Постанова № 75952257, 20.08.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/5080/18

Номер справи місцевого суду: 493/2466/17

Головуючий у першій інстанції Ільніцька О. М.

Доповідач Заїкін А. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.08.2018 року м. Одеса

Справа № 493/2466/17

Апеляційний суд Одеської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

- головуючого судді - Заїкіна А.П.,

- суддів: - Калараш А.А., Таварткіладзе О.М.,

учасники справи:

- позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК»,

- відповідач - ОСОБА_4,

розглянувши у передбаченому статтею 369 ЦПК України порядку цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, заапеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Балтського районного суду Одеської області, ухвалене у складі судді Ільницької О.М. 02 квітня 2018 року в місті Балта Одеської області,

встановив:

У грудні 2017 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (далі - Банк) звернулося до суду з вищезазначеним позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_4 на користь Банку заборгованість по кредитному договору б/н від 06.03.2007 р. в розмірі - 24 226,43 грн., яка складається з: - тіло кредиту - 7 157,86 грн.; - відсотки за користування кредитом - 7 477,48 грн.; - пеня - 7 961,26 грн.; - штраф (фіксована частина) - 500,00 грн.; - штраф (процентна складова) - 1 129,83 грн..

Банк обґрунтовує свої вимоги тим, що 06.03.2007 р. між сторонами було укладено кредитний договір б/н, шляхом підписання ОСОБА_4 заяви про видачу кредиту та ознайомлення з «Умовами та правилами надання банківських послуг» і «Тарифами Банку». Відповідно до умов кредитного договору Банк надав, а ОСОБА_4 отримала кредит у розмірі - 8 000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Відповідачка ухиляється від виконання покладених на неї відповідно до кредитного договору зобов'язань з повернення кредиту, сплаті відсотків. Станом на 15.11.2017 р. виникла заборгованість у вищевказаному розмірі.

Рішенням Балтського районного суду Одеської області від 02.04.2018 р. вищезазначений позов Банку задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь Банку заборгованість за кредитним договором від 06.03.2007 р. у розмірі - 24 226,43 грн., судовий збір в сумі - 1 600,00 грн., а всього - 25 826,43 грн..

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що 06.03.2007 р. між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК»» та ОСОБА_4 укладено кредитний договір, за умовами якого Банк надав позичальнику кредит в сумі - 8 000 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

ОСОБА_4 підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з запропонованими Банком Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами Банку складають кредитний договір, що підтверджується її підписом у заяві.

Банк свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, надав відповідачці кредит у розмірі, встановленому кредитним договором.

Відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов надання банківських послуг при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити Банку штраф, розмір якого встановленого тарифами договору.

Всупереч зазначеним вимогам відповідачка порушила умови договору, не сплатила кредит, відсотки та комісію за користування кредитом.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, у відповідачки станом на 15.11.2017 р. утворилася заборгованість на загальну суму - 24 226,43 грн., яка складається з: - заборгованість за тілом кредиту - 7 157,86 грн.; - заборгованість за відсотками - 7 477,48 грн.; - заборгованість за пенею - 7 961,26 грн.; - штраф (фіксована частина) - 500,00 грн.; - штраф (процентна складова) - 1 129,83 грн..

Таким чином, належить стягнути з відповідачки на користь позивача зазначену заборгованість та відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір у розмірі - 1 600,00 грн. (а. с. 64 - 65).

ОСОБА_4 в апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати. Ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову Банку в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення ухвалено судом першої інстанції при невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

ОСОБА_4 вказує, що нею було доведено утворення заборгованості внаслідок здійснення незаконних операцій з використанням її кредитної картки, з приводу чого вона звернулася до правоохоронних органів. Ні вона, ні її представник не були повідомлені про судове засідання від 02.04.2018 р.. Із заявою про розгляд справи за її відсутності вона не зверталася, що є підставою для скасування рішення суду.

Банк відзиву на апеляційну скаргу не надав.

Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. ч. 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.

Колегія суддів вважає, що рішення суду вказаним вимогам законодавства у повній мірі не відповідає. Погодитися з вищевказаними висновками суду першої інстанції повністю не можна. Цих висновків суд першої інстанції дійшов при невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм матеріального (ст. ст. 11, 15, 509, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 1054 ЦК України) та процесуального (ст. ст. 12, 13, 263, 264 ЦПК України) права.

На підставі наявних у справі, наданих сторонами і досліджених судом доказів судом першої інстанції правильно встановлено наявність між сторонам кредитних правовідносин, порушення ОСОБА_4 умов кредитного договору.

За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори.

За правилами, передбаченими ст. ст. 509, 525, 526 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно із ст. 530 Цивільного Кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ст.612 ЦК України).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Оскільки беззаперечно встановлено укладення кредитного договору, отримання ОСОБА_4 коштів у кредит, не повернення позичальником кредиту,колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо необхідності стягнення заборгованості.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з розміром заборгованості, яку необхідно стягнути з відповідачки на користь Банку.

Визначаючи новий розмір заборгованості за кредитним договором, яка підлягає стягненню на користь Банку, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання . Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Виходячи з аналізу зазначених правових норм сплата неустойки є єдиним видом відповідальності за порушення зобов'язання незалежно від виду неустойки (штраф або пеня).

Згідно з ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Отже, головним критерієм в оцінці правомірності застосування штрафу та пені в межах одного договору є перевірка обставин їх одночасного застосування саме щодо одного і того самого виду порушення.

Відповідно до п. п. 2.1.1.7.6 Умов надання банківських послуг при порушенні клієнтом строків платежів по кожному з грошових зобов'язань передбачених цим договором більше ніж на 30 днів, клієнт зобов'язаний сплатити Банку штраф, розмір якого встановлюється тарифами договору. У позові Банк з посиланням на вказаний пункт просить стягнути штраф у розмірі - 500 грн. та штраф у с умі - 1 129,83 грн..

Згідно з п. 2.1.1.12.6.1 Умов та Правил надання банківських послуг передбачено нарахування пені у разі виникнення прострочених зобов'язань за борговими зобов'язаннями на суму від 100 грн. Клієнт сплачує Банку пеню, відповідно до встановлених тарифів. У позові Банк, посилаючись на вказаний пункт, просить стягнути пеню у розмірі - 7 961,26 грн..

Тобто застосування штрафу і пені пов'язано з порушенням позичальником строків виконання грошових зобов'язань за договором.

Враховуючи вищевикладене, та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання районним судом положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Саме до такого правового висновку дійшов Верховний Суд України у постанові по справі № 6-2003цс15 від 21.10.2015 р..

Підстав для відступлення від правової позиції Верховного Суду України в даному випадку судова колегія не вбачає.

Як вбачається з представленого ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» розрахунку заборгованості пеня в сумі - 7 961,26 грн. нарахована за період прострочки платежів по тілу кредита та процентам за користування кредитом з 01.06.2015 р. до 15.11.2017 р..

Штраф фіксована частина - 500 грн. + 5% від суми позову - 1 129,83 грн. заявлено за фактом звернення Банку до суду з позовом про стягнення заборгованості за тілом кредиту - 7 157,86 грн., нарахованих відсотків за користування кредитом - 7 477,48 грн. та пені - 7 961,26 грн.. Тобто, штраф - 5% вирахований з сумарної заборгованості по тілу кредиту, процентів за користування кредитними коштами та пені - 1 129,83 грн. = 7 157,86 грн. + 7 477,48 грн. + 7 961,26 грн.) х 5%. Таким чином, штраф вирахований із заборгованості за тими самими платежами, з яких обчислено пеню. При цьому розраховуючи штраф у вигляді процентної складової позивач в базову заборгованість, як вбачається з представленого розрахунку, включив і заборгованість по пені. Тобто штраф розрахований з суми, куди увійшла і пеня. Заявлені вимоги про стягненя штрафу фактично стосуються стягнення неустойки з неустойки.

Таким чином, у стягненні заборгованості по пені у сумі - 7 961,26 грн., штрафу (фіксована частина) у сумі - 500,00 грн. та штрафу (процентна складова) у сумі - 1 129,83 грн. необхідно відмовити, виходячи з вищевказаного обґрунтування.

На користь Банку підлягає стягненню з відповідачки заборгованість по кредитному договору б/н від 06.03.2007 р. станом на 15.11.2017 р. у загальному розмірі - 14 635,34 грн., яка складається з: - тіло кредиту - 7 157,86 грн.; - відсотки за користування кредитом - 7 477,48 грн..

Доводи апелянта щодо утворення заборгованості не з її вини є обґрунтованими тільки в частині розміру боргу.

Доводи апелянта щодо несповіщення про судове засідання на 02.04.2018 р. спростовуються наявними у справі відомостями (а. с. 60) про отримання 17.03.2018р. ОСОБА_4 судової повістки на вказане судове засідання.

Доводи апелянта щодо її звернення до правоохоронних органів з приводу незаконних дій з використання її картки колегія суддів не приймає до уваги у зв'язку з відсутністю обвинувального вироку суду тощо щодо цих обставин.

Таким чином, апеляційна скарга є частково обґрунтованою, підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374, п. п. 3 4 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги змінює судове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення при невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм процесуального права або неправильному застосуванні норм матеріального права.

Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом порушено норми процесуального права, неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи в частині визначення розміру заборгованості, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні.

Відповідно до ст. ст. 133, 141 ЦПК України, пропорційно задоволеним позовним вимогам, необхідно стягнути з ОСОБА_4 на користь Банку судовий збір за подання позову в сумі - 960,00грн. = 1 600,00 грн. (а. с. 1) х 60%

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України апеляційний суд Одеської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4- задовольнити частково.

Рішення Балтського районного суду Одеської області від 02 квітня 2018 року- змінити.

Позов публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_4про стягнення заборгованості по кредитному договору - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4(паспорт НОМЕР_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» (680514, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ - 14360570) заборгованість за укладеним 06 березня 2007 року кредитним договором б/н станом на 15 листопада 2017 року на загальну суму - 14 635 (чотирнадцять тисяч шістсот тридцять п'ять) грн. 34 коп., яка складається з: - тіло кредиту - 7 157 (сім тисяч сто п'ятдесят сім) грн. 86 коп.; - відсотки за користування кредитом - 7 477 (сім тисяч чотириста сімдесят сім) грн. 48 коп..

В решті позову - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4(паспорт НОМЕР_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» (680514, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ - 14360570) судовий збір у сумі - 960 (дев'ятсот шістдеся) грн. 00 коп..

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному не підлягає за винятками, передбаченими частиною 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий суддя: А. П. Заїкін

Судді: А. А. Калараш

О. М. Таварткіладзе