Рішення № 75946270, 15.08.2018, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.08.2018м. ДніпроСправа № 904/1728/18Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Рудь І.А. за участю секретаря судового засідання Гриценко К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гірничо збагачувальна фабрика Східно-Донбасська", м. Краматорськ Донецької області

до Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат", м. Кам`янське Дніпропетровської області

про стягнення заборгованості в розмірі 2 483 752 грн. 22 коп. за договором поставки вугільної продукції від 17.06.2015 №15-1083-02

Представники:

від позивача: Мельничук І.В., дов. №б/н від 31.05.2018, представник;

від відповідача: Бразалук Л.В., дов. №26 від 31.01.2018, представник.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гірничо збагачувальна фабрика Східно-Донбасська" звернулося до господарського суду з позовом, в якому просить стягнути з Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" заборгованість в розмірі 2 483 752 грн. 22 коп., з яких: 2 013 407 грн. 34 коп. - інфляційні втрати, 470 344 грн. 88 коп. - 3% річних, відповідно до умов договору поставки вугільної продукції від 17.06.2015 №15-1083-02.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх господарських зобов'язань за договором поставки вугільної продукції від 17.06.2015 №15-1083-02, що стало підставою для звернення позивача у лютому 2017 із відповідним позовом до Господарського суду Дніпропетровської області про стягнення з відповідача основного боргу за спірним договором та нарахованих позивачем 3% річних, інфляційних втрат, за результатами розгляду якого прийняте рішення від 04.04.2017 у справі № 904/1669/17 про часткове задоволення позовних вимог. Стягнуті вказаним судовим рішенням суми боргу сплачені позивачем у повному обсязі, проте позивач, скориставшись правом, наданим нормами ст. 625 ЦК України нарахував та просить стягнути з відповідача інфляційні та 3% річних за порушення відповідачем грошових зобов'язань зі сплати заборгованості, встановленої вищезазначеним судовим рішенням.

Ухвалою господарського суду від 02.05.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні на 07.06.2018.

31.05.2018 на адресу господарського суду надійшов відзив на позовну заяву від 30.05.2018, відповідно до якого, відповідач не погоджується з позицією позивача стосовно: визначення розміру основного боргу, що існував у певних періодах, періоду нарахування інфляційних втрат та 3% річних, та сум, що пред'явлені до стягнення. Вказує, що в матеріалах справи № 904/1669/17 наявний розрахунок суми позову, який виконаний позивачем станом на 15.02.2017. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 04.04.2017, що набрало законної сили 19.04.2017, позов задоволено частково та стягнуто, зокрема, інфляційні та 3% річних з простроченої суми за період по 15.02.2017. Зазначення судом у вказаному рішенні про те, що позивачем нараховані 3% річних та інфляційні по 20.12.2016 є опискою, допущеною при виготовленні тексту рішення, а не фактом, встановленим судом. Крім того, у відзиві на позовну заяву відповідачем здійснено контррозрахунок заборгованості, відповідно до якого сума інфляційних втрат становить 1 631 727 грн. 15 коп. за загальний період березень 2017 - лютий 2018, 3% річних - 387 351 грн. 74 коп. за загальний період з 16.02.2017 по 19.03.2018.

05.06.2018 на адресу господарського суду надійшла відповідь на відзив на позовну заяві від 01.06.2018, в якій позивач зазначив, що рішення у справі № 904/1669/17 набрало чинності, внесення виправлень до тексту вказаного рішення судом, шляхом винесення відповідних ухвал, не відбувалось, у зв'язку із чим позивачем вірно визначено дату, з якої відбулося нарахування штрафних санкцій. Контррозрахунок відповідача побудований на тому, що дату розрахунку останній веде з 15.02.2017, яка нічим не обґрунтована. Просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою господарського суду від 05.06.2018 підготовче засідання призначено на 19.06.2018, у зв'язку з перебуванням судді Рудь І.А. у відрядженні.

14.06.2018 на адресу господарського суду надійшли заперечення відповідача проти відповіді на відзив від 13.06.2018 та клопотання від 07.06.2018 про огляд матеріалів справи господарського суду Дніпропетровської області №904/1669/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гірничо збагачувальна фабрика Східно-Донбасська" до Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" про стягнення заборгованості в сумі 15 659 950 грн. 19 коп.

Ухвалою господарського суду від 19.06.2018 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та підготовче судове засідання відкладене на 17.07.2018.

17.07.2018 на запит судом отримано матеріали справи № 904/1669/17 для огляду в судовому засіданні.

У зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Рудь І.А. судове засідання, призначене на 17.07.2018 не відбулося, про що сторін повідомлено листом від 17.07.2018.

Після виходу судді з лікарняного ухвалою господарського суду від 31.07.2018 задоволено клопотання позивача про проведення судового засідання у режимі відеоконференції задовольнити, підготовче засідання призначене на 03.08.2018 з проведенням його в режимі відеоконференції за участю позивача.

Ухвалою суду від 03.08.2018 закрито підготовче провадження; справу призначено до судового розгляду по суті в засіданні на 15.08.2018.

У судовому засіданні 15.08.2018 представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити; представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

В порядку ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

17.06.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Гірнично збагачувальна фабрика Східно-Донбасська" (постачальник) та Публічним акціонерним товариством "Дніпровський металургійний комбінат ім. Д.Е. Дзержинського" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариством Дніпровський металургійний комбінат" (отримувач)) укладено договір поставки вугільної продукції № 15-1083-02 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору, постачальник зобов'язуєтеся поставити на умовах, викладених в договорі, вугільну продукцію, якість, марка, кількість і ціна якої вказані в специфікаціях, оформлених у вигляді додатків до договору і є його невід'ємною частиною, а покупець зобов'язується прим'яти і оплатити продукцію на умовах, викладених в договорі.

Згідно до п. 1.2 договору, предметом поставки є продукція з найменуванням, зазначеним у специфікаціях до цього договору.

Пунктом 1.3 договору встановлено, що специфікації, а також додатки до них, після узгодження сторонами, є невід'ємною частиною цього договору.

У відповідності до п. 3.1 договору, ціна продукції за одиницю і по позиціях встановлюється в гривнях і вказується в специфікаціях до договору.

Порядок оплати зазначається в специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору (п. 4.1 договору).

Згідно до п. 4.2 договору, остаточний розрахунок проводиться за фактичну кількість продукції, певне покупцем, з урахуванням документально підтверджених недостач.

У відповідності до п. 5.3 договору, датою поставки продукції вважається дата календарного штемпеля станції призначення, зазначена в ж/д накладної і визначено в специфікації, що є невід'ємною частиною договору. Датою відвантаження вважається дата штемпеля залізниці на залізничній квитанції про прийняття вантажу до перевезення на станції відправлення.

У зв'язку із порушенням відповідачем умов договору в частині своєчасної оплати поставленого товару позивач звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» заборгованості у загальній сумі 15 659 950 грн. 19 коп., за результатами розгляду якого ухвалено рішення від 04.04.2017 у справі № 904/1669/17 про часткове задоволення позову.

Як зазначає позивач, вказаним вище судовим рішенням по справі № 904/1669/17 встановлено підтверджену належними доказами заборгованість ПАТ «Дніпровський металургійний завод» перед ТОВ "Гірничо збагачувальна фабрика Східно-Донбасська", за товар, поставлений на виконання умов договору поставки вугільної продукції від 17.06.2015 № 15-1083-02, на загальну суму 14 480393 грн. 81 коп. та наявність правових підстав для стягнення з відповідача нарахованих позивачем 3% річних в сумі 130 947 грн. 70 коп. за період з 02.09.2016 по 20.12.2016 та інфляційних втрат у розмірі 476 298 грн. 90 коп. за вказаний період. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Розстрочено виконання рішення суду на 3 місяці шляхом сплати заборгованості щомісяця рівними частинами за наступним графіком: до 01.05.2017 - 5 104 651 грн. 67 коп.; до 01.06.2017 - 5 104 651 грн. 67 коп.; до 01.07.2017 - 5 104 651 грн. 67 коп.

Позивач стверджує, що станом на час подання даної позовної заяви заборгованість, встановлена вказаним судовим рішенням, відповідачем повністю погашена, а саме: 27.04.2017 сплачено 1 531 395 грн. 50 коп., 24.05.2017 - 1 000 000 грн. 00 коп., 25.05.2017 - 1 000 000 грн. 00 коп., 20.03.2018 - 2 647 393 грн. 08 коп., 22.03.2018 - 5 000 000 грн. 00 коп., 23.03.2018 - 2 000 000 грн. 00 коп., 26.03.2018 - 2 135 166 грн. 42 коп.

Але у зв'язку із простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання, визначеного судовим рішенням від 04.04.2017 у справі № 904/1669/17, позивачем нараховані до сплати відповідачу 3% річних у загальному розмірі 470 344 грн. 88 коп. та інфляційні втрати у загальні сумі 2 013 407 грн. 34 коп. за загальний період з 21.12.2016 по 25.03.2018 з урахуванням дат здійснених відповідачем оплат.

На час розгляду справи доказів сплати заборгованості відповідачем не надано.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

За приписами ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі договору поставки є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

У відповідності до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є обов'язковим до виконання.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно положень ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно із ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом роз'яснень Вищого господарського суду України, викладених у п. 7.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Положеннями ст. 229 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Таким чином, з урахуванням обставин, встановлених судовим рішенням від 04.04.2018 у справі № 904/1669/17 вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат ґрунтуються на законі.

Судом здійснено перевірку розрахунку 3% річних та інфляційних втрат позивача та встановлено, що він виконаний не правильно.

Як вказано вище, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 04.04.2017р. по справі № 904/1669/17 встановлено, що згідно наданого позивачем розрахунку сума трьох відсотків річних та сума інфляційних втрат нарахована за період з 02.09.2016 по 20.12.2016.

Звертаючись до суду із даним позовом, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних за загальний період з 21.12.2016 по 25.03.2018 у розмірі 470 344 грн. 88 коп. та інфляційні втрати за загальний період з 21.12.2016 по 25.03.2018 у розмірі 2 013 407 грн. 34 коп.

На запит судді Рудь І.А. від 10.07.2018 суддею Ярошенко В.І. надані матеріали справ № 904/1669/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гірнично збагачувальна фабрика Східно-Донбасська" до Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" про стягнення, які оглянуті у судовому засіданні 03.08.2018.

Відповідно до розрахунку позивача, що міститься в матеріалах справи № 904/1669/17, останній здійснив нарахування 3% річних та інфляційних втрат станом на 15.02.2017, тобто по 15.02.2017 включно.

Не погоджуючись із здійсненими позивачем по справі № 904/1669/17 нарахуваннями відповідач надав здійснений ним контррозрахунок, який також було здійснено станом на 15.02.2017, тобто по 15.02.2017 включно.

Господарський суд зауважує, що розмір 3% річних та інфляційних втрат, задоволений рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 04.04.2017 по справі № 904/1669/17 повністю співпадає із розміром 3% річних та інфляційних втрат розрахованим за контррозрахунком відповідача по справі № 904/1669/17 (який було здійснено станом на 15.02.2017, тобто по 15.02.2017 включно).

З огляду на зазначене, господарський суд дійшов висновку, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 04.04.2017 по справі № 904/1669/17 стягнуто з відповідача три відсотки річних у сумі 130 947 грн. 70 коп. та інфляційні втрати у сумі 476 298 грн. 90 коп., які нараховані по 15.02.2017.

Враховуючи вищевикладене 3% річних та інфляційні втрати по даній справі повинні нараховуватись за загальний період з 16.02.2017 в межах заявленого позивачем по 25.03.2018.

Судом здійснено розрахунок, відповідно до якого до стягнення з відповідача підлягає 3% річних у розмірі 386 220 грн. 20 коп., нарахованих за загальний період з 16.02.2017 по 25.03.2018 та інфляційні втрати у розмірі 1 329 721 грн. 04 коп., що нараховані за загальний період з 16.02.2017 по 25.03.2018. У решті позову в цій частині слід відмовити.

Згідно із ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із положеннями ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За встановлених обставин, відповідач неналежним чином виконав свої договірні зобов'язання, чим порушив умови укладеного із позивачем договору поставки та вищевказані приписи чинного законодавства, тому позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 386 220 грн. 20 коп. 3% річних та 1 329 721 грн. 04 коп. інфляційних втрат - є обґрунтованими і підлягають задоволенню. У решті позову слід відмовити.

Згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" (51925, Дніпропетровська область, м. Кам'янське, вул. Соборна, буд. 18-Б, ідентифікаційний номер 05393043) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гірничо збагачувальна фабрика Східно-Донбасська" (84301, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Двірцева, буд. 10, ідентифікаційний номер 36984097) 386 220 грн. 20 коп. (триста вісімдесят шість тисяч двісті двадцять грн. 20 коп.) 3% річних, 1 329 721 грн. 04 коп. (один мільйон триста двадцять дев'ять сімсот двадцять одну тисячу грн. 04 коп.) інфляційних втрат, 25 739 грн. 12 коп. (двадцять п'ять тисяч сімсот тридцять дев'ять грн. 12 коп.) витрат по сплаті судового збору.

У решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області.

Суддя І.А. Рудь

Повне рішення складено 17.08.2018