Рішення № 75955160, 14.08.2018, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

14 серпня 2018 року м. Ужгород№ 807/978/17 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилка С.Є.

з участю секретаря судового засідання Кубічек Н.І.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 - не з'явився;

представник позивача - ОСОБА_2 - не з'явився;;

відповідач - Головне управління ДФС у Закарпатській області - представник не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Розгляд даної справи здійснено за правилами загального позовного провадження із врахуванням відкриття провадження та призначення справи до судового розгляду відповідно до вимог КАС України, у редакції, що діяв до 15 грудня 2017 року.

До Закарпатського окружного адміністративного суду звернулася з позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Закарпатській області, яким просила суд: "1. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Закарпатській області № 421202-13 від 30.06.2017 року; 2. Стягнути на користь ОСОБА_1 (07415, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) сплачений судовий збір у розмірі 640,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Закарпатській області."

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2017 року було відкрито провадження в даній адміністративній справі.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2017 року було закінчено підготовче провадження i призначено дану справи до судового розгляду.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 є власником автомобіля "AUDI А7", реєстраційний номер НОМЕР_2, об'єм двигуна 2967 куб. см., 2014 року випуску. 30 червня 2017 року ГУ ДФС у Закарпатській області було прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Ф" №421202-13, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб в розмірі 22916,67 грн.. Позивач, вказує на протиправність прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення, оскільки, вказаний автомобіль не є об'єктом оподаткування, оскільки його вартість становить менше 1 200 000 грн. (менше 375 розмірів мінімальної заробітної плати). Зокрема, вказав, що у відповідача були відсутні повноваження щодо нарахування позивачу транспортного податку, оскільки уповноваженим податковим органом є ГУ ДФС у Київській області тобто за адресою реєстрації позивача. Крім того, відповідач неправомірно визначив коефіцієнт ринкової ціни транспортного засобу. А тому, з цих підстав позивач вважає протиправним податкове повідомлення-рішення №421202-13 від 30 червня 2017 року.

Представник відповідача заперечив щодо задоволення позову в повному обсязі, з підстав викладених в письмовому запереченні та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог повністю, мотивуючи наступним. Згідно даних офіційного веб-сайту центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі - Міністерства економічного розвитку і торгівлі України - середньоринкова вартість автомобіля позивача становила - 1 222 947 грн., що є більшою сумою за 375 розмірів мінімальної заробітної плати. При визначенні коефіцієнту ринкової ціни транспортного засобу належного позивачу, відповідач керувався Методикою визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів та встановлено механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2016 р. № 66. Згідно відомостей органів державної фіскальної служби місце реєстрації позивача на час прийняття оскаржуваного рішення є - Хустський район, АДРЕСА_3, у зв'язку з чим позивачем не подавалась заява про внесення змін до облікової картки платника, а відтак податкове повідомлення-рішення прийняте уповноваженим на це податковим органом.

У судове засідання позивач та його представник не з'явився, однак в матеріалах справи міститься клопотання про проведення судового засідання у відсутності позивача та представника позивача (а.с. 92).

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча судом вживалися заходи щодо виклику. Представником відповідача М.В. Крупа-Газуда подано клопотання про відкладення розгляду справи у звязку з перебванням відповідального представника у плановій відпустці (а.с. 93). Ухвалою, що занесена до протоколу судового засідання, у задоволенні такого клопотання було відмовлено у зв'язку з тим, що зазначені суду підстави визнанні останнім не поважними. Крім того, відповідачем не забезпечено явку іншого представника.

У відповідності до статті 205 частини 1, 3 пункту 1 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

А відтак, оскільки учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду даної справи, у відповідності до статті 205 КАС України неявка учасників справи не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до статті 229 частини 4 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подані сторонами докази (заслухавши представників сторін), всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд приходить до висновку про те, що позовна заява не підлягає до задоволення повністю з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_4, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 є власником автомобіля "AUDI А7", реєстраційний номер НОМЕР_2, об'єм двигуна 2967 куб.см., 2014 року випуску, дата реєстрації 07 лютого 2017 року (а.с. 12).

У відповідності до відмітки, що міститься у паспорті громадянина України серії НОМЕР_5, що виданий на ім'я ОСОБА_1, така проживає за зареєстрованим місцем проживання, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.а.с. 13, 14). Зазначене місце проживання зареєстроване 16 травня 2017 року.

Відповідно до статті 267 пункту 267.1 підпункту 267.6.1 ПК України обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.

У відповідності до статті 15 пункту 15.1 Податкового кодексу України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

У відповідності до статті 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний: стати на облік у контролюючих органах в порядку, встановленому законодавством України; вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи; подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов'язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання; подавати контролюючим органам інформацію, відомості про суми коштів, не сплачених до бюджету в зв'язку з отриманням податкових пільг (суми отриманих пільг) та напрями їх використання (щодо умовних податкових пільг - пільг, що надаються за умови використання коштів, вивільнених у суб'єкта господарювання внаслідок надання пільги, у визначеному державою порядку); подавати контролюючим органам інформацію в порядку, у строки та в обсягах, встановлених податковим законодавством; виконувати законні вимоги контролюючих органів щодо усунення виявлених порушень законів з питань оподаткування та митної справи і підписувати акти (довідки) про проведення перевірки; не перешкоджати законній діяльності посадової особи контролюючого органу під час виконання нею службових обов'язків та виконувати законні вимоги такої посадової особи; повідомляти контролюючим органам за місцем обліку такого платника про його ліквідацію або реорганізацію протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення (крім випадків, коли обов'язок здійснювати таке повідомлення покладено законом на орган державної реєстрації); повідомляти контролюючі органи про зміну місцезнаходження юридичної особи та зміну місця проживання фізичної особи - підприємця; забезпечувати збереження документів, пов'язаних з виконанням податкового обов'язку, протягом строків, установлених цим Кодексом; допускати посадових осіб контролюючого органу під час проведення ними перевірок до обстеження приміщень, територій (крім житла громадян), що використовуються для одержання доходів чи пов'язані з утриманням об'єктів оподаткування, а також для проведення перевірок з питань обчислення і сплати податків та зборів у випадках, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до даних, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 як фізична особа-підприємець була зареєстрована 11 березня 2014 року, про що зроблено відповідний запис за № 2 325 000 0000 008786. Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 як платник податків була взята на облік 12 березня 2014 року (номер взяття на облік: 071514030143). 14 березня 2016 року у зв'язку із припиненням підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було вчинено відповідний запис за номером 23250060002008786. 15 березня 2016 року у зв'язку із припиненням підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, останню було знято з обліку як платника податків (номер зняття з обліку: 1607150701777).

Таким чином, законодавцем встановлено обов'язок щодо повідомлення контролюючих органів про зміну місця проживання лише, у даному випадку, фізичної особи, яка є підприємцем, яким позивач на час виникнення спірних правовідносин не є.

Загальні положення щодо обліку платників податків встановлені статтею 63. Податкового кодексу України. Зокрема у відповідності до статті 63 пунктів 63.1-63.3, 63.5, 63.8 Податкового кодексу України, облік платників податків ведеться з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотримання податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Взяттю на облік або реєстрації у контролюючих органах підлягають всі платники податків. З метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об'єктів оподаткування або об'єктів, які пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку). 63.5. Всі фізичні особи - платники податків та зборів реєструються у контролюючих органах шляхом включення відомостей про них до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків у порядку, визначеному цим Кодексом. Особливості обліку платників податків за окремими податками, а також окремих категорій платників податків установлюються відповідними розділами цього Кодексу.

У відповідності до статті 70 пунктів 70.2, 70.6 Податкового кодексу України, до облікової картки фізичної особи - платника податків та повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків) вноситься така інформація: прізвище, ім'я та по батькові; дата народження; місце народження (країна, область, район, населений пункт); місце проживання, а для іноземних громадян - також громадянство; серія, номер свідоцтва про народження, паспорта (аналогічні дані іншого документа, що посвідчує особу), ким і коли виданий. Органи державної реєстрації актів цивільного стану, органи внутрішніх справ, органи, що здійснюють реєстрацію фізичних осіб, зобов'язані подавати відповідним контролюючим органам інформацію щодо зміни даних, які включаються до облікової картки фізичної особи - платника податків, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця.

30 червня 2017 року ГУ ДФС у Закарпатській області було прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Ф" №421202-13, яким позивачу за податковий період 2017 рік визначено суму податкового зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб у розмірі 22916,67 грн. (а.с. 11).

З аналізу вище вказаного судом резюмується, що у зв'язку із зміною місця проживання (місця реєстрації) позивачем у розумінні статті 267 пункту 267.1 підпункту 267.6.1 Податкового кодексу України обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування позивача повинно було здійснюватись контролюючим органом за місцем нової реєстрації позивача, а не ГУ ДФС у Закарпатській області. Також судом зауважується, що у зв'язку із припиненням своєї підприємницької діяльності у позивача відсутній обов'язок щодо повідомлення контролюючих органів про зміну місця проживання, оскільки, як зазначалося вище, такий обов'язок закріплений лише, у даному випадку, за фізичною особою, яка є підприємцем. Крім того, як зазначалося вище, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, органи внутрішніх справ, органи, що здійснюють реєстрацію фізичних осіб, зобов'язані подавати відповідним контролюючим органам інформацію щодо зміни даних, які включаються до облікової картки фізичної особи - платника податків.

Також необхідно зазначити. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Відповідно до статті 54 пункту 54.3 підпункту 54.3.3 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Згідно статтею 267 пунктом 267.1 підпунктом 267.1.1 Податкового кодексу України, платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

Згідно із статтею 267 пунктом 267.2 підпунктом 267.2.1 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, станом на 1 січня податкового (звітного) року виходячи з марки, моделі, року випуску, об'єму циліндрів двигуна, типу пального.

Щороку до 1 лютого податкового (звітного) року центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, на своєму офіційному веб-сайті розміщується перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який повинен містити такі дані щодо цих автомобілів: марка, модель, рік випуску, об'єм циліндрів двигуна, тип пального.

Пунктом 13 Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2016 р. № 66 (далі по тексту - Методика № 66) визначено, що відповідно до цієї Методики Мінекономрозвитку розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого податкового (звітного) року розміщує на своєму офіційному веб-сайті перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який повинен містити такі дані щодо зазначених автомобілів: марка, модель, рік випуску, об'єм циліндрів двигуна, тип пального.

Як було зазначено вище, у відповідності до статті 267 пункту 267.1 підпункту 267.6.1 ПК України обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.

Таким чином, обов'язок визначати та нараховувати суму транспортного податку законодавством покладений на контролюючий орган (за місцем реєстрації платника податку) на підставі переліку легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який повинен містити такі дані щодо зазначених автомобілів: марка, модель, рік випуску, об'єм циліндрів двигуна, тип пального, розміщеному на офіційному веб-сайті Мінеконорозвитку.

Так, цією Методикою передбачено, що Міністерство економічного розвитку і торгівлі України (далі Мінекономрозвитку) забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об'єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг.

Пунктом 2 Методики № 66 визначено, що середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за такою формулою С ср = Ц н х (Г / 100), де Ц н - ціна нового транспортного засобу в Україні з урахуванням марки, моделі, об'єму циліндрів двигуна, типу пального; Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів з урахуванням строку експлуатації транспортних засобів у роках згідно з додатком 1 до Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2013 року № 403 (далі по тексту - Порядок № 403).

Відповідно до пункту 2 вказаного Порядку № 403, середньоринковою вартістю транспортних засобів є величина, яка визначається статистичними методами і еквівалентна імовірній ціні, за яку може здійснюватися купівля продаж транспортних засобів певної марки та моделі з відповідним строком експлуатації та пробігом на встановлену дату проведення оцінки.

Джерелом інформації для визначення ціни нового автомобіля є офіційні прайс-листи виробників (дилерів) (пункт 3 Методики № 66).

Згідно пункту 4 Методики № 66, інформація про ціни нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, об'єму циліндрів двигуна, типу пального подається до 10 січня базового податкового (звітного) періоду (року) державним підприємством "Держзовнішінформ" до Мінекономрозвитку.

Мінекономрозвитку відповідно до цієї Методики № 66 розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого податкового (звітного) року розміщує на своєму офіційному веб-сайті перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який повинен містити такі дані щодо зазначених автомобілів: марка, модель, рік випуску, об'єм циліндрів двигуна, тип пального.

У разі відсутності на офіційному веб-сайті Мінекономрозвитку інформації про марку, модель легкового автомобіля, що має ознаки об'єкта оподаткування транспортним податком, Мінекономрозвитку за зверненням ДФС та/або власника зазначеного легкового автомобіля визначає його середньоринкову вартість, доповнює перелік, зазначений в абзаці першому цього пункту, такою інформацією та розміщує її на своєму офіційному веб-сайті (пункт 13 Методики).

Аналіз наведених положень Податкового кодексу України, Методики № 66 та Порядку № 403 визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів свідчить, що для визнання автомобіля об'єктом оподаткування транспортним податком з фізичних осіб до уваги береться, зокрема середньоринкова вартість такого автомобіля, яка визначається статистичними методами з урахуванням певних ознак, параметрів і характеристик транспортного засобу та встановлюється, виключно, Мінекономрозвитку.

Відтак, перелік легкових автомобілів, які є об'єктом оподаткування у 2017 році (з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року), із зазначенням марки, моделі, року випуску, об'єму циліндрів двигуна, типу пального, розміщується на офіційному веб-сайті центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі.

На виконання вимог Податковго кодексу України, Методики № 66 та Порядку № 403, Міністерство економічного розвитку і торгівлі України на своєму офіційному сайті http://www.me.gov.ua/Vehicles/CalculatePrice?lang=uk-UA розмістило перелік автомобілів, які є об'єктами оподаткування транспортним податком у 2017 році.

Як зазначав суд вище, було встановлено, що позивач ОСОБА_4, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 є власником автомобіля "AUDI А7", реєстраційний номер НОМЕР_2, об'єм двигуна 2967 куб.см., 2014 року випуску, дата реєстрації 07 лютого 2017 року (а.с. 12).

Відповідно до інформації, яка міститься офіційному сайті Міністерство економічного розвитку і торгівлі України: http://www.me.gov.ua/Vehicles/CalculatePrice?lang=uk-UA у переліку автомобілів, які є об'єктами оподаткування транспортним податком у 2017 році міститься інформація що стосується спірного автомобіля, зокрема наступного змісту: "марка автомобіля: Audi; модель автомобіля: A7 Sportback; рік випуску (включно): до 4 років; об'єм циліндрів двигуна: 3,0; тип пального: дизель; можливі ідентичні, аналогічні автомобілі: А7".

Суд, дослідивши зазначений перелік, встановив, що вказаний автомобіль, який належить позивачу на праві власності марки "AUDI А7" із об'ємом циліндрів двигуна 2967, не відноситься до зазначеного переліку за маркою, моделлю, об'ємом двигуна, типу пального.

Наведені положення свідчать, що при визначенні середньоринкової вартості легкових автомобілів повинні враховуватись певні ознаки, параметри і характеристики транспортного засобу.

Розрахунок середньоринкової вартості транспортного засобу позивача, самостійно здійснений податковим органом на сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, не може бути належним та достатнім доказом правомірності нарахування позивачу суми грошового зобов'язання зі сплати транспортного податку, так як здійснений поза межами повноважень відповідача.

Згідно з статті 77 частини 1 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

У пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі "Компанія "Вєстберга таксі Актіеболаг" та Вуліч проти Швеції" суд визначив, що "адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління".

В процесі судового розгляду відповідач не довів правомірності спірного податкового повідомлення-рішення щодо визначення позивачу грошового зобов`язання за платежем транспортний податок на суму 22916,67 грн., в зв'язку з чим позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З огляду на вищевказане, зважаючи обставини встановлені судом, суд приходить до висновку, що позовні вимоги необхідно задовольнити.

У відповідності до статті 139 частини 1 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 242-246 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_4, РНОКПП НОМЕР_1) до Головного управління ДФС у Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Волошина, 52, код ЄДРПОУ 39393632) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Закарпатській області № 421202-13 від 30 червня 2017 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_4, РНОКПП НОМЕР_1) із Головного управління ДФС у Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Волошина, 52, код ЄДРПОУ 39393632) 640 (шестисот сорок) грн. витрат із судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України (пункт 15.5)).

Відповідно до статті 243 частини 3 КАС України 14 серпня 2018 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення у повному обсязі було складено 20 серпня 2018 року.

СуддяС.Є. Гаврилко