Рішення № 75956384, 10.08.2018, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2018 року Справа № 823/2485/18

м. Черкаси

Суддя Черкаського окружного адміністративного суду Гаращенко В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради, в якому просить:

- визнати протиправним рішення Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради про відмову позивачу в призначенні допомоги внутрішньо переміщеної особи на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг з 27.02.2018 (повідомлення від 03.04.2018 №2711/28-5/0110;

- зобов'язати Департамент соціальної політики Черкаської міської ради призначити позивачу, допомогу внутрішньо переміщеної особи на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг з 27.02.2018.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивачем зазначено, що з липня 2015 по серпень 2018 року остання отримувала щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, яка з вересня 2016 перераховувалась на рахунок її дочки ОСОБА_2. Оскільки чоловік ОСОБА_2 - ОСОБА_3 отримав частину домоволодіння у спадщину, то позивач враховуючи, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 окрема сім'я звернулась до відповідача з проханням перерахунку адресної допомоги особисто їй. Проте, відповідач відмовив у виплаті державної соціальної допомоги.

Відповідачем подано відзив на позов у встановлений ухвалою суду час, в якому відповідач позовні вимоги не визнав, та просив в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю. Зазначивши, що рішенням управління соціального захисту населення Придніпровського району від 17.10.2016 призначено допомогу переміщеним особам на проживання на сім'ю у складі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1, загальна сума допомоги складала 1326 грн. Оскільки відповідачем встановлено, що ОСОБА_3 має у власності частину житлового приміщення в АДРЕСА_2, та останнім не повідомлено відповідача про вказану обставину, то відповідач повідомив листом від 14.03.2018 №73 повідомив ОСОБА_2 про переплату.

Крім того відповідач вказав, що після вказаних обставин до нього звернулась позивач з заявою про призначення щомісячної адресної допомоги як внутрішньо переміщеній особі для покриття витрат на проживання, проте в силу абз. 2 п. 6 Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання в задоволенні її заяви було відмовлено.

До суду також подано відповідь на відзив, в якій позивач не погодився з жодним доводом відповідача, зазначивши їх безпідставними та просив адміністративний позов задовольнити повністю.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд встановив наступне.

25.08.2016 від ОСОБА_4 до управління соціального захисту населення Придніпровського району Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради надійшла заява про призначення щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг ОСОБА_3 та ОСОБА_1

Рішенням управління соціального захисту населення Придніпровського району Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради від 17.10.2016 призначено сім'ї у складі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1 допомогу переміщеним особам на проживання на загальну суму 1326 грн.

Заявами від 25.08.2016 ОСОБА_3 та ОСОБА_1 надано згоду про виплату щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення АТО, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, уповноваженому представнику сім'ї, а саме, ОСОБА_2

Листом відповідача від 14.03.2018 №73 повідомлено ОСОБА_2 про переплату коштів у розмірі 5361 грн. 90 коп. за період з 01.11.17 по 26.02.18 по соціальній допомозі переміщеним особам на проживання, яка виникла у зв'язку з несвоєчасним повідомленням про наявність у власності у будь-кого з членів сім'ї житлового приміщення/частини житлового приміщення, що розташоване в інших регіонах, ніж тимчасово окупована територія України.

03.04.2018 на адресу позивача надійшло повідомлення відповідача про відмову в наданні державної соціальної допомоги.

06.04.2018 позивачу на її звернення від 26.03.2018 надійшов лист від відповідача №С-147/28-5/01-11, в якому позивачу роз'яснено, що в зв'язку отриманням у власність ОСОБА_3 з 26.10.2017 житловий будинок в м. Каневі та несвоєчасним повідомленням про зміну обставин, які впливають на виплату щомісячної допомоги, то їй виставлена переплата.

Не погоджуючись з відмовою у призначенні допомоги внутрішньо переміщеної особи на проживання позивач звернулась до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

02.09.2014 прийнятий Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», що набрав чинності 15.10.2014, яким визначено тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

З метою обліку осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, прийнята постанова Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 №509, якою затверджений Порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік переміщених осіб (далі - Порядок №509).

Згідно з пунктом 1 Порядку №509 довідка є документом, який видається громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, які постійно проживають на території України і переміщуються з тимчасово окупованої території або району проведення антитерористичної операції.

Кабінетом Міністрів України 01.10.2014 прийнята постанова №505, якою затверджено Порядок надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг (далі - Порядок №505).

Цей Порядок визначає механізм надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг (далі - грошова допомога).

Відповідно до пункту 2 Порядку №505 грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які перемістилися з тимчасово окупованої території України, населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення, а також внутрішньо переміщеним особам, житло яких зруйновано або стало непридатним для проживання внаслідок проведення антитерористичної операції та які взяті на облік у структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж на шість місяців.

Згідно з пунктом 3 Порядку №505 грошова допомога внутрішньо переміщеним особам призначається на сім'ю та виплачується одному з її членів за умови надання письмової згоди у довільній формі про виплату йому грошової допомоги від інших членів сім'ї (далі - уповноважений представник сім'ї) у таких розмірах: для осіб, які отримують пенсію, та дітей - 1000 гривень на одну особу (члена сімї); для осіб з інвалідністю I групи та дітей з інвалідністю - 130 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; для осіб з інвалідністю II групи - 115 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; для осіб з інвалідністю III групи - прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність; для працездатних осіб - 442 гривні на одну особу (члена сім'ї).

Пунктом 6 Порядку №505 передбачено, що грошова допомога не призначається у разі, коли будь-хто із членів сім'ї (крім сімей, до складу яких входять військовослужбовці з числа внутрішньо переміщених осіб, які захищають незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції) має у власності житлове приміщення / частину житлового приміщення, що розташоване в інших регіонах, ніж тимчасово окупована територія України, населені пункти, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення, крім житлових приміщень, які непридатні для проживання, що підтверджується відповідним актом технічного стану;

Як не заперечується сторонами, ОСОБА_3 має у власності частину житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_2.

Таким чином, оскільки член сім'ї має у власності частину житлового приміщення, відповідачем правомірно відмовлено у призначенні позивачу грошової допомоги.

Суд критично ставиться на посилання позивача щодо того, що позивач та ОСОБА_3 не є членами однієї сім'ї виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Сімейного кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Судом встановлено, що відповідно до договору оренди житлового приміщення від 01.01.2018 ОСОБА_3 та позивач разом орендують житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1.

Крім того, як свідчать матеріали справи, позивач, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 отримували грошову допомогу як сім'я.

Більше того, згідно заяв позивача та ОСОБА_3 від 25.08.2018, останні надали згоду на виплату грошової допомоги ОСОБА_5 як уповноваженому представнику саме сім'ї.

Отже з урахуванням правових норм та доказів, що містяться в матеріалах справи суд приходить висновку, що позивач, ОСОБА_3, ОСОБА_2 складають саме сім'ю, що спільно проживає та пов'язана спільним побутом.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

Щодо судового збору, суд зазначає наступне.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI (далі - Закон №3674).

За подання фізичною особою до адміністративного суду позову немайнового характеру відповідно до ст. 4 Закону № 3674-VI ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» від 07 грудня 2017 року №2246-VIII встановлено розмір прожитковий мінімум на одну особу для працездатних осіб на 2018 рік, а саме у місячному розмірі з 1 січня - 1762 гривень.

Частиною 3 статті 6 «Про судовий збір» у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Враховуючи, що позивачем заявлено дві позовні вимоги, то і сума сплати судового збору складає 1409 грн. 60 коп.

Проте до матеріалів позовної заяви позивачем долучено клопотання про звільнення від сплати судового збору, яке обґрунтоване тим, що позивач є пенсіонером та внутрішньо переміщена особа, що знаходиться в скрутному матеріальному становищі. На підтвердження вказаного до клопотання долучено довідку про нарахування пенсії.

Згідно ч. 1 ст. 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про судовий збір», встановлено, що підставою для зменшення розміру належних для оплати судових витрат, звільнення від їх оплати, відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.

Таким чином, враховуючи, що предметом позову є захист соціальних прав, при цьому позивач є пенсіонером похилого віку та внутрішньо переміщеною особою, що орендує житлове приміщення та не має жодних прибутків крім пенсійних витрат, суд вважає за необхідне звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору.

Керуючись ст. 2, 5, 6, 14, 77, 139, 241-246, 255, 263 КАС України суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Звільнити ОСОБА_1 від сплату судового збору за подання даного адміністративного позову.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана з врахуванням особливостей закріплених п. 15.5 Перехідних положень КАС України протягом тридцяти днів з дня ухвалення рішення суду.

Суддя В.В. Гаращенко