Рішення № 75946876, 13.08.2018, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.08.2018р. Справа №914/704/18

За позовом: Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, м. Львів

до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Краківський ринок", м. Львів

про стягнення 475 697, 21 грн заборгованості.

Суддя Манюк П.Т.

За участю секретаря Чорної І.Б.

Представники:

від позивача: Чернобай С. С. - представник;

від відповідача: Плесканка О. В. - представник.

Розглядається справа за позовом Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Краківський ринок" про стягнення 475 697, 21 грн заборгованості.

Ухвалою суду від 23.04.2018 було відкрито провадження у справі №914/704/18 за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 21.05.2018.

Представник позивача у судове засідання 21.05.2018 з'явився. Представник відповідача в судове засідання 21.05.2018 не з'явився, однак, через канцелярію суду подав відзив на позовну заяву та клопотання про відкладення розгляду справи. Ухвалою суду від 21.05.2018 суд постановив підготовче засідання відкласти на 04.06.2018.

Представник позивача у судове засідання 04.06.2018 з'явився. Представник відповідача в судове засідання 04.06.2018 з'явився, через канцелярію суду подав додаткові пояснення до відзиву на позовну заяву. Ухвалою суду від 04.06.2018 суд постановив підготовче засідання відкласти на 18.06.2018.

Представник позивача в судове засідання 18.06.2018 не з'явився. Представник відповідача у судове засідання 18.06.2018 не з'явився, через канцелярію суду подав додаткові пояснення до відзиву на позовну заяву та клопотання про продовження строку підготовчого провадження. Ухвалою суду від 18.06.2018 суд постановив продовжити строк підготовчого провадження та відкласти підготовче засідання на 30.07.2018.

Представник позивача у судове засідання 30.07.2018 з'явився, через канцелярію суду подав відповідь на відзив відповідача. Представник відповідача у судове засідання 30.07.2018 з'явився. Ухвалою суду від 30.07.2018 суд постановив закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті в судовому засіданні на 13.08.18.

Представник позивача в судовому засіданні 13.08.2018 позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача у судове засідання 13.08.2018 з'явився, проти позову заперечив. Через канцелярію суду подав заяву про розстрочку виконання судового рішення.

Позиція позивача.

Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Краківський ринок" (надалі - відповідач) про стягнення 475 697, 21 грн заборгованості за договором від 21.05.2012 № Г-8283-12.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що 21.05.2012 між сторонами у справі було укладено договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) № Г-8283-12 (надалі - договір), згідно з п.1.1 якого позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування нерухоме майно - приміщення загальною площею 406,1 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Львів, пл. Ринок, буд. 19.

Згідно з п. 3.3 договору, у зв'язку з фактичним використанням орендарем об'єкта оренди за попереднім договором, об'єкт оренди вважається переданим в оренду з моменту підписання даного договору.

Відповідачем при укладенні договору взято на себе ряд зобов'язань, в т.ч. своєчасно та у повному обсязі сплачувати орендну плату за користування об'єктом оренди (п. 7.2 договору).

Розділом 5 договору встановлено розмір орендної плати та порядок розрахунків.

Як зазначає позивач, всупереч умовам укладеного договору, відповідач взяті на себе зобов'язання в повному обсязі не виконував.

06.06.2016 Господарським судом Львівської області було прийнято рішення у справі № 914/3546/15, яким розірвано договір оренди нерухомого майна № Г-8283-12 від 21.05.2012 року, укладений між відповідачем та позивачем, та зобов'язано відповідача звільнити та повернути позивачу приміщення загальною площею 406,1 кв. м., зокрема приміщення підвалу площею 233,2 кв. м. та приміщення першого поверху площею 172,9 кв. м., що розташовані за адресою: м. Львів, пл. Ринок, 19, шляхом передачі за актом приймання-передачі нежитлових приміщень.

07.09.2016 Львівським апеляційним господарським судом було прийнято постанову у справі № 914/3546/15, якою вищезазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін, з цієї дати воно набрало законної сили. Постановою Вищого господарського суду України від 24.11.2016 постанову Львівського апеляційного господарського суду від 07.09.2016 залишено без змін.

Як стверджує позивач, відповідач рішення суду від 06.06.2016 у справі № 914/3546/15 вчасно не виконав. Лише 31.01.2018 відповідач повернув приміщення, які складали об'єкт оренди, за актом приймання-передачі. Таким чином, з 07.09.2016 (момент набрання законної сили рішенням суду про розірвання договору та виселення з приміщень) до 31.01.2018 (момент фактичного звільнення приміщень) відповідач незаконно користувався об'єктом оренди.

06.11.2017 Господарським судом Львівської області прийнято рішення у справі № 914/1738/17 за позовом Управління комунальної власності до ТзОВ «Краківський ринок», яким з відповідача стягнуто 823 174,03 грн. заборгованості за договором (орендної плати та неустойки) за період користування майном до 30.06.2017. Однак нестягнутою залишилася заборгованість за подальші періоди користування майном. Так, відповідно до довідки про заборгованість № 4-2302-700 від 30.03.2018, станом на 26.03.2018 у відповідача існує заборгованість перед позивачем в розмірі - 475 697, 21 грн, в якості неустойки за користування приміщенням після розірвання договору (за період з 01.07.2017 до 31.01.2018), нарахованої на підставі ст. 785 ЦК України. Ця заборгованість і є предметом стягнення за позовом.

Позиція відповідача.

Відповідач стверджує, що вимоги позивача є незаконними необґрунтованими та такими що не підлягають задоволенню та у відзиві на позовну заяву заявляє про застосування строку позовної давності до спірних правовідносин. Відповідач вважає, що до розрахунку неустойки двічі включено податок на додану вартість, що суперечить вимогам чинного законодавства України, а сам розрахунок є неналежним доказом наявності заборгованості.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити повністю виходячи із таких мотивів.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 ЦК України). Згідно зі ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 283 ГК України , за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Як встановлено судом, 21.05.2012 між сторонами у справі було укладено договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) № Г-8283-12, згідно з п.1.1 якого позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування нерухоме майно - нежитлові приміщення загальною площею 406,1 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Львів, пл. Ринок, буд. 19, які знаходяться на балансі ЛКП «Старий Львів» (надалі - балансоутримувач) і належить територіальній громаді м. Львова в особі Львівської міської ради.

Пунктом 3.3. договору передбачено, що у зв'язку фактичним використанням орендарем об'єкта оренди за попереднім договором, об'єкт оренди вважається переданим в оренду з моменту підписання даного договору.

Згідно із п. 5.1., п. 5.2. договору, розмір орендної плати складає 12 696, 28 грн. без ПДВ за перший місяць оренди з врахуванням індексу інфляції. Розмір орендної плати підлягає індексації на визначений індекс інфляції за відповідний період (місяць, рік). Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством України. Орендна плата перераховується орендарем не пізніше 20 числа місяця за попередній місяць. Несплата орендної плати в повному обсязі протягом трьох місяців з дня закінчення строку платежу є підставою для дострокового розірвання договору оренди.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 06.06.2016 у справі № 914/3546/15, позов Управління комунальної власності ДЕП ЛМР до ТОВ «Краківський ринок» задоволено частково, розірвано договір оренди нерухомого майна № Г-8283-12 від 21.05.2012, укладений між ТзОВ «Краківський ринок» та Управлінням комунальної власності ДЕП ЛМР, зобов'язано ТзОВ «Краківський ринок» звільнити та повернути Управлінню комунальної власності ДЕР ЛМР у 15-денний строк об'єкт оренди, провадження у справі в частині стягнення з ТзОВ «Краківський ринок» на користь Управління комунальної власності ДЕП ЛМР 337 972, 01 грн боргу - припинено, стягнуто з ТзОВ «Краківський ринок» на користь Управління комунальної власності ДЕР ЛМР 6 755, 60 грн судового збору. Зазначене рішення суду було залишене без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 07.09.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 24.11.2016.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач рішення суду від 06.06.2016 у справі № 914/3546/15 вчасно не виконав, приміщення які складали об'єкт оренди повернув лише 31.01.2018, що підтверджується актом приймання-передачі від 31.01.2018 (копію акту долучено до матеріалів справи).

Рішенням Господарського суду Львівської області від 06.11.2017 у справі № 914/1738/17 позов Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради до ТзОВ «Краківський ринок», задоволено частково, стягнуто з ТзОВ «Краківський ринок» на користь Управління комунальної власності 244 719, 22 грн боргу, 578 454, 81 грн неустойки та 12 347, 97 грн судового збору. З тексту вказаного рішення вбачається, що судом стягнено з відповідача неустойку за неповернення об'єкта за період з 23.09.2016 по 30.06.2017.

Враховуючи те, що відповідач користувався об'єктом оренди після розірвання договору оренди за рішенням суду від 06.06.2016 у справі № 914/3546/15, яке набрало законної сили 07.09.2016, до 31.01.2018, позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача неустойки, передбаченої ст. 785 ЦК України, в розмірі 475 697,21 грн. Вказаний розмір неустойки підтверджується довідкою Управління комунальної власності від 30.03.2018 № 4-2303-700, та розрахований шляхом подвоєння суми, яка сплачувалась би за користування приміщенням, якби договір оренди був чинним.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Згідно умов п. 4.8. договору передбачено, що чинність цього договору припиняється внаслідок, зокрема, дострокового розірвання за взаємною згодою сторін або за рішенням суду. Повернення орендодавцю об'єкта оренди здійснюється після закінчення терміну дії договору або дострокового його припинення чи розірвання (п. 9.1. договору), при чому згідно з п. 9.3. договору, об'єкт оренди має бути переданий орендарем та прийнятий орендодавцем (чи за його дорученням - балансоутримувачем) протягом 15 днів з моменту настання однієї із подій, вказаних в п. 9.1. цього договору.

Частиною 2 ст. 785 ЦК України встановлено, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

За приписами ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно, відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З приводу заперечень відповідача щодо подвійного включення позивачем податку на додану вартість у розрахунок неустойки, суд зазначає, що сплата орендної плати є фіксованою і зазначається та погоджується сторонами при укладанні договору. Розмір неустойки нарахований позивачем у відповідності до ст. 785 ЦК України, шляхом подвоєння суми орендної плати (до складу якої входить ПДВ), яка сплачувалась би за користування приміщенням, якби договір оренди був чинним. Правильність таких розрахунків підтверджена судом і при розгляді справи № 914/1738/17.

Пунктами 1, 3 частини 1 статті 129 Конституції України одними з основних засад судочинства визначені рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно із ст. 2 ГПК України, принципами господарського судочинства, є зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, розумність строків розгляду справи. За умовами ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених законом. З огляду на вищевикладене, господарським судом були створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 475 697, 21 грн неустойки, нарахованої позивачем за період з 01.07.2017 по 31.01.2018, на підставі ст. 785 ЦК України.

Щодо заяви відповідача про застосування строків позовної давності, яка наведена у відзиві на позовну заяву, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю (ст. 258 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частиною другою статті 785 ЦК України передбачено право наймодавця вимагати від наймача сплати неустойки в разі невиконання останнім обов'язку щодо повернення речі. Початок перебігу позовної давності за відповідною вимогою визначається за загальним правилом частини першої статті 261 названого Кодексу, оскільки відповідна неустойка є самостійним заходом майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, що визначається законодавцем як подвійна плата за користування річчю за час прострочення, і тому щодо неї застосовується загальна, а не спеціальна позовна давність.

З наведеного вбачається, що до даних правовідносин слід застосовувати строк загальної позовної давності у три роки. Таким чином, суд відхиляє заяву відповідача про застосування наслідків пропуску позовної давності, оскільки позивач звернувся за захистом свого права в межах строку позовної давності встановленого законом.

Станом на час розгляду справи відповідач доказів погашення неустойки до суду не надав, отже, позовна вимога про стягнення з відповідача 475 697, 21 грн неустойки підлягає до задоволення.

Відшкодування витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача повністю.

Представником відповідача в судовому засіданні 13.08.2018 подано заяву про розстрочку виконання судового рішення шляхом розтермінування сплати боргу протягом двадцяти чотирьох місяців рівними частинами. У заяві відповідач посилається на скрутне фінансове становище товариства, наявність значної заборгованості перед позивачем та іншими контрагентами, на підтвердження чого долучив до заяви копію звіту про фінансові результати та копію балансу (звіту про фінансовий стан) за 2018 рік, а також рішення суду за якими з відповідача стягнуто заборгованість, вказує на те, що одномоментне стягнення коштів може мати наслідком утворення заборгованості перед бюджетом з податків та зборів, заробітної плати.

Згідно з ч. 1 ст. 239 Господарського процесуального кодексу України, суд, який ухвалив рішення, може надати відстрочення або розстрочення виконання рішення.

При цьому, відповідно до частин 4 статті 331 Господарського процесуального кодексу України, підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

У зв'язку з тим, що розстрочка продовжує період відновлення порушеного права стягувача при її наданні, з метою вирішення питання про можливість її надання, а також визначення строку продовження виконання рішення суду, необхідно враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання розстрочки виконання судового рішення.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці звертає увагу, що несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, однак відстрочка (розстрочка) виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру..", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. До того ж, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання. Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Обставини, які зумовлюють надання розстрочки виконання рішення суду повинні бути об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. Отже, питання щодо надання розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

Господарський суд, розглянувши заяву відповідача про розстрочку виконання рішення суду, з метою дотримання балансу інтересів сторін, врахування можливих негативних наслідки для боржника при одномоментному виконанні рішення у встановлений строк та наслідки для стягувача при затримці виконання рішення, вважає за можливе розстрочити на 12 (дванадцять) місяців виконання рішення у частині стягнення з відповідача неустойки та судового збору у загальному розмірі 482 832, 67 грн, шляхом сплати Товариством з обмеженою відповідальністю "Краківський ринок" на користь позивача щомісячно суми 40 236, 06 грн, з терміном сплати до 20 числа кожного місяця, починаючи з вересня 2018 року, як це було передбачено п. 5.2. договору.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 74, 76, 77, 78, 86, 123, 124, 129, 236-241, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю "Краківський ринок" (79007, м. Львів, вул. Базарна, буд. 11, код ЄДРПОУ 25228715) на користь Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл. Галицька, 15, код ЄДРПОУ 25558625) суму в розмірі 482 832, 67 грн, з яких:

- 475 697, 21 грн заборгованості;

- 7 135, 46 грн судового збору.

Розстрочити виконання рішення на 12 (дванадцять) місяців, шляхом сплати Товариством з обмеженою відповідальністю "Краківський ринок" (79007, м. Львів, вул. Базарна, буд. 11, код ЄДРПОУ 25228715) на користь Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл. Галицька, 15, код ЄДРПОУ 25558625) щомісячно, в термін до 20 числа кожного місяця, починаючи з вересня 2018 року, суми в розмірі 40 236, 06 грн.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Львівського апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено 20.08.2018.

Суддя Манюк П.Т.