Рішення № 75954045, 17.08.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 серпня 2018 р. Справа№805/1449/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Голуб В.А., розглянувши у письмовому провадженні матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Лівобережного об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області про визнання дій незаконними, скасування рішення № 61 від 28.12.2017 року, зобов’язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (87551, АДРЕСА_1) звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Лівобережного об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області (87502, м. Маріуполь, пр. Перемоги, 16) про визнання дій незаконними, скасування рішення № 61 від 28.12.2017 року, зобов’язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог, позивачем зазначено, що рішенням Лівобережного об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області № 61 від 28.12.2017 року ОСОБА_2 було відмовлено у призначенні пенсії за віком, у зв’язку з тим, що стаж її роботи складає менше ніж встановлений законодавством мінімум. Так, відповідачем не було зараховано до страхового стажу позивача період роботи з 11.02.1983 року по 19.11.1987 року, оскільки Управлінням не було прийнято довідку № 4-609 від 12.09.2017 року про стаж роботи у зв’язку з тим, що не було знайдено установу підприємства. Також, відповідачем не враховано період роботи, відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця до 2004 року, оскільки не було надано довідку від податкового органу про сплату страхових внесків. ОСОБА_2 вважає вказані дії Лівобережного об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області незаконними та просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. А саме, позивач просить суд визнати дії відповідача незаконними та скасувати рішення відповідача № 61 від 28.12.2017 року про відмову у призначенні пенсії; зобов’язати відповідача зарахувати до стажу роботи позивача період роботи з 11.02.1983 року по 19.11.1987 року на шахті ім. В.М. Бажанова ПО «Макіїввугілля» та період роботи з 22.10.1996 року по 27.07.2017 року здійснення підприємницької діяльності на підставі Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії ВОЗ № 342383 та призначити пенсію.

В матеріалах справи наявний відзив відповідача на позовну заяву, відповідно до якого представник управління просить відмовити у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне. Так, відповідачем не враховано довідку № 4-609 від 12.09.2017 року, оскільки вона містить штамп організації «ДНР» та згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за номером 01990683 жодна установа, підприємство чи організація не значиться. Отже, оскільки страховий стаж ОСОБА_1 складає менше ніж 15 років, а саме 9 років 7 місяців та 26 днів, Лівобережним об’єднаним управлінням Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області було прийнято рішення № 61 від 28.12.2017 року про відмову у призначенні пенсії.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 03 березня 2018 року позовну заяву ОСОБА_1 до Лівобережного об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донцької області про визнання дій незаконними, скасування рішення № 61 від 28.12.2017 року, зобов’язання вчинити певні дії,– залишено без руху, надано строк - десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання до суду: документа про сплату судового збору.

Ухвалою суду від 16.04.2018 року прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Лівобережного об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області про визнання дій незаконними, скасування рішення № 61 від 28.12.2017 року, зобов’язання вчинити певні дії та відкрито провадження по справі № 805/1449/18-а. Призначено підготовче засідання по адміністративній справі № 805/1449/18-а за правилами загального позовного провадження на 12 годину 00 хвилин 10.05.2018 року.

Розгляд справи № 805/1449/18-а перенесено з 10.05.2018 року на 23.05.2018 р. о 09:45 у зв’язку із відрядженням судді Голуб В.А.

Ухвалою суду від 23.05.2018 року витребувано у позивача копії трудової книжки ОСОБА_1, засвідчені відповідно до вимог чинного законодавства та оголошено перерву у підготовчому засіданні до 12-45 години 14.06.2018 року.

Ухвалою суду від 14.06.2018 року повторно витребувано у позивача копії трудової книжки ОСОБА_1, засвідчені відповідно до вимог чинного законодавства. Продовжено строк підготовчого провадження по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Лівобережного об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області про визнання дій незаконними, скасування рішення № 61 від 28.12.2017 року, на тридцять днів з ініціативи суду та оголошено перерву у підготовчому засіданні до 09-00 години 04.07.2018 року.

Ухвалою суду від 04.07.2018 року закрито підготовче провадження по даній адміністративній справі та призначено судовий розгляд справи по суті на 09 годину 00 хвилин 31.07.2018 року.

Ухвалою суду від 31.07.2018 року витребувано у ОСОБА_1 додатки до позовної заяви, а саме: копії паспорта та копія картки платника податків, копія довідки від 03.08.2017 року № НОМЕР_1, копія свідоцтва про шлюб, копія рішення № 61 від 28.12.2017 року, копії патентів серії АВ № 560592, АВ № 702799, АВ № 702923, АВ № 702945, копії довідок Відокремленого підрозділу «Шахта ім. В.М. Бажанова» Державного підприємства «Маківвугілля» № 4-426 від 04.07.2017 року та № 4-609 від 12.09.2017 року, копія свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця № 342383, копії свідоцтв серії АА № 004634, № 134569,№ 451255, копія звіту суб’єктів малого підприємництва фізичної особи-платника єдиного податку, копія листа Покровської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області від 25.10.2017 року № 10470/05-16-13/НОМЕР_2, копія довідки № 20136/04 від 15.09.2017 року, засвідчені відповідно до вимог чинного законодавства, та відкладено судове засідання до 09-30 год 13.08.2018 року.

Розгляд справи відкладено з 13.08.2018 року на 17.08.2018 року о 10:00 для надання сторонами додаткових доказів.

Позивач та представник відповідача, належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, в судове засідання не з’явились, отже згідно з ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_3), є внутрішньо переміщеною особою, згідно довідки від 03.08.2017 року № НОМЕР_1, в якій зазначено фактичне місце проживання позивача: пров. Курчатова, б. 39, м. Маріуполь, Донецька область, 87551 (а.с.75-78).

Суд зазначає, що 02.11.2016 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було зареєстровано шлюб, після державної реєстрації якого прізвище позивача змінилось на «Корнейчук». В подальшому, згідно рішення Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 28.09.2017 року шлюб було розірвано, однак прізвище позивача залишилось «Корнейчук» (а.с.10, 89).

Згідно довідок від 04.07.2017 року № 4-426 та від 12.09.2017 року № 4-609 позивач ОСОБА_1 у період з 11.02.1983 року по 19.11.1987 року працювала на посаді вихователя у дитячому садочку № 17 на Державному підприємстві «Макіїввугілля» (Шахта ім. В.М. Бажанова) (а.с.95-97).

Однак, до трудової книжки позивача від 19.07.1977 року запис про вказаний період роботи на Державному підприємстві «Макіїввугілля» (Шахта ім. В.М. Бажанова) не внесений (а.с.59).

22.10.1996 року ОСОБА_3 була зареєстрована в якості фізичної особи-підприємця, що підтверджено свідоцтвами серії ВОЗ № 342383 (а.с.91), № 000109 від 05.03.1997 року (а.с.92), № 1100 від 15.02.1993 року (а.с.93).

Відповідно до патенту серії АВ № 560592, виданого Державною податковою адміністрацією у Центрально-Міському районі м. Макіївки Донецької області, позивачем у період з 14.07.1998 року по 14.10.1998 року та у період з 15.10.1998 року по 31.12.1998 року сплачено податок на прибуток (а.с.81).

У період з 16.01.1999 року по 15.04.1999 року сплата позивачем податків підтверджена патентом серії АВ № 702799 (а.с.82), у період з 16.07.1999 року по 31.08.1999 року - патентом серії АВ № 702923 (а.с.83) та у період з 10.09.1999 року по 09.10.1999 року, дія якого продовжена з 10.10.1999 року по 31.12.1999 року - патентом серії АВ № 702945 (а.с.84).

Згідно свідоцтва серії АА № 004634 від 01.01.2000 року ОСОБА_3 сплачено єдиний податок за період з 01.01.2000 року по 31.03.2000 року, дія якого продовжена з 01.04.2000 року по 30.06.2000 року, з 01.07.2000 року по 30.09.2000 року, з 01.10.2000 року по 31.12.2000 року (а.с.85).

Свідоцтвом № 134569 від 01.01.2001 року підтверджено сплату позивачем єдиного податку за 2001 рік (а.с.86), свідоцтвом № 451255- за 2002 рік (а.с.86 зворотній бік), свідоцтвом № 575095- за 2003 рік (а.с.87).

ОСОБА_3 05.11.2004 року було подано звіт суб’єкта малого підприємництва - фізичної особи-платника єдиного податку до Центрально-Міської районної державної податкової інспекції м. Макіївки за ІІІ квартал 2004 року (а.с.88).

Позивач звернулась до Покровської об’єднаної держаної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області з метою надання підтвердження сплати ОСОБА_3 страхових внесків. Однак, листом від 25.10.2017 року № 10470/05-16-13/НОМЕР_2 Покровської об’єднаної держаної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області відмовлено у наданні інформації, оскільки облікові справи платників податків, всі інформаційні системи, сервера залишились в Макіївський ОДПІ, яка з 2014 року є непідконтрольною України (а.с.94).

В подальшому, ОСОБА_3 звернулась до Управління Пенсійного фонду в Центрально-Міському районі м. Макіївки (який наразі не підконтрольний українській владі) для надання інформації щодо сплати нею податків та зборів. Відповіддю від 15.09.2017 року № 20136/04 її повідомлено, що з 25.10.1996 року по 31.12.1999 року сплачено страхові внески. У період з 01.01.2000 року по 30.06.2013 року позивач перебувала на загальній системі оподаткування (а.с.79-80).

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Згідно положень ст. 3 Конституції України, як Основного Закону України - людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Відповідно до ст. ст. 21, 22 Конституції України - усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. Конституційні права і свободи людини і громадянина, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі по тексту Закон № 1788), Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058 IV (далі по тексту Закон № 1058), Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету ОСОБА_5 від 12.08.1993 року № 637 (далі по тексту Порядок № 637), Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.1993 року «Про затвердження Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників», Законом Союзів Соціалістичних Республік від15.05.1990 року №1480-I «Про пенсійне забезпечення громадян в СРСР» (далі по тексту Закон СРСР № 1480), тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки, визначені у Законі України «Про пенсійне забезпечення».

Закон України «Про пенсійне забезпечення» №1788 від 05.11.1991 року, відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначаються періоди, з яких складається страховий стаж. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше (ч. 4 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 58 років за наявності страхового стажу не менше 15 років.

Відповідно до ст. 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом ОСОБА_5 України.

Згідно п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету ОСОБА_5 від 12.08.1993 року № 637 (далі по тексту Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 20 Порядку № 637 встановлено, що уточнюючі довідки підприємств або організацій для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників.

Суд зазначає, що вищевказаний Порядок, як вбачається з його назви та змісту, поширюється саме на випадки відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Підставою для не зарахування відповідачем до страхового стажу періоду роботи позивача з 11.02.1983 року по 19.11.1987 року, на посаді вихователя на Державному підприємстві «Макііввугілля» (Шахта ім. В.М. Бажанова) є неможливість здійснення перевірки підприємства-роботодавця, а також оскільки вказана довідка містить штамп «ДНР».

При перевірці інформації щодо нарахування стажу, Лівобережним об’єднаним управлінням Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області встановлено, що Державне підприємство «Макііввугілля» (Шахта ім. В.М. Бажанова) розташоване в місті м. Макіївка, яке на даний час знаходиться на не підконтрольній українській владі території.

Дійсно, відповідно до ст. 9 Закону України від 15.04.2014 року № 1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» ці довідки є недійсними і не створюють правових наслідків.

Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані намібійські винятки: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.

У рішенні Європейського суду з прав людини Мозер проти Республіки Молдови та Росії від 23.02.2016 ЄСПЛ констатував, що Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих defacto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами....

Однак, аналізуючи вищезазначені норми права, суд не бере до уваги відомості, які зазначені у довідках від 04.07.2017 року № 4-426 та від 12.09.2017 року № 4-609, які видані Державним підприємством «Макііввугілля» (Шахта ім. В.М. Бажанова), у зв’язку з тим, що вони не узгоджується із відомостями, зазначеними у трудовій книжці позивача.

Проте, щодо зарахування до страхового стажу позивача періоду перебування в якості фізичної особи-підприємця з 22.10.1996 року по 27.07.2017 року, суд зазначає наступне.

Перш за все, суд зауважує, що згідно рішення Лівобережного об’єднаного управління Пенсійного Фонду України Донецької області № 61 від 28.12.2017 року підтверджено, що стосовно позивача наявні дані щодо сплати внесків за періоди 2001 рік та 2004 рік, а тому вказані періоду безумовно мають бути зараховані до страхового стажу ОСОБА_1

Відповідно до постанови Правління Пенсійного Фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01 липня 2000 року підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01 січня 2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Для визначення права на призначення пенсії за віком згідно зі статтею 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за період ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку з 01 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно надається довідка про реєстрацію як суб’єкта підприємницької діяльності.

Поряд з цим, суд зазначає, що документально підтверджено (патентами та свідоцтвами), відповідно до вимог чинного законодавства, період за який ОСОБА_3 сплачено страхові внески з 14.07.1998 року по 31.12.1998 року, період з 16.01.1999 року по 15.04.1999 року, з 16.07.1999 року по 31.08.1999 року, період з 10.09.1999 року по 31.12.1999 року, а також період з 01.01.2000 року по 31.12.2000 року. Водночас, підтверджено сплату єдиного податку за 2001 рік, за 2002 рік та за 2003 рік.

Так, дійсно патенти та свідоцтва про сплату страхових внесків та податків ОСОБА_3, є архівними копіями, що засвідчені штампом незаконного озброєного формування «ДНР». Однак, згідно відповіді Покровської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області у позивача відсутня можливість надати копії, засвідчені українською владою. Поряд з цим, суд звертає увагу, що вказані документи видані українською владою у період з 1998 року по 2003 рік та лише копії засвідчені печаткою Управління Пенсійного фонду Донецької народної республіки в Центрально-Міському районі м. Маріуполя.

Таким чином, суд бере до уваги відомості, які зазначені у вказаних документах, враховуючи, що вони не спростовані відповідачем, з огляду на неможливість позивачу в інший спосіб отримати відомості, зазначені в них.

Згідно зі ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в’язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.

Отже, оскільки сплата страхових внесків за період з 14.07.1998 року по 31.12.1998 року, період з 16.01.1999 року по 15.04.1999 року, з 16.07.1999 року по 31.08.1999 року, період з 10.09.1999 року по 31.12.1999 року, а також період з 01.01.2000 року по 31.12.2000 року та 2001 рік, за 2002 рік та за 2003 рік, підтверджений матеріалами справи, а період з 2004 року по 27.07.2017 року не заперечується відповідачем, вони мають бути зараховані відповідачем до страхового стажу ОСОБА_1

З огляду на те, що однією із підстав для прийняття Лівобережним об’єднаним управлінням Пенсійного Фонду України Донецької області рішення № 61 від 28.12.2017 року про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 було неврахування до стажу роботи періодів реєстрації її в якості фізичної особи-підприємця, суд вважає за необхідне визнати дії незаконними та скасувати рішення, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Проте, щодо позовної вимоги про зобов’язання Лівобережного об’єднаного управління Пенсійного Фонду України Донецької області зарахувати до стажу роботи періоду з 22.10.1996 року по 27.07.2017 року здійснення підприємницької діяльності та призначити пенсію, суд вважає що вони не підлягають задоволенню, оскільки вказані повноваження відносяться до дискреційних повноважень суб’єкта владних повноважень.

Так, дискреційне повноваження суб’єкта владних повноважень може полягати у виборі діяти, чи без діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору із будь-ким.

Дискреційне повноваження надається у спосіб його закріплення в оціночному понятті, відносно-визначеній нормі, альтернативній нормі, нормі із невизначеною гіпотезою. Для позначення дискреційного повноваження законодавець використовує, зокрема, терміни «може», «має право», «за власної ініціативи», «дбає», «забезпечує», «веде діяльність», «встановлює», «визначає», «на свій розсуд». Однак наявність такого терміну у законі не свідчить автоматично про наявність у суб’єкта владних повноважень дискреційного повноваження.

При реалізації дискреційного повноваження суб’єкт владних повноважень зобов’язаний поважати основоположні права особи, додержуватися: конституційних принципів; принципів реалізації відповідної владної управлінської функції; принципів здійснення дискреційних повноважень; змісту публічного інтересу; положень власної компетенції; вказівок, викладених у інтерпретаційних актах; фахових правил, закріплених у нормативних актах; адміністративної практики; судової практики; процедурних вимог.

Комітетом ОСОБА_5 ОСОБА_6 розроблено принципи здійснення дискреційних повноважень, а саме – мета дискреційного повноваження; об’єктивність та неупередженість; рівність перед законом; пропорційність; розумний час; застосування вказівок; відкритість вказівок; відступ від вказівок; характер контролю; утримання правоохоронного органу від дій; повноваження контрольних органів щодо отримання інформації тощо. Ці принципи з огляду на членство України у ОСОБА_6 зобов’язані повною мірою дотримуватися також і вітчизняні суб’єкти публічної адміністрації.

З огляду на вищевказане, суд зазначає, що зарахування стажу та призначення пенсії є дискреційним повноваженням. Проте, у будь-якому випадку суб’єкт владних повноважень має діяти керуючись ст. 2 КАС України, а саме справедливо, неупереджено та своєчасно, з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов’язати відповідача – суб’єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб’єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб’єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов’язує суб’єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Отже, на підставі викладеного, з урахуванням вимог частини другої статті 9 КАС України, з метою ефективного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне, задовольнити частково позовні вимоги позивача, шляхом визнання дій Лівобережного об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області незаконними та скасування рішення № 61 від 28.12.2017 року. Проте, щодо зобов’язання Лівобережного об’єднаного управління Пенсійного Фонду України Донецької області зарахувати до стажу роботи періоду з 22.10.1996 року по 27.07.2017 року здійснення підприємницької діяльності та призначити пенсію, суд вважає за необхідне відмовити, з огляду на те, що вказані повноваження відносяться до дискреційних. Разом з тим, суд вважає на необхідне зобов’язати відповідача вирішити питання щодо повторного розгляду заяви ОСОБА_1 № 3936 від 21.09.2017 року для призначення пенсії за віком, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 704,80 грн., згідно квитанції від 03.04.2018 року (а.с.3).

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Отже, оскільки позов підлягає частковому задоволенню, з відповідача необхідно стягнути сплачений позивачем судовий збір у розмірі 587,33 грн.

Керуючись ст. ст. 2-15, 31-32, 72-80, 160-161, 168, 171, 241-246, 250-251, 255, 257-263, 293, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (87551, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_3) до Лівобережного об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області (87502, м. Маріуполь, пр. Перемоги, б. 16, код ЄДРПОУ 41250905) про визнання дій незаконними, скасування рішення № 61 від 28.12.2017 року, зобов’язання вчинити певні дії, – задовольнити частково.

Визнати незаконними дії Лівобережного об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області та скасувати рішення № 61 від 28.12.2017 року «Про відмову в призначенні пенсії» ОСОБА_1.

Зобов'язати Лівобережне об’єднане управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії № 3936 від 21.09.2017 року, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

В решті заявлених позовних вимог, - відмовити.

Стягнути з Лівобережного об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області (за рахунок бюджетних асигнувань) на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 587, 33 грн. (п’ятсот вісімдесят сім гривень тридцять три копійки).

Повний текст рішення складено 17.08.2018 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Голуб В.А.