Рішення № 75955715, 14.08.2018, Луганський окружний адміністративний суд

8.3.3

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

14 серпня 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 812/1641/16

Луганський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді: Смішливої Т.В.,

при секретарі судового засідання: Бутенко К.В.,

за участю:

представника позивача - не прибув,

представника відповідача не прибув,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні адміністративну справу за позовом приватного підприємства "Сантехсервіс" до Сватівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.11.2016 № 0000271400,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява приватного підприємства "Сантехсервіс" до Сватівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.11.2016 № 0000271400.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення видано на підставі акту невиїзної перевірки № 4/14-25364654 від 12.10.2016. Позивач отримав зазначений акт 19.12.2016 тобто вже після прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення а тому вважає, що податковим органом порушено строки передбачені ПК України для прийняття податкових повідомлень-рішень. Крім того, позивач стверджує, що грошові зобов'язання з ПДВ в сумі 276767,00 грн у тому числі за податковою декларацією за жовтень 2013 року в сумі 145455,00 грн та за грудень 2013 року в сумі 131312,00 грн, нараховані неправомірно тому як позивачем перераховано протягом 2013 року на поточний рахунок ТОВ Торенія грошові кошти та відображено суму податкового кредиту на підставі виданих ТОВ «Торенія» податкових накладних. Також позивач вважає, що ТОВ «Торенія» мало обов'язок нарахувати податкові зобов'язання по ПДВ, задекларувати їх та сплатити у бюджет різницю між цією сумою та податковим кредитом, на який воно має право. Стосовно того, що ухвалою Подільського районного суду м. Києва директора ТОВ «Торенія» визнано виннним у злочині, передбаченому статтею 205 КК України, не спростовує того, що ТОВ «Торенія» було зареєстроване та здійсненні правочини, що ним вчинені, не визнанні недійсними. Тому, позивач вважає, що належним чином підтвердив податковий кредит в сумі 276767,00 грн та відобразив його у відповідних податкових деклараціях.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, до суду 09.02.2017 надав заперечення в яких зазначив, що примірник Акта про результати проведення позапланової виїзної документальної перевірки ПП «Сантехсервіс» з питань дотримання податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Торенія» за період з 01.04.2013 по 31.03.2014 підписаний та отриманий директором ПП «Сантехсервіс» 16.11.2016. Заперечення до акту перевірки були наданні позивачем 28.12 2016, тобто з порушення строку визначених п. 86.7 ст. 86 ПК України. Крім того, під час проведення позапланової перевірки позивачем за жовтень 2013 року віднесено суму податку на додану вартість в розмірі 145454,72 грн та в грудні 2013 року на суму 131311,93 грн згідно податкових накладних виписаних ТОВ «Торенія». ПП «Сантехсервіс» відобразив в реєстрі отриманих податкових накладних зазначені накладні, проте ТОВ «Торенія» виписано одну видаткову накладну від 25.12.2013 на суму 680187,12 грн, в тому числі ПДВ на 113364,542 грн. Зазначає, що з рахунків ПП «Сантехсервіс», які відкриті в АТ «Банк Фінанси і Кредит» будь-яких перерахувань коштів, в тому числі і за господарськими операціями, на адресу ТОВ «Торенія» за період з 01.08.2012 по 13.06.2014 не здійснювались. Також, відповідач посилається на обвинувальний вирок Подільського районного суду від 26.08.2014 у справі 758/9746/14-к відносно посадової особи ТОВ «Торенія» ОСОБА_2 визнаного винним у скоєнні злочину, передбаченого ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво). В додаткових поясненнях відповідач зазначив, що податкові накладні, які були надані із запереченнями до акту перевірки за підписом ОСОБА_2 і стали підставою для формування на думку податкового органу неправомірного податкового кредиту ПП «Сантехсервіс» з ТОВ «Торенія» (Том 1 арк.спр. 247-252).

Під час розгляду даної справи судом проведено наступні процесуальні дії.

Ухвалою суду від 27.12.2016 позовну заяву залишено без руху (Том 1 арк.спр. 18),

Ухвалою суду від 16.01.2017 відкрито провадження у справі (Том 1 арк.спр. 1),

Ухвалами суду від 20.01.2017, від 09.02.2017, від 21.03.2017 зупинялось провадження у справі (Том 1 арк.спр. 30, 98, 126).

Ухвалами суду від 09.02.2017, від 21.03.2017 та від 17.07.2018 поновлено провадження у справі (Том 1 арк.спр. 37,122,244).

Ухвалою суду від 17.07.2018 прийнято рішення подальший розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-79 КАС України, суд встановив таке.

Судом встановлено, що Приватне підприємство "Сантехсервіс" зареєстровано як юридична особа, ідентифікаційний код 2536454, перебуває на обліку у Сватівській ОДПІ як платник податків з 21.04.1998 за адресою: 92600, Луганська область, Сватівський район, місто Сватове, площа Радянська, будинок 31 (Том 1 арк. спр. 8)

На підставі наказу Сватівської ОДПІ ГУ ДФС від 31.08.2016 № 89 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки в період з 29.09.2016 по 05.10.2016 Сватівською ОДПІ ГУ ДФС проведено позапланову невиїзну документальну перевірку Приватного підприємства «Сантехсервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Торенія» за період з 01.04.2014 по 31.03.2014, за результатами якої складено Акт № 4/14-25364654 від 12.10.2016 (далі - Акт № 4/14-25364654).

В ході перевірки контролюючим органом встановлено порушення п.п.16.1.12 п. 16.1 ст. 16, п.44.3. ст.44, п.198.2, п.198.6 ст. 198 розділу V, 44.6 ст. 44, п.85.2 ст 85 Податкового кодексу України, п. 9.1 розділу ІІІ Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 25 листопада 2011 року № 1492, в результаті чого занижено податок на додану вартість у загальній сумі 599302 грн, в тому числі за квітень 2013 року в сумі 35225,24 грн, за травень 2013 року в сумі 48332,13 грн, за червень 2013 року в сумі 4824,03 грн, за липень 2013 року в сумі 156498,21 грн, за серпень 2013 року в сумі 64193, 91 , за вересень 2013 року в сумі 13461,82 грн., за жовтень 2013 року в сумі 145454,72 грн., за грудень 2013 року в сумі 131311,93 грн (Том 1 арк.спр. 45,56-63).

Позивачем до контролюючого органу подано заперечення на Акт № 4/14-25364654.

Однак, Сватівською ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області заперечення на Акт не розглядались тому як були подані з порушення строку надання заперечень відповідно до вимог п. 86.7 ст. 86 Податкового кодексу України. (Том 1 арк.спр. 75).

18.11 2016 Сватівською ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області, на підставі Акта № 4/14-25364654, прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000271400, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість всього на суму 345958,75 грн, з яких 69191,75 грн, штрафні санкції.

Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню - рішенню від 18.11.2016 № 0000271400, суд дійшов наступних висновків.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 185.1 статті 185 Податкового кодексу України встановлено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Так, в розумінні статті 1 Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства (ст. 1 Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої-другої статті 9 Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Так, господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень. Разом з тим відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

Суд зазначає, що наявність первинних документів, які мають обов'язкові реквізити, визначені у законі, не є безумовною підставою для визнання правомірності формування податкового кредиту за умови якщо такі первинні документи складені від імені суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи), створеного з метою фіктивного підприємництва. Такий висновок зумовлений тим, що статус нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Відповідно, вчинені під час здійснення нелегальної діяльності операції не можуть бути легалізовані, а їх відображення у бухгалтерському та податковому обліках надавати передбачені законом податкові вигоди.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем включено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "Торенія" у загальному розмірі 599302,00 грн., у тому числі по періодах: квітень 2013 року - 35225,24 грн, травень 2013 року - 48332,13 грн, червень 2013 року - 4824,03 грн, липень 2013 року - 156498,21 грн, серпень 2013 року - 641193,91 грн, вересень 2013 року - 13461,82 грн, жовтень 2013 року - 145454,72 грн, листопад 2013 року - 131311,93 грн.

Зазначені податкові накладні за вказаний період від ТОВ «Торенія» підписані ОСОБА_2 (Том 1 арк.спр. 59-60, 76-91, 175-199).

Згідно з ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 26 серпня 2014 року ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого частиною першою статті 205 КК України, а саме створення суб'єкта підприємницької діяльності, а саме ТОВ «Торенія» з метою прикриття незаконної діяльності, у зв'язку із закінченням строків давності, тобто з нереабілітуючих підстав (Том 2 арк.спр. 14).

Відповідно до частини 6 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Верховний Суд України в постанові від 14 червня 2016 року (справа № 21-1318а16) вирішував питання про усунення розбіжностей у застосуванні згаданих вище норм податкового законодавства в контексті фактичних правовідносин між двома суб'єктами господарювання, одним з яких було те ж ТОВ «Торенія». Господарські операції, які були між цими суб'єктами господарювання і які слугували підставами відображення валових витрат і податкового кредиту у часі відбулися тоді ж, що й господарські операції, які враховувалися при обчисленні об'єкта оподаткування у цій справі.

Верховний Суд України сформулював правовий висновок про те, що первинні документи, які стали підставою для формування суб'єктом господарювання податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, видані контрагентом, діяльність якого мала ознаки фіктивного підприємництва, та підписані від імені особи, яка заперечила свою участь у його діяльності, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум податку на додану вартість до податкового кредиту та формування на їхній підставі валових витрат є безпідставними.

Відображений у цій постанові висновок суду про те, що діяльність ТОВ «Торенія» мала ознаки фіктивного підприємництва, а видані ним первинні документи не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, що посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, однаковою мірою стосується фінансово-господарських взаємин ТОВ «Торенія» з ПП «Сантехсервіс», позаяк не може бути такого, що протягом одного й того самого проміжку часу один і той самий контрагент, який має ознаки фіктивності, в одних господарських операціях фігурує як фіктивний суб'єкт господарювання, а в інших, зокрема у відносинах з ПП «Сантехсервіс», як добросовісний.

Відповідно до приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі та застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду.

Відповідно до частини 1,4 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Частиною третьої цієї статті визначено, що сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Таким чином, статус контрагента позивача ТОВ "Торенія" як фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, а отже господарські операції цього підприємства з ПП «Сантехсервіс» не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Зазначені обставини, на думку, суду дають підстави для висновку про те, що первинні документи, які стали підставою для формування позивачем податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, видані контрагентом, діяльність якого мала ознаки фіктивного підприємництва, та підписані від імені особи, яка заперечила свою участь у його діяльності, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум до податкового кредиту є безпідставними.

Щодо посилань позивача на протиправні дії відповідача щодо проведення позапланової невиїзної документальної перевірки ПП «Сантехсервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Торенія» за період з 01.04.2014 по 31.03.2014, суд зазначає наступне.

Позивач звертався до суду з позовною заявою до Сватівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області, в якій просив визнати протиправними дії Відповідача щодо проведення стосовно нього позапланової невиїзної перевірки, оформленої актом від 12.10.2016 № 4/14-25364654.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 13.02.2018 у справі № 812/25/17 у задоволенні адміністративного позову приватного підприємства "Сантехсервіс" до Сватівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області про визнання дій протиправними - відмовлено. Рішення набрало законної сили 20.03.2018 (Том 1 арк.спр. 241-243).

Крім того, позивач оскаржував наказ від 31.08.2016 № 89 про призначення позапланової невиїзної документальної перевірки ПП «Сантехсервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Торенія» за період з 01.04.2014 по 31.03.2014

Постановою Луганського окружного адміністративного суду у справі № 812/26/17 від 06 червня 2017 року у задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства "Сантехсервіс" до Сватівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправним та скасування наказу від 31.08.2016 № 89 - відмовлено. (Том 2 арк.спр. 15-18).

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного сулу від 22.01.2018 апеляційну скаргу Приватного підприємства "Сантехсервіс" на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 06 червня 2017 року у справі № 812/26/17 - повернуто заявникові.

Отже, рішення суду у справі № 812/26/17 набрало законної сили 22.01.2018

Відповідно до положень частини 4 статті 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Виходячи з вищевказаного, суд вважає, що висновки акту перевірки є обґрунтованими, а оскаржуване податкове повідомлення - рішення, прийняте на його підставі - законним.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб'єктом владних повноважень наданими доказами довів правомірність висновків про порушення позивачем норм законодавства з питань оподаткування.

Вказане свідчить про обґрунтованість його висновків.

З огляду на наведене прийняте контролюючим органом податкове повідомлення-рішення суд вважає законними і обґрунтованими, у зв'язку з чим позовні вимоги про їх скасування задоволенню не підлягають.

У зв'язку із відмовою у задоволені позову судові витрати зі сплати судового збору позивачу не відшкодовуються.

Керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 19, 20, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову приватного підприємства "Сантехсервіс" до Сватівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.11.2016 № 0000271400 відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною третьою статті 243 КАС України рішення складено у повному обсязі 20 серпня 2018 року.

Суддя Т.В. Смішлива