Ухвала суду № 75952097, 16.08.2018, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/6475/17

1-кп/214/358/18

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2018 року м. Кривий Ріг

Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі

головуючої судді Хомініч С.В.,

за участю:

секретаря Горбунової Л.С.,

прокурора Личаної С.В.,

захисника ОСОБА_1,

обвинуваченого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі клопотання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за кримінальним провадженням №12017040750000997, внесеним до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08.04.2017 щодо ОСОБА_2, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185, ч.3 ст.185 КК України, –

ВСТАНОВИВ:

В проваджені Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області знаходиться кримінальне провадження щодо ОСОБА_2, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185, ч.3 ст.185 КК України.

До суду надійшло письмове клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обраного щодо обвинуваченого ОСОБА_2, ще на 60 днів, оскільки існують ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, а саме ймовірність переховування обвинуваченого від суду, у зв’язку з тим, що обвинувачений ніде не працює, не має тісних соціальних зв’язків, обвинувачується у вчиненні значної кількості тяжких злочинів та злочинів середньої тяжкості, що вчинені ним протягом нетривалого періоду та пов’язані з посяганням на майно громадян. Наявність у обвинуваченого місця проживання не є гарантією виконання ним своїх процесуальних обов’язків та запобіганню спробам переховуватись від суду. Також, прокурор вважає, що обвинувачений може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а саме не прибувати за викликом до суду, що стане перешкодою для розгляду провадження в розумні строки. Окрім того, приймаючи до уваги, що ОСОБА_2 на теперішній час не працює, не навчається, тобто не має коштів для існування, прокурор стверджує, що обвинувачений може вчинити інше кримінальне правопорушення та продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Обвинувачений ОСОБА_2 заперечував проти задоволення клопотання прокурора та просив змінити запобіжний захід на більш м’який.

Захисник ОСОБА_1 підтримала думку обвинуваченого та просила застосувати щодо нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за місцем реєстрації.

Згідно ч.3 ст.331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює, запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Розглядаючи питання про запобіжний захід, який обрано обвинуваченому ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою, суд виходить з того, що згідно ч.1 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є винятковим і застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України. Такий запобіжний захід не може продовжуватись за відсутності обставин, що виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Також, суд приймає до уваги, що відповідно до правової позиції, викладеної у п.80 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Харченко проти України», при вирішенні питання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.

На думку суду, подальше тримання обвинуваченого ОСОБА_2 під вартою є виправданим, а підстави для заміни цього запобіжного заходу менш обтяжливим відсутні. Суд вважає, що продовжують існувати ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, оскільки обвинувачений є раніше судимою особою, не має постійних доходів для утримання себе та вчинив нові злочини в період іспитового строку за вироком суду та в період, коли щодо нього раніше вже обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. Також, ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів та злочинів середньої тяжкості проти власності, що вчинені ним протягом нетривалого часу, що свідчить про можливість вчинення ним інших аналогічних кримінальних правопорушень. Отже, обрання більш м’якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого та дає підстави вважати, що він зможе продовжувати вчиняти інші злочини проти власності.

При цьому, заявлені ризики, які були підставою для застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжного заходу та його продовження, не зменшились й продовжують існувати та виправдовують обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Розглядаючи можливість застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_2 альтернативних запобіжних заходів, суд, враховуючи наведене, вважає його таким, що не здатний забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та запобігти ризикам у кримінальному провадженні.

З огляду на вказане та зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд, виходячи з усіх обставин провадження, вважає, що у кримінальному провадженні відсутні підстави для зміни обвинуваченому запобіжного заходу вигляді тримання під вартою на більш м’який.

Таким чином, суд вважає, що прокурор довела наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, тому суд приходить до висновку, що клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_2 ще на 60 днів, підлягає задоволенню, а в задоволенні клопотання захисника слід відмовити, оскільки продовжують існувати ризики передбачені ст.177 КПК України.

Керуючись ст.ст.176-178, 183, 184, 315-317, 331, 369, 372, 371 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного щодо ОСОБА_2 – задовольнити.

Клопотання захисника ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Строк запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вигляді тримання під вартою продовжити на 60 днів, тобто до 14 жовтня 2018 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Хомініч С.В.