Рішення № 75956659, 20.08.2018, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 серпня 2018 року м.Чернігів Справа № 825/2196/18

Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Соломко І.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасувати рішення та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

До Чернігівського окружного адміністративного суду звернулись ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (далі-позивачі) з адміністративним позовом до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення Міністерства оборони України від 12.01.2018 №6 та зобов'язання призначити та виплатити їм одноразову грошову допомогу, як батькам померлого сина ОСОБА_3.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивачі зазначили, що ОСОБА_3 є їх сином, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження військової служби. У зв'язку з такими обставинами відповідачем були розглянути документи позивачів щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги як батькам померлого ОСОБА_3 та відмовлено з тих підстав, що стаття 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачає виплату вказаної допомоги у разі смерті військовослужбовців, а не осіб, звільнених зі служби. Такий висновок відповідачів, на думку позивачів, є протиправним, оскільки визначальним в даному випадку є не день смерті сина, а внаслідок чого його смерть настала та в якій період.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.06.2018 відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику сторін).

05.07.2018 на адресу суду надійшов відзив, в якому представник відповідача зазначив, що відповідно до положень Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога виплачується у разі смерті військовослужбовця. Однак ОСОБА_3 помер після звільнення з військової служби, тому втратив спеціальний статус військовослужбовця. За таких обставин позивачі, як батьки померлого ОСОБА_3, не мають права на призначення та отримання одноразової грошової допомоги.

20.07.2018 від позивачів надійшла відповідь на відзив, в якій останні зазначили, що їх син ОСОБА_3 помер внаслідок захворювання, пов'язане із захистом Батьківщини під час проходження військової служби, тому вважають, що мають право на отримання грошової допомоги відповідно до статті 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Так, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 народження є сином позивачів, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3.

У період з 30.11.2014 по 28.09.2015 проходив службу у зоні АТО, що підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_4, наказами від 02.12.2014 № 195, від 28.09.2015 № 182 та 08.09.2015 та мав посвідчення учасника бойових дій.

З Довідки до акта огляду Медико-соціальної експертної комісії від 01.03.2017 серії АВБ № 03298 вбачається, що ОСОБА_3 отримав І групу інвалідності причиною якої є захворювання, пов'язане із захистом Батьківщини.

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_3, що підтверджується свідоцтвом про смерть Серії НОМЕР_5.

Витяг з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 13.05.2017 № 1400 містить висновок, що захворювання колишнього військовослужбовця ОСОБА_3, 1977 року народження пов'язане із захистом Батьківщини.

У зв'язку з такими обставинами позивачі подали до відповідача відповідні документи для отримання одноразової грошової допомоги.

12.01.2018 комісія Міністерства оборони України з розгляду питань пов'язаних із значенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, розглянувши подані позивачами документи, прийняла рішення, оформлене Протоколом № 6, в якому дійшла висновку про відмову у призначенні позивачам одноразової грошової допомоги з тих підстав, що померлий ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 на день смерті не був військовослужбовцем.

Так, Комісія у Протоколі № 6 від 12.01.2018 зазначає, що відповідно до свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_5, смерть ОСОБА_3 настала ІНФОРМАЦІЯ_3, а згідно наказу командира військової частини В3137 від 28.09.2015 № 182 старшого сержанта ОСОБА_3 виключено зі списків військової частини 28.09.2015, отже, на день смерті він не був військовослужбовцем та зазначає, що стаття 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачає виплату одноразової грошової допомоги у разі смерті військовослужбовців, а не осіб звільнених зі служби.

Вважаючи, таке рішення протиправним, позивачі звернулись до суду за захистом порушеного права.

Надаючи правову оцінку наведеним обставинам, суд зазначає наступне.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Частиною п'ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Відповідно до статті 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

20.12.1991 Верховною Радою України прийнято Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-XII (далі - Закон № 2011-ХІІ), який відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Визначення соціального захисту військовослужбовців міститься у статті 1 Закону № 2011-ХІІ, та означає діяльність (функція) держави, спрямовану на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 3 Закону № 2011-XII дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Статтею 16 вказаного Закону № 2011-XII у редакції чинній на момент виникнення правовідносин передбачено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця (крім військовослужбовця строкової служби) під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби.

Відповідно до частини першої статті 16-1 Закону № 2011-XII у випадках, зазначених у підпунктах 1 - 3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста.

Розмір одноразової грошової допомоги визначений статтею 16-2 Закону № 2011-XII.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (частина 6 статті 16-3 Закону).

Згідно з частиною восьмою статті 16-3 Закону особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.

З аналізу наведених норм даного Закону вбачається, що застосування статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» пов'язується не з фактом звільнення з військової служби ОСОБА_3, а з фактом встановлення йому інвалідності внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження військової служби, незалежно від наявності статусу військовослужбовця на день смерті.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 372/1258/16-а, провадження № К/9901/6800/18, який відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України враховуються судом у спірних правовідносинах.

Відповідно до положень пунктів 4, 5 Порядку № 975, затверджений постановою Кабінету Міністрів від 25.12.2013 одноразова грошова допомога призначається у разі смерті військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста, якщо смерть настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби. Одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частинами батькам померлого військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста.

Витяг з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 13.05.2017 № 1400 містить висновок, що захворювання колишнього військовослужбовця ОСОБА_3, 1977 року народження пов'язане із захистом Батьківщини.

За таких обставин, суд відхиляє доводи відповідача про відсутність правових підстав для призначення та виплати одноразової грошової допомоги батьками померлого сина ОСОБА_3, оскільки застосування статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» пов'язується не з фактом звільнення з військової служби ОСОБА_3, а з фактом встановлення останньому інвалідності внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження військової служби, незалежно від наявності статусу військовослужбовця на день смерті.

Отже, суд дійшов висновку, що причини та обставини обумовлені смертю ОСОБА_3, тобто сина позивачів пов'язані із захистом Батьківщини та отримані ним під час проходження військової служби, а відтак спірне рішення є протиправним.

Відповідно до частини третьої статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Суд зауважує, що судовий захист повинен сприяти відновленню порушеного права.

При цьому, при встановленні порушення права позивачів у спірних правовідносинах суд має вирішити питання про відновлення такого права, а тому, з огляду на викладене, суд приходить до висновку про зобов'язання відповідача прийняти відповідне рішення щодо призначення та виплати позивачам одноразової грошової допомоги як батькам померлого ОСОБА_3 у порядку, визначеному чинним законодавством України, з урахування висновків, що викладені у даному рішенні суду.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Частиною 3 цієї статті передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Позивачами сплачений судовий збір згідно квитанцій від 29.05.2018 № 0.0.1048029973.1 та № 0.0.1048028893.1.

Отже, за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягають стягненню судові витрати по 352,40 грн. кожному відповідно до розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 139, 241-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 (вул. Шевченка,31, с. Рогізки, Сновський район, Чернігівська область, 15253) та ОСОБА_2 (вул. Шевченка, 31, с. Рогізки, Сновський район, Чернігівська область, 15253) до Міністерства оборони України (вул. Повітрофлотський проспект,6, м. Київ, 168, 03168) про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги, оформлене Протоколом від 12.01.2018 № 6 про відмову в призначенні ОСОБА_1 та ОСОБА_2, батькам померлого сина - ОСОБА_3, одноразової грошової допомоги.

Зобов'язати Міністерство оборони України прийняти відповідне рішення щодо призначення та виплати ОСОБА_1 та ОСОБА_2, батькам померлого ОСОБА_3, одноразової грошової допомоги в порядку, визначеному чинним законодавством України, з урахування висновків, що викладені у даному рішенні суду.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України (проспект Повітрофлотський,6, м.Київ, 03168, код ЄДРПОУ 00034022) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) згідно квитанції від 29.05.2018 № 0.0.1048028893.1 та ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) згідно квитанції від 29.05.2018 № 0.0.1048029973.1 по 352,40 грн. (триста п'ятдесят дві гривні 40 копійок) судових витрат, відповідно до розміру задоволених вимог.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Повне рішення суду складено 20 серпня 2018 року.

Суддя І.І. Соломко