рахунок-фактура, автотранспортна накладна, договір-заявка, довідка про транспортні витрати, книжка МДП).

Однак, 03 липня 2017 року митним органом ухвалено рішення №UA500060/2017/000079/2 про коригування митної вартості товарів, де вказано, що надані декларантом документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів за всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Так, відповідач вказав, що:

1) у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутня будь-яка інформація щодо включення/не включення даних складових митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самих товарів;

2) до митного оформлення не надано транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

3) в експортній декларації не визначений клас товару А,В.

З огляду на викладене, згідно ч.3 ст.53 МК України, декларанта було зобов'язано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: виписку з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

З огляду на неподання позивачем додаткових документів, витребуваних Відповідачем, та не надання, як вважає Відповідач, вагомих роз'яснень встановленим розбіжностям, на підставі ч.1 ст.55 МК України, останнім було здійснено коригування митної вартості заявленого Позивачем товару та визначено її: за ціною подібних (аналогічних) товарів (а.с.15).

На підставі зазначеного рішення про коригування митної вартості товару, відповідачем була винесена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 500060/2017/00787 від 03 липня 2017 року (а.с.16-17).

Не погоджуючись із вказаними рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Згідно з ч.1 ст.51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною 1 ст.52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до ч.1 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Частинами 2, 3 зазначеної статті передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з п.2 ч.5 ст.54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до ч.6 ст.54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Зі змісту наведених норм вбачається, що передбачене ч.5 ст.54 МК України право митного органу на витребування у декларанта додаткових документів реалізується виключно з підстав, які передбачені цим кодексом, а саме ч.3 ст.53 МК України - надання декларантом документів, які містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як на підставу для невизнання заявленої позивачем вартості декларуємого товару митний орган в апеляційній скарзі посилається на те, що в наданих до митного оформлення документах відсутня інформація про такі складові митної вартості, як вартість упаковки, вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням. Апеляційний суд вважає безпідставним такі твердження з огляду на наступне.

Так, відповідно до пп. в) п. 2 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати, понесені покупцем вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням.

Відповідно до п. 7.1, 7.2 зовнішньоекономічного контракту №336/17 від 27.04.2017 року товар може постачатися Покупцю у зворотній тарі Покупця, а саме у пластикових ящиках, призначених для транспортування свіжих цитрусових, фруктів та овочів або у тарі Постачальника, призначеної для транспортування свіжих цитрусових, фруктів та овочів. У випадку постачання товару у тарі Постачальника, остання включається у вартість товару та не підлягає поверненню. Обов'язок пакування та маркування товару покладається на Постачальника. Такі витрати входять у вартість товару та додатковому відшкодуванню зі сторони Покупця не підлягають.

Таким чином, відповідно до умов зазначеного контракту пакування покладається на постачальника товару - Фірму "FRUTOPOLIS S.A." (Греція) та при постачанні товару у тарі постачальника, її вартість включається до ціни товару та не підлягає поверненню.

Згідно зовнішньоекономічного договору ціна поставляємого Позивачем товару вже включає в себе вартість упаковки та маркування, а тому за правилами ч.10 ст.58 МК України ці складові не підлягають додаванню Позивачем з метою визначення митної вартості товару та вони не можуть вплинути на правильність визначення Позивачем митної вартості.

Зазначені обставини підтверджуються і наданою Позивачем калькуляцією від 27.04.2017 року до контракту № 336/17 від 27.04.2017 року, в якій чітко вказано, що вартість упаковки включена до ціни товару.

Що стосується посилань відповідача в апеляційній скарзі на те, що до митного оформлення не надано транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, апеляційний суд зазначає, що відповідно до умов контракту на постачання товару № 336/17 поставка товару здійснюється на умовах FCA, тобто витрати на перевезення здійснюються за рахунок Покупця товару. Відповідно складовою митної вартості товару є транспортні витрати.

Відповідно до наказу Міністерства фінансів України № 599 від 24.05.2012 року "Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення" для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

На підтвердження транспортних витрат Покупця, останній надав до митниці наступні документи:

1) контракт на перевезення № 338/17 від 12.06.2017р. укладений між TOB "Дунайська імпортна компанія" та Компанія "Masiv Auvto" SRL (Молдова).

Відповідно до п. 6.2.15 перевізник має право на укладення договору з третіми особами для належного і своєчасного виконання взятих на себе зобов'язань за Контрактом. Всі витрати з третіми особами перевізник бере на себе і відшкодування з боку Замовника такі витрати не підлягають.

Фактично, транспортування вантажу було здійснено компанією SLR "Tintoreto-Trans" за договором № 03.05.2017 року укладеного між SLR "Tintoreto-Trans" та "Masiv Auvto" SRL (а.с. 69-72).

2) Договір-заявка № 16- GR від 26.07.2017 року до Контракту № 338/17 від 12.06.2017р., якій містить усі необхідні реквізити для підтвердження вартості товару: реквізити Постачальника та Покупця;найменування товару, його вагу;маршрут перевезення;ставка на перевезення та інші.Рахунок-фактура, якій містить реквізити сторін, суму платежу, назву послуги та Контракт за яким здійснюється сплата.

Довідка про транспортні витрати, яка містить відомості про маршрут перевезення та вартість послуг від Постачальника товару до кордону України та від кордону до місця вивантаження товару.

Вищезазначені документи на транспортні витрати були надані митному органу.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про необґрунтованість твердження відповідача про ненадання позивачем належних документів щодо підтвердження транспортних витрат.

Що стосується посилань відповідача на те, що в експортній декларації не визначений клас товару А,В, суд зазначає, що відсутність у експортній декларації класифікації товару (А,В) та наявність такої у митній декларації не може бути підставою для винесення рішення про коригування митної вартості товарів, оскільки не є розбіжністю у вказаних документах.

Так, в Україні діє спеціальний класифікатор продукції та послуг, затверджений наказом Держспоживстандарту України 11.10.2010 року № 457 "Про затвердження та скасування національних класифікаторів".

Державний класифікатор продукції та послуг (далі - ДКПП) - систематизоване зведення назв угруповань продукції та послуг, кодування яких побудовано на ієрархічній системі класифікації.

ДКПП згармонізовано зі Statistical classification of Products by Activity (CPA) (Статистичною класифікацією продукції та послуг за видами діяльності) редакції 2008 року до рівня підкатегорій, а також з PRODucts of the European COMmunity (PRODCOM) (Переліком промислової продукції Європейського Союзу) редакції 2008 року на рівні позицій; узгоджено з ДК 009:2010 "Класифікація видів економічної діяльності" (далі - КВЕД). У ДКПП продукція/послуга - це результат окремого виду економічної діяльності відповідно до КВЕД, тобто кожному угрупованню видів економічної діяльності за КВЕД на ієрархічних рівнях "секція - клас" відповідає угруповання (одне чи кілька) продукції, яка є результатом його виконання; пов'язано з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі - УКТЗЕД), що відображено через посилання на відповідні коди УКТЗЕД.

Суд зазначає, що у ДКПП відсутнє розподілення товару який ввозив позивач (персики та нектарин) по класам. Персикам визначений єдиний код " 0809 30 90 00" та одна позиція у класифікаторі, як і нектарину " 0809 30 10 00".

З урахуванням наведеного, твердження митного органу, якими обґрунтовано рішення про коригування митної вартості товару є безпідставними, так як контролюючим органом не доведено існування розбіжностей у числових значеннях митної вартості товару, що унеможливили б визначення митної вартості за ціною контракту, тобто за першим методом.

Таким чином, враховуючи все вищенаведене у сукупності колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги ТОВ про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів про коригування митної вартості товарів № UA 500060/2017/000079/2 від 03 липня 2017 року та картки відмови в прийнятті митної декларації № UA 500060/2017/00787 від 03 липня 2017 року є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, про що вірно зазначено судом першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно ч. 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, а рішення або ухвала суду - без змін.

У зв'язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги та залишенням без змін рішення суду першої інстанції у відповідності до ст. 139 КАС України апеляційний суд не здійснює зміну розподілу судових витрат.

Керуючись ст. ст. 242, 308, 315, 316, 321, 325 КАС України, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Одеської митниці ДФС - залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 березня 2018 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунайська імпортна компанія" до Одеської митниці ДФС про скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її підписання та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів .

Головуючий суддя Димерлій О.О.Судді Єщенко О.В. Шеметенко Л.П.