Рішення № 75944769, 12.07.2018, Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області

Справа № 739/1843/17

Номер провадження 2/739/27/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2018 року м.Новгород-Сіверський

Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді –Іващенка А.І.

секретаря – Неживець К.В.

за участю : позивача ОСОБА_1 представника – позивача адвоката ОСОБА_2 відповідача ОСОБА_3 представника відповідача адвоката ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Новгород -Сіверський цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя, а саме автомобіля марки ЗАЗ СЕНС, 2015 року випуску, червоного кольору, заводський номер кузова НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2, який був придбаний у шлюбі за рахунок спільних коштів та зареєстрований на відповідача, та просила стягнути на її користь 60000 тисяч гривень, як компенсацію за частку в спільному майні подружжя. У судовому засіданні позивач свої вимоги уточнила та просила стягнути з ОСОБА_3 на її користь 63209 (шістдесят три тисячі двісті дев’ять) гривень 6 копійок в рахунок компенсації 1/2 частини вартості автомобіля після встановлення ринкової вартості автомобіля згідно судово-товарознавчої експертизи та судові витрати. У судовому засіданні представник позивача адвокат ОСОБА_2 вимоги ОСОБА_1 підтримав та просив їх задовольнити зазначивши, що вони є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Відповідач ОСОБА_3 та його представник адвокат ОСОБА_4 позовні вимоги не визнали та просили відмовити у їх задоволенні пославшись на ту обставину, що відповідач дійсно придбав автомобіль під час шлюбу з позивачем, про те кошти на його купівлю брав у борг у своїх рідних. Вислухавши доводи сторін та дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку. Згідно рішення суду від 10.10.2017 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, зареєстрований 05.09.2015 року відділом РАЦС Новгород-Сіверським міськрайонним управлінням юстиції у Чернігівській області, актовий запис № 71 розірвано (а.с.6). Згідно рахунку –Фактури №214122-Y03334/1 від 07 жовтня 2016 року, ОСОБА_3 сплачено 152750 гривень за придбання автомобіля СЕНС. (а.с.51). Згідно реєстраційної картки ТЗ власник автомобіля ЗАЗ СЕНС, 2015 року випуску, червоного кольору, заводський номер кузова НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2 - є ОСОБА_3 (а.с.5) Згідно висновку експерта № 36 судової авто товарознавчої експертизи від 01.06.2018 року ринкова вартість легкового автомобіля ЗАЗ СЕНС, 2015 року випуску, червоного кольору, заводський номер кузова НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2 станом на час проведення експертизи – 13 лютого 2018 року складає 126418,13 грн. За загальним правилом статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить

дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Тобто, конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію виникнення права спільної сумісної власності. Це означає, що ні дружина, ні чоловік не зобов'язані доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте у шлюбі, оскільки воно вважається таким, що належить подружжю. Якщо майно придбано під час шлюбу, то реєстрація прав на нього (транспортний засіб, житловий будинок чи іншу нерухомість) лише на ім'я одного із подружжя не спростовує презумпцію належності його до спільної сумісної власності подружжя. Заінтересована особа може довести, що майно придбане нею у шлюбі, але за її особисті кошти. У цьому разі презумпція права спільної сумісної власності на це майно буде спростована. Якщо ж заява, одного з подружжя, про те, що річ була куплена на чужі кошти, не буде належним чином підтверджена, презумпція права спільної сумісної власності подружжя залишиться непохитною. Таким чином, тягар доказування у справах даної категорії покладено на того із подружжя, хто заперечує проти визнання майна об'єктом спільної сумісної власності подружжя. Належність майна до об'єктів права спільної сумісної власності визначено ст. 61 СК України, згідно з частиною третьою якої якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Норма ч. 3 ст. 61 СК України кореспондує ч. 4 ст. 65 СК України, яка передбачає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї. За таких обставин, за нормами сімейного законодавства умовою належності того майна, яке одержане за договором, укладеним одним із подружжя, до об'єктів спільної сумісної власності подружжя є визначена законом мета укладення договору – інтереси сім'ї, а не власні, не пов'язані з сім'єю інтереси одного з подружжя. Згідно з ч.1 ст.69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Відповідно до ч.ч. 2, 3 статті 372 ЦК України, у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється. Згідно з ч.1 статті 70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Спосіб та порядок поділу спільного сумісного майна подружжя зазначені в ст. 71 СК України, відповідно до якої майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Пунктами 22, 23, 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» визначено, що поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та ст. 372 ЦК України. Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири та транспортні засоби тощо. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. В даному випадку, спірний автомобіль був придбаний в період, коли сторони по справі перебували в зареєстрованому шлюбі.

Будь-яких доказів про існування домовленостей між позивачем та відповідачем щодо майна або шлюбного договору суду не надано. Відповідно до висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові від 17 лютого 2016 року по справі № 6-1500цс/15, при здійсненні права власності співвласниками щодо спільного майна потрібно враховувати правову природу такої власності, адже співвласникам належить так звана ідеальна частка у праві власності на спільне майно, яка є абстрактним вираженням співвідношення в обсязі прав співвласників спільної власності. З урахуванням викладеного суд вважає, що оскільки позивач надала згоду на отримання грошової компенсації 1/2 вартості спірного автомобіля, зазначений автомобіль зареєстрований та перебуває у користуванні відповідача, тому з відповідача слід стягнути на користь позивача 1/2 частину вартості автомобіля в розмірі 63209 гривень 6 копійок, залишивши вказаний автомобіль у власності відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати в сумі 1102 (одну тисячу сто дві) гривні 80 коп. судових витрат.

Керуючись ст.ст. 13, 76-89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 271-273, 354-355 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя задовольнити. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 63209 (шістдесят три тисячи двісті дев’ять) гривень 6 копійок в рахунок компенсації 1/2 частини вартості автомобіля марки ЗАЗ СЕНС, 2015 року випуску, червоного кольору, заводський номер кузова НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 1102 (одну тисячу сто дві) гривні 80 коп. судових витрат. Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Чернігівської області через Новгород-Сіверський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: А.І.Іващенко

Повне рішення суду складено 13.07.2018 року.