Рішення № 75946608, 13.08.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.08.2018Справа № 910/3359/18

За позовомПриватного акціонерного товариства «F&р Realty»доПублічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на сторонівідповідача:1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Промінек» 2. Фонду гарантування вкладів фізичних осібпровизнання іпотеки припиненоюСуддя Босий В.П.

секретар судового засідання Єрмак Т.Ю.

Представники сторін:

від позивача:Лабунська М.П.від відповідача:Колосюк В.А.від третьої особи 1:Мартиновський О.В.від третьої особи 2:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «F&н Realty» (надалі - «Товариство») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (надалі - «Банк») про визнання іпотеки припиненою.

Позовні вимоги обґрунтовані наявністю підстав для визнання іпотеки за іпотечним договором №1268И/1105 від 05.11.2005, укладеним між Товариством та Банком в забезпечення виконання грошового зобов'язання за договором про мультивалютну кредитну лінію №1248м-08 від 10.06.2008, припиненою.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.04.2018 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 07.05.2018, залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю «Промінек» (надалі - ТОВ «Промінек») та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

07.05.2018 представником відповідача до канцелярії суду подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував з огляду на те, що зміна строку виконання основного зобов'язання не є підставою для припинення іпотеки за спірним договором, оскільки самим договором іпотеки було передбачено зворотне. Також відповідач у відзиві вказував на те, що пропуск позовної давності не є передбаченою законом підставою для припинення іпотечного зобов'язання.

Також 07.05.2018 представником Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до канцелярії суду подано письмові пояснення, в яких останній проти задоволення позову заперечував повністю з тих же підстав, що викладені відповідачем у відзиві на позовну заяву.

15.05.2018 до канцелярії суду від представника ТОВ «Промінек» надійшов відзив на позовну заяву, в якому ТОВ «Промінек» повідомив про те, що не є стороною спірного договору іпотеки, а також що його заборгованість за договором про мультивалютну кредитну лінію №1248м-08 від 10.06.2008 майже погашена повністю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.06.2018 продовжено строк підготовчого провадження.

03.07.2018 представником позивача до канцелярії суду було подано заяву про зміну підстав позову, в якій позивач змінював підстави позову шляхом доповнення їх новими. Вказана заява відповідала приписам ст. 46 Господарського процесуального кодексу України та була прийнята судом для подальшого розгляду.

В судовому засіданні представником третьої особи 1 було заявлено клопотання про витребування доказів, в задоволенні якого судом було відмовлено з огляду на не доведення заявником неможливості самостійно отримати такі докази безпосередньо від відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.07.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 13.08.2018.

Представник позивача в судове засідання з'явилася, надала пояснення по суті спору, позовні вимоги з урахуванням заяви про зміну підстав позову підтримала та просила задовольнити повністю.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, надав пояснення по справі, проти задоволення позовних вимог заперечував повністю.

Присутній в судовому засіданні представник третьої особи 1 надав пояснення стосовно суті спору, позовні вимоги підтримав.

В судове засідання представник третьої особи 2 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, а його відзив на позовну заяву з урахуванням заяви про зміну підстав позову був долучений до матеріалів справи 16.07.2018.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З урахуванням викладеного, неявка представника третьої особи 2, належним чином повідомленого про час та місце судового засідання, не є перешкодою для розгляду даної справи по суті.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

25.11.2005 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є Банк, (іпотекодержатель) та Закритим акціонерним товариством «F&р Realty», після зміни організаційно-правової форми - Товариство, (іпотекодавець) був укладений іпотечний договір №1268 И/1105 (надалі - «Договір іпотеки»).

Відповідно до п. 1 Договору іпотеки іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю наступне нерухоме майно: нежиле приміщення (в літ. «Л»), що розташоване за адресою м. Київ, вул. Індустріальна, 27, загальною площею - 322,90 кв.м (предмет іпотеки).

Пунктом 2 вказаного договору в момент його укладення було визначено, що зазначений предмет іпотеки передається у заставу як забезпечення повернення кредитних ресурсів, виданих громадянину України ОСОБА_4 (позивальник) за кредитним договором №1631pv-10-05 від 31.10.205 на суму 2 400 000,00 дол. США строком до 31.10.2006, а також процентів за користування кредитними ресурсами, виходячи з процентної ставки, вказаної в п. 21. основного зобов'язання, а також комісійної винагороди за основним зобов'язанням, неустойки за цим договором або за основним зобов'язанням, враховуючи відшкодування збитків, завданих про строчкою платежів за основним зобов'язанням, відшкодування витрат по зверненню стягнення на предмет іпотеки в повному обсязі (в тому числі, витрати за виконавчим написом), визначеному на момент фактичного задоволення вимог.

10.06.2008 між Банком та ТОВ «Промінек» (позичальник) був укладений договір про мультивалютну кредитну лінію №1248м-08 (надалі - «Кредитний договір»), відповідно до якого Банк надає позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, сплатності та цільового використання.

Договором від 08.07.2008 про внесення змін до Договору іпотеки пункт 2 останнього договору викладено в наступній редакції: «Зазначений предмет іпотеки передається у заставу, як забезпечення кредитних ресурсів, виданих:

- громадянину ОСОБА_5 (позичальник-1) за договором про відкриття кредитної лінії №1622pv-09-05 від 14.09.2005 на суму 1 872 428,00 дол. США;

- ТОВ «Промінек» (позичальник-2) за договором про відновлювальну кредитку лінію №549 pv-01-05 від 10.05.2005 з усіма змінами і додатками до нього на загальну суму 84 800 000,00 дол. США;

- ТОВ «Промінек» (позичальник-2) за договором про мультивалютну кредитну лінію №1248м-08 від 10.06.2008 з усіма змінами і додатками до нього на загальну суму 400 000 000,00 грн.

Останнім договором від 24.06.2011 про внесення змін до Договору іпотеки його пункт 2 був викладений в наступній редакції: «Зазначений предмет іпотеки передається в іпотеку, як забезпечення повернення кредитних ресурсів, виданих ТОВ «Промінек» за договором про мультивалютну кредитну лінію №1248м-08 від 10.06.2008 з усіма змінами та додатками до нього (основне зобов'язання) на загальну суму 516 000 000,00 грн., строком до 01.06.2012, а також процентів за користування кредитом, визначених пунктом 3.1 основним зобов'язанням та змінами до нього, а також сплати комісійної винагороди, неустойки за цим договором або за основним зобов'язанням, враховуючи відшкодування збитків, завданих прострочкою платежів за вищезазначеними договорами, відшкодування витрат по зверненню стягнення на предмет іпотеки в повному обсязі (в тому числі витрати за виконавчим написом), визначеному на момент фактичного задоволення вимог. Проценти за користування кредитом сплачуються позичальником заставодержателю згідно пункту 3.4 основного зобов'язання та змін до нього. У випадку зміни сторонами основного зобов'язання, іпотекодавець зобов'язується невідкладно укласти з іпотекодержателем відповідний договір про внесення змін до цього договору.

У зв'язку з невиконанням боржником грошового зобов'язання за Кредитним договором, Банк звернувся до Товариства з вимогою №3-242100/10899 від 04.10.2016, в якій вимагав протягом 30 днів з моменту отримання даної вимоги повернути кредитні кошти та погасити виниклу заборгованість за Кредитним договором, яка станом на 01.09.2016 складала 450 572 622,53 грн., з яких: сума простроченої заборгованості по основному боргу кредиту - 75,29 дол. США та 100,00 Євро, сума простроченої заборгованості по відсоткам - 146 524 849,08 грн., 7 236 853,43 грн., 1 319 183,97 фунтів стерлінгів та 4 308,92 Євро, а також пеня за прострочення основного боргу, відсотків - 70 008 867 грн.

Вказаною вимогою зауважено, що у разі невиконання даних вимог Банк залишає за собою право розпочати процедуру стягнення на заставлене майно, а саме: нежиле приміщення (в літ. «Л»), що розташоване за адресою: місто Київ, вул. Вадима Гетьмана (Індустріальна), будинок 27, загальною площею 322,90 грн.

Спір у справі виник у зв'язку з наявністю, на думку позивача, підстав для визнання іпотеки за Договором іпотеки припиненою.

Зокрема, як на підставу для припинення іпотеки позивач вказує на те, що Банком було збільшено обсяг заборгованості ТОВ «Промінек» за Кредитним договором, про наявність якої майновий поручитель (позивач) не був обізнаний, а відтак і не має нести за це відповідальність. Також в позовній заяві позивач вказує, що сторонами Кредитного договору були укладені численні додаткові угоди, які змінювали обсяг кредиту та строк повернення грошових коштів за таким договором, проте позивач як майновий поручитель своєї згоди на це не давав.

Статтею 575 Цивільного кодексу України передбачено, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотекодавецем є особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання власного зобов'язання або зобов'язання іншої особи перед іпотекодержателем. Іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель. Майновий поручитель це особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника.

Стаття 3 Закону України «Про іпотеку» визначає, що іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. Взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону. Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Згідно зі статтею 11 Закону України «Про іпотеку» майновий поручитель (іпотекодавець) несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

Підстави припинення права застави визначені статтею 593 Цивільного кодексу України, а щодо іпотеки, як її окремого виду, також і статтею 17 Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору, реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону, набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки, визнання іпотечного договору недійсним, знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється, з інших підстав, передбачених цим Законом.

Тобто, вказаною нормою не передбачено такої підстави для припинення іпотеки як зміна зобов'язання, що призводило б до збільшення обсягу відповідальності іпотекодавця.

У постанові Верховного Суду України від 16.10.2012 у справі №3-43гс12 зроблено висновок, що оскільки підстави припинення іпотеки, як окремого виду забезпечення виконання зобов'язання, безпосередньо врегульовані окремими нормами цивільного закону, суд не може вдаватися до аналогії закону і застосовувати норми, які регулюють підстави припинення інших видів забезпечення виконання зобов'язання незалежно від ступеня їх подібності в суті відносин чи найменуванні сторін. Крім того, сприйняття положення частини першої статті 583 ЦК України про те, що заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель), як підстави для застосування статті 559 ЦК України, суперечить змісту статті 8 ЦК України щодо аналогії закону. Правові статуси поручителя і майнового поручителя врегульовані окремо, з суттєвими видовими відмінностями, достатніми для їх розрізнення і для вирішення спорів з їх участю шляхом безпосереднього застосування відповідних норм цивільного закону.

Аналогічні висновки містяться в постанові Верховного Суду від 02.07.2018 у справі №206/3076/17.

Таким чином, посилання позивача у позовній заяві на те, збільшення обсягу відповідальності позичальника призвело до припинення іпотеки за Договором іпотеки, не ґрунтуються на нормах чинного законодавства України.

Крім того, позивач зазначає про пропуск відповідачем строку позовної давності, що є підставою для відмови у позові, а також має наслідком припинення основного зобов'язання для іпотекодержателя.

Суд вважає, що вказані твердження позивача є безпідставними з огляду на наступне.

Правила припинення зобов'язання сформульовані в главі 50 «Припинення зобов'язання» розділу І книги п'ятої «Зобов'язальне право» Цивільного кодексу України, норми якої передбачають, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599), переданням відступного (стаття 600), зарахуванням (стаття 601), за домовленістю сторін (стаття 604), прощенням боргу (стаття 605), поєднанням боржника і кредитора в одній особі (стаття 606), неможливістю виконання (стаття 607), смертю фізичної особи чи ліквідацією юридичної особи (статті 608 та 609).

Спливу позовної давності як підстави для припинення зобов'язання норми глави 50 «Припинення зобов'язання» Цивільного кодексу України не передбачають.

При цьому відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. За правилами статті 266 Цивільного кодексу України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Наслідки спливу позовної давності визначаються статтею 267 Цивільного кодексу України. Згідно з приписами цієї статті особа, яка виконала зобов'язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності. Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Таким чином, позовна давність пов'язується із судовим захистом суб'єктивного права особи в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Якщо упродовж установлених законом строків особа не подає до суду відповідного позову, то за загальним правилом ця особа втрачає право на позов у розумінні можливості в судовому порядку здійснити належне їй цивільне майнове право. Тобто сплив позовної давності позбавляє цивільне суб'єктивне право здатності до примусового виконання проти волі зобов'язаної особи.

У зобов'язальних відносинах (стаття 509 Цивільного кодексу України) суб'єктивним правом кредитора є право одержати від боржника виконання його обов'язку з передачі майна, виконання роботи, надання послуги тощо. Зі спливом позовної давності в цих відносинах кредитор втрачає можливість у судовому порядку примусити боржника до виконання обов'язку. Так само й боржник зі спливом позовної давності одержує вигоду - захист від можливості застосування кредитором судового примусу до виконання обов'язку.

Однак за змістом статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності сам по собі не припиняє суб'єктивного права кредитора, яке полягає в можливості одержання від боржника виконання зобов'язання як у судовому порядку, так і без використання судового примусу. Зокрема, суд не має права застосовувати позовну давність інакше, як за заявою сторін, і без такої заяви може задовольнити позов за спливом строку позовної давності (частина третя цієї статті). У разі пропущення позовної давності та наявності заяви сторони про її застосування суд може визнати причини пропущення поважними та прийняти рішення про задоволення позову (частина п'ята цієї статті). Крім того, навіть після спливу позовної давності боржник може добровільно виконати зобов'язання і таке виконання закон визнає правомірним, здійсненим за наявності достатньої правової підстави (частина перша цієї статті), установлюючи для особи, яка виконала зобов'язання після спливу позовної давності, заборону вимагати повернення виконаного.

Отже, Цивільний кодекс України не визнає сплив позовної давності окремою підставою для припинення зобов'язання. Виконання боржником зобов'язання після спливу позовної давності допускається та визнається таким, що має достатню правову підставу. Пропущення позовної давності також не породжує права боржника вимагати припинення зобов'язання в односторонньому порядку (частина друга статті 598 Цивільного кодексу України), якщо таке його право не встановлено договором або законом окремо.

Таким чином, зі спливом позовної давності, навіть за наявності рішення суду про відмову в позові з підстави пропущення позовної давності, зобов'язання не припиняється.

Аналогічні висновки містяться в постанові Верховного Суду від 04.08.2018 у справі №921/247/17-г/16.

За таких обставин суд приходить до висновку про безпідставність тверджень позивача щодо припинення іпотеки за Договором іпотеки внаслідок пропуску Банком строку позовної давності.

Щодо повного виконання позичальником своїх грошових зобов'язань перед Банком за Кредитним договором як підстави для припинення іпотеки за Договором іпотеки суд відзначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 33 Закону України «Про іпотеку» в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

За загальним правилом зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї зі сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (частини перша та друга статті 598 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з вимогами ст. 202 Господарського кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

На підтвердження факту виконання позичальником своїх грошових зобов'язань перед Банком за Кредитним договором, позивач посилається на довідку ТОВ «Промінек» №48/07 від 05.07.2018, яка підписана директором та головним бухгалтером третьої особи 1, та долучена до матеріалів справи.

Згідно вказаної довідки заборгованість ТОВ «Промінек» за кредитом станом на 05.07.2018 погашена повністю.

В той же час суд відзначає, що частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Пунктом 2.5 Договору кредиту позичальник зобов'язується повернути всі отримані кредитні кошти Банку в валютах заборгованостей по кожному траншу згідно Графіку погашення кредитної лінії (додаток №1 до даного договору) з остаточним строком погашення (який змінювався за умовами додаткових угод), шляхом перерахування грошових коштів на відповідні позичкові рахунки. Погашення заборгованості за кожним траншем здійснюється в тій же валюті, в якій були надані кредитні кошти.

Тобто, вказаним пунктом Договору кредиту його сторонами було передбачено необхідність повернення ТОВ «Промінек» отриманих кредитних коштів шляхом перерахування їх на рахунок, відкритий в Банку.

Більш того, пунктом 8.5 Договору кредиту передбачено, що Банк надає позичальнику виписки з позичкового рахунку, довідки про розмір заборгованості, відомості нарахованих відсотків.

Таким чином, для підтвердження факту повної сплати заборгованості за Договором кредиту, ТОВ «Промінек» не було позбавлене можливості звернутися до Банку із заявою про видачу довідки про розмір заборгованості, яка в розумінні приписів ст. 73 Господарського процесуального кодексу України також я належним доказом у даній справі.

В той же час судом встановлено відсутність в матеріалах справи належних та допустимих доказів (а саме, платіжних доручень, банківських виписок, довідок Банку) на підтвердження факту перерахування позичальником на користь Банку заборгованості у розмірі, встановленій у вимозі №3-242100/10899 від 04.10.2016.

Відтак, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що основне зобов'язання (за Кредитним договором) є погашеним чи припиненим, а тому й відсутні правові підстави для припинення правовідносин, які виникли у сторін з метою забезпечення виконання вказаного зобов'язання.

Отже, твердження позивача про те, що іпотека за Договором іпотеки припинилася у зв'язку з припиненням основного зобов'язання, визнається судом таким, що суперечить приписам чинного законодавства України.

За таких обставин, в задоволенні позову необхідно відмовити в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства «F&у Realty» відмовити повністю.

2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

3. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 20.08.2018.

Суддя В.П. Босий