Рішення № 75955079, 07.08.2018, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

07 серпня 2018 рокум. Ужгород№ 807/995/16

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилка С.Є.

з участю секретаря судового засідання Кубічек Н.І.

учасник справи:

позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 - не з'явився;

представник позивача - ОСОБА_2;

відповідач - Державна податкова інспекція у Тячівському районі Головного управління ДФС у Закарпатській області - представник не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в особі ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Тячівському районі Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу та податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Розгляд даної справи здійснено за правилами загального позовного провадження із врахуванням відкриття провадження та призначення справи до судового розгляду відповідно до вимог КАС України, у редакції, що діяв до 15 грудня 2017 року.

05 серпня 2016 року до Закарпатського окружного адміністративного суду звернулася з позовною заявою Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 в особі ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Тячівському районі Головного управління ДФС у Закарпатській якою просила суд: "1. Прийняти адміністративний позов до розгляду та відкрити провадження по ньому; 2. Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Державної податкової інспекції у Тячівському районі Головного управління ДФС у Закарпатській області від 22 липня 2016 року № Ф-0005731701 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 код НОМЕР_1 в сумі 159900,71 грн.; 3. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Тячівському районі Головного управління ДФС у Закарпатській області від 22 липня 2016 року № 0005741701 про застосування штрафних санкцій за донарахованим фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 код НОМЕР_1 в сумі 23909,38 грн.; 4. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Тячівському районі Головного управління ДФС у Закарпатській області від 22 липня 2016 року № 0005741701 про застосування штрафних санкцій за неналежне ведення бухгалтерської документації, на підставі якої нараховується єдиний внесок Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 код НОМЕР_1 в сумі 255 грн.; 5. Вирішити питання про судові витрати відповідно до вимог статті 94 КАС України".

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2016 року відкрито провадження в адміністративній справі за № 807/995/16.

У цей же день ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2016 року закінчено підготовче провадження та призначено справу № 807/995/16 до судового розгляду.

Також 05 серпня 2016 року до Закарпатського окружного адміністративного суду звернулася з позовною заявою Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_1) в особі ОСОБА_2 (89442, АДРЕСА_1) до Державної податкової інспекції у Тячівському районі Головного управління ДФС у Закарпатській (90500, Закарпатська область, м. Тячів, вул. Армійська, 2, Код ЄДРПОУ 39594069) якою просила суд: "1. Прийняти адміністративний позов до розгляду та відкрити провадження по ньому; 2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Тячівському районі Головного управління ДФС у Закарпатській області від 22 липня 2016 року № 0005701701 про накладення на Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 код НОМЕР_1 суми грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування на суму 205844,64 грн., а також штрафні (фінансові) санкції в сумі 103432,33 грн.; 3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Тячівському районі Головного управління ДФС у Закарпатській області від 22 липня 2016 року № 0005711701 про накладення на Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 код НОМЕР_1 суми грошового зобов'язання за платежем військовий збір в сумі 8206,68 грн., а також штрафні (фінансові) санкції на суму 2050,17 грн.; 4. Вирішити питання про судові витрати відповідно до вимог статті 94 КАС України".

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2016 року відкрито провадження в адміністративній справі за № 807/996/16.

У цей же день ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2016 року закінчено підготовче провадження та призначено справу № 807/996/16 до судового розгляду.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2017 року, клопотання представника позивача про об'єднання в одне провадження кілька однорідних позовних вимог - задоволено. Об'єднано в одне провадження позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в особі ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Тячівському районі Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу в адміністративній справі № 807/995/16 та позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в особі ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Тячівському районі Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22 липня 2016 року за №№ 005701701 та 0005711701 в адміністративній справі № 807/996/16. Об'єднаній адміністративній справі присвоєно номер № 807/995/16 (а.с.а.с. 70-73).

Таким чином, у зв'язку з об'єднанням позовних вимог остаточними вимогами позивача є: "1. Прийняти адміністративний позов до розгляду та відкрити провадження по ньому; 2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Тячівському районі Головного управління ДФС у Закарпатській області від 22 липня 2016 року № 0005701701 про накладення на Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 код НОМЕР_1 суми грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування на суму 205844,64 грн., а також штрафні (фінансові) санкції в сумі 103432,33 грн.; 3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Тячівському районі Головного управління ДФС у Закарпатській області від 22 липня 2016 року № 0005711701 про накладення на Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 код НОМЕР_1 суми грошового зобов'язання за платежем військовий збір в сумі 8206,68 грн., а також штрафні (фінансові) санкції на суму 2050,17 грн.; 4. Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Державної податкової інспекції у Тячівському районі Головного управління ДФС у Закарпатській області від 22 липня 2016 року № Ф-0005731701 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 код НОМЕР_1 в сумі 159900,71 грн.; 5. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Тячівському районі Головного управління ДФС у Закарпатській області від 22 липня 2016 року № 0005741701 про застосування штрафних санкцій за донарахованим фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 код НОМЕР_1 в сумі 23909,38 грн.; 6. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Тячівському районі Головного управління ДФС у Закарпатській області від 22 липня 2016 року № 0005741701 про застосування штрафних санкцій за неналежне ведення бухгалтерської документації, на підставі якої нараховується єдиний внесок Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 код НОМЕР_1 в сумі 255 грн.; 7. Вирішити питання про судові витрати відповідно до вимог статті 94 КАС України".

Позовну заяву мотивовано тим, що відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку позивача щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2014 року по 31.12.2015 року, дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 року по 31.12.2015 року, виконання вимог іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2015 року - протиправно. Зокрема, зазначає, що 28 грудня 2014 року Верховною Радою України був прийнятий Закон України № 71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи". Вказаний нормативний акт набрав чинності з 01 січня 2015 року. Пунктом 3 Прикінцевих положень цього Закону законодавець передбачив мораторій щодо проведення у 2015 та 2016 роках перевірок. Зокрема, установлено, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України. Зазначене обмеження не поширюється: з 1 січня 2015 року на перевірки суб'єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари, на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість". Відповідно до цього Закону законодавцем обмежено перевірки, зокрема фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік. У зв'язку з цим позивачем вказано на протиправність проведеної перевірка під час законодавчо встановленого мораторію щодо проведення перевірок. Крім того, позивач вважає, що висновки зафіксовані в акті є невірними, оскільки не ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку, а тільки відображають невірне бачення працівників відповідача про порушення позивачем законодавства. Зокрема, відповідач при перевірці помилково не врахував понесені у податковому періоді валові витрати лише мотивувавши це тим, що платник податку не отримав від контрагентів чистого доходу. Норми ПК України щодо обліку, обчислення та сплати податку на доходи фізичних осіб не містять прямої заборони віднесення документально-підтверджених витрат з отриманням від них доходу, а дозволяють проводити оплату за рахунок валових доходів з інших джерел.

Заперечуючи проти позову, відповідач вказав на правомірність проведення перевірки, а також на те, що зроблені ним висновки під час перевірки ґрунтуються на матеріалах справи і відповідають фактичним обставинам.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 березня 2018 року провадження у справі було зупинено (а.с.а.с. 170, 171).

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2018 року провадження у справі було поновлено (а.с.а.с. 174, 175).

Розгляд даної справи неодноразово відкладався (оголошувалась перерва) у зв'язку з існуванням на те об'єктивних законодавчо встановлених підстав.

У судове засідання позивач та його представник не з'явився, однак в матеріалах справи міститься клопотання про проведення судового засідання у відсутності позивача та представника позивача (а.с. 188).

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча судом вживалися заходи щодо виклику (а.с. 187).

У відповідності до статті 205 частини 1, 3 пункту 1 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

А відтак, оскільки учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду даної справи, у відповідності до статті 205 КАС України неявка учасників справи не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до статті 229 частини 4 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подані сторонами докази, заслухавши сторони та їх представників, всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

У період з 30 травня 2016 року по 17 червня 2016 року відповідачем було проведено документальну планову виїзну перевірку позивача щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2014 року по 31.12.2015 року, дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 року по 31.12.2015 року, виконання вимог іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2015 року. За результатами такої перевірки 29 червня 2016 року був складений акт за № 1173/13-01/НОМЕР_1 (а.с.а.с. 11-26, 91-106).

На підставі вказаного акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 22 липня 2016 року за № 0005701701, яким встановлено порушення вимог п. 44.3, ст.44 п. 177.2, пп 177.4,п. 177.10 ПК України у зв'язку із чим збільшено суми грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування на суму 205844,64 грн. а також за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 103432,33 грн. (а.с. 89).

На підставі вказаного акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 22 липня 2016 року за № 0005711701, яким встановлено порушення п.п. 1.1,1.2, 1.5, 1.6, 16-1, підр. 10 розділу ХХ пп. 162.1.1., п. 162.,1, ст. 162 ПК України у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір в сумі 8200,68 грн., а також за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 2050,17 грн. (а.с. 90).

На підставі вказаного акту перевірки, відповідачем прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 22 липня 2016 року № Ф-0005731701 на суму 159900,71 грн. (а.с. 27).

На підставі вказаного акту перевірки, відповідачем прийнято рішення від 22 липня 2016 року № 0005741701 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2015 року, яким до позивача застосовано штрафні санкції, у зв'язку із донарахуванням 159900,71 єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, на суму 23909,38 грн. (а.с. 28).

На підставі вказаного акту перевірки, відповідачем прийнято рішення від 22 липня 2016 року № 0005751701 про застосування штрафних санкцій за неналежне ведення бухгалтерської документації, на підставі якої нараховується єдиний внесок на суму 255 грн. (а.с. 29).

Щодо стосується доводів позивача про поширення мораторію щодо проведення у 2015, 2016 роках.

28 грудня 2014 року Верховною Радою України був прийнятий Закон України № 71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи". Вказаний нормативний акт набрав чинності з 01 січня 2015 року. Пунктом 3 Прикінцевих положень цього Закону законодавець передбачив мораторій щодо проведення у 2015 та 2016 роках перевірок. Зокрема у цьому пункті зазначено наступне: "установити, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України. Зазначене обмеження не поширюється: з 1 січня 2015 року на перевірки суб'єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари, на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість". Відповідно до цього Закону законодавцем обмежено перевірки, зокрема фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік.

Зазначене обмеження не поширюється: з 1 січня 2015 року на перевірки суб'єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари, на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість; з 1 липня 2015 року на перевірки платників єдиного податку другої і третьої (фізичні особи - підприємці) груп, крім тих, які здійснюють діяльність на ринках, продаж товарів у дрібнороздрібній торговельній мережі через засоби пересувної мережі, за винятком платників єдиного податку, визначених пунктом 27 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, з питань дотримання порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій.

Як встановлено під час розгляду справи по суті перевірка стосувалася своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2014 року по 31.12.2015 року, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 року по 31.12.2015 року, виконання вимог іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2015 року. З аналізу акту перевірки, судом резюмується, що така перевірка була здійснена щодо сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість, а відтак мораторій щодо проведення у 2015 та 2016 роках таких перевірок не поширював свою дію на спірні правовідносини.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 22 липня 2016 року № 0005701701.

Вищезазначеним актом перевірки, зокрема, на сторінці 11 зазначено що платник податків завищив валові витрати на загальну суму 1164301,53 грн. в т.ч. за 2014 рік на 617589,70 грн. та за 2015 рік на 546711,83 грн. Дана розбіжність на думку перевіряючих виникла внаслідок віднесення до складу валових витрат вартість паливно-мастильних матеріалів, оплату автобаму та суму виплачених добових по міжнародних рейсах вантажних перевезень у той час як 279 рейсів не оплачено.

Встановлено заниження податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 205844.64 грн. з яких 102472,03 грн. за 2014 рік та 103372,61 грн. за 2015 рік.

Зазначена сума виведена виходячи з того, що платник податків завищив валові витрати за 2014 рік на 617589,70 грн. та за 2015 рік на 546711,83 грн..

Відносини щодо нарахування та сплати,зокрема, податку на доходи фізичних осіб регулюються Податковим кодексом України (надалі - ПК України).

Відповідно до статті 138 пункту 138.1 підпункту 138.1.1 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності. Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до статті 138 пункту 138.2 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (стаття 138 пункт 138.4 ПК України).

Відповідно до статті 139 пункту 139.1 підпункту 139.1.9 ПК України, не включаються до витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності мають бути фактично здійснені, підтверджені належним чином оформленими первинними документами, а також включатись до витрат операційної діяльності згідно з розділом ІІІ Податкового кодексу України.

Відповідно до статті 177 ПК України, доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця. (стаття 177 пункт 177.2 ПК України).

До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать: витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат (стаття 177 пункт 177.4 підпункт 177.4.1 ПК України).

За даними позивача - таким задекларовано: за 2014 р. валовий дохід - 2533 825,42 грн., витрати пов'язані з діяльністю в сумі 2513575,42 грн., чистий дохід 20250 грн.; за 2015 рік валовий дохід - 3457767.71 грн., витрати пов'язані з діяльністю в сумі 3431002.87 грн., чистий дохід 26764.84 грн..

Разом з тим контролюючий орган при перевірці помилково не врахував понесені у податковому періоді валові витрати лише мотивувавши це тим що платник податку не отримав від контрагентів чистого доходу. При тому норми ПК України щодо обліку, обчислення та сплати податку на доходи фізичних осіб не містять прямої заборони віднесення документально-підтверджених витрат з отриманням від них доходу, а дозволяють проводити оплату за рахунок валових доходів з інших джерел.

З урахуванням того що позивачу неправомірно донараховано сплату податку з доходів фізичних осіб то неправомірною є і нарахована штрафна санкція, оскільки така є похідною і її правомірність та розмір залежить від правильності та обґрунтованості нарахування основної суми зобов'язання.

У зв'язку з вищевказаним, податкове повідомлення-рішення від 22 липня 2016 року за № 0005701701 необхідно визнати протиправним та скасувати.

Що стосується інших рішень, які оскаржує позивач, а саме: податкового повідомлення-рішення від 22 липня 2016 року за № 0005711701, яким встановлено порушення п.п. 1.1,1.2, 1.5, 1.6, 16-1, підр. 10 розділу ХХ пп. 162.1.1., п. 162.,1, ст. 162 ПК України, у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір в сумі 8200,68 грн., а також за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 2050,17 грн.; вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 22 липня 2016 року № Ф-0005731701 на суму 159900,71 грн.; рішення від 22 липня 2016 року № 0005741701 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким до позивача застосовано штрафні санкції, у зв'язку із донарахуванням 159900,71 грн. єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, на суму 23909,38 грн.; рішення від 22 липня 2016 року № 0005751701 про застосування штрафних санкцій за неналежне ведення бухгалтерської документації, на підставі якої нараховується єдиний внесок на суму 255 грн..

Судом встановлено, що визначення грошового зобов'язання із військового збору та прийняття оскаржуваних рішень, що стосуються єдиного соціального внеску, то такі ухвалені у зв'язку із донарахованим грошовим зобов'язанням податку на доходи фізичних осіб, тобто із тим, що контролюючим органом було встановлено, з їх точки зору, заниження ФОП ОСОБА_1 чистого оподаткованого доходу.

Як встановлено судом та зазначено вище, висновки контролюючого органу з приводу заниження позивачем чистого оподаткованого доходу є хибними, та у зв'язку з цим податкове повідомлення-рішення від 22 липня 2016 року за № 0005701701, яким збільшено грошове зобов'язання із податку на доходи фізичних осіб визнано протиправним та у зв'язку із цим скасоване.

Так, у п. 29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994р. Справа "РуїзТоріха проти Іспанії" (серія А, №303А), суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Таким чином податкове повідомлення-рішення від 22 липня 2016 року за № 0005711701, яким встановлено порушення п.п. 1.1,1.2, 1.5, 1.6, 16-1, підр. 10 розділу ХХ пп. 162.1.1., п. 162.,1, ст. 162 ПК України, у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір в сумі 8200,68 грн., а також за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 2050,17 грн.; вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 22 липня 2016 року № Ф-0005731701 на суму 159900,71 грн.; рішення від 22 липня 2016 року № 0005741701 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким до позивача застосовано штрафні санкції, у зв'язку із донарахуванням 159900,71 єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, на суму 23909,38 грн.; рішення від 22 липня 2016 року № 0005751701 про застосування штрафних санкцій за неналежне ведення бухгалтерської документації, на підставі якої нараховується єдиний внесок на суму 255 грн. необхідно визнати протиправними та у зв'язку із цим скасувати.

У зв'язку з відсутністю порушень при формуванні чистого доходу та сплати податку з доходів фізичних осіб суд вважає похідними нарахування що стосуються військового збору, а також єдиного соціального внеску.

Згідно із статтею 77 частиною 1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 77 частини 2 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У відповідності до статті 132 частин 1 та 3 пункту 1 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

У відповідності до статті 134 частин 1-5 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У відповідності до статті 139 частин 1, 7 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

На підтвердження того, що позивачеві була надана професійна правнича допомога адвоката, надано суду договори про надання юридичних послуг 01/08 та 02/08 від 01 серпня 2016 року та виписка з рахунку про зарахування грошових коштів в загальному у сумі 10000 грн. (а.с.а.с. 52-55, 117-120).

У відповідності до вказаних договорів Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 позивачеві надано наступні юридичні послуги: надання консультацій, підготовка та подача позову щодо оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень від 22 липня 2016 року. Підготовка та подача позову щодо оскарження в судовому порядку вимог про сплату боргу, рішень про накладення штрафних санкцій за порушення законодавства щодо обліку та сплати єдиного соціального внеску податкових повідомлень-рішень від 22 липня 2016 року, виданих ДПІ у Тячівському районі ГУ ДФС у Закарпатській області. Вартість послуг за цими договорами становить 10000 (десять тисяч) гривень без ПДВ.

У відповідності до виписки по особовому рахунку підприємця ОСОБА_2 (а.с. 55) від ОСОБА_1 23 серпня 2016 року та 03 жовтня 2016 року на рахунок ОСОБА_2 як підприємця, надійшло по 5000 грн. як оплата за послуги.

Із аналізу вказаних документів суд не може зробити висновок за які саме послуги від позивача ОСОБА_2 були отримані зазначені кошти. Розділ "Призначення платежу" не містить деталізації щодо оплати за які саме послуги отримано кошти. Також у вказаному розділі не міститься посилання на відповідний договір щодо надання правничої допомоги.

За таких обставин судом констатується, що позивачем не надано достатніх доказів, які свідчать про те, що ним були здійснені витрати на професійну правничу допомогу. У зв'язку із цим в цій частині у позові необхідно відмовити.

Натомість в матеріалах справи містяться платіжні доручення за №№ 356 та 357 від 04 серпня 2016 року у відповідності до яких позивачем сплачено судовий збір у розмірі 5035,92 грн. (а.с.а.с. 4, 81). Вказана у них сума коштів, сплачена яс судовий збір, у відповідності до статті 139 частини 1 КАС України необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 із Державної податкової інспекції у Тячівському районі Головного управління ДФС у Закарпатській області.

Керуючись статтями 242-246 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_1) в особі ОСОБА_2 (АДРЕСА_3, РНОКПП НОМЕР_6) до Державної податкової інспекції у Тячівському районі Головного управління ДФС у Закарпатській області (90500, Закарпатська область, м. Тячів, вул. Армійська, 2, код ЄДРПОУ 39594069) задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 22 липня 2016 року за № 0005701701.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 22 липня 2016 року за № 0005711701.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 22 липня 2016 року № Ф-0005731701.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Тячівському районі Головного управління ДФС у Закарпатській області від 22 липня 2016 року № 0005741701 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Тячівському районі Головного управління ДФС у Закарпатській області від 22 липня 2016 року № 0005751701 про застосування штрафних санкцій за неналежне ведення бухгалтерської документації, на підставі якої нараховується єдиний внесок.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_1) із Державної податкової інспекції у Тячівському районі Головного управління ДФС у Закарпатській області (90500, Закарпатська область, м. Тячів, вул. Армійська, 2, код ЄДРПОУ 39594069) 5035,92 (п'ять тисяч тридцять п'ять грн. 92 коп.) грн. витрат із судового збору.

У задоволенні позову в частині решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України (пункт 15.5)).

Відповідно до статті 243 частини 3 КАС України 07 серпня 2018 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення у повному обсязі було складено 17 серпня 2018 року.

СуддяС.Є. Гаврилко