Рішення № 75946705, 08.08.2018, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" серпня 2018 р. м. Київ Справа № 911/858/18

Суддя: Грабець С.Ю.

Секретар судового засідання: Абрамова В.Д.

Суд, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕРНОКОМПЛЕКС "СИВАШ"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фінпром"

про стягнення заборгованості у сумі 304 624,69 грн.,

за участю представників:

позивача: Самусенка К.С. (довіреність від 23.01.2018 року);

відповідача: Радіщева В.О. (ордер №036087 від 20.05.2018 року),

ВСТАНОВИВ:

26 квітня 2018 року до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕРНОКОМПЛЕКС "СИВАШ" (далі - позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фінпром" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 285 216,80 грн.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач послався на порушення відповідачем господарського зобов'язання, оскільки позивач, на підставі досягнутої домовленості з відповідачем, зобов'язувався оплатити пшеницю 3-го класу урожаю 2016 року (далі - товар), а відповідач зобов'язувався вказаний товар передати позивачу після отримання від нього грошових коштів.

Рішенням Господарського суду Київської області у справі №911/3197/17 від 13.12.2017 року позов товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕРНОКОМПЛЕКС "СИВАШ" до товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фінпром" про стягнення заборгованості у сумі 3 425 986,00 грн. задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача 3 425 986,00 грн. боргу та 51 389,79 грн. судового збору.

У зв'язку з тим, що відповідач повністю не оплатив борг, позивач звернувся до суду, просив суд стягнути з відповідача три проценти річних у сумі 52 838,08 грн. та 232 378,72 грн. суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, за період з 06.10.2017 року до 17.04.2018 року.

Ухвалою суду від 27.04.2018 року позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕРНОКОМПЛЕКС "СИВАШ" залишено без руху, на підставі п. 10 ч. 3 ст. 162, п. 2 ч. 1 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України.

08 травня 2018 року через канцелярію Господарського суду Київської області позивач подав заяву про усунення недоліків позовної заяви та долучення витребуваних ухвалою суду документів.

Ухвалою суду від 10.05.2018 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 30 травня 2018 року.

25 травня 2018 року на адресу Господарського суду Київської області представник відповідача направив клопотання від 20.05.2018 року, просив суд зобов'язати позивача направити на адресу відповідача копію позову та доданих до нього документів, відкласти підготовче засідання, продовжити строк для подання відзиву та доказів в обґрунтування заперечень проти позову, у зв'язку із ненадходженням на адресу відповідача позовної заяви та відсутністю інформації про підстави і предмет вказаного позову.

30 травня 2018 року через канцелярію Господарського суду Київської області представник позивача подав клопотання про долучення до матеріалів справи документів, яке підлягало задоволенню судом.

30 травня 2018 року в засіданні представник позивача проти задоволення клопотання від 20.05.2018 року заперечував.

Представник відповідача в засіданні підтримав клопотання від 20.05.2018 року, а також заявив усне клопотання про ознайомлення з матеріалами справи, яке підлягало задоволенню судом.

Клопотання представника відповідача від 20.05.2018 року судом було задоволено.

Ухвалою суду від 30.05.2018 року підготовче засідання відкладено на 20 червня 2018 року та продовжено строк для подання відзиву на позовну заяву та надання доказів, що підтверджують заперечення проти позову.

12 червня 2018 року через канцелярію Господарського суду Київської області представник позивача подав заяву від 12.06.2018 року про збільшення розміру позовних вимог, просив суд стягнути з відповідача три проценти річних у сумі 52 838,08 грн. та суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, в розмірі 251 786,61 грн., яка була прийнята до розгляду судом.

20 червня 2018 року на адресу Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, а також клопотання про витребування доказів, яке задоволенню судом не підлягало.

Ухвалою суду від 20.06.2018 року продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, відкладено підготовче засідання на 11 липня 2018 року.

10 липня 2018 року через канцелярію Господарського суду Київської області представник позивача подав відповідь на відзив на позов.

10 липня 2018 року через канцелярію Господарського суду Київської області представник відповідача подав заяву про розгляд справи без участі його представника, яке підлягало задоволенню судом.

У засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник відповідача у засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Ухвалою суду від 11.07.2018 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті на 25 липня 2018 року.

25 липня 2018 року через канцелярію Господарського суду Київської області представник відповідача подав заперечення на позов від 24.07.2018 року. Крім цього, представник відповідача подав клопотання про оголошення перерви у судовому засіданні, яке було задоволене судом, оголошено перерву до 08.08.2018 року.

08 серпня 2018 року в судовому засіданні представник відповідача заявив клопотання про відкладення розгляду справи до розгляду Верховним Судом касаційної скарги на рішення Господарського суду Київської області у справі №911/3197/17 від 13.12.2017 року.

Представник позивача у судовому засіданні заявлені вимоги підтримав, проти відкладення розгляду справи заперечував.

Клопотання представника відповідача задоволенню судом не підлягало.

Представник відповідача в судовому засіданні просив у задоволенні позову відмовити.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків:

у листопаді 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фінпром" (далі - відповідач), на виконання досягнутої домовленості з товариством з обмеженою відповідальністю "ЗЕРНОКОМПЛЕКС "СИВАШ" (далі - позивач), зобов'язувалось поставити позивачу пшеницю 3-го класу урожаю 2016 року (далі - товар), а позивач зобов'язувався вказаний товар прийняти та оплатити.

Відповідач товар, оплачений позивачем, поставив частково.

У зв'язку з цим, 27 жовтня 2017 року позивач звернувся до Господарського суду Київської області, просив стягнути з відповідача заборгованість у сумі 3 425 986,00 грн.

Рішенням Господарського суду Київської області у справі №911/3197/17 від 13.12.2017 року позов товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕРНОКОМПЛЕКС "СИВАШ" до товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фінпром" про стягнення заборгованості у сумі 3 425 986,00 грн. задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача 3 425 986,00 грн. боргу та 51 389,79 грн. судового збору.

Згідно з ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Так, судом встановлено факт прострочення відповідачем виконання зобов'язання, яке виникло на підставі досягнутої домовленості між сторонами.

У зв'язку з тим, що відповідач повністю борг не оплатив, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача три проценти річних у сумі 52 838,08 грн. та 251 786,61 грн. суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, за період з 06.10.2017 року до 17.04.2018 року.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 598 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно зі ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Належним є виконання зобов'язання, яке прийняте кредитором і в результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Зобов'язання припиняється:

- за згодою сторін внаслідок передання боржником кредиторові відступного (грошей, іншого майна тощо). Розмір, строки й порядок передання відступного встановлюються сторонами (ст. 600 Цивільного кодексу України);

- зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги (ч. 1 ст. 601 Цивільного кодексу України);

- за згодою сторін (ч. 1 ст. 604 Цивільного кодексу України);

- внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора (ст. 605 Цивільного кодексу України);

- неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає (ст. 607 Цивільного кодексу України);

- смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою (ч. 1 ст. 608 Цивільного кодексу України);

- смертю кредитора, якщо воно є нерозривно пов'язаним з особою кредитора (ч. 2 ст. 608 Цивільного кодексу України);

- ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю (ст. 609 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Так, нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зважаючи на відсутність у зазначених правових нормах такої підстави припинення зобов'язання, як ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора, суд дійшов висновку про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Так, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.

Судом встановлено, що відповідач заборгованість перед позивачем повністю не оплатив, що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою по рахунку позивача, а також іншими доказами.

20 червня 2018 року через канцелярію Господарського суду Київської області представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому послався на те, що сторонами не було досягнуто згоди щодо порядку перевезення товару, а саме не погоджено місць завантаження та вивантаження товару, не визначено платника, а також транспортний засіб, за допомогою якого здійснювалось перевезення товару.

Крім цього, представник відповідача послався на те, вищевказані обставини, а також виникнення обов'язку у відповідача щодо поставки товару, оплаченого позивачем, не досліджувались Господарським судом Київської області під час розгляду справи №911/3197/17.

Доводи представника відповідача спростовуються, у зв'язку з наступним.

Згідно з ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Господарського суду Київської області від 13.12.2017 року встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фінпром" (далі - відповідач) повинно було поставити товар, а товариство з обмеженою відповідальністю "ЗЕРНОКОМПЛЕКС "СИВАШ" (далі - позивач) його прийняти і оплатити.

Так, вищевказаним рішенням суду лише підтверджено порушення відповідачем обов'язку щодо поставки товару в повному обсязі, оплаченого позивачем, на виконання домовленостей між сторонами.

Тому, обставини, на які послався представник відповідача у відзиві та в судових засіданнях, не підлягають доказуванню при розгляді цієї справи, оскільки вони встановлені рішенням Господарського суду Київської області в справі №911/3197/17 від 13.12.2017 року, що набрало законної сили.

Згідно з ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Рішенням Господарського суду Київської області у справі №911/3197/17 від 13.12.2017 року було встановлено, що обов'язок щодо повернення грошових коштів, які були сплачені позивачем за поставку товару відповідачем, настає у відповідача не пізніше семи днів з моменту отримання листа №113/10-2017 від 11.10.2017 року.

Враховуючи те, що лист №113/10-2017 від 11.10.2017 року був отриманий відповідачем 18.10.2017 року, то відповідач повинен був повернути грошові кошти позивачу не пізніше 25.10.2017 року.

Так, три проценти річних за період:

з 26.10.2017 року до 02.04.2018 року (159 днів прострочення) від суми 3 425 986,00 грн. становлять 44 772,47 грн.;

з 03.04.2018 року до 04.04.2018 року (2 дні прострочення) від суми 2 925 986,00 грн. становлять 480,98 грн.;

з 05.04.2018 року до 16.04.2018 року (12 днів прострочення) від суми 2 425 986,00 грн. становлять 2 392,75 грн.,

а всього 52 838,08 грн., які підлягають стягненню.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без враховування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Так, сума, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції:

за період з 26.10.2017 року до 31.03.2018 року: у листопаді - 100,9% (УК №234 від 12.12.2017 року); грудні - 101,0% (УК №6 від 11.01.2018 року); у січні 2018 року - 101,5% (УК №30 від 13.02.2018 року); лютому - 100,9% (УК №49 від 14.03.2018 року); березні - 101,1% (УК №70 від 12.04.2018 року), від суми 3 425 986,00 грн., складає 188 998,90 грн.;

за період з 05.04.2018 року до 16.04.2018 року: у квітні 2018 року - 100,8% (УК №89 від 12.05.2018 року), від суми 2 425 986,00 грн., складає 19 407,89 грн.,

а всього 251 786,61 грн., які підлягають стягненню.

Згідно з ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ч. 1 ст. 173, п. 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 598, ст. 599, ст. 600, ч. 1 ст. 601, ч. 1 ст. 604, ст. 605, ст. 607, ст. 608, ст. 609, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 2, 3, ч. 2 ст. 4, ч. 1 ст. 5, ст. 7, ч. ч. 1, 2 ст. 11, ст. ст. 12 - 15, ст. 16, ст. 18, ч. 1 ст. 73, ч. ч. 1, 3 ст. 74, ч. 4 ст. 75, ст. 86, ч. 1 ст. 123, ч. 9 ст. 129, ч. ч. 1, 2 ст. 222, ст. 223, ч. 3 ст. 232, ст. 233, ч. 2 ст. 237, ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Задовільнити повністю позов товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕРНОКОМПЛЕКС "СИВАШ" до товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фінпром" про стягнення заборгованості у сумі 304 624,69 грн.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фінпром" (08600, Київська область, місто Васильків, вулиця Гоголя, будинок 26, ідентифікаційний код 36629177) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕРНОКОМПЛЕКС "СИВАШ" (02002, місто Київ, вулиця Євгена Сверстюка, будинок 2 А, офіс 510, ідентифікаційний код 33918697) 52 838,08 грн. (п'ятдесят дві тисячі вісімсот тридцять вісім грн. 08 коп.) трьох процентів річних; 251 786,61 грн. (двісті п'ятдесят одну тисячу сімсот вісімдесят шість грн. 61 грн.) суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції; 4 569,37 грн. (чотири тисячі п'ятсот шістдесят дев'ять грн. 37 коп.) витрат на сплату судового збору.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено 20.08.2018 року.

Суддя С. Грабець