Рішення № 75956568, 15.08.2018, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2018 р. м. Чернівці Справа № 824/450/18-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Боднарюка О.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Антонюка О.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

представників відповідача Бурлаки Д.В., Гроссу Д.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Національної поліції України в Чернівецькій області, про скасування наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності, звільнення та поновлення на роботі,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 (далі - позивач), звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції України в Чернівецькій області (далі - відповідач), в якому просив:

- визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області від 16 квітня 2018 року № 194 про накладення на ОСОБА_4 дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в Національній поліції.

- визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції України в Чернівецькій області № 68о/с від 23 квітня 2018 року, в частині звільнення зі служби в поліції рядового поліції ОСОБА_4, помічника чергового сектору реагування патрульної поліції №3 Кельменецького відділу поліції ГУНП України в Чернівецькій області за п.6 ч.1 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України).

- поновити ОСОБА_5 на посаді помічника чергового сектору реагування патрульної поліції № 3 Кельменецького відділу поліції ГУНП в Чернівецькій області з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 05 квітня 2018 року згідно наказу 58о/с був призначений на посаду помічника чергового сектору реагування патрульної поліції № 3 Кельменецького відділу поліції ГУНП в Чернівецькій області.

11.04.2018 року відносно нього складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення передбаченого частиною 1 статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) (керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння). Вказав, що вказаний факт про перебування його в стані алкогольного сп'яніння не відповідає дійсним обставинам, при цьому наголошував, що постановою Глибоцького районного суду Чернівецької області від 16 квітня 2018 року адміністративну справу відносно позивача згідно частини 1 статті 130 КУпАП було закрито у зв'язку із відсутністю в його діях складу даного адміністративного правопорушення.

Звертав увагу суду на те, що під впливом посадових осіб відповідача, які запевнили його, що службове розслідування буде закрито по даному факту, та не буде притягнуто його до відповідальності, позивач надав неправдиві пояснення, а саме вказав, що: "випив 200-450 грам горілки; прошу не притягувати до відповідальності".

16 квітня 2018 року посадовими особами відповідача видано наказ № 194, згідно якого за порушення службової дисципліни на позивача накладено дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в Національній поліції в Чернівецькій області та 23 квітня 2018 року видано наказ № 68 о/с, згідно якого за пунктом 6 частини 1 (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України ), позивача звільнено зі служби в поліції.

Посилаючись на норми КЗпП вказав, що у разі звільнення без законної підстави або законного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Станом на день звільнення стаж служби в поліції позивача склав 18 днів, і з дня звільнення він не працює. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

На думку позивача, оскаржувані накази про накладення дисциплінарного стягнення та звільнення зі служби в поліції, винесенні з порушенням норм законодавства, внаслідок неналежного проведення службової перевірки, яка здійснена поверхнево та односторонньо, без урахування усіх обставин справи. А саме: комісією не встановлено чи мав місце дисциплінарний проступок, оскільки постановою суду адміністративну справу відносно позивача за вчинення адміністративного проступку було закрито у зв'язку із відсутністю в його діях складу даного адміністративного правопорушення; при визначені виду дисциплінарного стягнення не враховано тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання вини, ставлення до невиконання службових обов'язків, рівень кваліфікації.

З огляду на викладене позивач вважає, що оскаржувані накази підлягають скасуванню а він поновленню на посаді.

Відповідач у відзиві на адміністративний позов просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своєї позиції вказав, що позивач вчинив дисциплінарний проступок, що і стало предметом дослідження службового розслідування, та накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з органів поліції.

Вказав, що підставою для проведення службового розслідування згідно п.2.6 Інструкції про порядок проведення службового розслідування в органах внутрішніх справ України затвердженої наказом МВС України 12.03.2013 року № 230 (далі - Інструкція 230) є належним чином письмово оформлений наказ уповноваженого на те начальника. Наказом начальника ГУНП від 13.04.2018 року № 357 було призначено службове розслідування за фактом керування автомобілем позивачем з наявними ознаками алкогольного сп'яніння.

Спростовуючи доводи позивача, щодо відсутності в його діях адміністративного проступку, відповідач зазначив, що висновком службового розслідування від 16.04.2018 року було встановлено факт порушення позивачем службової дисципліни.

13.04.2018 року поліцейськими відділу ІОС УКЗ ГУНП в Чернівецькій, після моніторингу інтегрованої інформаційно - пошукової системи "АРМОР", виявлено факт складання 11.04.2018 року протоколу про адміністративне правопорушення за частиною 1 статті 130 КУпАП відносно позивача.

В ході службового розслідування встановлено, що позивач 10.04.2018 року в нічний час разом з друзями святкував день народження, під чого вжив 250-450 грам горілки. Перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, позивач сів за кермо свого автомобіля, виїхав на проїжджу частину дороги і був зупинений працівника поліції. Під час спілкування з працівниками поліції в позивача були наявні ознаки алкогольного сп'яніння, а саме нечітка мова, почервоніння зіниць очей, млявість, неадекватна поведінка, яка не відповідає обстановці. На пропозицію пройти освідування на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою алкотестеру "Драгер", позивач відмовився, при цьому погодився пройти медичний огляд на стан алкогольного сп'яніння в Глибоцькій ЦРЛ, за результатами якого складено висновок № 456 від 11.04.2018 року, відповідно до якого встановлено, що позивач перебував в стані алкогольного сп'яніння.

Відповідач зазначив, що дані обставини зафіксовані на відеозапис, і є підтвердженням перебування позивача в стані алкогольного сп'яніння.

Крім того зазначив, що позивач надав пояснення, в якому зазначено про вживання алкогольних напоїв, а саме 250-450 грам горілки, після чого керував транспортним засобом. Свою вину у скоєному визнав повністю, та просив суворо не карати, мотивуючи це тим, що такий вчинок він скоїв вперше.

На думку відповідача, факт вчинення позивачем дисциплінарного проступку підтверджується матеріалами службового розслідування та поясненнями позивача, які викладені власноручно.

Щодо посилання позивача на постанову Глибоцького районного суду Чернівецької області від 16.04.2018 року, якою закрито провадження в справі про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення, відповідач зазначив, що закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення свідчить про відсутність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, та не виключає дисциплінарного проступку. Факт порушення адміністративного провадження відносно позивача слугував лише підставою для призначення службового розслідування.

Крім того, посилаючись на норми КАС України відповідач звертав увагу суду на те, що наявність постанови про закриття провадження адміністративної справи відносно позивача, не виправдовує його у вчиненні проступку.

Відповідач посилається також на те, що сутність вчиненого порушення та його тяжкість, було враховано, та те, що працівники поліції у порівнянні з пересічними громадянами несуть підвищену суспільну відповідальність, тому за порушення загальноприйнятих норм поведінки до них вживаються більш суворі заходи дисциплінарного впливу.

З огляду на наведене вище вважає, що оскаржувані накази є правомірними, а тому скасуванню не підлягають.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав зазначених в адміністративному позові та просив задовольнити позовну заяву повністю.

Крім того, представник позивача в судовому засіданні звертав увагу суду на те, що у відзиві на позов не зазначено, який інспектор поліції проводив відеозапис події при зупинці та в лікарні, не вказано яким саме пристроєм проводився відеозапис (не зазначений номерний знак пристрою, його належність інспектору). Відеозапис поліцейським повинен проводитись нагрудною камерою (відеореєстратором), яка розміщується на форменному одязі працівника поліції.

Посилаючись на нормативно - правові акти, що регулюють питання проведення відеозапису та його зберігання, зазначив що електронні носії інформації (диски) не є належними та допустимими доказами при розгляді даної справи.

Також вказував, що позивач присягу поліцейського не складав, оскільки відповідно вимог законодавства України, особи вперше прийнятті на службу в поліцію, складають присягу після закінчення первинної професійної підготовки. Позивач на таку підготовку не направлявся.

Представники відповідача в судовому засіданні просили відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, з підстав наведених у відзиві. Пояснивши при цьому, що відеозапис, який долучено до матеріалів справи проводився працівником патрульної поліції на особистий мобільний телефон. Вказаний доказ є належним та допустимим в розумінні норм КАС України, оскільки стосується події правопорушення, і не використовується, як доказ щодо вчиненого адміністративного правопорушення.

В ході судового розгляду справи судом задоволено письмове клопотання представника позивача про допит свідка, та клопотання представника відповідача про допит свідків.

Будучи допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснив, що приблизно після свята Великодня він зустрівся з ОСОБА_4, він «виставлявся» бо в його дівчини було день народження, вони посиділи до 1 години ночі, після чого пішли в центр міста. Його автомобіль був припаркований на автозаправці. З метою його перепаркувати в інше місце, ОСОБА_4 сів за кермо автомобіля та був зупинений працівниками поліції, після чого відносно ОСОБА_4 складено протокол про адміністративне правопорушення за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння. Він особисто не бачив, щоб ОСОБА_4 вживав того дня алкогольні напої.

Будучи допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 пояснив, що він особисто відбирав пояснення у своєму службовому кабінеті у ОСОБА_4, щодо вчинення ним адміністративного проступку. Громадянин ОСОБА_4 пояснення надав з власної волі. Під час надання пояснення ніякого тиску на нього не здійснювалось. В своїх поясненням він вказав, що 10 квітня 2018 року він зі своїми друзями вживав спиртні напої. Особисто він вжив 200 - 450 грам горілки протягом 3-4 годин. Його автомобіль був припаркований на стоянці біля заправки, він сів за кермо автомобіля з метою перепакрувати його на іншу стоянку та був зупинений працівниками поліції, якими складено відносно нього протокол про вчинення адміністративного правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП.

Будучи допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснив, що під час несення служби в ніч на 11.04.2018 року приблизно о 01 годині ночі, він з колегою помітив автомобіль марки "Форд Фієста", який порушуючи правила дорожнього руху (без увімкненого показчика руху) виїжджав з території АЗС "WOG", в смт. Глибока. Після зупинки транспортного засобу, і під час спілкування з водієм ОСОБА_4, в нього були помітні ознаки алкогольного сп'яніння, а саме нечітка мова, почервоніння зіниць очей, млявість, неадекватна поведінка.

Вийшовши з автомобіля ОСОБА_4, з незрозумілих причин обійшов свій автомобіль, при цьому його рухи були не чіткими, а хода порушена. Внаслідок стану сп'яніння ОСОБА_4 хитаючись впав на газон. З метою надання йому допомоги ОСОБА_8 дістав з колегою ОСОБА_9 із салону службового автомобіля аптечку, з якої вийняв нашатирний спирт, змочив ватний тампон, який підніс до носа ОСОБА_4, самопочуття якого покращилось. У подальшому ОСОБА_4 було запропоновано пройти освідування на стан алкогольного сп'яніння на місці події за допомогою алкотестеру "Драгер", на що він відмовився. Тоді вони з колегою запропонували йому проїхати до Глибоцької центральної районної лікарні для проведення освідування на стан алкогольного сп'яніння лікарем, на що він погодився. За результати проведеного медичного огляду лікарем Глибоцької центральної районної лікарні ОСОБА_4 було встановлено стан його алкогольного сп'яніння. Після цього складено протокол про адміністративне правопорушення передбачене частиною 1 статтею 130 КУпАП. Також вказав, що всі події були зафіксовані за допомогою особистого мобільного телефону, оскільки нагрудних камер на той час не були видані.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, заслухавши учасників справи та свідків, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-79 КАС України, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає, що адміністративний позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлені такі обставини та відповідні їм правовідносини.

05.04.2018 року згідно наказу (витяг ) № 58 о/с ОСОБА_4 призначений на посаду помічника чергового сектору реагування патрульної поліції №3 Кельменецького відділу поліції ГУНП в Чернівецькій області. (а.с. 16)

10.04.2018 року згідно наказу Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області "Про направлення на навчання " № 350, позивача направлено в м.Івано - Франківськ до факульету № 3 Національної академії внутрішніх справ з 16 квітня 2018 року, поліцейський прийнятих на службу в порядку нового прийому. (а.с.100)

11.04.2018 року складено висновок медичного огляду лікарем Глибоцької ЦРЛ № 456, відповідно до якого встановлено, що позивач перебуває в стані алкогольного сп'яніння. (а.с.24)

11.04.2018 року відносно ОСОБА_4 поліцейськими ГРПП Глибоцького відділення поліції Сторожинецького відділу поліції ГУНП в Чернівецькій області складено протокол про вчинення ним адміністративного правопорушення передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП.(а.с.23)

13.04.2018 року згідно наказу № 357 ГУНПУ в Чернівецькій області "Про призначення та проведення службового розслідування", призначено службове розслідування. (а.с.14)

В матеріалах службового розслідування (окрім інших пояснень) також наявне пояснення від 13.04.2018 року відібране заступником начальника ВІОС УКЗ майором поліції ОСОБА_7, у рядового поліції ОСОБА_4, згідно яких він повідомив, про вживання алкогольних напоїв з друзями 10.04.2018 року, а саме 250-450 грам горілки, після чого керував транспортним засобом. Свою вину у скоєному визнав повністю та просив суворо не карати, мотивуючи це тим, що такий вчинок він скоїв вперше.(а.с.22)

16.04.2018 року за результатами службового розслідування складено висновок службового розслідування по факту керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння помічником чергового сектору реагування патрульної поліції № 3 Кельменецького відділу поліції ГУНП в Чернівецькій області рядовим поліції ОСОБА_4

У вказаному висновку, окрім іншого зазначено, що опитаний поліцейський ОСОБА_4 свою вину визнав та пояснив, що 10.04.2018 року він разом із своїми друзями святкував день народження, під час чого вживав спиртні напої. Особисто він вжив приблизно 250-450 грам горілки протягом 3-4 годин. Після чого керував автомобілем марки "Форд Фієста". Свою вину в скоєному визнав повністю просив його суворо не карати.

Головним управлінням Національної поліції в Чернівецькій області зроблено висновок про те, що ОСОБА_4 вчинив проступки, несумісні з подальшим проходженням служби в Національній поліції України. Скоєння ОСОБА_4 дисциплінарних проступків стало можливим внаслідок відвертого ігнорування та недотримання ним вимог Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, Законів України "Про національну поліцію" та "Про дорожній рух".(а.с.15-18)

16.04.2018 року Головним управлінням Національної поліції в Чернівецькій області за підписом Т.в.о. начальника полковника поліції О.Д. Чубей видано наказ у №194 "Про покарання", згідно якого у відповідності до Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, статті 19 Закону України "Про Національну Поліцію" за порушення службової дисципліни, на помічника чергового сектору реагування патрульної поліції Кельменецького відділу поліції ГУНП в Чернівецькій області рядового поліції ОСОБА_4, накладено стягнення у виді звільнення зі служби в Національній поліції. (а.с.19)

16.04.2018 року постановою Глибоцького районного суду Чернівецької області, адміністративне провадження відносно ОСОБА_4 за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП закрито у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення на підставі п.1 ст. 247 КУпАП. (а.с.32)

23.04.2018 року на підставі наказу Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області "По особовому складу" №68 о/с позивача звільнено зі служби в поліції з 23 квітня 2018 року за пунктом 6 частини 1 статті 77 (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) Закону України "Про Національну поліцію". (а.с.41)

Згідно припису Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області Управління кадрового забезпечення, рядовий запасу ОСОБА_4 проходив службу в Національній поліції з 05.04.2018 року по 23.04.2018 року. (а.с.101)

Згідно листа Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області від 14.08.2018 року № 3257/123/12/01-2018, (окрім іншого) повідомлено, що посадові інструкції по посаді помічника чергового сектору реагування патрульної поліції розроблені та є в наявності, однак, ОСОБА_4 в період перебування на вказаній посаді до направлення на навчання, не ознайомлювався, оскільки практично до виконання обов'язків не приступив та був звільнений зі служби в поліції.

Присягу поліцейського ОСОБА_4 не склав, оскільки звільнений зі служби в поліції та не пройшов первинну професійну підготовку, а відповідно до наказу МВС України від 09.11.2015 року № 1553 особи, які вперше прийняті на службу в поліцію складають Присягу після закінчення первинної професійної підготовки. (а.с. 125)

Судом досліджений відеозапис, на якому зафіксовані обставини та факти які підтверджують, що працівниками патрульної поліції був зупинений транспортний засіб, за кермом якого перебував позивач, з якого також візуально вбачається, що останній перебував в стані алкогольного сп'яніння, з огляду на його поведінку, зокрема: не міг вийти з автомобіля, не відповідав на питання працівників поліції, мав поведінку, яка не відповідача обстановці. (а.с.87)

До вказаних правовідносин суд застосовує наступні положення законодавчих актів, та робить висновки по суті спору.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України "Про Національну поліції" від 02 липня 2015 року №580-VIII.

У відповідності до частини 1 статті 8 Закону України "Про Національну поліцію" поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно із частинами 1 та 2 статті 19 Закону України "Про Національну поліцію" у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

За змістом пункту 6 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Водночас, згідно з пунктом 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України "Про Національну поліцію" від 23 грудня 2015 року №901-VIII до набрання чинності Законом України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції" на поліцейських поширено дію Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" (із наступними змінами).

Так, статтею 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" від 22 лютого 2006 року №3460-IV визначено, що службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Службова дисципліна в органах внутрішніх справ досягається: створенням належних умов проходження служби особами рядового і начальницького складу; набуттям високого рівня професіоналізму; забезпеченням гласності та об'єктивності під час проведення оцінки результатів службової діяльності; дотриманням законності і статутного порядку; повсякденною вимогливістю начальників до підлеглих, постійною турботою про них, виявленням поваги до їх особистої гідності; вихованням в осіб рядового і начальницького складу високих моральних і ділових якостей; забезпеченням соціальної справедливості та високого рівня соціально-правового захисту; умілим поєднанням і правильним застосуванням заходів переконання, примусу, дисциплінарного та громадського впливу; належним виконанням умов контракту про проходження служби.

Стаття 2 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України визначає, що дисциплінарний проступок - це невиконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни.

Відповідно до статті 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.

Порядок накладення дисциплінарного стягнення встановлений статтею 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України.

Згідно положень указаної статті з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.

Порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України.

Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.

Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ.

Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу.

За кожне порушення службової дисципліни накладається лише одне дисциплінарне стягнення. У разі порушення службової дисципліни кількома особами дисциплінарне стягнення накладається на кожного окремо.

При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Рішення про звільнення або притягнення до дисциплінарної відповідальності таких осіб оскаржується в установленому законом порядку.

Статтею 16 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України передбачені строки накладення дисциплінарних стягнень.

Згідно цієї статті дисциплінарне стягнення накладається у строк до одного місяця з дня, коли про проступок стало відомо начальнику.

У разі проведення за фактом учинення проступку службового розслідування, кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення на осіб рядового і начальницького складу дисциплінарне стягнення може бути накладено не пізніше одного місяця з дня закінчення службового розслідування, кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення, не враховуючи періоду тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці.

Дисциплінарне стягнення не може бути накладено, якщо з дня вчинення проступку минуло більше півроку. У цей період не включається строк проведення службового розслідування або кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Виконання дисциплінарних стягнень передбачено статтею 18 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України.

Відповідно до указаної статті дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його накладення, не враховуючи періоду перебування особи рядового або начальницького складу у відпустці, відрядженні або її тимчасової непрацездатності. Після закінчення цього строку дисциплінарне стягнення не виконується.

Такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з посади та звільнення з органів внутрішніх справ, накладені на осіб рядового і начальницького складу, які тимчасово непрацездатні або перебувають у відпустці, відрядженні, виконуються після їх прибуття до місця проходження служби.

Крім цього, варто зазначити, що порядок проведення службового розслідування стосовно особи (осіб) рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ у разі надходження до органів та підрозділів внутрішніх справ України, навчальних закладів та науково-дослідних установ системи Міністерства внутрішніх справ України відомостей про вчинення нею (ними) дій, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, оформлення результатів службового розслідування та прийняття за ними рішення, а також компетенцію структурних підрозділів та посадових осіб органів внутрішніх справ України (далі - ОВС) при його проведенні визначає Інструкція про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12 березня 2013 року №230 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2013 року за №541/23073 (далі - Інструкція №230).

Відповідно до пункту 2.1 Інструкції №230 підставами для проведення службового розслідування є порушення особами рядового і начальницького складу службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами рядового і начальницького складу діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов'язані із загибеллю (смертю) осіб рядового і начальницького складу чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб рядового і начальницького складу і можуть викликати суспільний резонанс.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що службове розслідування може проводитись не тільки в разі кримінальних або адміністративних правопорушень, а і у випадку порушення службової дисципліни.

Згідно підпунктів 2.2.5, 2.2.20. пункту 2.2. Інструкції №230 службове розслідування проводиться уповноваженим на те начальником у разі скоєння особою рядового і начальницького складу адміністративного правопорушення; отримання інформації про скоєння інших, не визначених підпунктами 2.2.1 - 2.2.19 цього пункту, дисциплінарних проступків, які уповноважена на призначення службового розслідування особа вважатиме достатніми для його проведення.

Пунктами 5.1. - 5.4 Інструкції №230 визначено, що службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності за мотивованим рапортом (доповідною запискою) виконавця або голови комісії визначений строк може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць. Початок службового розслідування визначається датою видання наказу про його призначення. Завершення службового розслідування визначається датою затвердження начальником, який призначив службове розслідування, висновку за результатами службового розслідування (далі - висновок службового розслідування). Якщо вину особи рядового і начальницького складу повністю доведено, начальник приймає рішення про її притягнення до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ. Оголошувати дисциплінарне стягнення особі начальницького складу в присутності його підлеглих заборонено. Зміст наказу доводиться до відома особи рядового і начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу. Особа рядового і начальницького складу, стосовно якої проводилось службове розслідування, має право оскаржити рішення щодо накладення на нього дисциплінарного стягнення у порядку, визначеному законодавством України.

Як вбачається зі встановлених судом обставин справи, відповідачем було дотримано порядок та строки проведення службового розслідування відносно позивача, а також дотримано порядок та строки накладення і виконання дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з поліції.

Тобто дотримано наведені вище вимоги Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України та Інструкції №230, що фактично позивачем (його представником) в ході судового розгляду справи не заперечувалось.

Водночас, в обґрунтування незаконності звільнення, окрім іншого було вказано про те, що постановою Глибоцького районного суд Чернівецької області від 16 квітня 2018 року адміністративну справу відносно ОСОБА_4 згідно частини 1 статті 130 КУпАП закрито у зв'язку із відсутністю в його діях складу даного адміністративного правопорушення.

Так, з матеріалів справи вбачається, що за наслідками розгляду адміністративних матеріалів, які надійшли від Глибоцького відділення поліції Сторожинецького відділу поліції ГУНП у Чернівецькій області про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 130 КУпАП ОСОБА_4, Глибоцький районний суд Чернівецької області 16 квітня 2018 року постановив, що адміністративну справу відносно останнього закрити у зв'язку із відсутністю в його діях складу даного адміністративного правопорушення.

Зазначена постанова суду набрала законної сили 27 квітня 2018 року.

У зв'язку з цим, суд вважає за необхідне вказати наступне.

Відповідно до частини 6 статті 78 КАС України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, згідно указаних норм преюдиційні обставини є обов'язковими для суду лише у випадку правових наслідків дій чи бездіяльності особи.

Слід зауважити, що правовий наслідок за результатами будь-яких дій особи при вчинені адміністративного правопорушення викладається судом не інакше, як з урахуванням всіх складових складу правопорушення.

Адміністративне судочинство, предмет і межі доказування, є дещо відмінними від проваджень, які здійснюються за правилами Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Іншими словами, в даному спорі суд не доводить, чи спростовує наявність складу адміністративного правопорушення, а встановлює наявність події (вчинення дисциплінарного проступку) у причинному зв'язку з наслідками (застосованого дисциплінарного стягнення).

Передбачене наведеними вище положеннями звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматися судом як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Адміністративні суди не повинні сприймати як обов'язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях за інших адміністративних, цивільних чи господарських справ.

Одним із визначальних принципів здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі.

Адміністративний суд під час розгляду конкретної справи на підставі встановлених ним обставин (у тому числі з урахуванням преюдиційних обставин) повинен самостійно кваліфікувати поведінку особи і дійти власних висновків щодо правомірності такої поведінки з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм. Висновки та оцінки іншого суду щодо правомірності поведінки особи, її винуватості у вчиненні правопорушення тощо не позбавляють адміністративний суд, який розглядає по суті справу, предмет якої пов'язаний із відповідними діяннями цієї особи, права надати їм власну оцінку.

Наведене узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України, що відображена в листі від 14 листопада 2012 року № 2379/12/13-12 а також, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 23 червня 2015 року у справі № К/800/57781/14.

Враховуючи викладене, суд вважає безпідставним посиланням представника позивача в обґрунтування даного позову, на наявність постанови Глибоцького районного суду Чернівецької області від 16 квітня 2018 року.

Щодо посилань представника позивача, про те, що ОСОБА_4 на час звільнення не приймав присяги, а тому не мав нести дисциплінарної відповідальності є безпідставними, оскільки останній з часу винесення наказу про прийняття на службу вважається посадовою особою, на яку поширюються спеціальні норми, які стосуються проходження служби в органах поліції

Окрім вказаного вище слід також зазначити, що згідно статті 5 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. Особи рядового і начальницького складу, яких в установленому законодавством порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або матеріальної відповідальності, водночас можуть нести і дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Право накладати дисциплінарні стягнення відповідно до статті 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України віднесено до компетенції відповідача за результатом службового розслідування та не пов'язано з рішенням суду за наслідками розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Законом не встановлено для відповідача обов'язку неприйняття висновку службового розслідування та не накладення на його підставі дисциплінарного стягнення на працівника поліції до набрання законної сили рішення у справі про адміністративне правопорушення відносно такого працівника.

Водночас з матеріалів справи вбачається, що працівниками патрульної поліції було зупинено транспортний засіб під керуванням позивача, у якого під час перевірки документів, що дають право керування транспортним засобом, з ротової порожнини було відчутно різкий запах алкоголю, не чітка мова, почервоніння зіниць очей, млявість, неадекватна поведінка, яка не відповідала обстановці, що є ознаками алкогольного сп'яніння відповідно до пункту 2 розділу I Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року №1452/735, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за №1413/27858.

У зв'язку з цим позивачу було запропоновано пройти освідування на стан алкогольного сп'яніння на місце зупинки транспортного засобу за допомогою алкотестеру "Драгер", нащо він відмовився. Працівниками поліції запропоновано проїхати до Глибоцької центральної районної лікарні для проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння. За результатами медичного огляду лікарем Глибоцької ЦРЛ складено висновок, згідно якого позивач перебував в сталі алкогольного сп'яніння, що дало підстави для складення працівниками поліції протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 130 КУпАП.

Вказані вище обставини у своїй сукупності повністю узгоджуються між собою, з урахуванням показів свідків та матеріалів відеозапису.

Згідно частини 1 статті 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до пункту 8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103, у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Згідно пункту 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, водій повинен на вимогу працівника міліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Як вбачається з письмових пояснень позивача, наданих під час проведення службового розслідування, позивач визнав факт вжиття ним спиртних напоїв та керування після цього транспортним засобом.

З огляду на викладене, суд вважає, що відповідач на підставі наявних у нього матеріалів та відібраних в ході службового розслідування пояснень ОСОБА_4 дійшов обґрунтованого висновку про вчинення позивачем грубого порушення службової дисципліни, за що поліцейський має бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.

В ході судового розгляду справи судом також встановлено, що при визначенні позивачу виду дисциплінарного стягнення відповідачем враховано тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно позивачем, а також шкоду завдану авторитету органів поліції. При цьому попередня поведінка позивача об'єктивно не могла бути висвітлена в матеріалах службового розслідування у зв'язку з коротким проміжком часу перебування на посаді позивача.

Стосовно застосування до позивача крайнього заходу дисциплінарного впливу, яким є звільнення з поліції, то суд погоджується з твердженням відповідача про те, що керування працівником поліції транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння (з ознаками алкогольного сп'яніння) є грубим порушенням службової дисципліни, принижує та дискредитує як самого працівника поліції, так і органи поліції в цілому, підриває авторитет Національної поліції.

До того ж, що обрання того чи іншого виду дисциплінарного стягнення є виключно правом роботодавця в залежності від його оцінки та кваліфікації дій особи, відносно якої має бути застосовано таке стягнення.

Крім того, відповідно до наданих показів свідків, судом встановлено, що дійсно мав місце факт перебування позивача в стані алкогольного сп'яніння, які у причинному зв'язку з наданими до матеріалів справи відеозаписом повністю знайшли своє підтвердження.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що відповідачем обґрунтовано та правомірно обрано позивачу такий вид дисциплінарного стягнення як звільнення з поліції.

Щодо доводів представника позивача, про те, що електронні носії інформації (диски) наявні в матеріалах справи та дослідженні під час розгляду справи по суті, не є належними та допустимими доказами при розгляді даної справи, суд зазначає наступне.

Згідно статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно статті 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частиною 1 статті 94 КАС України передбачено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Частиною 1 статті 99 КАС України передбачено, електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Статтею 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

В матеріалах справи міститься відеозапис на електронному носії (диску) на якому зафіксовано факт перебування позивача в стані алкогольного сп'яніння під час керування транспортним засобом. (а.с.87)

Суд вважає за необхідне зазначити, що у рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі "Коробов проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення "поза розумним сумнівом". Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумцій факту.

Аналізуючи вищенаведене, суд вважає, що вищевказаний відеозапис спрямований на фіксацію адміністративного правопорушення (в даному випадку підтверджує факт перебування позивача в стані алкогольного сп'яніння під час керування транспортним засобом) та, в силу положень статті 251 КУпАП, є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності, та був предметом розгляду під час службового розслідування відносно позивача. В даному ж провадженні цей відеозапис є належним та допустимим доказом, який в силу наведених вище норм не може не оцінюватись судом, та не братись до уваги при вирішенні даного спору.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв'язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що відповідачем як суб'єктом владних повноважень, який заперечував проти позову, доведено вчинення позивачем грубого порушення службової дисципліни, а також доведено обґрунтованість обрання такого виду стягнення як звільнення.

Водночас твердження позивача про відсутність у відповідача підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності спростовуються вищевикладеним.

Оскаржуване рішення суб'єкта владних повноважень прийнято з дотриманням критеріїв, наведених в статті 2 КАС України.

Таким чином, суд приходить до висновку про законність звільнення ОСОБА_4 з поліції, а тому заявлені ним позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_4 до Головного управління Національної поліції України в Чернівецькій області, про скасування наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності, звільнення та поновлення на роботі відмовити повністю.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 17 серпня 2018 р.

Судді Боднарюк О.В.