Рішення № 75956688, 20.07.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 липня 2018 року № 826/7618/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пролог Семікор» до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Діамантбанк» Тімоніна Олександра Олексійовича, третя особа Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва (далі також - суд) звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Пролог Семікор» (далі також - позивач, ТОВ «Пролог Семікор») з позовом до Уповноваженої особи гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію ПАТ «Діамантбанк» Старцевої Тетяни Володимирівни (далі також - відповідач, Уповноважена особа), третя особа Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі також - третя особа, Фонд), в якому просить:

- визнати протиправною відмову Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію ПАТ «Діамантбанк» Старцевої Тетяни Володимирівни виплатити ТОВ «Пролог Семікор» переказ в сумі 254 500,00 грн., що надійшов 24 квітня 2017 року на поповнення власного рахунку № НОМЕР_1 в ПАТ «Діамантбанк»;

- зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію ПАТ «Діамантбанк» Старцеву Тетяну Володимирівну виплатити ТОВ «Пролог Семікр» переказ в сумі 254 500,00 грн., що надійшов 24 квітня 2017 року на поповнення власного рахунку № НОМЕР_1 в ПАТ «Діамантбанк».

За клопотанням позивача у судовому засіданні 27 липня 2017 року судом замінено відповідача Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію ПАТ «Діамантбанк» Старцеву Тетяну Володимирівну на Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Діамантбанк» Тімоніна Олександра Олексійовича.

Позов мотивовано протиправною відмовою відповідача щодо виплати позивачу коштів, які 24 квітня 2017 року були переказані ним самим на його рахунок в ПАТ «Діамантбанк» для подальшої виплати заробітної плати працівникам ТОВ «Пролог Семікор», що суперечить пункту 5 частини шостої статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», абзацу восьмого пункту 1.16 глави І розділу ІІІ Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку», завердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду від 05 липня 2012 № 2, в редакції рішення Фонду від 3-го листопада 2015 року № 212, відповідно до яких операція з виплати такого переказу під час дії тимчасової адміністрації банку не обмежується.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив його задовольнити.

Представник відповідача у письмовому запереченні та його представник в судовому засіданні щодо позову заперечили з огляду на його необґрунтованість, просили відмовити у задоволенні позовних вимог, стверджуючи, що стосовно позивача підлягають застосуванню обмеження, встановлені пунктом 1 частини п'ятої статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» як щодо особи, які підпадає під визначення «кредитор банку», задоволення вимог якої здійснюється у порядку, строки та черговості, передбачених вказаним Законом.

Крім того, представник відповідача вказував на обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав, оскільки частиною п'ятою статті 45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» він вправі протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку заявити до Фонду про свої вимоги як кредитора до банку.

Третя особа свого представника в судове засідання не направила, хоча належним чином повідомлена про його проведення. У письмовому поясненні, що надійшло до суду, Фонд зазначив, що задоволення вимог позивача як кредитора банку повинне здійснюватися в порядку, визначеному статтями 49 та 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», тому підстави для задоволення позову відсутні.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Пролог Семікор» є клієнтом ПАТ «Діамантбанк».

24 квітня 2017 року з рахунку позивача № НОМЕР_2 в ПАТКБ «Правекс-банк» відповідно до платіжного доручення від 24 квітня 2017 року № 1294 відправлено кошти в сумі 255 300,00 грн. на рахунок позивача № НОМЕР_1 в ПАТ «Діамантбанк» (призначення платежу: поповнення власного рахунку).

Як стверджує позивач, кошти перераховано для подальшої виплати заробітної плати працівникам підприємства за березень 2017 року, на підтвердження чого суду надано відомість від 24 квітня 2017 року № 1/03 - березень 2017 року.

Банківськими виписками, що містяться у справі, підтверджується зарахування згаданих коштів на рахунок позивача в ПАТ «Діамантбанк» 24 квітня 2017 року о 17:05 год.

У подальшому на підставі рішення Правління Національного банку України від 24 квітня 2017 року № 264-рш/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 24 квітня 2017 року № 1684 «Про запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ «Діамантбанк» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку».

Згідно з цим рішенням запроваджено тимчасову адміністрацію в ПАТ «Діамантбанк» строком на один місяць з 17:00 год. 24 квітня 2017 року до 23 травня 2917 року включно, призначено Уповноважену особу Фонду та делеговано усі повноваження тимчасового адміністратора ПАТ «Діамантбанк», визначені статтями 37-39 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», начальнику відділу моніторингу операцій проблемних банків департаменту дистанційного та інспекційного моніторингу діяльності банків Фонду Старцевій Тетяні Володимирівні строком до 23 травня 2017 року включно.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 23 травня 2017 року № 2075 «Про продовження строку тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Діамантбанк» продовено строк тимчасової адміністрації у неплатоспромжному ПАТ «Діамантбанк» на один місяць з 24 травня по 23 червня 2017 року включно. Продовжено строк повноважень Уповноваженої особи Фонду на дійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Діамантбанк» Старцевої Т.В. на один місяць з 24 травня 2017 року до 23 червня 2017 року включно.

Відповідно до рішення Правління Національного банку України від 22 червня 2017 року № 394-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Діамантбанк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 23 червня 2017 року № 2663 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Діамантбанк» та делегування повноважень ліквідатора банку».

Згідно з цим рішенням розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Діамантбанк» з 24 червня 2017 року до 23 червня 2019 року включно, призначено Уповноважену особу Фонду гарантування та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ «Діамантбанк» Тімоніну Олександру Олексійовичу строком на два роки з 24 червня 2017 року до 23 червня 2019 року включно, якому делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ «Діамантбанк», визначені, зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 52-1, 53 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», в тому числі з підписання всіх договорів, пов'язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, крім повноважень в частині організації реалізації активів банку.

30 червня 2017 року в газеті «Голос України» №117 (6622) оприлюднено інформацію щодо відкликання банківської ліцензії та ліквідації ПАТ «Діамантбанк».

Листом від 26 квітня 2017 року № 39/б позивач звернувся до Уповноваженої особи Фонд щодо перерахування готівкою по чеку або шляхом перерахування на рахунок підприємства в ПАТКБ «Правекс-банк» коштів в сумі 254 500,00 грн., які 24 квітня 2017 року були зараховані на рахунок підприємства № НОМЕР_1 в ПАТ «Діамантбанк».

Листом від 15 травня 2017 року № 229/50.1/1.1 Уповноважена особа Фонду відмовила позивачу в перерахуванні згаданих коштів на підставі пункту 1 частини п'ятої статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Не погоджуючись із такою відмовою, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (тут і надалі в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин), (далі також - Закон) встановлено правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Відповідно до статті 34 Закону Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

Не пізніше наступного робочого дня після початку тимчасової адміністрації Фонд розміщує інформацію про запровадження тимчасової адміністрації в банку на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет і не пізніше ніж через 10 днів публікує її в газетах «Урядовий кур'єр» або «Голос України».

У частинах першій, другій, п'ятій та шостій статті 36 Закону закріплено, що з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

Протягом 15 днів, але не пізніше строків, встановлених Фондом, керівники банку забезпечують передачу уповноваженій особі Фонду печаток і штампів, матеріальних та інших цінностей банку, а також протягом трьох днів - передачу печаток і штампів бухгалтерської та іншої документації банку. У разі ухилення від виконання зазначених обов'язків винні особи несуть відповідальність відповідно до закону.

На період тимчасової адміністрації усі структурні підрозділи, органи та посадові особи банку підпорядковуються у своїй діяльності Фонду та уповноваженій особі Фонду в межах повноважень, встановлених цим Законом та делегованих Фондом, і діють у визначених Фондом/уповноваженою особою Фонду межах та порядку.

Під час тимчасової адміністрації не здійснюється:

1) задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку;

2) примусове стягнення майна (у тому числі коштів) банку, накладення арешту та звернення стягнення на майно (у тому числі кошти) банку (виконавче провадження щодо банку зупиняється, у тому числі знімаються арешти, накладені на майно (у тому числі на кошти) банку, а також скасовуються інші вжиті заходи примусового забезпечення виконання рішення щодо банку);

3) нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку;

4) зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов'язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), поєднанням боржника і кредитора в одній особі;

5) нарахування відсотків за зобов'язаннями банку перед вкладниками та кредиторами.

Частиною п'ятою статті 45 Закону встановлено, що протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування кредитори мають право заявити Фонду/уповноваженій особі Фонду гарантування про свої вимоги до банку.

Згідно зі статтею 49 Закону Фонд припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами.

Протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону Фонд здійснює такі заходи:

1) визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення;

2) відхиляє вимоги в разі їх не підтвердження фактичними даними, що містяться у розпорядженні Фонду, та, у разі потреби, заявляє в установленому законодавством порядку заперечення за заявленими до банку вимогами кредиторів;

3) складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду.

Реєстр акцептованих вимог кредиторів та зміни до нього підлягають затвердженню виконавчою дирекцією Фонду.

Будь-які спори щодо акцептування вимог кредиторів підлягають вирішенню у судовому порядку. Судове провадження щодо таких вимог не припиняє перебіг ліквідаційної процедури.

Протягом 20 днів з дня затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів Фонд сповіщає кредиторів про акцептування їх вимог шляхом розміщення повідомлення на офіційному сайті Фонду, неплатоспроможного банку, а також у приміщеннях такого банку в доступному для відвідувачів місці.

Фонд не має права здійснювати задоволення вимог кредиторів до затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів, крім задоволення вимог кредиторів за правочинами, що забезпечують проведення ліквідаційної процедури, якщо таке задоволення вимог погоджено виконавчою дирекцією Фонду.

Фонд зобов'язаний у 60-денний строк з дня початку процедури ліквідації банку надіслати повідомлення всім клієнтам, які користуються послугами відповідального зберігання, про необхідність вилучити свої цінності протягом одного місяця з дня повідомлення. Матеріальні цінності, що перебували на відповідальному зберіганні банку і не були вилучені власниками в зазначений у повідомленні строк, вважаються фондами, на які не можуть претендувати кредитори банку. Такі цінності переходять у розпорядження Фонду для повернення законним власникам.

Вимоги, не включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів, задоволенню в ліквідаційній процедурі не підлягають і вважаються погашеними.

Згідно з частиною першою статті 52 Закону кошти, одержані в результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку, спрямовуються Фондом на задоволення вимог кредиторів у такій черговості:

1) зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян;

2) грошові вимоги щодо заробітної плати, що виникли із зобов'язань банку перед працівниками до прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку;

3) вимоги Фонду, що виникли у випадках, визначених цим Законом, у тому числі покриття витрат Фонду, передбачених пунктом 7 частини другої статті 20 цього Закону, витрат, пов'язаних із консолідованим продажем активів Фондом;

4) вимоги вкладників - фізичних осіб (у тому числі фізичних осіб - підприємців), які не є пов'язаними особами банку, у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом;

5) вимоги Національного банку України, що виникли в результаті зниження вартості застави, наданої для забезпечення кредитів рефінансування;

6) вимоги фізичних осіб (у тому числі фізичних осіб - підприємців), які не є пов'язаними особами банку, платежі яких або платежі на ім'я яких заблоковано;

7) вимоги інших вкладників, які не є пов'язаними особами банку, юридичних осіб - клієнтів банку, які не є пов'язаними особами банку;

8) інші вимоги, крім вимог за субординованим боргом;

9) вимоги кредиторів банку (фізичних осіб, у тому числі фізичних осіб - підприємців, а також юридичних осіб), які є пов'язаними особами банку;

10) вимоги за субординованим боргом.

Як зазначено вище, відповідно до пункту 1 частини п'ятої статті 36 Закону під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

Водночас згідно з пунктом п'ятим частини шостої статті 36 Закону обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на виконання операцій з виплати переказу коштів фізичних та юридичних осіб, що надійшли на їхні рахунки з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку.

Відповідно до частин 1-3 статті 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунку банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України врегульовано Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».

Так, відповідно до пункту 1.24 статті 1 цього Закону переказ коштів - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.

У свою чергу, згідно з пунктом 1.15 статті 1 цього ж Закону ініціатором є особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та/або подання відповідного документа на переказ або використання електронного платіжного засобу.

Згідно з пунктом 1.23 вказаної норми отримувач - особа, на рахунок якої зараховується сума переказу або яка отримує суму переказу у готівковій формі.

Частиною 2 пункту 1.6. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22, визначено, що банк не має права визначати та контролювати напрями використання коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися коштами на власний розсуд.

Відповідно до статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Пунктом 1.7 згаданої вище Інструкції визначено, що кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі розрахункових документів стягувачів згідно з главами 5 та 12 цієї Інструкції.

Відповідно до пункту 22.4 статті 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним:

- для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника;

- для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку.

Відповідно до пункту 30.1 статті 30 Закону України «Про платіжні системи та перекази коштів в Україні» переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується перерахування позивачем на його рахунок в ПАТ «Діамантбанк» коштів в розмірі 255 300,00 грн. та їх зарахування на цей рахунок 24 квітня 2016 року о 17:05 год., тобто після запровадження з 17:00 год. 24 квітня 2017 року тимчасової адміністрації в ПАТ «Діамантбанк».

Однак, пункт 5 частини шостої статті 36 Закону стосовно відсутності обмеження, встановленого пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, на зобов'язання банку щодо виконання операцій з виплати переказу коштів фізичних та юридичних осіб, що надійшли на їхні рахунки з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку, на який посилається позивач в обґрунтування своїх вимог, не підлягає застосуванню в даному випадку з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 1 частини п'ятої цієї статті вказаного Закону, під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку;

Відповідно до пункту 5 частини 6 статті 36 Закону, обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виконання операцій з виплати переказу коштів фізичних та юридичних осіб, що надійшли на їхні рахунки з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку.

Пунктом 2.1 Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду від 05 липня 2012 року № 2, передбачено, що виведення неплатоспроможного банку з ринку - заходи, які здійснює Фонд стосовно банку, віднесеного до категорії неплатоспроможних, щодо виведення його з ринку одним із способів, визначених статтею 39 цього Закону.

У частині другій статті 39 Закону закріплено, що у плані врегулювання на підставі оцінки фінансового і майнового стану банку визначаються заходи щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку в один із таких способів:

1) ліквідація банку з відшкодуванням з боку Фонду коштів за вкладами фізичних осіб у порядку, встановленому цим Законом;

2) ліквідація банку з відчуженням у процесі ліквідації всіх або частини його активів і зобов'язань на користь приймаючого банку;

3) відчуження всіх або частини активів і зобов'язань неплатоспроможного банку на користь приймаючого банку з відкликанням банківської ліцензії неплатоспроможного банку та подальшою його ліквідацією;

4) створення та продаж інвестору перехідного банку з передачею йому активів і зобов'язань неплатоспроможного банку і подальшою ліквідацією неплатоспроможного банку;

5) продаж неплатоспроможного банку інвестору.

Таким чином, умовою для застосування положень пункту 5 частини шостої статті 36 Закону є надходження коштів на рахунок саме з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку, тобто у контексті спірних правовідносин у даній адміністративній справі - з дня початку процедури ліквідації ПАТ «Діамантбанк», а саме з 23 червня 2017 року

Отже, на операцію щодо переказу 24 квітня 2017 року коштів на рахунок позивача в ПАТ «Діамантбанк» положення пункту 5 частини шостої статті 36 Закону не розповсюджуються.

Аналогічних висновків дійшов Київський апеляційний адміністративний суд в ухвалі від 14 червня 2017 року у справі № 810/106/17.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Водночас заслуговують на увагу суду доводи відповідача про обрання позивачем неправильного способу захисту порушеного права шляхом пред'явлення до відповідача даного позову.

Системний аналіз вищевикладених положень законів України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», дає підстави суду стверджувати, що проведення банківських операцій, про які просить позивач, у ході процедури ліквідації ПАТ «Діамантбанк» та після відкликання його банківської ліцензії є неможливим і всі вимоги кредиторів банку задовольняються у відповідності до процедур, регламентованих Законом «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», в тому числі частиною п'ятою статті 45 цього Закону.

Беручи до уваги наведене та керуючись статтями 77, 78, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Пролог Семікор» (03187, м.Київ, пр.Глушкова, 42,код ЄДРПОУ 24938366) до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Діамантбанк» Тімоніна Олександра Олексійовича, третя особа Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії відмовити повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 КАС України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 255 КАС України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Згідно з підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Ю.Т. Шрамко