Рішення № 75956454, 17.08.2018, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2018 року справа № 823/2324/18

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Тимошенко В.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Черкаської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення,

встановив:

13 червня 2018 року до суду з позовною заявою звернулася ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) до Черкаської міської ради (18000, м. Черкаси, вул. Б. Вишневецького, 36, код ЄДРПОУ 25212542), в якій просить визнати незаконним рішення Черкаської міської ради від 22.02.2018 №2-3051 та скасувати його.

В обґрунтування позову позивач зазначила, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням Регламенту роботи Черкаської міської ради, Земельного кодексу України та Закону України «Про місцеве самоврядування в України».

У відзиві на позов представник відповідача зазначив, що Черкаська міська рада розглянула заяву позивачки та відмовила останній, про що було прийняте рішення № 2-3051. Відповідач заперечує проти позову, вважає його безпідставним, необгрунтованим. Так, пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин є виключно компетенцією пленарних засідань сільських, селищних, міських рад. Відповідно до Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», до повноважень депутатів місцевих рад належить виключне право прийняття або відмови в прийнятті рішення з питань віднесених до розгляду на сесію міської ради. Так, враховуючи пропозицію депутатів Черкаської міської ради та на виконання протокольного доручення ПД-8-774 від 22.02.2018 рішенням Черкаської міської ради від 22.02.2018 № 2-3051 було відмовлено у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою на зазначену земельну ділянку.

У відповіді на відзив позивачка підтвердила свою позицію про порушення строків розгляду її заяви та зазначила, що на момент голосування належним чином оформленого проекту рішення (№ 2-3051 «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою на земельну ділянку по АДРЕСА_2, гр. ОСОБА_1 (вільна земельна ділянка) не було, листа погодження до даного проекту не було, проект рішення не був поданий до відділу з питань роботи ради у друкованому та електронному вигляді не пізніше як за 20 робочих днів до його розгляду, проект рішення не був погоджений заступником міського голови з питань діяльності виконавчих органів, до відання якого віднесені ці питання, юридичною службою, секретарем міської ради. Проект рішення не розглядався всіма постійними комісіями. Проект рішення не був наданий депутатам не пізніше за 3 дні до пленарного засідання сесії. Проект рішення не було розміщено на сторінці офіційного сайту Черкаської міської ради. Такі дії відповідача є порушенням статей 25, 26, 40 Регламенту роботи Черкаської міської ради, затвердженого рішенням Черкаської міської ради від 24.12.2015 № 2-18, а також із порушеннями Земельного кодексу України та Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.

09.02.2017 позивачка через Центр надання адміністративних послуг звернулась до Черкаської міської ради із заявою про передачу безоплатно у приватну власність земельної ділянки площею 0,05885 га, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2, у м. Черкаси. Заява з додатками була сформована у дозвільну справу з присвоєнням номеру 8364-3 та передано на розгляд до управління земельних ресурсів та землеустрою Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради. Станом на 09.03.2017 рішення не було винесено. Лише 03.04.2017 проект рішення «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою на земельну ділянку по АДРЕСА_2 громадянці ОСОБА_1 (вільна земельна ділянка)» було передано на розгляд міської ради.

27.07.2017 позивачка звернулася з листом до відповідача про надання інформації про хід розгляду заяви.

25.09.2017 надійшла відповідь за підписом секретаря міської ради про те, що відповідно до регламенту роботи Черкаської міської ради, затвердженого рішенням міської ради від 24.12.2015 № 2-18, проект рішення надано до відділу з питань роботи ради для розгляду на засіданні сесії Черкаської міської ради із земельних питань. Проект рішення також було розміщено на офіційному сайті міської ради. Даний проект рішення пройшов всі необхідні погодження та ще 19.04.2017 був включений до порядку денного сесії міської ради.

Після повторного звернення позивачки у січні 2018 року, 31.01.2018 від міської ради надійшла відповідь, в якій повідомлялося, що проект рішення «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою на земельну ділянку по АДРЕСА_2 громадянці ОСОБА_1 (вільна земельна ділянка)» пройшов всі необхідні погодження та був включений до порядку денного сесії міської ради.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд враховує, що Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (стаття 14 Конституції України)

Положенням пункту «в» частини 3 статті 116 Земельного кодексу України передбачено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Згідно з п. «г» ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) …. в містах - не більше 0,10 гектара

Частиною 6 статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Судом з'ясовано, що у місячний строк заява позивачки не була розглянута.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" від 21.05.1997 № 280/97-ВР (далі - Закон №280/97) виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання щодо вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 59 даного Закону, рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Частиною першою ст. 71 Закону №280/97 передбачено, що територіальні громади, органи та посадові особи місцевого самоврядування самостійно реалізують надані їм повноваження.

Відтак, з огляду на вищенаведені норми, суд дійшов висновку, що питання безоплатної передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян є виключною компетенцією органу місцевого самоврядування, тобто Черкаської міської ради з прийняттям відповідного рішення.

Суд погоджується із аргументом відповідача, що згідно ч. 1 ст. 26 Закону №280/97 виключно на пленарних засіданнях міської ради вирішуються питання, зокрема, щодо регулювання земельних відносин.

Як встановлено судом, позивач звернувся до міської ради з відповідним клопотанням 09.02.2017.

Отже, у відповідності до вимог ЗК України рішення за результатами розгляду такого клопотання повинно було бути прийнятим не пізніше 09.03.2017, зокрема шляхом надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивованої відмови у його наданні.

Проте, всупереч вищенаведеному, відповідачем умотивоване рішення у вказаний строк прийнято не було, що не заперечувалось представником відповідача у відзиві, та зазначено, що рішенням Черкаської міської ради від 22.02.2018 № 2-3051 було відмовлено у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою на зазначену земельну ділянку

У матеріалах справи наявна копія оскаржуваного рішення (а.с. 21), з якої вбачається, що підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянці ОСОБА_1 по АДРЕСА_2, є висновок управління планування та архітектури департаменту архітектури, містобудування та інспектування № 11118-з від 01.06.2016 на дану земельну ділянку, відповідно до якого на спірну земельну ділянку наявні містобудівні обмеження щодо землекористування пов'язані із реалізацією містобудівної документації.

Також у спірному рішенні зазначено, що відповідно до генерального плану міста, затвердженого рішенням Черкаської міської ради від 29.12.2011 № 3-505 на вищезазначеній земельній ділянці передбачена резервна територія під житлову забудову.

Відповідно до Плану зонування території міста Черкаси, затвердженого рішенням Черкаської міської ради від 04.12.2014 № 2-513, земельна ділянка належить до житлової зони «Ж-2п» - зона блокованої малоповерхової житлової забудови.

Дані відомості підтверджується інформацією із сайту Черкаської міської ради http://chmr.gov.ua/ua/text.php?s=8&? =220

Таким чином. враховуючи положення частини 7 статті 118 ЗК України, де законодавець передбачив єдину підставу відмови у наданні такого дозволу лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, суд приходить до висновку, що відповідач у спірному рішення послався як на обґрунтовану підставу відмови у наданні такого дозволу - невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, що узгоджується із вищезазначеним положеннями частини 7 статті 118 ЗК України.

Суд зауважує, що згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд звертає увагу, що відповідно до ч. 2 ст. 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно за постановами Верховного Суду України від 31.05.2016 року у справі №826/11379/14, від 10.05.2016 року по справі №п/800/362/15, від 20.04.2016 року у справі №826/16796/14, від 12.04.2016 року по справі №813/7851/13-а, від 01.03.2016 року у справі №826/4860/13-а, від 03.02.2016 року по справі 826/72/15, від 02.02.2016 року у справі № 804/14800/14, від 24.11.2015 року у справі №816/1229/14 (21-3669а15), від 17.11.2015 року у справі №2а-18442/11/2670, від 16.09.2015 року у справі №826/4418/14 (21- 1465а15), встановлено, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникав би необхідності повторного звернення до суду, а здійснювалося б примусове виконання рішення.

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання права на ефективність внутрішніх механізмів в аспекті забезпечення гарантій, визначених ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, вказував, що для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (див. рішення від 06.09.2005 р. у справі «Гурепка проти України» (Gurepka v. Ukraine) , заява №61406/00, п. 59); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (див. рішення від 26.10.2000 р. у справі «Кудла проти Польщі» (Kudla v. Poland), заява №30210/96, п. 158) (п. 29 рішення Європейського суду з прав людини від 16.08.2013 р. у справі «Гарнага проти України» (Garnaga v. Ukraine), заява №20390/07).

Суд зазначає, що станом на час розгляду справи оскаржуване рішення є чинним, вмотивованим та обгрунтованим, хоча винесене із порушенням строків розгляду заяви позивача, що не впливає на зміст та обсяг прав позивача щодо отримання дозволу на розроблення документації із землеустрою на зазначену земельну ділянку, а тому позовна вимога про визнання протиправним та скасування рішення не є ефективним способом захисту.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається не відповідача.

Враховуючи позицію відповідача, та доведення ним правомірності прийняття спірного рішення у розумінні ст. 2 ч. 2 КАС України, крім порушення принципу своєчасності (тобто протягом розумного строку) розгляду заяви, суд дійшов висновку про правомірність оскаржуваного рішення Черкаської міської ради від 22.02.2018 №2-3051 та відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 5, 6, 14, 139, 242-245, 255, 295, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Черкаської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення, - відмовити повністю.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. У разі застосування судом частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.П. Тимошенко