Постанова № 75943681, 15.08.2018, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2018 року м. Херсон

справа: 647/648/18

провадження: 22-ц/791/1174/18

Апеляційний суд Херсонської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Приходько Л.А. (суддя доповідач)

суддів: Бездрабко В.О.,

Вейтас І.В.,

секретар Зварич С.А.

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк»

відповідач - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на заочне рішення Бериславського районного суд Херсонської області від 12 червня 2018 року у складі судді Корсаненкової О.О., повний текст рішення складений 12 червня 2018 року,

в с т а н о в и в:

19 березня 2018 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу кредитором спадкодавця.

Свої вимоги Банк мотивував тим, що 17 січня 2012 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір б/н, за умовами якого Банк надав ОСОБА_3 кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку 2000,00 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 20,40% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла.

На час відкриття спадщини зобов'язання померлої ОСОБА_3 за кредитним договором з повернення кредитних коштів та відсотків, нарахованих за її життя, залишилися не виконані.

12 листопада 2017 року позивачем направлена претензія кредитора до Бериславської державної нотаріальної контори. З листа-відповіді Бериславської державної нотаріальної контори № 1393/02-14 від 16 листопада 2017 року, вбачається, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 із заявами про прийняття чи відмову від спадщини до нотаріальної контори ніхто не звертався, спадкова справа заведена на підставі претензії ПАТ КБ «Приватбанк».

Зважаючи на те, що ОСОБА_2 зареєстрована за однією адресою із спадкодавцем, і, на думку кредитора, згідно вимог ч. 3 ст. 1268 ЦК України прийняла спадщину, до складу якої ввійшли кредитні зобов'язання померлого позичальника перед банком, 02 січня 2018 року до ОСОБА_2 було направлено лист-претензію про погашення заборгованості померлого позичальника ОСОБА_3, на яку відповідач не відреагувала, у зв'язку з чим Банк просить суд стягнути із ОСОБА_2, як спадкоємця ОСОБА_3, на свою користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 11 793,04 грн. та вирішити питання щодо відшкодування судових витрат.

Заочним рішенням Бериславського районного суду Херсонської області від 12 червня 2018 року у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк» відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що позовні вимоги є необґрунтованими, оскільки, позивачем не надано доказів на підтвердження того, що ОСОБА_2 є спадкоємицею померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 (перебування останніх у родинних відносинах, що передбачало б віднесення відповідача до певної черги спадкоємців), прийняття ОСОБА_2 спадщини після померлої (матеріали справи містять суперечливі відомості щодо місця реєстрації вказаних осіб, що не спростовано позивачем в ході судового розгляду), наявності спадкового майна, в межах вартості якого в порядку ст.1282 ЦК України можливо б було задоволення вимог кредитора. Крім того, враховуючи, що строк дії кредитної картки та відповідно строк вимоги за кредитом, виданим на ім'я ОСОБА_3 17.01.2012 року, визначено до вересня 2015 року, у зв'язку з чим за положеннями ч.3 ст.1282 ЦК України банк мав право у строк до 30.09.2016 року пред'явити свої вимоги до спадкоємців, при цьому про смерть боржника банк дізнався 27.04.2017 року та відповідно до положень ч.2 ст.1281 ЦК України у строк до 27.10.2017 року мав право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, а із претензією кредитора позивач звернувся до нотаріальної контори лише 12.11.2017 року, що підтверджується реєстром згрупованих поштових відправлень - рекомендованих листів претензій кредитора до ДНК 12.11.2017 року та листом Бериславської державної нотаріальної контори від 25.04.2018 року за № 417/01-16 , тобто із пропуском визначених у статті 1281 ЦК України присічних строків такого звернення.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «Приватбанк» вважаючи рішення суду першої інстанції незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, просило оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги Банку у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом допущені порушення норм права, які призвели до неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи. Зокрема, зазначив, що відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1, спадкоємці позичальника мали право подати заяву про відмову від спадщини у строк з ІНФОРМАЦІЯ_1 по 15 квітня 2016 року. Оскільки у встановлений строк ніхто із спадкоємців не подав заяву про відмову від прийняття спадщини, спадкоємцем, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини є ОСОБА_2, що підтверджується копіями паспортів позичальника та відповідача, отже остання вважається такою, що прийняла спадщину, а відсутність у спадкоємця свідоцтва про право на спадщину не може бути підставою для відмови у позові. Крім того, відповідач до суду не з'являлася, заперечень проти позову не подавала, доказів на спростування позовних вимог Банку не надала, а саме не надала доказів звернення до нотаріальної контори із заявою про відмову від спадкування, проживання за іншою адресою, ніж позичальник, розміру отриманої спадкової маси чи взагалі її відсутності. Встановити склад спадщини та його вартість Банк не мав можливості.

Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.

Під час розгляду справи представник ПАТ КБ «Приватбанк» Логвіновська А.А. апеляційну скаргу підтримала за обставинами викладеними у скарзі. Просила рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Банку у повному обсязі.

ОСОБА_2, в судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

В силу вимог ч.2 ст.372 ЦПК України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідача, осіб, які приймають участь у розгляді справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України).

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У силу статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи 17 січня 2012 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір б/н, за умовами якого Банк надав ОСОБА_3 кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку 2000,00 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 20,40% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Договір складається із заяви, Умов та правил надання банківських послуг, тарифів надання банківських послуг та пам'ятки клієнта.

Пунктом 3.1 розділу ІІ Умов та правил надання банківських послуг встановлено, що строк дії карти зазначений на лицьовому боку карти (місяць та рік). Карта діє до останнього календарного дня вказаного місяця.

Строком погашення кредиту в повному обсязі, згідно п. 5.4 розділу ІІ Умов та правил надання банківських послуг, є останній день місяця зазначеного на платіжній картці (в полі MONTH).

Відповідно до довідки ПАТ КБ «Приватбанк» за вказаним кредитним договором ОСОБА_3 надані кредитні картки: 17 січня 2012 року за НОМЕР_1 терміном дії 09/15 та 09 листопада 2012 за НОМЕР_2 терміном дії 03/16.

ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до актового запису про смерті №14 від 19 жовтня 2015 року, ОСОБА_3 померла, у зв'язку із чим ухвалою Бериславського районного суду Херсонської області від 19 квітня 2017 року закрито провадження у справі за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Копія вказаної ухвали отримана ПАТ КБ «Приватбанк» 27 квітня 2017 року(а.с. 18).

На час відкриття спадщини зобов'язання померлої ОСОБА_3 за кредитним договором з повернення грошових коштів та відсотків, що були нараховані за її життя, залишилися невиконаними.

ПАТ КБ «Приватбанк» 12 листопада 2017 року подало до Бериславської державної нотаріальної контори претензію кредитора на загальну суму 11793.04грн. (а.с.19-22).

Відповідно до листа Бериславської державної нотаріальної контори від 24.04.2018 за №417/01-16, 16 листопада 2017 року заведена спадкова справа №283/2017 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 за претензією кредитора ПАТ КБ «Приватбанк» від 07.10.2017 року № SAMDN520000056588030. Заяви від інших спадкоємців не надходили. Свідоцтва про право на спадщину не видавалися (а.с.44).

Згідно вимог ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

За правилами ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до вимог ст. 1281 ЦК України спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги (ч.1). Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги(ч.2). Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги(ч.3). Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги (ч.4).

Згідно частини 1 ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Отже, зі смертю боржника зобов'язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини. Строки пред'явлення кредитором вимог до спадкоємців, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 і 1282 ЦК України. Тобто, стаття 1281 ЦК України, визначає преклюзивні строки пред'явлення таких вимог.

У даній справі позивач просить стягнути з ОСОБА_2, як із спадкоємця, заборгованість, яка виникла внаслідок невиконання спадкодавцем, ОСОБА_3 зобов'язань за кредитним договором.

Згідно ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Однак позивачем не надано суду жодного доказу, що ОСОБА_2 є спадкоємцем за заповітом чи за законом після смерті ОСОБА_3 В матеріалах справи відсутні будь-які відомості щодо наявності заповіту на ім'я відповідача, а також, що ОСОБА_2 перебуває в родинних відносинах з померлою ОСОБА_3 та може бути віднесена до спадкоємців першої - п'ятої черги за законом.

Також позивачем у встановленому законом порядку не доведено, що відповідач, у строки та порядку визначеному законом прийняла спадщину після смерті позичальника.

Як вбачається зі змісту листа Бериславської державної нотаріальної контори від 24.04.2018 за №417/01-16, заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 від спадкоємців не надходили.

Відомості про те, що відповідачка на час відкриття спадщини, ІНФОРМАЦІЯ_1, постійно проживала з померлою ОСОБА_3 в матеріалах справи відсутні.

Посилання позивача, як на підставу підтвердження своїх доводів про прийняття в порядку визначеному ч.3 ст. 1268 ЦК України відповідачем спадщини після смерті позичальника, на відмітку про місце проживання відповідачки та позичальника в їх паспортах за однією адресою, не є належними доказами.

Так, відповідно до відомостей про місце проживання що містяться у паспортах, станом на 17 січня 2012 року (дата посвідчення копії паспортів), місце проживання позичальника, ОСОБА_3, зареєстровано за адресою АДРЕСА_1 (а.с.16) , а місто проживання відповідачки, ОСОБА_2 зареєстровано за адресою АДРЕСА_2 (а.с.17).

Відомості що містяться в копіях паспортів позичальника та відповідача про місце їх проживання не містять інформацію щодо предмета доказування, а саме місця їх постійного проживання на час відкриття спадщини.

Крім того, відповідно до відомостей наданих Високівською сільською радою листом №104/02-35 від 20.03.2018 року ОСОБА_2 зареєстрована та проживає за іншою адресою, а саме АДРЕСА_3.

З матеріалів справи вбачається, що спадкова справа після смерті ОСОБА_3 була відкрита за заявою ПАТ КБ «ПриватБанк», як кредитора померлого.

Отже доказів, які б відповідали критеріям належності, допустимості, достатності та достовірності, прийняття ОСОБА_2 спадщини після померлої ОСОБА_3 позивачем суду надано не було, а його посилання на реєстрацію місця проживання відповідача за однією адресою з померлою, жодним чином не свідчить про те, що відповідач є спадкоємцем ОСОБА_3 та постійно проживала з померлою на час відкриття спадщини, вчинивши тим самим дії, що свідчать про її прийняття.

Відповідно до вимог ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до вимог ч. ч. 2, 3 ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції належним чином визначився з характером спірних правовідносин, дослідив надані сторонами докази у їх сукупності, встановив фактичні обставини справи, що мають суттєве значення для її вирішення, і дійшов правильного висновку про відмову Банку у задоволені позовних вимог, оскільки, позивачем не доведено того факту, що відповідач ОСОБА_2 є спадкоємцем, який прийняв спадщину після померлої ОСОБА_3 у визначений законом спосіб, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення вимог ПАТ КБ «Приватбанк» про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за договором б/н від 17 січня 2012 року в порядку ст.1282 ЦК України.

Також суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивачем пропущені встановлені ст. 1281 ЦК України строки у межах яких кредитор може реалізувати своє право на пред'явлення вимог до спадкоємців.

Так, за умовами кредитного договору строком погашення кредиту в повному обсязі є останній день місяця зазначеного на платіжній картці (в полі MONTH), у даному випадку 31 березня 2016 року. Тобто з 01 квітня 2016 року у Банка виникло право вимоги повернення кредиту в повному обсязі. А отже, в силу вимог ч.3 ст. 1281 ЦК України, Банк мав право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року, тобто в строк до 01 квітня 2017 року.

Дізнавшись про відкриття спадщини 27 квітня 2017 року(а.с.18) Банк, в силу вимог ч.2 ст. 1281 ЦК України мав право протягом шести місяців від дня коли він дізнався, тобто в строк до 27 жовтня 2017 року, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину.

Однак, як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся із претензією кредитора до нотаріальної контори лише 12 листопада 2017 року. Тобто на час звернення кредитора спадкодавця спливли строки встановлені частинами 2 та 3 ст. 1281 ЦК України. У зв'язку із чим, в силу вимог частини 4 цієї ж статті, Банк, як кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки встановлені законом, позбавляється права вимоги.

Суд з достатньою повнотою з'ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дослідив надані сторонами докази, яким дав належну оцінку та постановив законне і обґрунтоване рішення з додержанням норм процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують і не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність ухваленого у справі рішення, а тому підлягають відхиленню.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, давши належну правову оцінку доказам, на які сторони посилались в обґрунтування своїх вимог та заперечень, не допустив порушення норм матеріального та/або процесуального права, які б були підставою для зміни чи скасування оскаржуваного рішення, доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду по суті вирішення спору, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Керуючись ст.ст. ст.ст.367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» залишити без задоволення.

Рішення Бериславського районного суд Херсонської області від 12 червня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складений 17 серпня 2018 року.

Головуючий Л.А. Приходько

Судді: В.О. Бездрабко

І.В. Вейтас