Рішення № 75946615, 20.08.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.08.2018Справа №910/7334/18

Суддя господарського суду міста Києва Бойко Р.В., розглянувши в нарадчій кімнаті в порядку письмового провадження справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна"

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Брітіш Авто Клаб"

про стягнення 50 000,00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2018 року Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (надалі - ПАТ "СК "ПЗУ Україна") звернулось до господарського суду міста Києва із позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Брітіш Авто Клаб" (надалі - ПАТ "СК "Брітіш Авто Клаб") про стягнення 50 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ПАТ "СК "ПЗУ Україна" на підставі договору добровільного страхування наземних транспортних засобів серії АМ №074687 від 24.09.2013 та у зв'язку з настанням страхової події - дорожньо-транспортної пригоди виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля Skoda Octavia, державний номер НОМЕР_1, а тому позивачем відповідно до положень ст. 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля Suzuki Liana, державний номер НОМЕР_2, водієм якого скоєно ДТП, була застрахована ПАТ "СК "Брітіш Авто Клаб" на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АС/9704289, а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування спричинених збитків в частині 50 000,00 грн. покладається на відповідача.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.06.2018 відкрито провадження у справі №910/7334/18, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (без проведення судового засідання); визначено учасникам справи строки для подання заяв по суті спору.

11.07.2018 через відділ діловодства суду від ПАТ "СК "Брітіш Авто Клаб" надійшов відзив на позовну заяву з доказами його направлення позивачу, в якому відповідач заперечує проти позовних вимог та вказує, що:

1) ухвалою Апеляційного суду Київської області від 01.12.2016 у справі №369/10339/15-ц скасовано рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02.09.2016 в частині позовних вимог ПАТ "СК "ПЗУ Україна" до ПАТ "СК "Брітіш Авто Клаб" про стягнення 50 000,00 грн. та закрито провадження в цій частині, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для здійснення виплати страхового відшкодування;

2) ухвалою господарського суду міста Києва від 05.09.2017 у справі №910/14840/17 позов ПАТ "СК "ПЗУ Україна" до ПАТ "СК "Брітіш Авто Клаб" про відшкодування 50 000,00 грн. повернуто позивачу без розгляду;

3) в листопаді 2017 року ПАТ "СК "ПЗУ Україна" в особі начальника юридичного відділу Гарковця Євгена прийнято рішення відкликати регресну вимогу №150927/12, а саму справу закрити та виплатити на користь ПАТ "СК "Брітіш Авто Клаб" 58 000,00 грн., на підтвердження чого відповідачем долучено до відзиву роздруківки електронного листування та прінт-скріни з бази "1С: Предприятие". Тому відповідач вважає, що здійснивши виплату страхового відшкодування на користь ПАТ "СК "Брітіш Авто Клаб" у розмірі 58 000,00 грн., сторони дійшли згоди щодо відшкодування спричинених збитків в частині 50 000,00 грн., стягнення яких є предметом даного спору, а відповідне зобов'язання припинилось.

4) позивачем пропущено строк позовної давності щодо даної позовної вимоги.

Крім того, у своєму відзиві ПАТ "СК "Брітіш Авто Клаб" наводить попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат, які поніс та очікує понести, а саме - витрати на відправлення засобами поштового зв'язку позовної заяви (на думку суду, відповідачем допущено описку та він мав на увазі відзиву) у орієнтовному розмірі 24,30 грн. та очікує понести витрати у розмірі 6 367,00 грн.

Відповідач своїм правом на подання відповіді на відзив у визначений судом у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк не скористався.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва встановив наступне.

24.09.2013 між ПАТ "СК "ПЗУ Україна" (страховик) та Підприємством з іноземними інвестиціями "Імперіал Тобако Юкрейн" (страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів серії АМ №074687 (надалі - Договір), предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортними засобами, зокрема, автомобілем Skoda Octavia, державний номер НОМЕР_1.

29.09.2014 близько 19 год. 25 хв. на 8 км + 700 м автодороги Київ-Фастів у Київській області сталася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля Skoda Octavia, державний номер НОМЕР_1, та автомобіля Suzuki Liana, державний номер НОМЕР_2, а саме: ОСОБА_3, керуючи автомобілем Suzuki Liana, при виконанні маневру обгону, не переконався, що це буде безпечно, виїхав на смугу зустрічного руху, де здійснив зіткнення з автомобілем марки Skoda Octavia, який рухався у зустрічному напрямку, у зв'язку з чим було спричинено механічні пошкодження обом автомобілям.

Факт скоєння дорожньо-транспортної пригоди підтверджується довідкою Міністерства внутрішніх справ України №9443279 про дорожньо-транспортну пригоду та відомостями №9443279 про дорожньо-транспортну пригоду.

Дорожньо-транспортна пригода сталася в результаті порушення водієм автомобіля Suzuki Liana, державний номер НОМЕР_2, ОСОБА_3 п.п. 2.3 "Б", 14.2 Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15.12.2014 у справі №369/12835/14-п, відповідно до якої ОСОБА_3. визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

У зв'язку із зверненням страхувальника із заявою на виплату страхового відшкодування від 01.10.2014, на підставі страхового акту №UA2014092900045/L155/04 від 06.11.2014, розрахунку страхового відшкодування від 06.11.2014, здійсненого у відповідності до звіту №1583/14 про визначення вартості матеріального збитку від 08.10.2014, позивач, виконуючи свої зобов'язання за Договором, здійснив відшкодування завданої шкоди внаслідок спірної дорожньо-транспортної пригоди шляхом виплати коштів страхувальнику в сумі 133 789,98 грн., що підтверджується платіжним дорученням №27846 від 07.11.2014.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Із постанови Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15.12.2014 у справі №369/12835/14-п вбачається, що транспортний засіб - автомобіль Suzuki Liana, державний номер НОМЕР_2, яким спричинено дорожньо-транспортну пригоду, яка потягнула нанесення шкоди автомобілю Skoda Octavia, державний номер НОМЕР_1, знаходився під керуванням ОСОБА_3.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина особи, яка керувала автомобілем Suzuki Liana, державний номер НОМЕР_2, - ОСОБА_3, встановлена у судовому порядку.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля Suzuki Liana, державний номер НОМЕР_2, застрахована ПАТ "СК "Брітіш Авто Клаб" на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АС/9704289, що не заперечується відповідачем.

Наведеним договором (поліс №АС/9704289) передбачено, що франшиза становить 0, а ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб - 50 000,00 грн.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Тобто, наведеними положеннями встановлено, що розмір відповідальності страховика за полісом обмежується розміром відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу в межах встановлених відповідним полісом ліміту відповідальності та франшизи.

За змістом ст. 34 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" розмір шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, може бути визначено як експертом, так і аварійним комісаром.

В матеріалах справи наявний звіт №1583/14 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику Skoda Octavia, державний номер НОМЕР_1, 2012 р.в., внаслідок пошкодження у ДТП, по стану на 29.09.2014, складений 08.10.2014 суб'єктом оціночної діяльності - Товариством з обмеженою відповідальністю "Експертно-асистуюча компанія "Фаворит" (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності №16103/14, виданий Фондом державного майна України 07.03.2014; свідоцтво про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів №1318 від 02.06.2014), відповідно до якого вартість матеріального збитку, завданого автомобілю Skoda Octavia, державний номер НОМЕР_1, становить 250 897,70 грн. з урахуванням ПДВ, яка дорівнює ринковій вартості вказаного автомобіля. При цьому, коефіцієнт фізичного зносу вказаного автомобіля складає 0.

Таким чином, суд приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджено вартість відновлювального ремонту застрахованого транспортного засобу з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу у розмірі 250 897,70 грн.

З наявного в матеріалах справи платіжного доручення №27846 від 07.11.2014 вбачається, що позивачем було перераховано страхувальнику (ТОВ "Імперіал Тобако Юкрейн") кошти у розмірі 133 789,98 грн.

У зв'язку із виплатою страхувальнику страхового відшкодування до позивача перейшли всі права потерпілого згідно ст.ст. 512, 993 Цивільного кодексу України, а тому, оскільки правовідносини між потерпілим та страховиком за полісом ОСЦВВТЗ (відповідач) регулюються Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", заміна кредитора в зобов'язанні не змінює їх суті та норми, якою вони регулюються.

У статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" було передбачено випадки, з настанням яких страховик набуває правових підстав для відмови у здійсненні такої виплати, зокрема, у випадку, коли потерпілим чи особою, яка має право на отримання відшкодування, не було протягом року з моменту скоєння ДТП подано заяви про виплату страхового відшкодування.

Тобто, право кредитора (потерпілого) на отримання відшкодування завданої йому шкоди шляхом виконання страховиком за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ узятих на себе зобов'язань не є безумовним, а пов'язується з поданням до такого страховика заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування), що у свою чергу законодавець обмежує річним строком з моменту скоєння відповідної ДТП.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Отже, з виконанням страховиком на підставі договору добровільного майнового страхування свого обов'язку з відшкодування на користь потерпілого завданої йому внаслідок ДТП шкоди відповідно до приписів статті 512 Цивільного кодексу України відбувається фактична заміна кредитора у таких зобов'язаннях: у деліктному зобов'язанні винуватця; у зобов'язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ здійснити відшкодування завданої шкоди, адже відповідні права потерпілого як кредитора переходять до страховика за договором добровільного майнового страхування.

В такому випадку перехід прав кредитора від потерпілого до страховика за договором добровільного майнового страхування не зумовлює виникнення нових зобов'язань винуватця та страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ, а відбувається виключно заміна кредитора як сторони у вже існуючих правовідносинах (в існуючих зобов'язаннях з відшкодування завданої шкоди: деліктному зобов'язанні винуватця; зобов'язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ).

Відтак, у силу приписів статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора (потерпілого) у відповідному зобов'язанні саме на тих умовах, які існували в останнього, що в цьому випадку полягає в набутті права отримати відшкодування завданої шкоди шляхом виконання страховиком за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ узятих на себе зобов'язань виключно за умови подання йому у визначений законодавством строк заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування) та пов'язаного з цим ризику, який полягає у можливості реалізації страховиком наданого йому положеннями підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" права на відмову у виплаті страхового відшкодування в разі неподання заяви про страхове відшкодування впродовж установлених строків.

При цьому, закріплюючи в положеннях указаної норми відповідні правові наслідки, законодавець не ставив їх настання в залежність від суб'єкта звернення із заявою до страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ про здійснення страхового відшкодування, а навпаки, презюмував те, що з відповідною заявою має звернутися потерпілий або інша особа, яка має право на отримання відшкодування, що закріплено в положеннях статті 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

З огляду на викладене вбачається, що закріплене в положеннях підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" право страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ відмовити у здійсненні виплати страхового відшкодування у випадку пропуску встановленого строку на звернення до нього із заявою про виплату страхового відшкодування не залежить від суб'єкта звернення з відповідною заявою, тобто підлягає застосуванню, в тому числі у випадку, коли з такою заявою звертається не безпосередньо потерпілий, а особа, яка здійснила відшкодування потерпілому завданого внаслідок пошкодження належного йому транспортного збитку на підставі договору добровільного майнового страхування.

Аналогічна правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.06.2018 у справі №910/7449/17.

Водночас, спірна ДТП сталася 29.09.2014, а позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування №150927/12 від 09.06.2016, яка була одержана відповідачем 13.06.2016, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №05301126082613, тобто через більш ніж через 1 рік.

Тобто, позивачем недотримано встановленого законодавством строку на звернення до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування, у зв'язку з чим останній вправі відмовити у здійсненні страхового відшкодування за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів з огляду на приписи п. 37.1.4 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

За таких обставин позовні вимоги ПАТ "СК "ПЗУ Україна" до ПАТ "СК "Брітіш Авто Клаб" про стягнення 50 000,00 грн. страхового відшкодування задоволенню не підлягають.

Щодо доводів відповідача про відсутність правових підстав для стягнення з нього спірної суми страхового відшкодування у зв'язку з скасуванням рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02.09.2016 в частині позовних вимог ПАТ "СК "ПЗУ Україна" до ПАТ "СК "Брітіш Авто Клаб" про стягнення 50 000,00 грн. та закриття провадження в цій частині, а також у зв'язку з поверненням ухвалою господарського суду міста Києва від 05.09.2017 у справі №910/14840/17 позову ПАТ "СК "ПЗУ Україна" без розгляду, суд вважає їх необґрунтованими, оскільки ухвалою Апеляційного суду Київської області від 01.12.2016 у справі №369/10339/15-ц закрито провадження в частині позовної вимоги ПАТ "СК "ПЗУ Україна" до ПАТ "СК "Брітіш Авто Клаб" про стягнення 50 000,00 грн. у зв'язку з її непідвідомчістю загальним судам, а ухвалою господарського суду міста Києва від 05.09.2017 у справі №910/14840/17 повернуто позов ПАТ "СК "ПЗУ Україна" до ПАТ "СК "Брітіш Авто Клаб" на підставі п. 4 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, що діяла до 15.12.2017) у зв'язку з ненаданням доказів оплати судового збору.

Тобто, позовні вимоги ПАТ "СК "ПЗУ Україна" до ПАТ "СК "Брітіш Авто Клаб" не розглядались по суті та відповідно вказані судові рішення не можуть свідчити про відсутність у ПАТ "СК "Брітіш Авто Клаб" обов'язку зі сплати на користь ПАТ "СК "ПЗУ Україна" спірної суми відшкодування.

Щодо твердження відповідача про припинення спірних правовідносин за домовленістю сторін, суд вважає їх також необґрунтованими, оскільки надана відповідачем роздруківка з електронного листування не може свідчити про досягнення сторонами домовленості з приводу припинення спірного зобов'язання в розумінні ч. 1 ст. 604 Цивільного кодексу України.

Крім того, відповідачем у змісті відзиву викладено заяву про застосування наслідків спливу строку позовної давності.

Незважаючи на те, що суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, суд вважає за необхідне дослідити питання дотримання/пропуску позивачем строку позовної давності.

Відповідно до положень статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" від дня страхового випадку внаслідок заміни кредитора у зобов'язанні з відшкодування шкоди до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат й у межах загального строку позовної давності, переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані страхувальнику збитки.

За цією нормою страхувальник, який отримав майнову шкоду в деліктному правовідношенні набув право вимоги відшкодування до заподіювача й строк такої вимоги почав спливати у момент заподіяння шкоди, але у зв'язку з погашенням шкоди коштами страхового відшкодування до страховика переходить право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов'язанні є потерпілий) до заподіювача із залишком строку позовної давності, оскільки відповідно до статті 262 Цивільного кодексу України заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності. При цьому строк позовної давності у страховому зобов'язанні є загальним (три роки) та його перебіг починається від дня настання страхового випадку.

У спірному зобов'язанні відбулася заміна кредитора - страхувальник передав страховикові, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки. При цьому строк позовної давності у страховому зобов'язанні є загальним (три роки) та його перебіг починається від дня настання страхового випадку.

Аналогічна позиція міститься у постанові Верховного Суду України №6-112цс13 від 25.12.2013.

З огляду на наведене суд погоджується з твердженням відповідача, що перебіг позовної давності для позивача почався 29.09.2014, тобто від дня настання страхового випадку.

Частиною 2 статті 264 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Як вже зазначалось судом, ПАТ "СК "ПЗУ Україна" було подано до Києво-Святошинського районного суду Київської області позов до ПАТ "СК "Брітіш Авто Клаб" про стягнення спірної суми коштів (50 000,00 грн.).

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 01.12.2016 у справі №369/10339/15-ц закрито провадження в частині позовної вимоги ПАТ "СК "ПЗУ Україна" до ПАТ "СК "Брітіш Авто Клаб" про стягнення 50 000,00 грн. у зв'язку з її непідвідомчістю загальним судам.

Тобто, позов ПАТ "СК "ПЗУ Україна" було пред'явлено з порушенням правил підвідомчості справ.

В подальшому ПАТ "СК "ПЗУ Україна" було подано до господарського суду міста Києва позов до ПАТ "СК "Брітіш Авто Клаб" про стягнення спірної суми коштів (50 000,00 грн.).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.09.2017 у справі №910/14840/17 повернуто позов ПАТ "СК "ПЗУ Україна" до ПАТ "СК "Брітіш Авто Клаб" на підставі п. 4 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, що діяла до 15.12.2017) у зв'язку з ненаданням доказів оплати судового збору

За змістом частини 2 статті 264 Цивільного кодексу України переривання перебігу позовної давності шляхом пред'явлення позову матиме місце у разі не будь-якого подання позову, а здійсненого з додержанням вимог процесуального закону. Тому якщо господарським судом у прийнятті позовної заяви відмовлено або її повернуто, то перебіг позовної давності не переривається. Так само не перериває цього перебігу подання позову з порушенням правил підвідомчості справ.

Аналогічна правова позиція викладена у п. 4.4.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" №10 від 29.05.2013.

З огляду на наведене подання ПАТ "СК "ПЗУ Україна" позову із вимогою до ПАТ "СК "Брітіш Авто Клаб" про стягнення спірної суми коштів до Києво-Святошинського районного суду Київської області та в подальшому (в вересні 2017 року) до господарського суду міста Києва не зумовило переривання строку позовної давності щодо даної вимоги, оскільки вказані позови були відповідно подані з порушенням правил підвідомчості справ та з недодержанням вимог процесуального закону.

Відтак, строк позовної давності за спірною вимогою сплив 29.09.2017, а позивачем пред'явлено позов (у червні 2018 року) у даній справі із пропуском строку позовної давності.

Однак, оскільки суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову з підстав його необґрунтованості, то підстави для застосування наслідків спливу строку позовної давності відсутні.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача, проте згідно п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України "Про судовий збір" їх стягнення з ПАТ "СК "ПЗУ Україна" не проводиться.

У своєму відзиві ПАТ "СК "Брітіш Авто Клаб" наводить попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат, які поніс та очікує понести, а саме - витрати на відправлення засобами поштового зв'язку позовної заяви (на думку суду, відповідачем допущено описку та він мав на увазі відзиву) у орієнтовному розмірі 24,30 грн.

Частиною 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

З урахуванням приписів Господарського процесуального кодексу України, Закону України "Про судовий збір" заявлені відповідачем витрати є пов'язаними із розглядом справи судом, оскільки є обов'язковими, а відтак є похідними від відповідного процесуального документу (позову, відзиву, скарги тощо).

Відповідач просить суд стягнути з ПАТ "СК "ПЗУ Україна" відшкодування сплачених ним коштів за здійснення поштового відправлення відзиву.

Частина 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України визначає, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Понесені ПАТ "СК "Брітіш Авто Клаб" витрати не віднесені до пунктів 1-3 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, а аналізуючи їх на предмет відповідності витратам, вказаним у пунктів 4 такої частини, суд приходить до висновку, що диспозиція такого пункту пов'язує віднесення витрат учасника судового процесу до категорії "витрат, пов'язаних з розглядом справи", а відтак і до категорії "судових витрат" - їх пов'язаність з вчиненням інших "процесуальних дій".

З системного аналізу ст.ст. 3, 12, 13, 165 Господарського процесуального кодексу України будь-які дії учасника господарської справи, пов'язані із її розглядом судом - в тому числі надання відзиву на позов, є процесуальною дією в розумінні п. 4 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, а відтак і витрати понесені такою стороною, відносяться до складу судових витрат.

Пунктом 2 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови у задоволенні позову - на позивача.

На підтвердження понесених витрат на оплату поштового відправлення відповідачем надано фіскальний чек від 09.07.2018, згідно якого вартість поштового відправлення відзиву на адресу позивача становить 18,00 грн. Крім того, як вбачається із наявних на конверті, в якому відзив ПАТ "СК "Брітіш Авто Клаб" надійшов до суду, поштових марок, вартість такого відправлення становить 15,00 грн.

Отже, матеріалами справи підтверджується понесення відповідачем на виконання приписів ст. 165 Господарського процесуального кодексу України витрат для здійснення поштового відправлення відзиву позивачу та суду у загальному розмірі 33,00 грн.

На підставі пункту 2 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України суд приходить до висновку про необхідність покладення на ПАТ "СК "ПЗУ Україна" обов'язку з відшкодування ПАТ "СК "Брітіш Авто Клаб" 33,00 грн. витрат, понесених останнім для вчинення такої процесуальної дії, як надання суду відзиву на позов з доказами його направлення позивачу.

Керуючись статтями 13, 74, 123, 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 40; ідентифікаційний код 20782312) до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Брітіш Авто Клаб" (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 39; ідентифікаційний код 30930046) про стягнення 50 000,00 грн. відмовити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 40; ідентифікаційний код 20782312) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Брітіш Авто Клаб" (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 39; ідентифікаційний код 30930046) витрати, пов'язані з розглядом справи, у розмірі 33 (тридцять три) грн. 00 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п.17.5 ч.1 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається до Київського апеляційного господарського суду або через господарський суд міста Києва.

Повний текст рішення складено 20.08.2018.

Суддя Р.В. Бойко