Ухвала суду № 75948989, 16.08.2018, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/11669/18 Провадження №11-сс/773/385/18 Головуючий у 1 інстанції:Ющук О.С. Категорія:арешт майна Доповідач: Клок О. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 серпня 2018 року місто Луцьк

Апеляційний суд Волинської області у складі:

головуючого-судді Клока О.М.,

суддів Філюка П.Т., Подолюка В.А.,

з участю секретаря Лінік Т.В.,

прокурора Поліщука С.В.,

власників майна ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

представника

власників майна адвоката ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні Поліщука С.В. та представника власників майна - адвоката ОСОБА_4 на ухвалу слідчого судді Луцького міськрайонного суду від 06 серпня 2018 року (ЄРДР №42017030220000038),

В С Т А Н О В И В

Ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 серпня 2018 року частково задоволено клопотання старшого слідчого СВ прокуратури Волинської області Бурка О.М. про накладення арешту на майно.

Слідчий суддя своє рішення мотивував тим, що прокурором та слідчим поданими доказами не підтверджені обставини та ризики, передбачені ст.170 КПК України, що могли стати підставами для накладення арешту на частину вилученого майна, не надано доказів того, що вилучені речі є об'єктом кримінально-протиправних дій чи набуті кримінально-протиправним шляхом. Окрім того, в судовому засіданні надані всі необхідні підтверджуючі документи та пояснення осіб на законне походження майна, яке не було арештоване.

Також, арештовуючи частину вилученого майна, слідчий суддя своє рішення мотивував тим, що прокурором доведено наявність підстав, передбачених ст.170 КПК України, а саме майно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України.

Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді прокурор подав апеляційну скаргу. Вважає, що слідчим суддею допущено істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неповноту дослідження матеріалів клопотання та справи і прийнято рішення, яке не враховує всіх обставин та містить невідповідність висновків фактичним обставинам справи, вказує, що ухвала є незаконною та необґрунтованою, слідчий суддя повинен був повністю задовольнити клопотання, оскільки не враховано те, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів. У своїй апеляції просить ухвалу слідчого судді скасувати та задовольнити клопотання про арешт майна.

Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді адвокат ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу. Вважає, що слідчим суддею допущено неповноту дослідження матеріалів клопотання та справи і прийнято рішення, яке не враховує всіх обставин та містить невідповідність висновків фактичним обставинам справи, вказує, що ухвала в частині арешту майна є незаконною та необґрунтованою, слідчий суддя повинен був відмовити в задоволенні клопотання, оскільки не враховано те, саме арештоване майно не має ніякого відношення до кримінального провадження, а сам обшук був проведений з порушеннями вимог кримінального процесуального закону. У своїй апеляції просить ухвалу слідчого судді про часткове задоволення клопотання слідчого скасувати, та відмовити в задоволенні даного клопотання.

Заслухавши доповідача, який виклав суть ухвали слідчого судді та доводи апеляційних скарг, прокурора, який підтримав апеляцію прокурора з викладених в ній підстав, адвоката та власників майна, які заперечили доводи скарги прокурора та просили задовольнити апеляцію адвоката, перевіривши матеріали справи за доводами апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. В цьому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Стаття 41 Конституції України передбачає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

В статті 2 КПК України зазначено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Слідчий суддя при розгляді клопотання, дотримався вказаних вимог Конституції України та чинного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, під час проведення трьох обшуків на підставі ухвал слідчого судді від 17.07.2018 про дозволи на обшук житла чи іншого володіння були виявлені та вилучені ряд речей.

Вилучене майно, яке арештовано слідчим суддею, відповідає критеріям, вказаним в ст.98 КПК України, а сам арешт майна накладений з метою забезпечення речових доказів. Апеляційний суд звертає увагу, що арешт майна з метою забезпечення речових доказів є самостійною підставою для накладення арешту на майно та не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

Доводи адвоката про порушення слідчим під час проведення обшуків вимог кримінального процесуального закону не могли і не вплинули на правильність прийнятого слідчим суддею рішення.

Таким чином підстав для задоволення апеляційної скарги адвоката немає.

Відповідно до ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема, збереження речових доказів, за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Статтею 98 КПК України визначене поняття речового доказу.

Матеріалами клопотання не доведено, яким чином вилучене майно, яке слідчим суддею не було арештовано, може слугувати доказами в кримінальному провадженні за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.368, ч.1 ст.204 КК України, з огляду на наявність підтверджуючих документів щодо законного походження майна.

З доводами, які викладені в ухвалі слідчого судді, повністю погоджується і апеляційний суд.

Інші доводи прокурора не заслуговують на увагу, оскільки в самому клопотанні про арешт майна належним чином не мотивовані підстави для його задоволення.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд вважає, що слідчий суддя розглянув клопотання з дотриманням вимог ст.ст. 170-173 КПК України та прийшов до правильного висновку про необхідність часткового задоволення клопотання слідчого про арешт вищевказаного майна.

У відповідності до вимог ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді - без змін.

На підставі наведеного і керуючись ст.ст. 407 ч.3 п.1, 422 КПК України, апеляційний суд Волинської області,

П О С Т А Н О В И В

Апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні Поліщука С.В. та представника власників майна - адвоката ОСОБА_4 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Луцького міськрайонного суду від 06 серпня 2018 року про часткове задоволення клопотання та відмову в задоволенні клопотання старшого слідчого в ОВС СВ прокуратури Волинської області Бурка О.М. про арешт на майно, - без змін.

Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді