Постанова № 75953156, 07.08.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/1817/18 Справа № 204/4828/17 Головуючий у 1 й інстанції - Черкез Д.Л. Доповідач - Максюта Ж.І.

Категорія

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2018 року Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Максюти Ж.І.,

суддів: Демченко Е.Л., Куценко Т.Р.,

за участю секретаря - Бондаренка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро

апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Банк Фамільний»

на рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 14 листопада 2017 року

у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Банк Фамільний» до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочином,-

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2017 року ПАТ «Банк Фамільний» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальних збитків від злочину, в якому просив стягнути з відповідача на користь позивача за епізодом кредитування співробітників ПФ «Чарівний локон» суму заподіяної матеріальної шкоди у розмірі 89 290,52 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що ОСОБА_2, працюючи заступником директора Дніпропетровської філії ТОВ «Банк Фамільний», який було перейменовано в ПАТ «Банк Фамільний», з липня 2006 року по жовтень 2006 року вступила в злочинний зговір з директором ПП «Чарівний локон» ОСОБА_3, з метою незаконного отримання кредитних коштів шляхом оформлення кредитів на ім'я уявних позичальників.

Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська під час розгляду кримінальної справи № 1/200/38/14 (403/4259/12) встановлено, що відповідач, зловживаючи службовим становищем та скориставшись затвердженою правлінням ТОВ «Банк Фамільний» програмою споживчого кредитування співробітників підприємств та технологічною картою «Бланкове споживче кредитування співробітників підприємств» запропонувала ОСОБА_3 знайти копії паспортів, довідок ІПН третіх осіб, з довільними анкетними даними, скласти офіційні завідомо неправдиві документи про те, що громадяни є співробітниками підприємства, анкету позичальників від імені вказаних фізичних осіб, анкети на відкриття рахунку та видачу кредитної платіжної картки від імені вказаних фізичних осіб, проекти договорів на відкриття та обслуговування карткового рахунку фізичної особи, а також відкриття та обслуговування овердрафту за даним рахунком, та надати вищезазначені документи відповідачу. Відповідач, використовуючи надані ОСОБА_3 копії особистих документів сторонніх осіб, склала проекти завідомо підроблених документів, після чого відкрила позичкові рахунки на ім'я сторонніх осіб, що забезпечило незаконне отримання в касі філії Банку грошових коштів у розмірі 10 000,00 грн. на кожного уявного позичальника. Таким чином, в термін з липня по жовтень 2006 року відповідачем було надано кредитні кошти на ім'я наступних фізичних осіб: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_18, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17.

Таким чином, на підставі вищезазначених підроблених документів та кредитних договорів, підписаних відповідачем від імені ТОВ «Банк Фамільний», було видано з каси філії Банку кредитних коштів на суму 127 700,00 грн. Постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська розглянуто кримінальну справу № 1/200/38/14 (403/4259/12) за обвинуваченням ОСОБА_2, яку визнано винною у скоєнні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 27, ч. 1 ст. 366, ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 358, ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 366, ч. 1 ст. 364, ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 365, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 366 КК України. Зазначеною постановою суду відповідача звільнено від кримінальної відповідальності внаслідок декриміналізації та у зв'язку з закінченням термінів притягнення до кримінальної відповідальності. В результаті протиправних дій відповідачем Банку завдано матеріальні збитки на загальну суму 89 290,52 грн. Відповідач з 26.07.2005 року по 19.03.2007 року займала посаду заступника директора Дніпропетровської філії ТОВ «Банк Фамільний», тобто була посадовою особою. Також, відповідно до наказу № 26-К від 19.03.2007 року відповідач була звільнена з ПАТ «Банк Фамільний» за ч. 1 ст. 41 КЗпП та до 04.07.2007 року (дата відкриття кримінального провадження) перебувала у трудових відносинах з ПАТ «Банк Фамільний». Про повну матеріальну відповідальність свідчить рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська по кримінальній справі, в якому зазначено про шкоду завдану діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку. В обґрунтування позову позивач посилався на ст. 134 КЗпПУ, та ст. 22, 1166 ЦК України. Звертав увагу суду на неможливість застосування ст. 132 КЗпПУ, оскільки відповідач є посадовою особою, а тому повинна нести відповідальність у повному розмірі, без обмеження розміром середнього місячного заробітку. На підставі викладеного, позивач звернувся до суду з укзаним позовом про відшкодування матеріальних збитків від злочину.

Рішенням Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 14 листопада 2017 року було відмовлено.

З таким рішенням не погодився позивач, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог.

Апелянт зазначив, що судом не взято до уваги, що постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська розглянуто кримінальну справу № 1/200/38/14 (403/4259/12) за обвинуваченням ОСОБА_2, яку визнано винною у скоєнні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 27, ч. 1 ст. 366, ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 358, ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 366, ч. 1 ст. 364, ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 365, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 366 КК України. Отже, її вина у завданні матеріальної шкоди банку доведена повністю, а за змістом ст.28 КПК України припинення справи з підстав, вказаних у п.7-1 КПК України, не звільняє особу від обов'язку відшкодувати в установленому законом порядку матеріальні збитки, заподіяні нею державним, громадським організаціям та громадянам.

Відповідачем направлено відзив на апеляційну скаргу, в якому ОСОБА_2 зазначила, що дійсно, вона звинувачувалась у скоєні злочинів, однак вони носили формальний склад, не мали такої кваліфікуючої ознаки, як розмір завданих матеріальних збитків. Крім того, у постанові суду, на яку посилається позивач, взагалі відсутні відомості про розмір матеріальної шкоди, завданої нею, банк не був визнаний потерпілим у кримінальному провадженні, зокрема, відсутній причинний зв'язок між її винними діями та завданням позивачу матеріальної шкоди.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Розглядаючи по суті даний спір, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження розміру завданих збитків, що позбавляє суд можливості достовірно встановити їх розмір, факт вчинення відповідачем кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 27 ч. 1 ст. 366, ч. 4 ст. 27 ч. 2 ст. 358, ч. 4 ст. 27 ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 27 ч. 2 ст. 366, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 366 КК України, не свідчить про завдання майнової шкоди банку саме діями відповідача на вказану суму, оскільки причинний зв'язок між діями відповідача і завданою банку майновою шкодою відсутній, а тому дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Однак з таким висновком суду погодитись не можна з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що 26 липня 2005 року наказом № 85-К від 26.07.2005 року ОСОБА_2 була призначена на посаду заступника директора Дніпропетровської філії ТОВ «Банк Фамільний».

Наказом директора Дніпропетровської філії ТОВ «Банк Фамільний» № 12-к від 19 березня 2007 року ОСОБА_2 було звільнено з посади заступника директора Дніпропетровської філії ТОВ «Банк Фамільний» на підставі ч. 1 ст. 41 КЗпП України за однократне грубе порушення трудових обов'язків (а.с. 13-14).

Отже, у період з 26 липня 2005 року по 19 березня 2007 року ОСОБА_2 працювала у ТОВ «Банк Фамільний», правонаступником якого є ПАТ «Банк Фамільний».

Відповідно до ч.6 ст.82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою

Постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 листопада 2014 року (справа № 403/4259/12; провадження № 1/200/38/14) кримінальна справа в частині пред'явленого ОСОБА_2 обвинувачення у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 364, ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 365 КК України була припинена за відсутністю в діях ОСОБА_2 складу злочину, у зв'язку з декриміналізацією.

Кримінальна справа в частині пред'явленого ОСОБА_2 обвинувачення у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 27 ч. 1 ст. 366, ч. 4 ст. 27 ч. 2 ст. 358, ч. 4 ст. 27 ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 27 ч. 2 ст. 366, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 366 КК України, була припинена на підставі ст. 49 КК України, у зв'язку з закінченням строків давності притягнення ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності; ОСОБА_2 було звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 4 ст. 27 ч. 1 ст. 366, ч. 4 ст. 27 ч. 2 ст. 358, ч. 4 ст. 27 ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 27 ч. 2 ст. 366, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 366 КК України, у зв'язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності (а.с. 4-12).

У вказаній постанові судом було встановлено, що з липня по жовтень 2006 року ОСОБА_2, працюючи заступником директора Дніпропетровської філії ТОВ «Банк Фамільний», вступила у злочинний зговір з директором ПП «Чарівний локон» ОСОБА_3, умовами якого було разом оформити кредитування уявних позичальників, скориставшись затвердженою правлінням ТОВ «Банк Фамільний» Програмою споживчого кредитування співробітників підприємств та технологічною картою «Бланкове споживче кредитування співробітників підприємств», запропонувала ОСОБА_3 знайти копії паспортів, довідок ІПН третіх осіб, які досягли повноліття, з довільними анкетними даними, скласти офіційні завідомо неправдиві документи про те, що громадяни є співробітниками підприємства, анкети позичальників від імені вказаних фізичних осіб, анкети на відкриття рахунку та видачу кредитної платіжної картки від імені вказаних фізичних осіб, проекти договорів на відкриття та обслуговування карткового рахунку фізичної особи, а також відкриття та обслуговування овердрафту за даним рахунком, та надати вищезазначені документи відповідачу.

В свою чергу, ОСОБА_2, зобов'язалась, використовуючи копії особистих документів сторонніх осіб, скласти проекти завідомо підроблених документів - заявки на отримання грошових коштів від імені вказаних сторонніх осіб, які є підставою для виділення грошових коштів сторони ДФ ТОВ «Банк Фамільний», які надати на підпис ОСОБА_3, а також забезпечити підписання кредитних договорів і договорів на відкриття та обслуговування карткового рахунку фізичної особи зі сторони ТОВ «Банк Фамільний», після чого, відкривши позикові рахунки на ім'я вказаних сторонніх осіб, видати на оплатній основі грошові кошти ТОВ «Банк Фамільний» в розмірі 10 000 грн. на кожну фізичну особу.

В період з липня по жовтень 2006 року ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_3 завідомо неправдиві офіційні документи та використовуючи їх, достовірно знаючи, що особи не працюють у ПП «Чарівний локон», підписала заяви і розпорядження на видачу кредиту ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_18, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17.

На підставі вищевказаних документів, в тому числі і даних кредитних договорів, підписаних ОСОБА_2 від імені ТОВ «Банк Фамільний», в період з липня по жовтень 2006 року з відання ТОВ «Банк Фамільний» протиправно вилучено та передано невстановленим в ході слідства особам - 127 700 грн., що є тяжкими наслідками.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що уявними позичальниками, про яких іде мова у постанові від 19.11.2014 року по кримінальній справі, а саме: ОСОБА_7 було отримано 10000 грн. за кредитним договором № 635 від 06.07.2006 року, фактично погашено 3221,63 грн., залишок становить 6778,37 грн.; ОСОБА_10 за кредитним договором № 743 від 26.07.2006 року отримано 10000 грн., погашено 2552,62 грн., залишок - 7447,38 грн.; ОСОБА_6 за кредитним договором № 639 від 06.07.2006 року було отримано 5000 грн., фактично погашено 1376 грн., залишок - 3623,65 грн; ОСОБА_5 за кредитним договором № 625 від 03.07.2006 року було отримано 6000 грн., фактично погашено 2296,45 грн., залишок - 3703,55 грн.; ОСОБА_8 за кредитним договором № 693 від 14.07.2006 року було отримано 10000 грн., фактично погашено 2623,20 грн., залишок - 7376,80 грн.; ОСОБА_9 за кредитним договором № 718 від 20.07.2006 року було отримано 10000 грн., фактично погашено 2593,71 грн., залишок становить 7406,29 грн.; ОСОБА_18 за кредитним договором № 764 від 07.08.2006 року отримано 10000 грн., погашено - 2438,01 грн., залишок - 7561,99 грн.; ОСОБА_16 за кредитним договором № 856 від 06. но 9800 грн., погашено - 420,99 грн., залишок - 9379,01 грн.; ОСОБА_15 за кредитним договором № 836 від 28,09.2006 року отримано 9800 грн, погашено - 581,13 грн., залишок - 9218,87 грн. Зазначена сума залишку і є матеріальною шкодою, яку позивач просив стягнути з відповідача.

Частиною 4 ст. 28 КПК України, право пред'явити позов у порядку цивільного судочинства надано особам, які не пред'явили цивільного позову в кримінальній справі по будь-яким причинам.

Згідно пункту 8 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до частини 1 ст. 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Колегія суддів вважає, що з урахуванням обставин справи у їх сукупності знайшло своє підтвердження те, що винним діями відповідача, установленими постановою суду від 19.11.2014 року, спричинено майнову шкоди банку, розмір якої становить 62495,91 грн.

Між тим, позивачем заявлялись вимоги про стягнення заподіяної шкоди у сумі 89290,52 грн. Однак, у розрахунок увійшли кредитні кошти позичальників, про яких не ідеться у постанові суду від 19.11.2014 року, а отже вимоги на суму 26794,61 грн. - не доведені.

Згідно ст. 60 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Згідно ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Згідно ст. 10 ЦПК України ( в редакції, чинній на день ухвалення оскаржуваного рішення) цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що належних доказів на підтвердження розміру завданих збитків позивачем не надано, що позбавляє суд достовірно встановити їх розмір, інформація чи погашено на теперішній час заборгованість за кредитними договорами, укладеними між банком та ОСОБА_7, ОСОБА_17, ОСОБА_10, ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_13, ОСОБА_9, ОСОБА_18, ОСОБА_16, ОСОБА_15, ОСОБА_14, позивачем не надавалась та в матеріалах справи відсутня, як і відсутні зазначені кредитні договори.

Між тим, всупереч вимогам ст. 10 ЦПК України, суд першої інстанції не роз'яснив належним чином сторонам їх прав, зокрема, щодо надання відповідних розрахунків та витребування документів, які на думку суду, мають значення для вирішення даного спору.

У запереченнях на апеляційну скаргу відповідач вказувала, що дійсно, вона звинувачувалась у скоєні злочинів, однак вони носили формальний склад, не мали такої кваліфікуючої ознаки, як розмір завданих матеріальних збитків.

Між тим, зазначене не має правового значення для вирішення даного спору за наявності доведеного причинно-наслідкового зв'язку між діями позивача та завданню матеріальної шкоди відповідачу.

Доводи ОСОБА_2 на стосовно того, що у постанові суду, на яку посилається позивач, взагалі відсутні відомості про розмір матеріальної шкоди, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки в указаному судовому рішенні зазначено які кредитні договори і на яку суму укладались на основі копій документів відповідних осіб, а в ході слідства встановлено протиправне вилучення та передання невстановленим особам грошових коштів /а.с.7 зворот/.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам закону, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення у справі про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції ухвалює нове судове рішення, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

В силу п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Відповідач в силу п.6 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору в усіх інстанціях, а тому з ОСОБА_2 на користь держави слід стягнути судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги у сумі 1562,39 грн.

Керуючись ст.ст. 367, 376, 381, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Банк Фамільний» - задовольнити частково.

Рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 14 листопада 2017 року - скасувати.

Позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Банк Фамільний» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «Банк Фамільний» (ЄДРПОУ 20042839) матеріальну шкоду, завдану злочином, у сумі 62495,91 грн.

В решті позову - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у сумі 1562,39 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повної постанови, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: Ж.І. Максюта

Судді: Е.Л. Демченко

Т.Р. Куценкоо