Рішення № 75955740, 13.08.2018, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

13 серпня 2018 р. № 814/850/17 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Біоносенка В.В., за участю секретаря судового засідання Кононенка Д.Ф., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 до за участю: позивача: ОСОБА_1 представника позивача: павлов К.О. представника відповідача: ОСОБА_2Державної податкової інспекції в Інгульському районі м.Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області, вул. В'ячеслава Чорновола 1/1, Миколаїв, 54028 Головного управління ДФС у Миколаївській області вул. Лягіна, 6, Миколаїв проскасування податкового повідомлення-рішення від 07.11.2016р. № 0002481304,ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до адміністративного суду з позовом до ДПІ в Інгульському районі м. Миколаєва та ГУ ДФС у Миколаївській області, з вимогами визнати протиправним та скасувати вимогу ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївський області №Ф-0002471304 від 07.11.2016 про сплату боргу (недоїмки) на суму 160023,37 гривень, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області №0002481304 від 07.11.2016 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичним особами за результатами річного декларування на суму 72042,80 гривень, 18010,70 гривень за штрафними санкціями (фінансовими санкціями), визнати протиправним та скасувати рішення ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області №0002491304 від 07.11.2016 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 18381,62 гривень, визнати протиправним та скасувати вимогу ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області №Ф-0000091304 від 13.01.2017 про сплату боргу (недоїмки) на суму 160023,37 гривень, визнати протиправним та скасувати рішення ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області №0000081304 від 13.01.2017 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 18381,62 гривень, визнати протиправним та скасувати вимогу ГУ ДФС у Миколаївській області №Ф-0006371305 від 12.04.2017 заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суму 160023,37 гривень, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Миколаївській області №0006381305 від 12.04.2017 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 18381,62 гривень, визнати протиправним та скасувати податкову вимогу ГУ ДФС у Миколаївській області №5906-17 про сплату податкового боргу на суму 114376,99 гривень, визнати протиправним та скасувати рішення №394/14-29-17-05-03 про опис у податкову заставу.

Свої позовні вимоги позивачка обґрунтувала тим, що податковим органом винесені рішення, які не відповідають вимогам чинного законодавства України, а тому підлягають скасуванню. Згідно із п.86.7 ст.86 Податкового кодексу України рішення про визначення грошових зобов'язань приймається керівником органу державної податкової служби або його заступником з урахування результатів розгляду заперечень платника податків. ФОП ОСОБА_1 25.10.2016 отримала акт про результати документальної планової невиїзної перевірки з питань повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску з 01.01.13 по 31.12.15 від 23.09.2016 №523/14-02-13-04-2743501382. У п.2.1.18 акту зазначено, що «перевіркою щодо наявності фактів здійснення фізичної особи-підприємця операцій з суб'єктами, які мають ознаки фіктивності, припинили діяльність на підставі рішення суду або щодо яких установчі документи, свідоцтва про державну реєстрацію, договори, первинні чи інші документи визнано судом недійсними тощо, таких фактів не встановлено». Тобто усі, надані до перевірки первинні документи є такими що відповідають дійсності. У п.2.2.1 акту зазначено, що «З питань дотримання порядку ведення обліку доходів та витрат перевіркою встановлено неналежне ведення обліку результатів своєї підприємницької діяльності в період перевірки з 01.01.2013 по 31.12.2015 (книги обліку доходів і витрат по загальній системі оподаткування велися неналежним чином - в 2013-2015 роках включено до складу витрат суму витрат в розмірі 461162,44 гривень, яка за результатами перевірки не підтверджена документально), чим порушено п.6 ст.128 Господарського кодексу України». У п.2.2.3 акту зазначено, що «відхилення в сумі визначення витрат за період з 01.01.2013 по 31.12.2015 в розмірі 461162,44 гривень, у т.ч. в 2,013 році - 137134,44 гривень, в 2014 році - 223249,26 гривень, в 2015 - 100778,74 виникли за рахунок невірного визначення сум витрат, а саме до складу витрат були включені суми витрат за придбанні паливно-мастильні матеріали (дизельне пальне), розрахунки за які здійснювалися з карток VISA, VISA/MASTER з карток з дисконтов, про що свідчать надані для перевірки фіскальні розрахункові документи». ФОП ОСОБА_1 не погоджується з висновками, викладеними у Акті. Порядок оподаткування доходів фізичних осіб-підприємців визначено ст.177 Податкового кодексу України. При цьому, оскільки виручкою фізичної особи-підприємця вважається дохід, отриманий у грошовій та негрошовій формі, то датою при формуванні загального оподаткованого доходу є дата фактичного надходження коштів на банківський рахунок (у касу) або отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарі, тобто застосовується касовий метод. До складу витрат включається тільки витрати, які пов'язані з отриманням доходу та підтверджені відповідними документами про їх оплату. Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інші показників. ФОП ОСОБА_1 придбала паливно-мастильні матеріали на АЗС. Первинним документом, який дає право, згідно чинного законодавства, включати ці придбання до складу витрат є чек РРО. Усі первинні документи, надані до перевірки, не містять ознак фіктивності, що засвідчено у акті перевірки. У листі від 13.09.2016 було зазначено, що у ході підприємницькою діяльності ФОП використовував як власні так і позичені кошти, які належать близьким та рідним ФОП. Ні один законодавчий документ не забороняє ФОП використовувати залучені кошти. Відносно неврахування витрат у розмірі 16080,00 гривень, які були сплачені ФОП ОСОБА_3, то у звіті 1-ДФ за 1 кварталу 2015 року було допущено помилку.

Відповідач позов не визнав, просив в його задоволенні відмовити. Свої заперечення обґрунтував тим, що під час перевірки позивачки було встановлено заниження єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суму 160023,37 гривень, у тому числі за 2013 рік на суму 47585,65 гривень, за 2014 рік на суму 77467,49 гривень, за 2015 рік на суму 37970,23 гривень, на підставі цих даних ДПІ у Ленінському районі сформувало вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 07.11.2016. Так, перевіркою встановлено випадки розрахунків ФОП ОСОБА_1 за придбані паливно-мастильні матеріали фіскальними розрахунковими документами, що оплачені картками VISA, VISA/MASTER, номера яких не відповідають номерам карток, вказаних у довідці ПАТ КБ «Приватбанк» від 14.09.2016. Зазначені фіскальні розрахункові документи (чеки) не підтверджують витрати ФОП ОСОБА_1 на придбання паливно-мастильних матеріалів. Крім того, перевіркою встановлено неправомірне включення до складу витрат ФОП ОСОБА_1 вартості послуг, наданих ФОП ОСОБА_3 без підтверджуючих документів.

Дослідив матеріали справи, вислухав представників сторін, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 зареєстрована в якості фізичної особи-підприємця 05.07.2010. Основним видом діяльності підприємця ОСОБА_1 є вантажний автомобільний транспорт.

В період з 29.08.2016 по 16.09.2016 ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва проведено документальну планову невиїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних соіб, єдиного соціального внеску з 01.01.13 по 31.12.15.

Під час перевірки податківці встановили відхилення в сумі визначення витрат за період з 01.01.13 по 31.12.15 в розмірі 461162,44 гривень, у т.ч. в 2013 році - 137134,44 гривень, в 2014 році - 223249,26 гривень, в 2015 році 100778,74 гривень. До складу витрат були включені суми витрат за придбані паливно-мастильні матеріали (дизельне пальне), розрахунки за які здійснювались з карток VISA, VISA/MASTER, карток з дисконтом, про що свідчить надані для перевірки фіскальні розрахункові документи. За результатами перевірки в період з 01.01.2013 по 31.12.2015 встановлені випадки розрахунків за придбані паливно-мастильні матеріали фіскальними розрахунковими документами, які оплачені картками VISA, VISA/MASTER, які не належать ФОП ОСОБА_1 З цього факту відповідач зробив висновок про включення до складу витрат сум без підтверджуючих документів.

Крім того, за даними книги обліку доходів і витрат від 13.07.10 №8284 зареєстрованої ДПІ, включено до складу витрат додатку Ф4 до податкової декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік графа 7 (інші витрати, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг) суму витрат у розмірі 74110 гривень, за надані послуги ФОП ОСОБА_3 за 2015 рік, тоді як згідно відомостей з Центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДФС України про суми виплачених доходів за Формою №1-ДФ за 2015 рік зазначено виплату доходів ФОП ОСОБА_3 лише в сумі 58030 гривень. Відповідно до складу витрат за 2015 рік не врахована суму в розмірі 16080 гривень, які не підтверджені документально.

07.11.2016 ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області прийнято податкове повідомлення-рішення №0002481304 про визначення фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 90053,50 гривень, з яких 72042,80 гривень за основним зобов'язанням та 18010,70 за штрафними санкціями.

12.04.2017 ГУ ДФС у Миколаївській області прийнято рішення №0006381305 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким до фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 визначені штрафні санкції в сумі 18381,62 гривень.

12.04.2017 ГУ ДФС у Миколаївській області направлено на адресу фізичній особі-підприємця ОСОБА_1 вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0006371305 з вимогою сплатити заборгованість єдиного внеску на суму 160023,37 гривень.

21.09.2017 ГУ ДФС у Миколаївський області надіслало на адресу фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 Податкову вимогу №5906-18 про необхідність сплатити податковий борг в сумі 114376,99 гривен.

21.09.2017 ГУ ДФС у Миколаївській області прийнято рішення про опис майна у податкову заставу №394/14-29-17-05-03, яким здійснено опис майна, що перебуває у власності позивачки.

Відповідно до ст.177 Податкового кодексу України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

177.2. Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

177.3. Для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг).

Відповідно до 177.4.1. ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать: витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

Натомість, відповідно до 177.4.5. ПК України не включаються до складу витрат підприємця:

витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем;

витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації;

витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею;

документально не підтверджені витрати.

З одного боку витрати на закупівлю дизельного палива узгоджуються з господарською діяльністю позивачки, основним видом діяльності якої є діяльність вантажного транспорту. Разом тим, відповідно до вимог ПК України, для врахування витрат для зменшення об'єкту оподаткування, це повинні бути витрати саме цього платника податків, а не інших осіб. По цій справі, під час перевірки встановлено, що позивачка віднесла до складу витрат фіскальні звітні чеки про закупівлі дизельного пального не ФОП ОСОБА_1, а іншими особами. Тобто, це є витратами не позивачки, а витрати інших осіб. За таких обставин, позивачка не має права відносити витрати інших осіб, до складу власних витрат та за рахунок цього зменшувати об'єкт оподаткування.

В цій частині позову належить відмовити.

Щодо віднесення до складу витрат коштів, сплачених за договором ФОП ОСОБА_3 на суму 16080 гривень, яка не підтверджена документально, то суд виходить з наступного. Відповідно до ст.44 Податкового кодексу України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об'єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Юридичні особи - платники єдиного податку, які відповідають критеріям, визначеним підпунктом 3 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, ведуть спрощений бухгалтерський облік доходів та витрат з метою обрахунку об'єкта оподаткування за методикою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Таким чином, ПК України вимагає підтвердження проведених витрат саме первинними документами. В судовому засіданні досліджено договір на виконання робіт та надання послуг №8 від 01.01.2015 між ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_1, податкові розрахунки сум доходи, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, податкова декларація платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, акт-приймання передачі послуг №1 від 28.02.2015, акт-приймання передачі послуг №2 від 31.03.2015, акт-приймання передачі послуг №3 від 30.04.2015, акт-приймання передачі послуг №4 від 31.05.2015, акт-приймання передачі послуг №5 від 30.06.2015, прибуткові касові ордери на загальну суму 11800 гривень.

За таких обставин, на переконання суду, зазначені витрати підтверджені первинними документами позивачки.

В цій частині позов належить задовольнити, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області №0002481304 від 07.11.2016 в частині визначення податкового зобов'язання на суму 2412,00 гривень та штрафних санкцій на суму 603,00 гривень.

Визнати протиправним та скасувати Вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12.04.2017 №Ф-0006371305 ГУ ДФС України в Миколаївський області в частині визначення недоїмки на суму 5579,76 гривень.

Визнати протиправним та скасувати Рішення ГУ ДФС у Миколаївській області №0006381305 від 12.04.2017 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в частині визначення штрафу в сумі 557,97 гривень.

Також належить відмовити в задоволенні позову в частині визнання протиправними та скасування вимоги ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївський області №Ф-0002471304 від 07.11.2016, рішення ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області №0002491304 від 07.11.2016 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 18381,62 гривень, вимоги ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області №Ф-0000091304 від 13.01.2017 про сплату боргу (недоїмки) на суму 160023,37 гривень, рішення ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області №0000081304 від 13.01.2017 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 18381,62 гривень, оскільки вони відкликані контролюючим органом та не є чинним.

Враховуючи висновку суду про часткову правомірність нарахування контролюючого органом недоїмки зі сплати податку на доходи фізичних осіб, суд дійшов висновку також про необхідність відмовити в задоволені позову про визнання протиправним та скасування податкової вимоги ГУ ДФС у Миколаївській області №5906-17 про сплату податкового боргу на суму 114376,99 гривень та рішення №394/14-29-17-05-03 про опис у податкову заставу.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2 НОМЕР_2) до ДПІ в Інгульському районі м.Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області (вул. В'ячеслава Чорновола 1/1,Миколаїв,54028 ), Голвоного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, Миколаїв) задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області №0002481304 від 07.11.2016 в частині визначення податкового зобов'язання на суму 2412,00 гривень та штрафних санкцій на суму 603,00 гривень.

3. Визнати протиправним та скасувати Вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12.04.2017 №Ф-0006371305 Головного управління ДФС України в Миколаївський області в частині визначення недоїмки на суму 5579,76 гривень.

4. Визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління ДФС у Миколаївській області №0006381305 від 12.04.2017 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в частині визначення штрафу в сумі 557,97 гривень.

5. В решті позову відмовити.

6. Апеляційна скарга на це рішення може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Суддя В. В. Біоносенко

Повний текст рішення складено 17.08.18