Ухвала суду № 75948134, 01.08.2018, Ладижинський міський суд Вінницької області

Справа № 135/325/18

Провадження № 1-в/135/45/18

УХВАЛА

Іменем України

01.08.2018 року Ладижинський міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Корнієнка О.М.,

з участю секретаря судових засідань Паладій В.П.,

прокурора Чудака Ю.В.,

засудженого ОСОБА_2, захисника Орець Н.І.,

представника ВК №39 Світлоокої Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в державній установі «Ладижинська виправна колонія (№39)» сел. Губник клопотання засудженого ОСОБА_2 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання,

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла заява засудженого ОСОБА_2 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Заява мотивована тим, що засуджений ОСОБА_2 знаходився на лікуванні по хворобі нирок. Більшу частину року перебував в спеціалізованих лікарнях із-за хвороби. За час перебування в державній установі «Ладижинська виправна колонія (№39)» скарг на нього не було, не має жодного порушення режиму. Просить застосувати до нього ст. 81 КК України, тобто має право на умовно-дострокове звільнення. Комісією Ладижинської ВК № 39 було відмовлено йому в умовно-достроковому звільненні на підставі того, що він не працює та не має заохочень. Однак не працює він по стану здоров'я, значну частину часу перебував на лікуванні в спеціалізованій установі. Тому просив звільнити його умовно-достроково.

Засуджений ОСОБА_2 та його захисник Орець Н.І. заяву підтримали, просили її задовольнити. При цьому засуджений додатково пояснив, що в нього є дитина 13-річного віку, її мати померла, його мати похилого віку, потребує догляду. Він відвідує церкву, перебуває в групі відродження у виправній колонії. Вказав, що інвалідності немає. Не працював у колонії, оскільки не було роботи, хоча звертався усно про його працевлаштування. Працювати може, але його не влаштовують на роботу.

В судовому засіданні представник державної установи «Ладижинська виправна колонія (№39)» Світлоока Т.В. зазначила, що підстав для задоволення клопотання немає, оскільки засуджений не довів свого виправлення своєю поведінкою та ставленням до праці, так як не проявляв ініціативи щодо працевлаштування. В зв'язку з чим, комісією Ладижинської ВК було відмовлено в умовно-достроковому звільненні.

Прокурор заперечив проти задоволення заяви засудженого. Вказав, що він не довів своєю поведінкою та ставленням до праці, що став на шлях виправлення. Наявні у засудженого захворювання не є підставою для звільнення умовно-достроково.

В судовому засіданні начальник медичної частини Ладижинської ВК №39 ОСОБА_5 повідомив, що в засудженого дійсно наявні захворювання, однак вони не перешкоджають для працевлаштування. Засуджений неодноразово був представлений на засідання ЛКК, однак комісією було встановлено, що наявні в нього захворювання не відносяться до переліку хвороб, що дають підстави для звільнення від відбування покарання.

За ініціативою засудженого ОСОБА_2 було отримано пояснення від начальника відділення соціально-психологічної служби Ладижинської ВК № 39 ОСОБА_6, який пояснив, що працює начальником відділу з червня 2018 року, за цей час не може ні позитивно ні негативно охарактеризувати засудженого ОСОБА_2.

Заслухавши пояснення засудженого, захисника, представника установи виконання покарань, врахувавши думку прокурора, дослідивши матеріали справи, матеріали особової справи засудженого, суд дійшов таких висновків.

Вироком Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 06 липня 2015 року ОСОБА_2 засуджено за ч. 3 ст. 187 КК України до 9 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу залишено тримання під вартою. Строк відбування покарання ОСОБА_2 рахувати з 03 вересня 2013 року, тобто з моменту затримання.

29 березня 2016 року ухвалою Апеляційного суду Запорізької області вирок Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 06 липня 2015 року змінено, виключено з мотивувальної частини вироку посилання як на доказ, на протоколи впізнання особи потерпілою від 02 вересня 2013 року. В решті вирок залишено без змін. На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано в строк покарання ОСОБА_2 строк термін попереднього увязнення з 03 вересня 2013 року до 29 березня 2016 року, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

3 жовтня 2017 року Ухвалою Вищого Спеціалізованого Суду України ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 29.03.2016 року залишено без змін.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 29.03.2016 року на підставі ч.5 ст.72 КК України ОСОБА_2 зараховано у строк відбування покарання строк його попереднього ув'язнення за вироком Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 06 липня 2015 року з 03 вересня 2013 року до 29 березня 2016 року, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Згідно ухвали Ладижинського міського суду від 02.03.2016 року зараховано у строк відбування покарання у виді позбавлення волі 3 роки 3 місяці 22 дні.

Згідно характеристики та матеріалів особової справи засудженого вбачається, що кінець строку відбування покарання визначено 05.02.2020 року. Засуджений відбув 3/4 строку покарання.

Згідно ч. 2, 3 ст. 81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим: 1) не менше половини строку покарання, призначеного судом за злочин невеликої або середньої тяжкості, а також за необережний тяжкий злочин; 2) не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисний злочин і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисний злочин, за який вона засуджена до позбавлення волі; 3) не менше трьох чвертей строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, а також покарання, призначеного особі, яка раніше звільнялася умовно-достроково і знову вчинила умисний злочин протягом невідбутої частини покарання.

Відповідно достатті 50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Виходячи із вимог ст. 81 КК України, при застосуванні умовно-дострокового звільнення від відбування покарання суди повинні враховувати поведінку засудженого за весь період відбування ним покарання, а також дані про його попередні судимості.

При вирішенні даного питання судом враховані положення Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.02.2002 № 2 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» в якій передбачено, що умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м'яким можливі лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому головною умовою прийняття такого рішення є доведеність: при умовно-достроковому звільненні від відбування покарання - того, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення (ч. 2 ст. 81 КК).

Сумлінна поведінка полягає у зразковому дотриманні засудженим вимог режиму, беззаперечному виконанні законних вказівок і розпоряджень адміністрації установи виконання покарань, відсутності порушень дисципліни, товариському ставленні до інших засуджених. Це поведінка, на яку повинні орієнтуватися інші особи, які відбувають покарання. Сумлінне ставлення до праці характеризується постійною свідомою участю у суспільно -корисній праці, систематичним виконанням трудових обов'язків, відсутністю трудових порушень за весь час відбування покарання.

Згідно вимог чинного законодавства, яке регламентує порядок застосування умовно-дострокового звільнення, даному звільненню підлягають ті засуджені, які протягом всього часу довели своє виправлення і для цього дані беруться в їх сукупності. Разом з тим, з матеріалів особової справи вбачається, що до засудженого ОСОБА_2 під час відбування покарання, заходи заохочення не застосовувались.

При вирішенні питання про умовно - дострокове звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_2 суд належним чином врахував особу засудженого, який неодноразово судимий, неодноразово відбував покарання в місцях позбавлення волі, за попереднім вироком звільнявся від відбування покарання умовно-достроково, проте на шлях виправлення не став та через незначний час знову продовжив свою злочинну діяльність.

З характеристики на засудженого вбачається, що під час відбування покарання в Ладижинській ВК заходи стягнення та заохочення не застосовувались. На виробництві установи не працевлаштований, працювати не бажає. Не приймає участі в організації виховних заходів, в самодіяльності установи. Не підтримує соціально-корисні зв'язки.

Посилання засудженого на те, що дана характеристика складена упереджено, не спростовує висновків суду при розгляді даної справи, які зроблено при повному та всебічному дослідженні всіх інших матеріалів по справі, зокрема особової справи засудженого, та його пояснень в судовому засіданні, пояснень лікаря медичної частини та начальника відділення, де відбуває покарання засуджений. Крім того, з пояснень засудженого було встановлено, що його пояснення є частково суперечливими, оскільки зазначає, що не може працювати при відбуванні покарання, разом з тим, вказує, що на волі влаштується на роботу та зароблятиме кошти на своє лікування.

Суд враховує всю наявну характеризуючу особу інформацію в сукупності, та вважає, що відсутність дисциплінарних стягнень в засудженого не може саме по собі свідчити про його сумлінну поведінку та є лише однією з її складових.

Крім того, ОСОБА_2, не проявляючи ініціативи по працевлаштуванню та не працюючи під час відбування покарання фактично не вважає за необхідне працювати, відтак суд вважає, що його ставлення до праці байдуже.

Посилання засудженого на те, що працювати на виробництві йому перешкоджає його хвороба, спростовуються поясненнями начальника медичної частини виправної колонії про те, що ніяких протипоказань для праці у ОСОБА_2 немає, а також поясненнями самого ОСОБА_2, який зазначає, що на волі хоче працювати. Жодних доказів на підтвердження того, що він проявляв ініціативу для працевлаштування немає, що підтверджується і поясненнями самого засудженого який зазначав, що востаннє письмово звертався з такою ініціативою ще в 2014 році.

Суд вважає, що застосування до засудженого ОСОБА_2 положення ст. 81 КК України - умовно-дострокового звільнення від покарання на даній стадії відбування покарання буде суперечити реалізації принципу невідворотності покарання особи за вчинений злочин, при цьому врахуванню підлягає те, що на даний час відсутні підстави вважати, що виконано ще одну з складових мети покарання, а саме - виправну.

В зв'язку з наведеним, судом встановлено, що засуджений ОСОБА_2, відбуваючи покарання на даний час своєю поведінкою та ставленням до праці не довів свого виправлення. Тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для умовно-дострокового звільнення засудженого ОСОБА_2 від відбування покарання.

Керуючись ст. 84 КК України, ст.ст. 7, 26, 537, 539 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволені клопотання ОСОБА_2 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена протягом семи днів з дня її оголошення до Апеляційного суду Вінницької області через Ладижинський міський суд.

Суддя: