Постанова № 75952297, 14.08.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/39/18

Номер справи місцевого суду: 523/18708/16-ц

Головуючий у першій інстанції Бузовський В. В.

Доповідач Цюра Т. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.08.2018 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Одеської області в складі:

Головуючого: Цюри Т.В.,

Суддів: Кононенко Н.А., Гірняк Л.А.,

при секретарі: Лопотан В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Одеської області апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 17 травня 2017 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором кредиту,-

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 17 травня 2017 року в позові Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором кредиту - відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» подало до суду апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 17 травня 2017 року та ухвалити нове, яким позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» задовольнити повністю.

У відзиві на апеляційну скаргу, Галкіна (ОСОБА_2, Самборська) просить суд, апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» залишити без задоволення, а рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 17.05.2017 року без змін.

Заслухавши пояснення, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню , виходячи з наступного.

В порядку п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

У зв'язку із цим справа підлягає розгляду в порядку п.8 розділу Х111 Перехідних положень Цивільно-процесуального кодексу України.

15 грудня 2017 року набрала чинності нова редакція Цивільного процесуального кодексу України (ред. з 18.03.2004 до 15.12.2017), відповідно до п.9 ст. 1 Перехідних положень вказаного Кодексу, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Справа розглядається апеляційним судом Одеської області, у межах територіальної юрисдикції якого перебуває місцевий суд, який ухвалив рішення, що оскаржується, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах, відповідно до вимог п. 8 ст. 1 Перехідних положень.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам закону, з огляду на наступне.

Так, судом встановлено, що між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 10.11.2005 року, а на час розгляду справи у суді апеляційної інстанції ( Галкіна), було укладено договір № Б/Н про надання встановленого кредитного ліміту в сумі 500,00 грн., який з 2012 року підвищено до 2 000,00 грн., на платіжну картку, відповідно до якого, вона отримала споживчий кредит (а.с. 13). Строк дії договору встановлено строком на один рік та із продовженням дії картки, при відсутності попередження сторін про його припинення, на той самий строк.

З 06.08.2013 року ОСОБА_2, припинила виконання грошового зобов'язання внаслідок чого виникла заборгованість. Станом на 30.09.2016р., сума боргу становить 22 738,09 грн., в тому числі борг: за кредитом 1 925,15 грн., по процентам 17 428,94 грн., пеня та комісія 2 063,14 грн., штраф 1 070,86 грн., штраф фіксований 250,00 грн., (а.с.11).

Також встановлено, що ОСОБА_2, припинила виконання грошового зобов'язання 06.08.2013 року, після закінчення строку дії картки нову картку не отримувала, погашення боргу не здійснювала та не вчиняла дій направлених на визнання боргу.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, районний суд виходив з того, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду з такими вимогами.

Проте з такими висновками суду погодитись не можна через неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та через неправильне застосування норм матеріального права.

Так, відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Початок перебігу строку давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому поряду через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язання за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу, а щодо повернення кредиту у повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки.

Відповідно до ч. 1 ст. 254 ЦК України строк, обчислюваний роками, спливає у відповідні місяць і число останнього року цього строку, а коли він обчислюється місяцями, то у відповідне число останнього місяця строку.

Згідно ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Враховуючи наведене, районний суд неправильно застосував норми матеріального права щодо пропуску строку позовної давності.

Так, відповідно до укладеного договору № б/н від 27.11.2008 року ОСОБА_2 27.11.2008 року отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

ОСОБА_2 підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», складають між нею та Банком Договір, що підтверджується підписом у заяві.

ПАТ КБ «ПриватБанк» умови договору виконав, надавши відповідачу кредит у розмірі, встановленому Договором.

Проте ОСОБА_2 своїх зобов'язань за кредитним договором належним чином не виконала, внаслідок чого станом на 30.09.2016 року у неї перед ПАТ КБ «ПриватБанк» утворилась заборгованість у розмірі 22738 грн. 09 коп., яка складається з наступного:

-1925 грн. 15 коп. - заборгованість за кредитом;

-17428 грн. 94 коп. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом;

-2063 грн. 14 коп. - заборгованість за пенею та комісією;

-штрафи: 250 грн. - (фіксована частина);

-1078 грн. 86 коп. - (процентна складова).

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позики, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Матеріалами справи встановлено, що згідно п.п. 9.3., 9.12 Умов картрахунки відкриті на невизначений термін. Договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання, якщо протягом цього строку жодна зі сторін не проінформує іншу про припинення договору, він автоматично лонгується на такий же строк.

Отже, районним судом невірно були встановлені обставини щодо припинення договору.

Крім того, як вбачається з виписки по рахунку останнє поповнення карти в терміналі самообслуговування , яке здійснила відповідачка мало місце 26.03.2014 року, а до суду з позовом банк звернувся 19.12.2016 року, тобто в межах позовної давності.

Враховуюче наведене, районний суд дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позовних вимог у зв'язку з пропуском позивачем строку позовної давності.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України розподілу пропорційно розміру задоволених позовних вимог підлягають судові витрати: у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 1378 грн., у зв'язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції - 1515 грн.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, колегія суддів ,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - задовольнити.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 17 травня 2017 року - скасувати.

Прийняти постанову.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором кредиту - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість у розмірі 22738 (двадцять дві тисячі сімсот тридцять вісім) грн. 09 коп. за кредитним договором № б/н від 27.11.2008 року, яка складається з наступного:

-1925 грн. 15 коп. - заборгованість за кредитом;

-17428 грн. 94 коп. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом;

-2063 грн. 14 коп. - заборгованість за пенею та комісією;

-штрафи: 250 грн. - (фіксована частина);

-1078 грн. 86 коп. - (процентна складова).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» судовий збір у розмірі 1378 (тисячу триста сімдесят вісім) грн.00 коп. за розгляд справи у суді першої інстанції та 1515 (тисячу п'ятсот п'ятнадцять) грн.00 коп. за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 17.08.2018 року.

Головуючий Т.В. Цюра

Судді: Н.А. Кононенко

Л.А. Гірняк