Ухвала суду № 75946517, 20.08.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

м. Київ

20.08.2018

Справа №910/9752/18

За позовом

Житлово-будівельного кооперативу "Річковик-2"

до

Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

про

стягнення 771 758,61 грн.

Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

без повідомлення.

ВСТАНОВИВ:

У липні 2018 року Житлово-будівельний кооператив "Річковик-2" звернувся до господарського суду міста Києва із позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Київенерго" про стягнення 771 758,61 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не було належним чином виконано взяті на себе зобов’язання за договором на постачання теплової енергії №1630516 від 01.05.2001 з централізованого постачання гарячої води, у зв’язку з чим позивач вказує на існування правових підстав для стягнення з відповідача надмірно сплачених коштів у розмірі 771 758,61 грн.

При цьому, в тексті позовні заяви позивачем було викладено заяву про забезпечення позову, за змістом якої останній просить накласти арешт на грошові кошти, що належать відповідачу в розмірі загальної кредиторської заборгованості, яка складає – 771 758, 61 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.07.2018 повернуто Житлово-будівельному кооперативу "Річковик-2" заяву про забезпечення позову, текст якої викладено в позові Житлово-будівельного кооперативу "Річковик-2" до Публічного акціонерного товариства "Київенерго" про стягнення 771 758,61 грн., у зв’язку з ненаданням суду доказів оплати судового збору за звернення з заявою про забезпечення позову та не наведенням позивачем обґрунтування необхідності забезпечення позову та відповідного заходу забезпечення позову, який належить застосувати.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.08.2018 (після усунення позивачем недоліків позовної заяви, встановлених в ухвалі від 26.07.2018) відкрито провадження у справі №910/9752/18; вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження; визначено сторонам строки для подання заяв по суті справи; підготовче засідання призначено на 06.09.2018.

10.08.2018 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про забезпечення позову, в якій Житлово-будівельний кооператив "Річковик-2" просить суд накласти арешт на грошові кошти, що належать відповідачу в розмірі загальної кредиторської заборгованості, яка складає 771 758,61 грн.

Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких вона ґрунтується, суд прийшов до висновку про необхідність відмовити у її задоволенні з огляду на наступне.

Приписами ч. 2 ст. 136 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (аналогічний правовий висновок викладений у постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову").

Тобто, з метою збалансування інтересів сторін у справі законодавцем визначено умови, за яких постановлення ухвали про забезпечення позову є правомірним, а саме – наявність обставин, які прямо свідчать, що невжиття заходів забезпечення може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення. А тому відсутність доказів на підтвердження таких умов та вжиття заходів до забезпечення позову на підставі лише припущень матиме наслідком порушення прав та інтересів особи, щодо якої вжиті такі заходи.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" №16 від 26.11.2011.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що визначені позивачем обставини, з якими він пов'язує застосування обраного ним виду забезпечення позову, - значний розмір заборгованості (який в свою чергу не перевищує 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб), не є належними доказами та не містять факти, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, так само як і не містить документального обґрунтування, яке свідчить про загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

В той же час, ненадання відповіді на претензії позивача та несплата заборгованості не свідчать про наміри відповідача ухилятись у майбутньому від виконання рішення суду.

Таким чином, припущення заявника про неможливість виконання прийнятого в подальшому судового рішення, в разі його задоволення, не підтверджується жодними належними та допустимими доказами, а тому суд приходить до висновку, що заява позивача про вжиття заходів до забезпечення позову є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 136, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Житлово-будівельного кооперативу "Річковик-2" про вжиття заходів до забезпечення позову відмовити повністю.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання (20.08.2018) та може бути оскарження протягом десяти днів з дня складення її повного тексту шляхом подання у відповідності до п. 17.5 ч. 1 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України апеляційної скарги до Київського апеляційного господарського суду або через господарський суд міста Києва.

Суддя Р.В. Бойко