Рішення № 75955967, 20.08.2018, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 серпня 2018 р. Справа № 1840/2787/18

Сумський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Прилипчука О.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №1840/2787/18

за позовом ОСОБА_1

до Головного Управління Пенсійного фонду України в Сумській області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі по тексту - позивач, ОСОБА_1.) звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі по тексту - відповідач, ГУ Пенсійного фонду України в Сумській області), в якій просить суд:

- визнати протиправними дії відповідача щодо зменшення розміру пенсії з 90% до 70% відповідних сум грошового забезпечення при здійсненні її перерахунку ОСОБА_1;

- зобов'язати відповідача перерахувати з 01.01.2018 р., виплатити перераховане та виплачувати надалі ОСОБА_1 пенсію у розмірі 90% відповідних сум грошового забезпечення, зі встановленням судового контролю за виконанням судового рішення.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що він є пенсіонером Державної Прикордонної служби України, перебуває на пенсійному обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Сумській області. Після звільнення з військової служби у 2002 році відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" йому була призначена пенсія за вислугу років, основний розмір якої склав 85% грошового забезпечення за 38 років вислуги.

В квітні 2018 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 21.02.2018 року ГУ Пенсійного фонду України в Сумській області було здійснено перерахунок пенсії та максимальний відсотковий розмір 90% був зменшений до 70% відповідних сум грошового забезпечення.

Позивач вказує, що на його звернення від 14.06.2018 року про перерахунок раніше нарахованої пенсії отримав відмову, мотивовану тим, що перерахунок пенсії ОСОБА_1 проведений з урахуванням чинної на момент його проведення статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", відповідно до якої максимальний розмір пенсії не повинен перевищувати 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення.

Зазначає, що відповідач протиправно застосував норми статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" для перерахунку його раніше нарахованої пенсії, оскільки дана норма вступила в дію лише з 01.05.2014 р. та застосовується виключно при призначенні пенсії та не підлягає застосуванню під час перерахунку пенсії, призначеної за нормами, чинними в 2002 році на момент звільнення позивача. Крім того, перерахунок пенсії позивача може бути проведено виключно на підставі статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Позивач вважає таке рішення відповідача протиправним та таким, що порушує його права та законні інтереси. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача до суду подав відзив, відповідно до якого у задоволенні позову просив відмовити у повному обсязі, виходячи з того, що на виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" від 21.02.2018 №103 у квітні 2018 року позивачу проведений перерахунок пенсії у розмірі 70% відповідних сум грошового забезпечення. Перерахунок проведено з урахуванням чинної на момент його проведення редакції статті 13 "Розміри пенсій за вислугу років" Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", якою передбачено, що максимальний розмір пенсії не повинен перевищувати 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення. Дане положення стосується розміру пенсії як при її призначенні, так і при проведенні перерахунку.

Ухвалою суду від 23.07.2018 р. розгляд даної справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Дослідивши матеріали справи й оцінивши докази у справі, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач є пенсіонером Державної прикордонної служби України, з 01.01.2007 р. перебуває на обліку в ГУ Пенсійного фонду України в Сумській області як отримувач пенсії за вислугу років на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Після звільнення з військової служби у 2002 році відповідно до ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" позивачу була призначена пенсія за вислугу років, основний розмір якої склав 85% грошового забезпечення за 38 років вислуги (а.с.10). У зв'язку з внесенням змін до ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" Законом України від 04.07.2002 №51 позивач набув право на пенсію у максимальному розмірі 90% відповідних сум грошового забезпечення.

У квітні 2018 року ГУ ПФУ в Сумській області позивачу було здійснено перерахунок пенсії, виходячи із розміру 70% грошового забезпечення (а.с.15).

14.06.2018 року позивач звернувся до ГУ ПФУ в Сумській області з заявою про перерахунок раніше нарахованої пенсії (а.с.11-12).

Листом від 27.06.2018 року №1787/Л-11 позивача було повідомлено, що перерахунок пенсії ОСОБА_1 проведений з урахуванням чинної на момент його проведення статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", відповідно до якої максимальний розмір пенсії не повинен перевищувати 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення, відповідно, підстави для проведення перерахунку пенсії позивача відсутні (а.с.13).

Суд вважає, що відмова ГУ Пенсійного фонду України в Сумській області провести перерахунок пенсії позивачу є необґрунтованою виходячи з наступного.

Так, з матеріалів справи судом встановлено, що перерахунок пенсії проведено у розмірі 70% грошового забезпечення, що підтверджено повідомленням про розмір пенсії від 11.04.2018 (а.с.15).

На момент призначення пенсії позивача ч.2 ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262 була викладена у наступній редакції: "Загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 85 процентів відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, - 95 процентів, до категорій 2 і 3, - 90 процентів.

Пунктом 8 розділу II Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", який набрав чинності з 01.10.2011 р., та пунктом 23 розділу II Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні", який набрав чинності з 01.05.2014 р., до ч. 2 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" було внесено зміни та цифри "90" замінено цифрами "80" та цифри "80" замінено цифрами "70" відповідно.

На момент проведення перерахунку пенсії позивачу ч.2 ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262 була викладена у наступній редакції: "Максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.

Судом встановлено, що пенсію позивачу було призначено в 17.09.2002 (а.с.10).

Тобто, зміна встановленого Законом максимального розміру пенсії (з 90% до 70% сум грошового забезпечення) відбулася вже після призначення позивачу пенсії.

Частиною 1 статті 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Таким чином, зміна максимального розміру пенсії з 90% до 70% сум грошового забезпечення, що відбулася у ч. 2 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" після призначення пенсії позивачу, не є підставою для зменшення розміру призначеної позивачу пенсії під час проведення відповідачем її перерахунку на підставі довідки про розмір грошового забезпечення.

Внесені Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" та Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" зміни до ч. 2 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 80% та 70% грошового забезпечення не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, а мають застосовуватися лише виключно при призначенні нових пенсій.

Частиною 3 статті 1-1 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" встановлено, що зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Однак, як Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", так і Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не передбачено зменшення основного розміру пенсії у разі проведення її перерахунку.

Крім того, вирішуючи питання про застосування Закону № 2262-ХІІ у часі, суд виходить із того, що згідно зі статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсязі існуючих прав і свобод.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України [перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції. Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року №8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян які під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно - правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що при розрахунку розміру підвищення до пенсії на підставі Постанов Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 максимальний її розмір має обраховуватися із вказаного у довідці грошового забезпечення, але виходячи із розміру пенсії у відсотках, право на які особа набула на момент виходу на пенсію і розмір яких не може бути зменшено наступними змінами в законодавстві.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України в постановах від 10 грудня 2013 року № 21-420а13 та № 21-348а13, від 17 грудня 2013 року № 21-445а13, та Верховним Судом в постановах від 03.04.2018 № 175/1665/17 та від 24.04.2018 №686/12623/17.

З урахуванням вищевказаного, суд приходить висновку, що відповідач при проведенні ОСОБА_1 перерахунку пенсії протиправно зменшив розмір пенсії за вислугу років з 90% на 70% грошового забезпечення, а тому, позовні вимоги про визнання протиправними дії ГУ Пенсійного фонду України в Сумській області щодо зменшення розміру грошового забезпечення з 90% до 70% при проведенні підвищення основного розміру раніше нарахованої пенсії ОСОБА_1 та зобов'язання ГУ Пенсійного фонду України в Сумській області перерахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 з 01.01.2018 р. у розмірі 90% грошового забезпечення підлягають задоволенню.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог щодо зобов'язання відповідача виплачувати надалі ОСОБА_1 пенсію у розмірі 90% відповідних сум грошового забезпечення, суд виходить з наступного.

Суд зазначає, що обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Наведені положення не дозволяють скаржитися щодо законодавства або певних обставин абстрактно, лише тому, що заявник вважає начебто певні положення норм законодавства впливають на його правове становище.

З огляду фактичні обставини справи та зумовленого ними нормативного регулювання спірних правовідносин, суд виходить з того, що заявлені позивачем вимоги про обов'язання відповідача виплачувати надалі ОСОБА_1 пенсію у розмірі 90% відповідних сум грошового забезпечення є передчасними, а тому не підлягають задоволенню .

Стосовно заяви позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд, який ухвалив рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Вказані положення не є імперативними та передбачають диспозитивну поведінку суду. Тобто, це право суду, а не його обов'язок, суд має можливість самостійно, на власний розсуд приймати рішення про необхідність чи відсутність потреби в зобов'язанні суб'єкта владних повноважень подати звіт.

При цьому, вирішуючи питання щодо встановлення судового контролю, суд має врахувати надані позивачем докази, особливості покладених на суб'єкта владних повноважень обов'язків згідно із судовим рішенням та його можливості ці обов'язки виконувати в рамках законодавства.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 не наведено обґрунтованих аргументів необхідності застосування ч. 1 ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України та не надано жодного доказу на підтвердження того, що відповідач буде ухилятись від виконання судового рішення, суд не вбачає підстав для встановлення судового контролю за виконанням рішення.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 (40018, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (40009, м. Суми, вул. Пушкіна, 1, код ЄДРПОУ 21108013) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо зменшення розміру пенсії з 90% до 70% відповідних сум грошового забезпечення при проведенні перерахунку раніше нарахованої пенсії ОСОБА_1.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області перерахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 з 01.01.2018 р. у розмірі 90% відповідних сум грошового забезпечення.

В задоволенні інших позовних вимог -відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.А. Прилипчук