Постанова № 75957137, 15.08.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2018 року справа №805/188/18-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Арабей Т.Г., Міронової Г.М., Ястребової Л.В., за участю секретаря судового засідання - Токаревої А.Г., представника відповідача - Помалюк І.В., діючої за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 квітня 2018 року (головуючий суддя І інстанції - Голубова Л.Б.), складеного у повному обсязі 18 квітня 2018 року у м. Слов'янську Донецької області у справі № 805/188/18-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОНПАК «СВ» до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними дій та скасування наказу від 08 грудня 2017 року № 1557, -

ВСТАНОВИВ:

04 січня 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ДОНПАК "СВ" звернулось до Донецького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Донецькій області про:

- визнання протиправними дії управління та скасування наказу № 1557 від 08 грудня 2017 року «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ДОНПАК СВ»;

- визнання дії відповідача протиправними щодо висновку, який міститься у розділі 4 акту перевірки № 858/05-99-1418/34304375 від 22 грудня 2017 року щодо порушення товариством п. 44.1 ст. 44, п. 198.1 , п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого, завищено від'ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 84 004 680 (а.с. 4-10).

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 18 квітня 2018 року позов задоволено частково. Скасовано наказ Головного управління ДФС у Донецькій області від 08 грудня 2017 року № 1557 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "ДОНПАК "СВ". В решті позовних вимог відмовлено (а.с. 115-118).

Не погодившись з судовим рішенням, Головне управління ДФС у Донецькій області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 квітня 2018 року у справі № 805/188/18-а та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі у зв'язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтуванні апеляційної скарги апелянт зазначив, що мораторій на проведення перевірок згідно з Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» № 76-VIII від 28 грудня 2014 року не поширюються на перевірки, які проводились органами ДФС.

Податковим органом зазначено, що дія Закону України «Про особливості здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності щодо фізичних осіб-підприємців та юридичних осіб, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності» не поширюються на заходи податкового та митного контролю, які здійснюється органами ДФС.

Зазначено, що з відповіді на запит податкового органа позивачем у листі від 19 квітня 2017 року № 19/04 нічого не зазначено про втрату документів та надання часу для їх відновлення.

Наголошує на тому, що спірний наказ є правомірним і відповідає нормам податкового законодавства (а.с. 122-124).

Представник апелянта в судовому засіданні надала пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, крім того, зазначила, що повідомлення про втрату первинних документів надійшло до податкового органу після проведення перевірки.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином.

14 серпня 2018 року від представника товариства до канцелярії суду надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутністю.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника апелянта, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі задовольнити, рішення суду першої скасувати, з наступних підстав.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ДОНПАК "СВ" є юридичною особою, зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з кодом 34304375, що підтверджується статутом підприємства та про що зазначено у акті документальної позапланової виїзної перевірки від 22 грудня 2017 року (а.с. 23-48).

Позивач перебуває на податковому обліку у Мар'їнській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області, про що також зазначено у акті документальної позапланової виїзної перевірки від 22 грудня 2017 року (а.с. 24).

08 грудня 2017 року Головним управлінням ДФС у Донецькій області прийнято наказ № 1557 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОНПАК "СВ" з 11 грудня 2017 року тривалістю 5 робочих днів (а.с. 11-12). Даний наказ отримано представником позивача 11 грудня 2017 року, про що на ньому зроблено відмітку.

Спірним у дані справі є правомірність прийняття відповідачем вищевказаного наказу та проведення документальної позапланової виїзної перевірки.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з наявності мораторію щодо проведень перевірок податковим органом і пов'язав цю обставину з Законом України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції". При цьому, суд першої інстанції, дійшов висновку, що позивач повідомив податковий орган про втрату первинних документів, відтак проведення перевірки було незаконне.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Відтак, суд апеляційної інстанції переглядає законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України).

У відповідності до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу (п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України).

Згідно п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки (п. 78.4 ст. 78 Податкового кодексу України).

Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається наступне.

13 квітня 2017 року від Мар'їнської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області відповідачу надійшов лист за № 620/10/05-38-12-13-4 про надання інформації (пояснень та їх документальних підтверджень) по господарським взаємовідносинам з ТОВ "НЕПТУН - ДОН" та ТОВ "ЛЕДЕР ПЛЮС" за грудень 2014року (а.с. 15-16).

Позивач листом від 19 квітня 2017 року № 19/04 відмовив у наданні інформації, посилаючись на недодержання контролюючим органом вимог ст. 16, 20, 73 Податкового кодексу України та постанови КМ України від 27 грудня 2010 року № 1245 (а.с. 18-19).

В зазначеній письмовій відповіді позивач не повідомляє податковий орган про втрату первинних документів щодо господарських операцій по взаємовідносинам з ТОВ "НЕПТУН - ДОН" та ТОВ "ЛЕДЕР ПЛЮС" за грудень 2014року .

08 грудня 2017 року Головним управлінням ДФС у Донецькій області прийнято наказ № 1557 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОНПАК "СВ" з 11 грудня 2017 року тривалістю 5 робочих днів (а.с. 11-12).

Прийняття даного наказу було обумовлено перевіркою з питань достовірності формування та віднесення сум з податку на додану вартість до податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість та ненаданням відповідачем інформації (пояснень та їх документальних підтверджень) по господарським взаємовідносинам з ТОВ "НЕПТУН - ДОН" та ТОВ "ЛЕДЕР ПЛЮС" за грудень 2014 року.

Спірний наказ вручено відповідачу 11 грудня 2017 року, що вбачається з повідомлення товариства від 11.12.2017р. №11/12-1 та підприємством повідомлено, що в приміщення проводяться ремонтні роботи. (а.с. 20-21).

Про отримання спірного наказу уповноваженою особою підприємства саме 11.12.2017 року, також зазначено в повідомлені позивача на адресу податкового органу, в якому є посидання про встановлення мораторію на проведення перевірок згідно ст. 38 підрозділу 10 "Інші перехідні положення" Податкового кодексу України та про знаходження витребуваних документів у місті Донецьку, де раніше знаходився на обліку позивач (а.с. 20-21), однак воно не датоване, та відмітки про його отримання податковим органом( штампу) не має.

14 серпня 2018 представником відповідача до канцелярії суду разом із поясненнями надано суду аналогічне повідомлення, яке зареєстроване податковим органом 22 грудня 2017 року засобами електронного управління документообігу ДФС України за вх.№ 16953/10 від 21.12.2017 року.

Отже доводи позивача, що зазначене повідомлення було надано під час перевірки, а саме 15 грудня 2017 року на запит відповідача від 13.12.2017 року про надання документів, суд апеляційної інстанції не приймає з підстав недоведеності та висновки суду першої інстанції с цього питання є передчасними без перевірки фактичного находження листа позивача в податковий орган( а.с.20-21).

Листом від 20 грудня 2017 року № 20/12-1 позивач повідомив відповідача, що первинні документи були втрачені у м. Донецьку і попросив надати, передбачений п. 44.5 ст. 44 Податкового кодексу України строк для відновлення документів (90 календарних днів) (а.с. 22), це повідомлення отримано податковим органом 21 грудня 2017 року( а.с.22).

З огляду на зазначені обставини, судом апеляційної інстанції встановлено, що про втрату документів , позивачем податковий орган вперше повідомлений лише 21.1.2017 року, вже після факту проведення перевірки.

Пунктом 44.3 ст. 44 Податкового кодексу України передбачено, що платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Якщо документи, визначені у пункті 44.1 цієї статті, пов'язані з предметом перевірки, проведенням процедури адміністративного оскарження прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення або судового розгляду, такі документи повинні зберігатися до закінчення перевірки та передбаченого законом строку оскарження прийнятих за її результатами рішень та/або вирішення справи судом, але не менше строків, передбачених пунктом 44.3 цієї статті.

У разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.

Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.

У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків (п. 44.4-44.5 ст. 44 Податкового кодексу України).

Враховуючи вищевикладене, та те, що позивач перереєструвався до м. Курахове ще у 2016 році Товариством порушено вимоги ст. 44 Податкового Кодексу України щодо своєчасного повідомлення податкового органу про втрату первинних документів.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що перевірка проводилась з 11 грудня 2017 року по 15 грудня 2017 року, а товариство повідомило податковий орган про втрату первинних документів, вже після її проведення.

Підпунктом 38.11 п. 38 підрозд. 10 розд. XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України передбачено, що тимчасово, до завершення проведення антитерористичної операції, до платників податків/податкових агентів, які провадили господарську діяльність на тимчасово окупованій території та/або території населених пунктів на лінії зіткнення і не можуть пред'явити первинні документи, на підставі яких здійснюється облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, як виняток із положень статті 44 цього Кодексу застосовуються спеціальні правила для підтвердження даних, визначених у податковій звітності.

Підстави неможливості пред'явлення первинних документів: первинні документи втрачені (знищені чи зіпсовані) у зв'язку з проведенням антитерористичної операції; первинні документи знаходяться на тимчасово окупованій території та/або території населених пунктів на лінії зіткнення і їх неможливо вивезти або їх вивезення пов'язане з ризиком для життя та здоров'я платника податків, фізичних осіб чи неможливе у зв'язку з іншими адміністративними перешкодами, встановленими органами влади.

У разі втрати та/або неможливості вивезення первинних документів платник податків/податковий агент за місцем свого обліку подає до контролюючого органу в довільній формі повідомлення про неможливість вивезення первинних документів, підписане керівником підприємства та головним бухгалтером, в якому зазначаються: обставини, що призвели до втрати та/або неможливості вивезення первинних документів, податкові (звітні) періоди, а також загальний перелік первинних документів (за можливості - із зазначенням реквізитів).

Після подання до контролюючого органу повідомлення про неможливість вивезення первинних документів до завершення проведення антитерористичної операції запроваджується мораторій на проведення будь-яких перевірок щодо зазначених у повідомленні податкових (звітних) періодів.

Платник податків/податковий агент не може застосовувати положення цього підпункту щодо податкових (звітних) періодів після перереєстрації підприємства на іншій території України.

Обов'язок доведення відсутності підстав для застосування положень цього підпункту покладається на контролюючий орган. Платник податків/податковий агент, який безпідставно застосував положення цього підпункту, вважається таким, що ухиляється від сплати податків та несе відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.

Таким чином, враховуючи, що за відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням Товариства (юридичної особи) є місто Курахове, тобто в населеному пункті, на території якого органи державної влади здійснюють свої повноваження, а перевірка проводилась за період з грудень 2014 року, про що позивачу було відомо ще в квітні 2017 року під час запиту податкового органу та він своєчасно не повідомляв податковий орган про врату або неможливості вивезення первинних документів відповідно до зазначених контрагентів, то зазначені положення п.п 38.11 п. 38 підрозд. 10 розд. XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України до даних правовідносин не можливо застосовувати.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що товариством порушено вимоги Податкового кодексу України в частині своєчасного повідомлення про втрату первинних документів, а податковим органом правомірно (у зв'язку з не наданням запитуваної інформації по контрагентам позивача) складено наказ на проведення перевірки та, відповідно, правомірно її проведено.

Суд першої інстанції скасовуючи спірний наказ невірно встановив обставини по справі та невірно визнав повідомлення позивача про втрату первинних документів таким, що подано своєчасно.

Щодо посилання позивача на встановлення мораторію на проведення перевірок органами і посадовими особами, уповноваженими законами здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, суд зазначає наступне.

Статтею 3 Закону № 1669-VІІ встановлено мораторій на проведення перевірок органами і посадовими особами, уповноваженими законами здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, у період та на території проведення антитерористичної операції тимчасово забороняється проведення планових та позапланових перевірок суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність у зоні проведення антитерористичної операції, крім позапланових перевірок суб'єктів господарювання, що відповідно до затверджених Кабінетом Міністрів України критеріїв оцінки ступеня ризику від провадження господарської діяльності віднесені до суб'єктів господарювання з високим ступенем ризику.

Пунктами 5, 6, 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1726-VІІІ встановлено, що: на період проведення антитерористичної операції забороняється проведення перевірок органами Державної фіскальної служби України суб'єктів господарювання, що провадять діяльність в населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та в населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення; заборона на проведення планових та позапланових перевірок суб'єктів господарювання (в тому числі проведення перевірок органами Державної фіскальної служби України) поширюється також на суб'єктів господарювання, які здійснили державну реєстрацію зміни місцезнаходження з території проведення антитерористичної операції на територію, підконтрольну Україні, і які втратили первинну документацію щодо здійснення ними господарської діяльності на території та в період проведення антитерористичної операції; заходи державного нагляду (контролю) щодо діяльності суб'єктів господарювання, зазначених у пунктах 5 та 6 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону, можуть здійснюватися у разі їх ліквідації (реорганізації) або за письмовою заявою таких суб'єктів господарювання. Перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затверджуються та актуалізуються Кабінетом Міністрів України відповідно до Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції".

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України від 05 квітня 2007 року № 877-V "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (надалі - Закон № 877- V), державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Частиною 2 ст. 2 Закону № 877-V визначено, що дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення заходів валютного контролю, митного контролю на кордоні, державного експортного контролю, контролю за дотриманням бюджетного законодавства, банківського нагляду, державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, державного нагляду (контролю) в галузі телебачення і радіомовлення.

Разом з тим, посилання позивача на положення Законів № 1669, № 877, № 1726 як підставу правового регулювання спірних правовідносин, є неприйнятним з огляду на системний аналіз статей 1, 5, 7 Податкового кодексу України, за якими серед загальних засад встановлення податків і зборів пунктом 7.3 статті 7 передбачено, що будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Стаття 2 Податкового кодексу України встановлює, що зміна положень цього Кодексу може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього Кодексу.

Оскільки норми наведених сторонами законів не відповідають встановленим Податковим кодексом України засадам, їх положення не можуть застосовуватись у межах спірних відносин.

Зазначена позиція узгоджується з позицією Верховного Суду, яка викладена у судовій постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 805/2210/17-а.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем доведено правомірність своїх дій відповідно до вимог ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до положень ч.1 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

З врахуванням викладеного, суд дійшов до висновку про наявність підстав для скасування постанови суду першої інстанції згідно ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 квітня 2018 року у справі № 805/188/18-а - задовольнити.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 квітня 2018 року у справі № 805/188/18-а - скасувати.

Прийняти нову постанову.

У задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОНПАК «СВ» до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними дій та скасування наказу від 08 грудня 2017 року № 1557 - відмовити у повному обсязі.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошені в судовому засіданні 15 серпня 2018 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку встановленому ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 20 серпня 2018 року.

Судді Т.Г.Арабей

Г.М. Міронова

Л.В. Ястребова