Рішення № 75953352, 09.08.2018, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

09 серпня 2018 р. Справа № 0240/2360/18-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Томчука А.В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Кушніренко О.В.

позивача: не з'явився

представника відповідача: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_2

до: Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області

про: визнання дій неправомірними та зобов"язання вчитнити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_2 з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що у травні 2018 року звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області з клопотанням про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, державної форми власності, орієнтованою площею 2,0 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту Вербівської сільської ради Вінницької області, або мотивовану відмову в наданні дозволу.

Листом від 21.06.2018 за №7877/0-2787/0/95-18 відповідачем надано відповідь позивачу про те, що відповідно до наданих графічних матеріалів земельна дільнка, яку ОСОБА_2 бажає отримати у власність для ведення особистого селянського господарства відноситься до несільськогосподарських угідь – господарські будівлі і двори. Відповідно до частини 4 статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами, право на земельну дільнку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівді або споруди. Тому з метою уникнення порушень прав інших власників нерухомого майна на земельну ділянку (господарський двір), необхідно надати матеріали, що підтверджують наявність чи відсутність на земельній дільнці будівель і споруд.

На думку позивача, така відмова суперечить статті 118 Земельного кодексу України, якою передбачено виключні підстави для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, у зв'язку з чим звернувся з цим позовом до суду.

Ухвалою суду від 23.07.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у адміністративній справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням сторін.

06.08.2018 відповідачем подано до суду письмовий відзив на позовну заяву, у якому вказали, що заперечують щодо задоволення позовних вимог. Зазначили, що відповідно до листа від 21.06.2018 за №7877/0-2787/0/95-18 позивачу було надано відповідь на клопотання, а не відмова у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, стосовно надання додаткових документів, а саме які підтверджуються наявність чи відсутність на земельній ділянці будівель і споруд.

Крім того, зазначають, що до свого клопотання ОСОБА_2 не надала матеріалів, які б підтверджували наявність чи відсутність нерухомого майна, однак до позовної заяви надала довідку Вербівської сільської ради Томашпільського району Вінницької області від 09.07.2018, що на даній території будівлі, споруди, а також будь-яка інша нерухомість відсутні. Тобто, вже після того як була надана відповідь Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області - 21.06.2018.

Також, сторона відповідача посилається на те, що позивач безпідставно вказує на необхідність оформлення відмови у формі наказу, адже відповідно до частини 7 статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень визначених статті 122 цього кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. В результаті чого, вказані положення не містять приписів, якими встановлено обов'язок приймати рішення (зокрема у наданні дозволу) у формі наказу.

У судове засідання позивач та її представник не з’явились, однак останній надав клопотання про розгляд справи за його відсутності (вх. №34013/18 від 09.08.2018). Також зазаначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити, вирішити питання щодо розподілу судових витрат по справі, стягнувши їх з відповідача на користь позивача.

У судовому засіданні представник відповідача заперечував щодо задоволення даного позову, з підстав, що викладені у відзиві на позовну заяву.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив наступні обставини.

У травні 2018 року ОСОБА_2 звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області з клопотанням про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою.

Листом відповідача від 21.06.2018 за №7877/0-2787/0/95-18 надано відповідь позивачу про те, що відповідно до наданих графічних матеріалів земельна дільнка, яку ОСОБА_2 бажає отримати у власність для ведення особистого селянського господарства відноситься до несільськогосподарських угідь – господарські будівлі і двори. Відповідно до частини 4 статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами, право на земельну дільнку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівді або споруди. Тому з метою уникнення порушень прав інших власників нерухомого майна на земельну ділянку (господарський двір), необхідно надати матеріали, що підтверджують наявність чи відсутність на земельній дільнці будівель і споруд.

Не погоджуючись з даною відмовою позивач звернулася до суду з метою захисту своїх інтересів.

Визначаючись щодо заявленого позову, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 4 статті 122 Земельного кодексу України Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Згідно підпункту 13 пункту 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 29.09.2016 № 333 передбачено, що Головне управління відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством.

Відповідно до статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_3 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_3 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відцовідно до частини 1-4 статті 120 Земельного кодексу України передбачені наступні випадки переходу права на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю або споруду:

"1. У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

2. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

3. У разі переходу права власності на будинок або його частину від однієї особи до іншої за договором довічного утримання право на земельну ділянку переходить на умовах, на яких ця земельна ділянка належала попередньому землевласнику (землекористувачу).

4. У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди."

Також слід зазначити, що відповідно до статті 50 Закону України «Про землеустрій» проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України, і включають зокрема копії правовстановлюючих документів на об'єкти нерухомого майна для об'єктів будівництва III-V категорії складності, які розташовані на земельній ділянці.

Судом досліджено подану під час розгляду справи довідку Вербівської сільської ради Томашпільського району Вінницької області №182 від 09.07.2018, згідно якої на запропонованій земельній ділянці (згідно викопіювання) орієнтованою площею 2,0 га (господаський двір), яку планує отримати позивач у власність для ведення особистого селянського господарства із земель запасу державної власності сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту на території Вербівської сільської ради відсутні будівлі, споруди та будь-яка інша нерухомість.

Однак, дана довідка датована 09.07.2018, а відповідь Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій область надано 21.06.2018, тобто відповідна довідка отримана позивачем вже після подання до відповідача клопотання щодо надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою та самої відповіді Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій область на дане клопотання.

Суд звертає увагу, що даний лист відповідача не містить відмови щодо надання дозволу, лише зазначає про необхідність надання матеріалів, що підтверджують наявність чи відсутність на земельній ділянці будівель і споруд.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій не відмовило позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га з метою ведення особистого селянського господарства, а лише запропонувало надати матеріали, що підтверджують наявність чи відсутність будівель і споруд на земельній дільнці.

Таким чином, позовна вимога про визнання неправомірними дій Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області щодо не надання дозволу на розробку проекту землеустрою для відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га на території Вербівської сільської ради Томашпільського району для ведення особистого селянського господарства (за межами населеного пункту) задоволенню не підлягає.

Крім того, вимога щодо зобов’язання відповідача вжити передбачені законом дії для надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, державної форми власності, орієнтовною площею 2,0 га на території Вербівської сільської ради Томашпільського району для ведення особистого селянського господарства (за межами населеного пункту) задоволенню також не підлягає, оскільки є похідною від основної вимоги.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 вказаного Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 3 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій (рішень) та докази надані позивачем, суд дійшов висновку, що мотивація, на яку посилається останній, не дає суду підстав для постановлення висновків, які б спростовували доводи відповідача, а відтак відсутні підстави для задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1);

Відповідач: Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області (вул. Келецька, 63, м. Вінниця, Вінницька область, код ЄДРПОУ 39767547).

Повний текст судового рішення виготовлено 20.08.2018 року.

Суддя Томчук Андрій Валерійович