Ухвала суду № 75946633, 20.08.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

20.08.2018Справа № 910/10960/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Якименко М.М., розглянувши матеріали

Заяви Приватного акціонерного товариства «Автомобільна компанія «Укртранс» (01033, м. Київ, ВУЛИЦЯ САКСАГАНСЬКОГО, будинок 83-А; код ЄДРПОУ 22890514)

особа, щодо якої заявник просить суд застосувати заходи забезпечення позову Державне підприємство «СЕТАМ» (01001, м. Київ, ВУЛИЦЯ СТРІЛЕЦЬКА, будинок 4-6; код ЄДРПОУ 39958500)

про забезпечення позову

ВСТАНОВИВ:

17.08.2018 року до Господарського суду міста Києва надійшла заява Приватного акціонерного товариства «Автомобільна компанія «Укртранс» про забезпечення позову.

В поданій заяві ПрАТ «Автомобільна компанія «Укртранс» (код ЄДРПОУ 22890514) просило суд задовольнити заяву та:

1) Зупинити реалізацію на електронних торгах СЕТАМ арештованого майна - Комплексу будівель автомобільно-транспортного підприємства, загальною площею 4 211.60 кв.м., що розташований за адресою: м. Київ, вул. Народного Ополчення № 25 (літери А,Б,В,Г,Д) - лот № 287706, що призначені на 21 серпня 2018 року.

2) Заборонити Державному підприємству «СЕТАМ» ( 01001, м. Київ, Стрілецька, буд 4-6, ідентифікаційний код 39958500) проводити електронні торги з продажу майна Комплексу будівель автомобільно-транспортного підприємства, загальною площею 4 211.60 кв.м., що розташований за адресою: м. Київ, вул. Народного Ополчення № 25 (літери А,Б,В,Г,Д) на підставі Звіту про оцінку майна, що проведений суб'єктом оціночної діяльності ТОВ «Українська експертна група» станом на 29.01.2018р.

Заявник - Приватне акціонерне товариство «автомобільна компанія «УКРТРАНС» є власником об'єкту нерухомого майна - комплексу будівель автомобільно-транспортного підприємства, розташованого за адресою: м. Київ, вулиця Народного ополчення, будинок 25 літ. А ,Б, В, Г, Д, загальною площею 4211.60 кв.м. (далі по тексту - майно). Право власності на майно належить заявнику на підставі Свідоцтва про право власності від 28.12.2007 серія САВ № 552501, виданого Головним управлінням комунальної власності м. Києва.

В провадженні Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебуває зведене виконавче провадження ВП №53668175 про стягнення коштів з ПрAT «АК «Укртранс» на користь ПАТ АБ «Укргазбанк», до складу якого входить чотири виконавчих провадження з виконання наступних виконавчих документів:

- Наказу Господарського суду м. Києва №910/1051/14 від 18.04.2014 (ВП №53884329);

- Наказу Господарського суду м. Києва №910/1050/14 від 11.04.2014 (ВП №53571648);

- Наказу Господарського суду м. Києва №910/1048/14 від 30.07.2014 (ВП №53884305);

- Наказу Господарського суду м. Києва №910/1047/14 від 11.04.2014 (ВП № 53571615).

Постановою Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Руденко Віталієм Володимировичем від 21.04.2017 року ВП №535716448 призначено суб'єкта оціночної діяльності ТОВ «Українська експертна група» для надання звіту з оцінки з питань визначення вартості описаного майна, а саме комплексу будівель автомобільно-транспортного підприємства (літ. А, Б, В, Г, Д) загальною площею 4211,60 кв.м., розташованих за адресою: м. Київ, вул. Народного Ополчення, 25.

Суб'єктом оціночної діяльності ТОВ «Українська експертна група» надано Звіт про оцінку майна (вих. №17255 від 29.01.2018 року), згідно якого ринкова вартість об'єкту оцінки станом на 29.01.2018р. становить 23 731 860,00 грн. без ПДВ.

Вищевказаний об'єкт нерухомості передано на реалізацію через систему електронних торгів. Організатором електронних торгів є ДП «СЕТАМ».

Згідно даних сайту Державного підприємства «СЕТАМ» на 21 серпня 2018 року запланований аукціон з продажу майна ПрАТ «Автомобільна компанія «УКРТРАНС» - Комплекс будівель автомобільно-транспортного підприємства, загальною площею 4 211.60 кв.м., що розташований за адресою: м. Київ, вул. Народного Ополчення № 25 (літери А,Б,В,Г,Д) - лот № 287706.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник зазначив, що на його переконання Звіт про оцінку майна (вих. №17255 від 29.01.2018 року) є недійсним в зв'язку із наявністю порушення норм закону під час проведення оцінки, що призвело до істотного заниження вартості майна та порушення прав і законних інтересів ПрАТ «АВТОМОБІЛЬНА КОМПАНІЯ «УКРТРАНС».

Також (абзац. 6 сторінки 2 заяви про забезпечення позову) заявником зазначено, що він має намір звернутися із позовом про визнання недійсним Звіт про оцінку майна (вих. №17255 від 29.01.2018 року).

На думку заявника проведення електронних торгів призведе до переходу права власності на майно до іншої особи, а також приймаючи до уваги відсутність обмежень на даний момент щодо реалізації манна за заниженою вартістю, є реальна загроза того, що пред'явлення позову про визнання недійсним Звіту про оцінку майна буде не ефективним та вимагатиме від заявника (майбутнього позивача) пред'явлення інших позовів, спрямованих на захист його права власності.

З огляду на викладене, враховуючи фактичні обставини справи, на переконання заявника є реальна необхідність до моменту вирішення справи по суті попередити реалізацію майна на електронних торгах за ціною визначеною на підставі оспорюваного Звіту про вартість майна.

Дослідивши подану заявником заяву, враховуючи те, що забезпечення позову є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, суд дійшов висновку, що у документах, які подані позивачем, відсутні достатні підстави вважати, що невжиття заходів до забезпечення позову у даному випадку може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у даній справі, а тому заява не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 136 ГПК України Господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (ч. 2 ст. 136 ГПК України).

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Забезпечення позову застосовується господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов'язку вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;

7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

Згідно з ч. 3 ст. 137 ГПК України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.

Заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 140 ГПК України).

За змістом п. 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників справи; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даної справи.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Рішенням Конституційного Суду України у справі №3-рп/2003р від 30.01.2003 року визначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту" встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є, зокрема, забезпечення права кожному на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Отже, вирішуючи питання щодо забезпечення позову суд зобов'язаний виходити із інтересів позивача і вимог Конституції України щодо обов'язковості виконання рішень суду та вживати всі необхідні дії для забезпечення виконання рішення.

Законом України ,,Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" №475/97- ВР від 17 липня 1997 року ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року. Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) у своїх рішеннях, зокрема, у справах "Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії" від 23.10.1991, "Федоренко проти України" від 01.06.2006 зазначив, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

У межах вироблених ЄСПЛ підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування щодо ефективного здійснення свого "права власності".

В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник посилається на те, що Звіт про оцінку майна (вих. №17255 від 29.01.2018 року) є недійсним в зв'язку із наявністю порушення норм закону під час проведення оцінки, що призвело до істотного заниження вартості майна та порушення прав і законних інтересів ПрАТ «АВТОМОБІЛЬНА КОМПАНІЯ «УКРТРАНС», а враховуючи, те що проведення електронних торгів призведе до переходу права власності на майно до іншої особи, а також приймаючи до уваги відсутність обмежень на даний момент щодо реалізації манна за заниженою вартістю, є реальна загроза того, що пред'явлення позову про визнання недійсним Звіту про оцінку майна буде не ефективним та вимагатиме від заявника (майбутнього позивача) пред'явлення інших позовів, спрямованих на захист його права власності.

Вказані обставини, на думку позивача, ставлять під сумнів можливість виконання рішення суду по даній справі в разі задоволення позову, оскільки існує загроза про неможливість або утруднення виконання рішення суду.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» (від 2 червня 2016 року №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У відповідності до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» (від 2 червня 2016 року №1404-VIII) сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Таким чином, ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» (від 2 червня 2016 року №1404-VIII) Приватному акціонерному товариству «Автомобільна компанія «Укртранс», як стороні (боржнику) виконавчого провадження, надано коло прав під час здійснення виконавчого провадження, серед яких є ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження та знімання копій з матеріалів виконавчого провадження.

Як вбачається з матеріалів заяви, Звіт про оцінку майна вих. №17255 датовано 29.01.2018 року, заяву про забезпечення позову подано заявником 17.08.2018 року (майже через 7 місяців після прийняття звіту), а враховуючи право заявника передбаченого ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» (від 2 червня 2016 року №1404-VIII), він повинен був бути обізнаний про даний звіт та ознайомитися з його змістом, а в разі незгоди оскаржити його в судовому порядку.

Заявником не надано суду доказів про необізнаність про хід виконавчого провадження в частині Звіту про оцінку майна вих. №17255 датовано 29.01.2018 року, а тому суд дійшов до висновку про обізнаність заявника про хід виконавчого провадження та можливість (в разі незгоди) оскарження дій або бездіяльності виконавця під час проведення виконавчого провадження.

На переконання суду, позивачем не доведено обґрунтованість його побоювань, що невжиття заявлених ним у заяві заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у разі пред'явлення позову про визнання недійсним Звіту про оцінку майна вих. №17255 від 29.01.2018 року.

Приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи відсутні будь-які належні докази, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника, дані про неможливість захисту прав, свобод та інтересів заявника без вжиття таких заходів також не наведені, суд не вбачає підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

Враховуючи вищевикладені обставини, виходячи з вимог процесуального закону, який регулює підстави забезпечення позову та заходи забезпечення позову, зокрема, з вимог статей 136, 137 ГПК України, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні поданої ПрАТ «Автомобільна компанія «Укртранс» заяви про забезпечення позову з огляду на відсутність доказів та обґрунтованих мотивів, які б могли свідчити, що невжиття заходів до забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він має намір звернутися.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 136-140, 233-235 ГПК України, Господарський суд м. Києва -

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити в задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства «Автомобільна компанія «Укртранс» про забезпечення позову.

Ухвала набирає законної сили 20.08.2018 року та відповідно до ст. 256 та п.п. 17.5 п. 17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її складення.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://ki.arbitr.gov.ua

Суддя М.М. Якименко

Повний текст ухвали складено та підписано 20.08.2018 року.