Рішення № 75956088, 15.08.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

15 серпня 2018 р. № 820/3077/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бадюков Ю.В.,

при секретарі судового засідання - Андрущенко Д.В.,

за участю позивача - ОСОБА_1,

представників сторін:

позивача - ОСОБА_2,

відповідача - Гончаренко А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1)

до Головного управління Держпраці у Харківській області (вул. Алчевських, 40, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 39779919)

про визнання дій незаконними, скасування припису та постанови,-

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ФОП ОСОБА_1) з адміністративним позовом до Головного управління Держпраці у Харківській області (далі по тексту - відповідач, ГУ Держпраці у Харківській області), в якому просить суд:

- визнати незаконними дії Головного державного інспектора відділу з питань додержання законодавства застрахованих осіб, працевлаштування інвалідів, з питань дитячої праці та інших нормативно-правових актів Управління з питань праці Головного управління у Харківській області Сушильніковою М.Д. під час проведення 27 та 28 грудня 2017 року перевірки додержання законодавства про працю у ФОП ОСОБА_1

- скасувати припис №20-09-4407/2787-2801 від 28.12.2017 року, винесений Головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства застрахованих осіб, працевлаштування інвалідів , з питань дитячої праці та інших нормативно-правових актів Управління з питань праці Головного управління у Харківській області Сушильніковою М.Д.

- скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 10.01.2018 року №20-09-4407/2787-0019, винесену заступником начальника Головного управління Держпраці у Харківській області Петренко О.М.

В обґрунтування позовних вимог вказав, що у період з 27 по 28 грудня 2017 року головним державним інспектором відділу питань додержання законодавства застрахованих осіб, працевлаштування інвалідів, з питань дитячої праці та інших нормативно-правових актів Управління з питань праці Головного управління у Харківській області Сушильніковою М.Д. Було проведено позапланову перевірку додержання законодавства про працю.

За результатами цієї перевірки було складено Акт додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове соціальне страхування № 20-09-4407/2787 (оригінал акта знаходиться у відповідача, копія гається до цієї позовної заяви).

На підставі вказаного акта головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства застрахованих осіб, працевлаштування інвалідів, з питань дитячої праці та інших нормативно-правових актів Управління з питань праці Головного управління у Харківській області Сушильніковою М.Д. було винесено Припис № 20-09-4407/2787-2801 від 28.12.2017р., а заступником начальника Головного управління Держпраці у Харківській області Петренко О.М. було винесено Постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 10.01.2018 р. № 20-09-4407/2787-0019.

Вважає, що зазначені припис та постанова прийняті незаконно і підлягають скасуванню, оскільки ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 звертались до нього з приводу укладення трудового договору, але, оскільки він не потребував постійної і систематичної допомоги з боку будь-яких сторонніх осіб, то вирішив недоцільним укладення будь-яких трудових договорів з будь - ким. Натомість, з ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 була домовленість про виконання разової, несистематичної роботи в рамках договору підряду, що повністю, на думку позивача, відповідає вимогам ст. 837 ЦК України: за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. У зв'язку з чим порушень трудового законодавства не відбулось.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2018 року відкрито провадження по справі та призначено підготовче судове засідання.

Позивач та його представник у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача, у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі з огляду на наступне.

Інспекційне відвідування відносно позивача було проведено відповідно до підпункту 2 пункту 5 Порядку №295 за зверненням фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин, наказу Головного управління Держпраці у Харківській області №01.01-07/1649 від 11.12.2017. Так, на підставі наказу було оформлено направлення на проведення інспекційного відвідування №01.01.-94/02.04/3236 від 11.12.2017 р.

27.12.2017 та 28.12.2017 головним державним інспектором ГУ Держпраці було здійснено захід державного нагляду (контролю) у формі інспекційного відвідування на предмет додержання вимог законодавства про працю ФОП ОСОБА_1 за результатами якого було складено акт № 20-09-4407/2787 від 28.12.2017 із детальним описом виявлених порушень та припис № 20-09-4407/2787-2801 від 28.12.2017, в якому було виявлено порушення частини першої та третьої статті 24 КЗпП. Так, відповідно до акту: трудові договори з ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, та ОСОБА_9 у письмовій формі шляхом укладення трудового договору та видання наказу, або розпорядження не оформлено відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до колективного звернення ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, та ОСОБА_9 та протоколу допиту зазначених осіб, що були отримані в рамках кримінального провадження відносно ФОП ОСОБА_1 головним державним інспектором встановлено факт не належного оформлення трудових відносин з ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, та ОСОБА_9 з однієї сторони та ФОП ОСОБА_1 з іншої.

Відповідач звертає увагу на те, що в письмових поясненнях, наданих ФОП ОСОБА_1 міститься інформація, відповідно до якої ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 безпосередньо здійснювали у нього роботу.

Враховуючи викладене, має місце фактичний допуск працівників до роботи без оформлення трудового договору (контракту) а саме, в період з 25.05.2008 по 15.09.2017 року ОСОБА_6, в період з 2001 року по березень 2017 року ОСОБА_7, ОСОБА_8 з 2013 року по серпень 2017 року, та ОСОБА_9 з квітня 2012 року по жовтень 2012 року та з листопада 2014 року.

Зазначає, що скоржувані позивачем дії та рішення були прийнятті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством у зв'язку з чим просиі відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, вивчивши письмові докази, які були надані до суду, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 зареєстрований фізичною особою - підприємцем в установленому законом порядку та здійснює свою діяльність за адресою: АДРЕСА_1.

Колективною заявою від 04.10.2017 року ОСОБА_11, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 повідомлено керівника Лозівської місцевої прокуратури про порушення трудового законодавства з боку ФОП ОСОБА_1 (а.с.48).

11 грудня 2017 року, Головним управлінням Держпраці у Харківській області прийнято наказ №01.01-07/1649 «Про проведення заходу державного нагляду», зокрема, ФОП ОСОБА_1 в період з 15 грудня по 28 грудня 2017 року (а.с.49).

На підставі для вказаного наказу видано направлення від 11 грудня 2017 року №01.01-94/02.04/3236 на проведення заходу державного нагляду (контролю) у формі інспекційного відвідування/ невиїзного інспектування об'єкту відвідування, яке отримане особисто позивачем, що підтверджується його власноручним підписом. Зауважень щодо порядку надання позивачеві чи отримання даного направлення позивачем не зазначено (а.с.50).

За наслідками інспекційного відвідування, проведеного у присутності позивача, встановлено відсутність документів, які б підтверджували факт оформлення трудових відносин із найманими працівниками ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, про що складений акт перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування № 20-09-4407/2787, який підписаний позивачем, як особою, що брала участь у перевірці та в отриманні екземпляру акта, про що свідчать його власноручні підписи (а.с.51-52).

Відповідачем також складений припис про усунення виявлених порушень від 28.12.2017 №20-09-4407/2787-2801, який також вручений особисто позивачу (а.с. 53-54)

Заступником начальника Головного Управління Держпраці у Харківській області О.М. Петренко було прийняте рішення від 29.12.2017 року щодо розгляду справи про накладення штрафу і призначення його розгляду на 10.01.2018 року о 12.00 год. в Головному управлінні Держпраці у Харківській області за адресою: м. Харкова, майдан Свободи, 5, Держпром, 7 під, 6 пов., кімн. 811. Про розгляд справи повідомлено позивача листом від 29.12.2017 року № 0592 шляхом надіслання засобами поштового зв'язку, який вручено особисто ОСОБА_1, про що отримано свідчить копія повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.56). За наслідками розгляду справи була винесена постанова про накладення штрафу від 10.01.2018 року №20-09-4407/2787-0019 на ФОП ОСОБА_1 в сумі 384000,00 грн. (а.с. 57-58), примірник якої надіслано позивачу засобами поштового зв'язку та отримано особисто ОСОБА_1, про що свідчить копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.59).

Вирішуючи спір по суті, суд відзначає, що згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Як вбачається з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так, статтею 4 Закону України "Про охорону праці" від 14.10.1992 року №2694 визначено, що державна політика в галузі охорони праці визначається відповідно до Конституції України Верховною Радою України і спрямована на створення належних, безпечних і здорових умов праці, запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням.

Указом Президента України від 06.04.2011 року № 386/2011, затверджено Положення про Державну інспекцію України з питань праці (далі - Положення №386/2011), відповідно до п. 1 якого Державна інспекція України з питань праці (Держпраці України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра соціальної політики України (далі - Міністр).

Держпраці України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує, зокрема, реалізацію державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення.

Одними із основних завдань Держпраці України, згідно з п. 3 Положення, є реалізація державної політики з питань державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства про працю.

Згідно з пп. 1 п. 4 цього ж Положення № 386/2011 Держпраці України відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд та контроль за додержанням підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування (далі - роботодавці) законодавства про працю з питань трудових відносин, робочого часу та часу відпочинку, нормування праці, оплати праці, надання гарантій і компенсацій, пільг для працівників, які поєднують роботу з навчанням, дотримання трудової дисципліни, умов праці жінок, молоді, інвалідів, надання пільг і компенсацій за важкі та шкідливі умови праці, забезпечення спеціальним одягом і спеціальним взуттям, засобами індивідуального захисту, мийними та знешкоджувальними засобами, молоком і лікувально-профілактичним харчуванням; проведення обов'язкових медичних оглядів працівників певних категорій; дотримання режимів праці та інших норм законодавства.

У відповідності до п. 6 Положення №386/2011 Держпраці України для виконання покладених на неї завдань має право, зокрема, видавати в установленому порядку роботодавцям, суб'єктам господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні в Україні, здійснюють наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця, а також фондам загальнообов'язкового державного страхування, обов'язкові до виконання приписи щодо усунення порушень законодавства про працю, законодавства про зайнятість населення, законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування щодо призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб; складати у випадках, передбачених законом, протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення.

Так, згідно з п. 7 Положення №386/2011 Держпраці України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Також, правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначені Законом України від 05.04.2007 року № 877-V "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (далі - Закон №877).

Згідно зі ст. 1 вказаного Закону, заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.

З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що встановлення законодавцем такої форми перевірки, як інспекційне відвідування обумовлено необхідністю реалізації статті 259 КЗпП України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, що встановлено статтею 259 Кодексу законів про працю України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 р. №295 «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» затверджений Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - Порядок №295), який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об'єкт відвідування).

Відповідно до положень п.2, 3 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів; виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин) (далі - виконавчі органи рад).

Інспекторами праці є посадові особи Держпраці та її територіальних органів, виконавчих органів рад (далі - органи контролю), посадовими обов'язками яких передбачено повноваження щодо здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - контрольні повноваження).

Таким чином, відповідач, як територіальний орган Держпраці, наділений правом проводити позапланові заходи державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності позивача з питань, віднесених до його компетенції, зокрема, у формі інспекційних відвідувань. Крім того, немає імперативних норм щодо вичерпного переліку контрольних заходів, які може здійснювати суб'єкт владних повноважень, а відтак інспектори у своїй перевірочній діяльності можуть використовувати інші форми контролю додержання суб'єктами господарювання вимог трудового законодавства, зокрема у формі інспекційного відвідування, що унормовано приписами 259 КЗпП України та нормами Порядку № 295.

Відповідно до п. 3 Порядку № 295, контрольні повноваження інспектора праці підтверджується службовим посвідченням встановленої Мінсоцполітики форми, що видається Держпраці.

Суб'єкти господарювання мають право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду (контролю), якщо вони не пред'явили документи, передбачені цим абзацом. Під час проведення позапланового заходу з'ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов'язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

Таким чином, інспектори з праці, які є посадовими особами Держпраці та її територіальних органів, наділені контрольними повноваженнями на проведення інспекційних відвідувань, що підтверджується наявними службовим посвідченням встановленої Мінсоцполітики форми, що видається Держпраці.

У відповідності до вимог ч.ч. 1-4 ст. 7 Закону № 877, для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.

На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові і засвідчується печаткою. У посвідченні (направленні) на проведення заходу зазначаються: найменування органу державного нагляду (контролю), що здійснює захід; найменування суб'єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснюється захід; місцезнаходження суб'єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу, щодо діяльності яких здійснюється захід; номер і дата наказу (рішення, розпорядження), на виконання якого здійснюється захід; перелік посадових осіб, які беруть участь у здійсненні заходу, із зазначенням їх посади, прізвища, ім'я та по батькові; дата початку та дата закінчення заходу; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд, інспектування тощо); підстави для здійснення заходу; предмет здійснення заходу; інформація про здійснення попереднього заходу (тип заходу і строк його здійснення).

Посвідчення (направлення) є чинним лише протягом зазначеного в ньому строку здійснення заходу.

Таким чином, наявність належним чином оформлених наказу, направлення та посвідчення на проведення перевірки є достатньою правовою підставою для здійснення інспекторами відповідного заходу державного нагляду (контролю) відповідно до вимог Закону № 877.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається про допущення до інспекційного відвідування фахівців контролюючого органу і вказана перевірка була проведена з відома та у присутності позивача. Позивач не скористався своїм правом недопуску посадових осіб органу державного контролю до проведення заходу державного нагляду у формі інспекційного відвідування, передбаченим приписами чинного законодавства, в зв'язку з чим, фактично визнав правомірність проведення контролюючим органом вказаного заходу. Процедура проведення заходу державного нагляду у формі інспекційного відвідування з питань дотримання вимог законодавства про працю була здійснена суб'єктом владних повноважень саме з дотриманням вимог чинного законодавства, зокрема № 295, які мають імперативний характер для суб'єктів владних повноважень.

У відповідності до п.п. 19-21 Порядку № 295, за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення. Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акта залишається в об'єкта відвідування.

Якщо об'єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід'ємною частиною.

Зауваження можуть бути подані об'єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів з дати підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження. Письмових зауважень щодо проведення перевірки в акті не наведено. Зауважень до акту перевірки позивачем не подавалося, на адресу відповідача не направлялось.

З наведеного вбачається, що суб'єкт господарювання, який вважає порушеним порядок та підстави призначення перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Даним правом позивач не скористався. Твердження, про порушення порядку складання акту, викладені в позовній заяві письмовими доказами, наявними в справі не підтверджується.

Крім того, стосовно заявленої позовної вимоги позивача про визнання незаконними дій Головного державного інспектора відділу з питань додержання законодавства застрахованих осіб, працевлаштування інвалідів, з питань дитячої праці та інших нормативно-правових актів Управління з питань праці Головного управління у Харківській області Сушильніковою М.Д. під час проведення 27 та 28 грудня 2017 року перевірки додержання законодавства про працю у ФОП ОСОБА_1 суд відзначає, що згідно п. 4 ч. 5 ст. 160 КАСУ в позовній заяві зазначаються, зокрема, зміст позовних вимог.

Частиною 1 ст. 47 КАСУ встановлено право позивача змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п'ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

За приписами ч. 2 ст. 9 КАСУ суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відтак, суд не приймає надані представником під час судового розгляду справи по суті усних уточнень щодо незаконності дій зі складання акта перевірки, позаяк зазначені вимоги не викладені у позовній заяві, а також не заявлені у письмовій формі в порядку та у строки, встановлені приписами ст. 47 КАСУ у зв'язку з чим вищезазначена вимога позивача задоволенню не підлягає.

Згідно з п.п. 27-28 Порядку №295 у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об'єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.

Пунктом 29 Порядку № 295 передбачено, що заходи до притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Стосовно постанови про накладення штрафу від 10.01.2018 року №20-09-4407/2787-0019 суд встановив наступне.

Частиною 4 ст. 265 КЗпП України передбачено, що штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. На виконання даної норми Кабінет Міністрів України постановою від 17.07.2013 №509, затвердив Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення (далі за текстом - Порядок №509).

Відповідно до пункту 2 Порядку №509 штрафи можуть бути накладені на підставі, зокрема, акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.

Відповідно до пункту 3 Порядку №509 уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (далі - справа).

Справа розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд (пункт 4 Порядку № 509).

Згідно п.6 Порядку №509 про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб'єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п'ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Справа розглядається за участю представника суб'єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду (пункт 7 Порядку №509).

У відповідності до пункту 8 Порядку №509 розгляд справи розпочинається з представлення уповноваженої посадової особи, яка її розглядає. Зазначена особа роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Під час розгляду справи заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішується питання щодо задоволення клопотання. За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, приймає відповідне рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем згідно із п.6 Порядку №509 прийняте рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу. Того ж дня Управлянням Держпраці у Харківській області позивачеві направлено лист від 29.12.2017 року № 0592, про запрошення останнього на розгляду справи про накладення штрафу за порушення законодавства про працю на 10.01.2018 року о 12.00 год, який отриманий особисто позивачем.

В ході проведення інспекційного відвідування документи, які б підтверджували факт оформлення трудових відносин із найманими працівниками, не надано. З особистих наданих письмових пояснень ГУ Держпраці у Харківській області позивачем не заперечувався факт допуску до роботи вказаних осіб без належного оформлення трудових відносин (а.с. 60,61). Також в рамках досудового розслідування були допитані ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_8 та ОСОБА_7, які підтвердили факт трудових відносин з ФОП ОСОБА_1 без належного оформлення. (а.с. 62-66).

Крім того ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 22 травня 2018 року задоволено клопотання Головного управління Держпраці у Харківській області про виклик свідків.

У судовому засіданні, 13 чернвя 2018 року, допитано в якості свідка ОСОБА_6, а у судовому засіданні, 15 серпня 2018 року був допитаний в якості свідка ОСОБА_7, які підтвердили факти, викладені ними у заяві до керівника Лозівської місцевої прокуратури від 04.10.2017 р. (а.с. 48) та у протоколах допиту потерпілими від 20.10.2017 р. у досудовому розслідуванні № 4201722138000148 (а.с. 62-63, 66).

Відповідно до частини 2 статті 2 КЗпП працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Згідно положень частини першої статті 21 КЗпП трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати "умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

При цьому, Верховний Суд України у пункті 7 постанови Пленуму від 6 листопада 1992 року №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" роз'яснив, що фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи з відома роботодавця.

Нормами статті 24 КЗпП України встановлено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання такої форми є обов'язковим: при організованому наборі працівників; при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; при укладенні контракту; у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); при укладенні трудового договору з фізичною особою; в інших випадках, передбачених законодавством України.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абзацу другого частини другої статті 265 КЗпП юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивачем ні під час розгляду справи про накладення штрафу, постанову, винесену за наслідками розгляду якої оскаржує позивач, ні в позовній заяві не вказано обставин, які б спростовували факти, виявлені відповідачем в ході проведення відвідування, розгляду справи про накладення штрафу.

Доказів, які б спростовували твердження позивача про відсутність в діях позивача порушень вимог законодавства щодо оформлення трудових відносин із найманим працівником, суду не надано.

Відповідно до положень частин першої - третьої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч. 1 ст.); жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч. 2 ст. 90); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч. 3 ст. 90).

З огляду на наявні в матеріалах справи докази, суд встановив, що відповідачем належними та допустимими доказами доведено законність та обґрунтованість вчинених дій та прийнятих рішень.

Згідно статті 139 КАСУ в даному випадку відсутні підстави для стягнення сплаченого судового збору.

Керуючись ст. ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1) до Головного управління Держпраці у Харківській області (вул. Алчевських, 40, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 39779919) про визнання дій незаконними, скасування припису та постанови - залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку, передбаченому п.п. 15.5. п. 15 ч. 1 Розділу VII Перехідних положень КАС України до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення .

В разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 20 серпня 2018 року.

Суддя Бадюков Ю.В.