Рішення № 75950392, 08.08.2018, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/6813/17

Провадження №2/202/441/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2018 року м.Дніпро

Індустріальний районний суд м.Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Волошина Є.В.,

за участю секретаря Шишляннікова О.В.

представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Індустріального районного суду м.Дніпропетровська цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Дніпровської міської ради, треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, державний нотаріус Шостої дніпропетровської державної нотаріальної контори ОСОБА_8 про визнання недійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності в порядку спадкування за заповітом -

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2017 року ОСОБА_3 звернулась до Індустріального районного суду м.Дніпропетровська із позовом до ОСОБА_4, Дніпровської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, державний нотаріус Шостої дніпропетровської державної нотаріальної контори ОСОБА_8, про визнання недійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності в порядку спадкування за заповітом.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_3 зазначила, що 16 лютого 2017 року помер ОСОБА_9 За життя, ОСОБА_9 склав заповіт, відповідно до якого, на випадок своєї смерті, заповідав належну йому квартиру АДРЕСА_1 позивачу – ОСОБА_3 Позивач, після смерті ОСОБА_9, у шестимісячний строк звернувся до Шостої Дніпровської нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Разом із цим, під час оформлення спадщини, позивачу стало відомо про наступні факти. Начебто, 20 лютого 2003 року ОСОБА_9 продав належну йому вищезазначену квартиру ОСОБА_4, який, начебто, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_5 та зареєстровано в реєстрі за №939, бланк ВАЕ №295130. Пізніше, 24 червня 2017 року, ОСОБА_4 продала спірну квартиру ОСОБА_6, який було посвідчено приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_10 та зареєстровано в реєстрі за №588, бланк НМА №132070. 04 серпня 2017 року ОСОБА_6 продала спірну квартиру ОСОБА_7, який було посвідчено приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_11 та зареєстровано в реєстрі за №800, бланк НМЕ №674466. Станом на день подання позову, власником квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_7

Однак ОСОБА_9 проживав у ІНФОРМАЦІЯ_1 разом із позивачем до своєї смерті та свою квартиру нікому не продавав. Ніякі інші особи у квартирі не проживали та про наявність у них права власності на квартиру не заявляли.

Крім того, в листі Державного нотаріального архіву в Дніпропетровській області від 24 жовтня 2017 року, надісланого прокурору Дніпровської місцевої прокуратури №1 Дніпропетровської області, щодо надання інформації про договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі за №939, укладеного між ОСОБА_9 та ОСОБА_4 зазначено наступне: згідно відомостей з реєстру нотаріальних дій та нарядів договорів відчуження квартир у справах приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за вищезазначеними даними була вчинена інша дія від іншої особи; 20 лютого 2003 року був використаний нотаріусом реєстровий номер 339 – реєстровий номер 939 був використаний 19 травня 2003 року. Також вищезазначена квартира станом на 31 грудня 2012 року в “ДМБТІ” Дніпроептровскьої обласної ради була зареєстрована за ОСОБА_9 На підставі викладеного, посилаючись на норми ст.ст.16,392,1216,1270,1296-1298 ЦК України просить суд визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири від 20 лютого 2003 року, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі за №939 та визнати за ОСОБА_3 право власності на спадкове майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_9 корнія Васильова, ІНФОРМАЦІЯ_2, який помер 16 лютого 2017 року.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_12 пояснила, що вона працювала медичною сестрою у лікарні та періодично приходила до квартири АДРЕСА_1, в якій проживав ОСОБА_9 та позивач. В останнє приходила до вищезазначеної квартири у 2017 році. З приводу укладання договорів купівлі-продажу їй нічого невідомо.

В судовому зсіданні представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили позов задовольнити.

Відповідачі в судове засідання не з’явилися, про час і місце судового розгляду були повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи чи про розгляд справи у його відсутність не подавали, у зв'язку із чим, суд, враховуючи заяву представника позивача, відповідно до ст.ст.280,289 ЦПК України ухвалив проводити заочний розгляд справи з ухваленням заочного рішення суду.

Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, державний нотаріус Шостої дніпропетровської державної нотаріальної контори ОСОБА_8 в судове засідання не з’явились, про час і місце судового розгляду були повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи чи про розгляд справи у його відсутність не подавали.

У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази, суд вважає, що позовні вимоги позивача є частково необґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 16 лютого 2017 року помер ОСОБА_9, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії І-КИ №7655310 повторно виданого 16 серпня 2017 року Індустріальним районним у м.Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (а.с.9).

За свого життя, а саме 25 січня 2017 року, ОСОБА_9 склав нотаріально посвідчений заповіт, відповідно до якого, на випадок своєї смерті, заповідав належну йому квартиру АДРЕСА_1 позивачу – ОСОБА_3 (а.с.10).

ОСОБА_3, після смерті ОСОБА_9, звернулась до Шостої Дніпровської нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.

Разом із цим, постановою державного нотаріуса до Шостої Дніпровської нотаріальної контори ОСОБА_8 від 06 жовтня 2017 року позивачу було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії – у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом померлого 16 лютого 2017 року ОСОБА_9, а саме на квартиру №33 у м.Дніпро, вул.Б.Хмельницького, буд.13, у зв’язку із тим, що у спадкоємця відсутні документи на спадкове майно (а.с.11).

Згідно інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно №96475150, станом на 06 вересня 2017 року власником квартири АДРЕСА_2 є ОСОБА_7 (а.с.15).

Підставою виникнення права власності у ОСОБА_7 на вищезазначену квартиру зазначено договір купівлі-продажу квартири, серія та номер: 800, виданий 04 серпня 2017 року, видавник: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_11

Відповідно до копії вищезазначеного договору купівлі-продажу квартири від 04 серпня 2017 року, ОСОБА_6 продала ОСОБА_7 квартиру АДРЕСА_2 (а.с.14).

В свою чергу, ОСОБА_6 стала власником вищезазначеної квартири на підставі договору купівлі-продажу квартири від 24 червня 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_10, відповідно до якого ОСОБА_6 купила спірну квартиру у ОСОБА_4 (а.с.13).

ОСОБА_4 набула права власності на квартиру АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 20 лютого 2003 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 на бланку серії ВАЕ №295130 та зареєстрованому в реєстрі за номером 939 (а.с.12).

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч.4 ст.203 ЦК України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до ч.1 ст.210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Згідно листа Державного нотаріального архіву в Дніпропетровській області від 24 жовтня 2017 року №194/01-21, надісланого прокурору Дніпровської місцевої прокуратури №1 Дніпропетровської області, щодо надання інформації про договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі за №939, укладеного між ОСОБА_9 та ОСОБА_4 зазначено наступне: згідно відомостей з реєстру нотаріальних дій та нарядів договорів відчуження квартир у справах приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за вищезазначеними даними була вчинена інша дія від іншої особи; 20 лютого 2003 року був використаний нотаріусом реєстровий номер 339 – реєстровий номер 939 був використаний 19 травня 2003 року (а.с.44).

Крім того, вищезазначена квартира станом на 31 грудня 2012 року в “ДМБТІ” Дніпроептровскьої обласної ради була зареєстрована за ОСОБА_9, що підтверджується листом “ДМБТІ” Дніпроептровскьої обласної ради від 25 жовтня 2017 року №14368.

Відомостей про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_3 за ОСОБА_4 також не містить й інформаційна довідка з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно №96475150 (а.с.15).

Враховуючи той факт, що договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 від 20 лютого 2003 року, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_5 фактично не був зареєстрований за життя ОСОБА_9, суд приходить до висновку, що вищезазначений договір укладений з порушенням норм ч.4 ст.203 ЦК України та на підставі ст.215 ЦК України його слід визнати недійсним.

Щодо позовних вимог ОСОБА_3 про визнання за нею права власності на квартиру АДРЕСА_3, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, який помер 16 лютого 2017 року, суд зазначає наступне.

За приписами ст.1268 ЦК України, спадкоємець, за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Однією з таких підстав є спадкування майна, в тому числі за заповітом відповідно до ст.1217 цього ж Кодексу.

Виходячи з аналізу наведених правових норм, судом встановлено, що позивач прийняв спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_9, оскільки у встановлений законом строк звернулась до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, а отже спадщина належить позивач з часу відкриття спадщини, тобто з дня смерті спадкодавця, з 16 лютого 2017 року.

Разом із цим, як вже зазначалось судом вище, після вчинення оспорюваного договору купівлі-продажу квартири від 20 лютого 2003 року, спірна квартира відчужувалась ще за двома договорами купівлі-продажу.

На момент розгляду вищезазначеної цивільної справи, власником квартири АДРЕСА_3 є ОСОБА_7, який не є відповідачем у справі.

Відповідно до п.21,22 Постанови №5 Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» спір про повернення майна, що виникає з договірних відносин або відносин, пов’язаних із застосуванням наслідків недійсності правочину, підлягає вирішенню відповідно до законодавства, яке регулює ці відносини. У разі коли між особами відсутні договірні відносини або відносини, пов’язані із застосуванням наслідків недійсності правочину, спір про повернення майна власнику підлягає вирішенню за правилами ст.ст.387,388 ЦК України. Якщо власник вимагає повернення свого майна з володіння особи, яка незаконно ним заволоділа, така позовна вимога підлягає розгляду та вирішенню також за правилами ст.ст.387, 388 ЦК України. Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати це майно з незаконного володіння набувача. Якщо в такій ситуації пред’явлений позов про визнання недійсними договорів про відчуження майна, суду під час розгляду справи слід мати на увазі правила, встановлені ст.ст.387,388 ЦК України. У зв’язку з цим суди повинні розмежовувати, що коли майно придбано за договором в особи, яка не мала права його відчужувати, то власник має право на підставі ст.388 ЦК України звернутися до суду з позовом про витребування майна у добросовісного набувача, а не з позовом про визнання договору про відчуження майна недійсним. Це стосується не лише випадків, коли укладено один договір із порушенням закону, а й випадків, коли спірне майно відчужено на підставі наступних договорів.

Аналогічна правова позиція, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 17 грудня 2015 року у справі № 6-140цс14.

Оскільки відповідно до статті 1218 ЦК до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, право на витребування майна від добросовісного набувача, передбачене статтею 388 ЦК України, переходить до спадкоємців власника, а тому позивач, як спадкоємець майна померлого ОСОБА_9, успадкувала право на витребування майна з чужого незаконного володіння.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині визнання за позивачем права власності на квартиру АДРЕСА_3, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, який помер 16 лютого 2017 року, задоволенню не підлягають, оскільки належним способом захисту в цьому випадку є подання позивачем віндикаційного позову до ОСОБА_7 про витребування спірної квартири від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4,5,81,141,247,263-265,280,289,354 ЦПК України ст.ст.16,203,210,215,328,388,1217,1268 ЦК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Дніпровської міської ради, треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, державний нотаріус Шостої дніпропетровської державної нотаріальної контори ОСОБА_8 про визнання недійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності в порядку спадкування за заповітом – задовольнити частково.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_4 від 25 лютого 2003 року серії ВАЕ №295130, укладений між ОСОБА_9 та ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_5.

В іншій частині позову відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Індустріальний районний суд м.Дніпропетровська шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Волошин Є.В.