Ухвала суду № 75951818, 25.06.2018, Приморський районний суд м. Одеси

Провадження № 2/522/6903/18

Справа № 522/10706/18

УХВАЛА

25 червня 2018 року м. Одеса

Суддя Приморського районного суду міста Одеси Бондар В.Я., розглянувши матеріали цивільної справи за позовом Одеської міської ради до ОСОБА_1, Державного реєстратора Єреміївської сільської ради Роздільнянського району Одеської області ОСОБА_2 про знесення об’єкта самочинного будівництва та скасування рішення державного реєстратора, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач в особі представника – ОСОБА_3 19.06.2018 року звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_1, Державного реєстратора Єреміївської сільської ради Роздільнянського району Одеської області ОСОБА_2 про знесення об’єкта самочинного будівництва та скасування рішення державного реєстратора.

Ознайомившись з наданими матеріалами суд приходить до наступного:

Відповідно до п.1 ч.1 ст.19 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи в публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Таким чином, визначальним критерієм віднесення справи до справ адмін’юрисдикції є наявність стороною у справі суб’єкта владних повноважень та виконання ним у спірних відносинах управлінських функцій.

Водночас, за приписами п.7 ч.1 ст.4 КАС, суб’єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб’єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Відповідно до ч.1 ст.10 закону «Про архітектурну діяльність» від 20.05.99 №687-ХІV для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об’єктів архітектури, додержання суб’єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль і нагляд.

У ч.3 ст.6 закону №3038-VI визначені органи архітектурно-будівельного контролю, до яких належать, зокрема, виконавчі органи з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад.

Згідно з пп.1 п.«б» ч.1 ст.31 закону «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.97 №280/97-ВР виконавчим органам міських рад делеговано повноваження в галузі будівництва, а саме: надання (отримання, реєстрація) документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, здійснення державного архітектурно-будівельного контролю та прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів у випадках та відповідно до вимог, установлених законом «Про регулювання містобудівної діяльності».

Зі змісту ч.4 ст.5 КАС (у редакції закону №2147-VIII) вбачається, що до компетенції адмінсудів належать спори за зверненням суб’єкта владних повноважень, в яких одночасно можуть бути відповідачами фізособи в чітко визначених законами випадках.

Згідно із ч.1 ст.38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у разі виявлення факту самочинного будівництва об’єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу ДАБК видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису. У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені в приписі, орган ДАБК подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об’єкта та компенсацію витрат, пов’язаних із таким знесенням.

Крім того, позивачем заявлено позовну вимогу про скасування рішення державного реєстратора, тобто фактичні адміністративно-управлінські функції державного реєстратора, який прийняв рішення та провів державну реєстрацію внесення змін до запису Державного реєстру речових прав, тому дослідженню підлягають виключно владні, управлінські рішення та дії Держреєстратора, який у межах спільних правовідносин діє як суб’єкт владних повноважень, тому спір є публічно правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Вказані позиції суду підтверджуються наступними рішеннями: Судової палати в адміністративній справі Верховного Суду по справі № 21-3197а16 від 25.04.2017 року та постановами ОСОБА_4 Верховного суду України прийнятої 04.04.2018 року в рамках справи № 826/9928/15 та постановою від 16.05.2018 року в рамках справи №522/5487/17.

Відповідно до ч. 4ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до вимог ст. 20 КАС України місцевим загальним судам, як адміністративним судам, підсудні:

1) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності;

2) адміністративні справи, пов'язані з виборчим процесом чи процесом референдуму, щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності дільничих виборчих комісій, дільничих комісій з референдуму, членів цих комісій; уточнення списку виборців; оскарження дій чи бездіяльності засобів масової інформації, інформаційних агентств, підприємств, установ, організацій, їх посадових та службових осіб, творчих працівників засобів масової інформації та інформаційних агентств, що порушують законодавство про вибори та референдум; оскарження дій чи бездіяльності кандидата у депутати сільської, селищної ради, кандидатів на посаду сільського, селищного голови, їх довірених осіб;

3) адміністративні справи, пов'язані з перебуванням іноземців та осіб без громадянства на території України, щодо: примусового повернення в країну походження або третю країну іноземців та осіб без громадянства; примусового видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України; затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України; продовження строку затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України; затримання іноземців або осіб без громадянства до вирішення питання про визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового захисту в Україні; затримання іноземців або осіб без громадянства з метою забезпечення їх передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію;

4) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, визначених пунктами 1-3 частини першої цієї статті.

Окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частиною першою цієї статті.

Згідно п. 1 ч.1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема:

1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Враховуючи вимоги діючого законодавства та предмет позову, заява Одеської міської ради за предметно-територіальною юрисдикцією підсудна окружному адміністративному суду та підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства

Таким чином в відкритті провадження по справі слід відмовити та роз’яснити позивачу про можливість його звернення до суду за правилами КАС України.

Також позивач звернувся до суду з заявою про забезпечення позову.

Відповідно до вимог ст.151 ЦПК України: заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити:

1) найменування суду, до якого подається заява;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові - для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв’язку та адресу електронної пошти, за наявності;

3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову;

4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності;

5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник;

6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення;

7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Дані вимоги закону заявником не виконані, зокрема, вимога щодо внесення пропозицій заявником з приводу зустрічного забезпечення.

Відповідно до ч.9 ст.153 ЦПК України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог ст.151 ЦПК України, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

Керуючись, ст.ст. 149, 151, п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В відкритті провадження по справі за позовом Одеської міської ради до ОСОБА_1, Державного реєстратора Єреміївської сільської ради Роздільнянського району Одеської області ОСОБА_2 про знесення об’єкта самочинного будівництва та скасування рішення державного реєстратора – відмовити.

Позовну заяву з додатками до неї повернути позивачу.

Заяву Одеської міської ради про забезпечення позову – повернути заявникові.

Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання її копії.

Згідно з ст. 354 та відповідно до п. 8 та п.п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України апеляційна скарга подається шляхом подання апеляційної скарги через Приморський районний суд м. Одеси до апеляційного суду Одеської області.

Суддя ОСОБА_5