Рішення № 75946759, 17.08.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.08.2018Справа № 910/7464/18

За позовомПриватного акціонерного товариства «Просто-страхування» до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта»третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1простягнення 11537,09 грн Суддя Смирнова Ю.М.

Без виклику учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Просто-страхування» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта» 11537,09 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Приватним акціонерним товариством «Просто-страхування» на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту №PKS 1602292 від 14.12.2016 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП) виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля Ford, державний номер НОМЕР_1, а тому позивачем відповідно до положень ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 Цивільного кодексу України отримано право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля Renault, державний номер НОМЕР_2, водієм якого скоєно ДТП, застрахована Товариством з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта» на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АК/2567719, а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.2018 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №910/7464/18, вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, залучено до участі у справі ОСОБА_1 третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, а також встановлено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

Відповідач відзив на позов не надав.

Суд відзначає, що відповідно до ч. 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

З огляду на те, що ухвала суду від 18.06.2018 була направлена на адресу відповідача, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а будь-якої іншої адреси відповідачем суду не повідомлено, суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача про розгляд судом справи №910/7464/18.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Третя особа пояснень щодо позову не надала, своїм правом не скористалась.

За приписами ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

14.12.2016 між Приватним акціонерним товариством «Просто-страхування» (страховик) та ОСОБА_2 (страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №PKS 1602292 (надалі - Договір), об'єктом страхування за яким є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням майном, а саме: автомобілем Ford, державний номер НОМЕР_1, на випадок настання страхових випадків, зокрема, пошкодження чи знищення транспортного засобу або його частин внаслідок ДТП.

14.11.2017 о 16 год. 30 хв. в м.Києві по вул. Стальського, 23 сталася ДТП, а саме: ОСОБА_1, керуючи автомобілем Renault, державний номер НОМЕР_2, під час руху заднім ходом не впевнився в безпечності та скоїв зіткнення з автомобілем Ford, державний номер НОМЕР_1, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, що підтверджується постановою Дніпровського районного суду м.Києва від 26.12.2017 у справі №755/17944/17, відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

На підставі страхового акта №124763 від 05.12.2017, у відповідності до розрахунку суми страхового відшкодування, визначеного вказаним актом, та заяви страхувальника про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування позивач, виконуючи свої зобов'язання за Договором, здійснив відшкодування завданої шкоди внаслідок спірної ДТП у розмірі 11537,09 грн, що підтверджується платіжним дорученням №214104 від 05.12.2017.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 11537,09 грн право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Із постанови Дніпровського районного суду м.Києва від 26.12.2017 у справі №755/17944/17 вбачається, що транспортний засіб - автомобіль Renault, державний номер НОМЕР_2, водієм якого спричинено ДТП, що потягнуло завдання шкоди власнику автомобіля Ford, державний номер НОМЕР_1, знаходився під керуванням ОСОБА_1

Частинами 1, 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина особи, яка керувала автомобілем Renault, державний номер НОМЕР_2, встановлена у судовому порядку.

Із витягу з Єдиної централізованої бази даних Моторного (транспортного) бюро України, наданого Моторним (транспортним) страховим бюро України на запит суду, вбачається, що цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля Renault, державний номер НОМЕР_2, на момент ДТП була застрахована Товариством з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта» на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АК/2567719.

За інформацією, наведеною у вищевказаному витязі, договором (полісом) №АК/2567719 передбачено, що франшиза становить 0,00 грн, а ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб - 100000,00 грн.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Положеннями ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

З наявного в матеріалах справи Звіту №124763 від 29.11.2017, складеного суб'єктом оціночної діяльності - Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, вбачається, що вартість відновлювального ремонту автомобіля Ford, державний номер НОМЕР_1, з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу становить 14163,05 грн, а до позивача перейшло право вимоги в межах суми 11537,09 грн.

Отже, з урахуванням визначених полісом №АК/2567719 розмірів лімітів відповідальності та франшизи, розміру шкоди, право на вимогу якої перейшло до позивача, а також вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу, по спірному страховому випадку у відповідача виник обов'язок відшкодувати позивачу витрати в розмірі 11537,09 грн.

Листом від 09.01.2017 №04-62 позивач звертався до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування за наслідками ДТП, що сталася 14.11.2017, однак, вказана вимога залишена відповідачем без задоволення.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідачем заперечень проти позову не надано, обставин, повідомлених позивачем, не спростовано.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми страхового відшкодування у розмірі 11537,09 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається відповідача.

Щодо покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 3000 грн, суд відзначає таке.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. ч. 3, 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, 16.04.2018 між позивачем (клієнт) та Адвокатським бюро «Синюк та Партнери» був укладений Договір про надання правової допомоги № 1, за умовами якого адвокатське бюро зобов'язалось надавати за плату юридичні послуги позивачу, гонорар за виконання якої згідно реєстру, який є невід'ємною частиною Договору про надання правової допомоги № 1 від 16.04.2018, зокрема, за страховою справою № 124763, страхувальник ОСОБА_2, учасник ДТП - ОСОБА_4, сума збитку - 11537,08 грн, становить - 3000,00 грн.

Позивачем на виконання ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України надано до матеріалів справи детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних для надання правової допомоги від 16.04.2018, згідно якого вартість послуг (ціна робіт) складає 3000,00 грн.

Судом встановлено, що позивач сплатив на користь Адвокатським бюро «Синюк та Партнери» грошові кошти в розмірі 34620,00 грн (загальна сума витрат на правову допомогу згідно реєстру додатку до Договору про надання правової допомоги № 1), в тому числі й 3000,00 грн. витрат по даному страховому випадку, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією платіжного доручення на вказану суму.

Як передбачено ч. ч. 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач у встановленому процесуальним законом порядку відповідного клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката не подав, водночас судом встановлено співмірність витрат позивача на оплату послуг адвоката із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та ціною позову, у зв'язку з чим витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 3000,00 грн відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта» (03056, м.Київ, провулок Індустріальний, будинок 23, ідентифікаційний код 35265086) на користь Приватного акціонерного товариства «Просто-страхування» (04050, м.Київ, вулиця Герцена, будинок 10, ідентифікаційний код 24745673) суму страхового відшкодування у розмірі 11537 (одинадцять тисяч п'ятсот тридцять сім) грн 09 коп., судовий збір у розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) грн 00 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. При цьому, згідно з п.п.17.5 п. 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Ю.М. Смирнова