Вирок № 75942048, 14.08.2018, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/10138/16-к

1кп/755/51/18

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" серпня 2018 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Курило А.В.,

секретарів Чуб Н.С., Коцюрби Л.О., Томіленка В.В., Потій М.В., Солдатенко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження № 12015100040016805 за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця: с. Маринівка, Доманівського р-ну, Миколаївської обл., громадянина України, українця, з вищою освітою, одруженого, має на утриманні двох неповнолітніх доньок, ІНФОРМАЦІЯ_4 та ІНФОРМАЦІЯ_5, працюючого директором: ТОВ «Електромобілі», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.3 ст.190, ч.1 ст.358 КК України,

за участю учасників судового провадження:

прокурорів Миколаєнка А.О., Вигівського М.І., Колесника О.О.,

потерпілого ОСОБА_2,

захисника Степ’юка В.С.,

представника потерпілого ОСОБА_4,

обвинуваченого ОСОБА_1

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 у травні 2012 року, перебуваючи на виставці SIA «Міжнародний автосалон», що проходила в «Міжнародному виставковому центрі» за адресою: м. Київ пр-т Броварський, 15 познайомився з ОСОБА_5 та повідомив останньому завідомо неправдиву інформацію про те, що він працює генеральним директором ТОВ «Завод Титан», що не відповідало дійсності, оскільки згідно протоколу загальних зборів учасників товариства № 2/2011 від 08.04.2011, наказу № 3-вк від 08.04.2011 та заяви про звільнення від 25.03.2011, ОСОБА_1 звільнено з посади директора ТОВ «Завод Титан» 08.04.2011 року.

Крім того, ОСОБА_1 повідомив ОСОБА_5 про те, що одним з видів економічної діяльності ТОВ «Завод Титан» є продаж електромобілів та їх комплектуючих на території України. Будучи введеним в оману, вважаючи дії ОСОБА_1 правомірними та вигідними для себе, ОСОБА_2, приблизно в кінці серпня 2012 року звернувся до ОСОБА_1 та повідомив останнього про свої наміри придбати у ТОВ «Завод Титан» електромобіль.

У подальшому 03.10.2012, у денний час доби ОСОБА_1, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, перебуваючи по вул. О. Туманяна, 15-а в м. Києві та видаючи себе за генерального директора ТОВ «Завод Титан», уклав від імені вказаного товариства з ОСОБА_2 договір поставки № 78.

Згідно п.1.1 частини 1 вказаного договору «Предмет договору» постачальник в особі директора напрямку електромобілів ОСОБА_1 зобов'язується поставити, а покупець в особі ОСОБА_2 в порядку та на умовах, визначених цим договором зобов'язується прийняти та оплатити «електромобіль легковий Jaguar XKR Coupe».

На виконання зазначеного договору ОСОБА_2, будучи введений в оману ОСОБА_1, 08.10.2012 перебуваючи в приміщенні за адресою: м. Київ вул. О.Туманяна, 15-а, у денний час доби, передав останньому грошові кошти в сумі 30 000 доларів США, що станом на 08.10.2012 становило за офіційним курсом НБУ 239 790 грн. Прикриваючи свої злочинні дії направлені на незаконне збагачення та видаючи їх за законні, ОСОБА_1, видав ОСОБА_2 квитанцію до прибуткового касового ордера № 11 від 08.10.2012 про прийняття грошових коштів в сумі 30 000 доларів США, як передоплату по договору поставки № 78 від 03.10.2012, якими шляхом обману заволодів та розпорядився на власний розсуд, не маючи на меті виконувати умови договору, в результаті чого завдав ОСОБА_2 матеріальних збитків у великих розмірах на суму 30 000 доларів США, що станом на 08.10.2012 становило за офіційним курсом НБУ 239 790, 00 грн. та у 250 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Згідно висновку експерта № 365/тдд від 28.03.2016 року, підписи в лівому нижньому куті на 1-2 сторінці та в графі «Генеральний директор» перед друкованим написом «ОСОБА_1» договору поставки № 78 від 3 жовтня 2012 р. виконані ОСОБА_1.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення не визнав та показав, що ним було придбано за кордоном за допомогою посередників автомобіль «Ягуар» в 2012 році на замовлення ОСОБА_2 для подальшого його переобладнання в електромобіль, однак до України його не завезли по вині брокера на ім'я Андрій, крім того показав, що гроші від потерпілого отримував не він, а директор заводу Титан, а розписку він написав оскільки намагався підстрахувати завод Титан, крім того на його думку відносини з потерпілим носять цивільно правовий характер.

Потерпілий ОСОБА_2 в судовому засіданні показав, що у травні 2012 року, з метою придбання автомобіля, він разом з товаришем ОСОБА_6 відвідали виставку електромобілів де познайомилися з ОСОБА_1, який відрекомендувався генеральним директором ТОВ «Завод Титан» та порекомендував придбати більш дорогий автомобіль та переобладнати його на електромобіль. У серпні 2012 року, він зателефонував ОСОБА_1 та домовився про зустріч. Прибувши в офіс по вулиці Туманяна, 15-А, він підписав з ТОВ «Завод Титан», в особі генерального директора ОСОБА_1 договір та передав останньому, в присутності ОСОБА_6 та своєї матері ОСОБА_7, 30 000,00 доларів США авансу, інші три платежі необхідно було здійснити пізніше. Потім отримав договір та квитанцію про сплату авансу, але до цього часу автомобіль йому передано не було та гроші не повернуто. Через деякий час ОСОБА_1 почав переховуватись від нього, крім того зазначив, що під час однієї з зустрічей ОСОБА_1 написав розписку на суму боргу, а саме 30 000,00 доларів США.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні показав, що він є товаришем ОСОБА_2 у вересні 2012 році він запросив ОСОБА_2 на виставку електромобілів, де вони познайомились з ОСОБА_1, який на виставці представляв автомобілі. Під час розмови ОСОБА_1 представився директором заводу та запросив їх до себе в офіс, який розташований по вулиці Туманяна. У листопаді 2012 року, ОСОБА_2 зателефонував йому та повідомив, що хоче замовити у ОСОБА_1 електромобіль та передати йому суму коштів, та попросив поїхати з ним. Після чого, він разом з ОСОБА_2 та його матір'ю ОСОБА_7 приїхали в офіс ОСОБА_1, де ОСОБА_7 передала своєму сину ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 30 000 доларів США, а останній передав вказані кошти ОСОБА_1 Забравши грошові кошти ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 ордер про те, що він отримав грошові кошти, однак через деякий час з'ясувалось, що ОСОБА_2 автомобіль так і не отримав, грошові кошти ОСОБА_1 потерпілому також не повернув.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні показала, що вона є матір'ю потерпілого, а обвинуваченого ОСОБА_1 знає як генерального директора ТОВ «Завод Титан». У вересня 2012 року її син ОСОБА_2 та його товариш ОСОБА_8 відвідали виставку електромобілів на якій познайомилися з ОСОБА_1, який представився генеральним директором, рекламував продукцію та в ході розмови запросив на наступний день до офісу, де показав автомобіль та документи, які засвідчували, що він є генеральним директором ТОВ «Завод Титан». Після вказаної зустрічі син повернувся додому і вони разом обговорили питання купівлі автомобіля на даному підприємстві. Після прийняття кінцевого рішення, вона в банку зняла грошові кошти в розмірі 30 000 доларів США та приїхала до офісу ОСОБА_1 В офісі, під час зустрічі, ОСОБА_1 знову представився як генеральний директор ТОВ «Завод Титан», провів рекламу, після чого вона передала сину грошові кошти в сумі 30 000 доларів США, а останній, у її присутності та ОСОБА_6, передав їх ОСОБА_1, який перерахував кошти, перевірив та здійснив оформлення договору. Після чого, вони чекали до кінця року щоб отримати автомобіль, однак навіть на початок наступного року автомобіль ОСОБА_2 передано не було, грошові кошти не повернуті.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні показав, що ОСОБА_1 був генеральним директором ТОВ «Завод Титан» до 08.04.2011 року, а з 09.04.2011 року вказану посаду зайняв він. ТОВ «Завод Титан» займався випуском причепів, ОСОБА_1 займався електромобілями. На ТОВ «Завод Титан» надійшов дзвінок від ОСОБА_7 яка повідомила, що хоче зустрітися та поспілкуватися з приводу договору. Він, приблизно в березні чи квітні 2013 року, зустрівся з ОСОБА_7 та її сином ОСОБА_2 в кафе, де вони показали йому договір, в якому було вказано, що звичайний автомобіль повинен бути переобладнаний на електромобіль. Він повідомив останнім, що знає ОСОБА_1 тому ОСОБА_7 попросила допомогти у врегулюванні вказаного питання, оскільки ОСОБА_1 перестав виходити з ними на зв'язок. Під час зустрічі з ОСОБА_1 він з'ясував, що останній уклав договір з ОСОБА_2 на переобладнання автомобіля не електромобіль та підтвердив факт отримання від потерпілого грошових коштів та пообіцяв повернути їх ОСОБА_7 Також показав, що ТОВ «Завод Титан» ніколи не займалось переобладнанням автомобілів на електромобілі, та до цього часу займається випуском причепів. Крім того, ТОВ «Завод Титан» на ім'я ОСОБА_1 довіреностей не видавало, ніяких документів з ОСОБА_7 від імені заводу не підписувалось.

Крім показів свідків, в судовому засіданні були досліджені наступні докази, які суд визнає належними, оскільки вони прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів та допустимими, оскільки вони отримані у порядку, встановленому КПК України:

-договір поставки від 03.10.2012 року №78, згідно якого постачальник ТОВ «ЗАВОД ТИТАН» в особі генерального директора ОСОБА_1, та покупця ОСОБА_10 уклали договір, постачальник зобов'язується поставити, а покупець в особі ОСОБА_2 в порядку та на умовах, визначених цим договором зобов'язується прийняти та оплатити «електромобіль легковий Jaguar XKR Coupe»;

-картки розрахунку №311 за період 01.10.2012-30.10.2012 р.р., №31 за листопад 2012 р., №31 за грудень 2012 р., згідно яких грошові кошти за договором поставки №78 на рахунок ТОВ «ЗАВОД ТИТАН» не надходили;

-заява ОСОБА_1, від 25.03.2011 року про звільнення його з посади директора ТОВ «ЗАВОД ТИТАН» за власним бажанням;

-наказ №3-вк, від 08.04.2011 року про звільнення ОСОБА_1 з посади директора ТОВ «ЗАВОД ТИТАН»;

-протокол загальних зборів Учасників ТОВ «ЗАВОД ТИТАН» №2/2011 від 08.04.2011 року, згідно якого було прийнято рішення звільнити ОСОБА_1, з посади директора ТОВ «ЗАВОД ТИТАН» згідно поданої заяви про звільнення від 25.03.2011 року, призначити на посаду Генерального директора ТОВ «ЗАВОД ТИТАН» ОСОБА_9 з 09.04.2011 року;

-наказ №4-вк, від 09.04.2011 року, про призначення ОСОБА_9 на посаду Генерального директора ТОВ «ЗАВОД ТИТАН»;

-розписка, згідно якої ОСОБА_1, зобов'язується в строк до 01.12.2015 року повернути ОСОБА_10 грошові кошти в сумі 30 000 доларів США та електромобіль, згідно договору поставки від 03.10.2012 року №78;

-висновок експерта №366/тдд від 29.03.2016 року, згідно якого відбиток печатки в лівому нижньому куті на 1-2 сторінці, та під графою «генеральний директор» «ОСОБА_1» договору поставки №78 від 03 жовтня 2012 року та відтиски печатки ТОВ «Завод Титан» /код 33483992/, які надані в якості експертних зразків, нанесені однією і тією ж печаткою /т.2 а.п.109-112/;

-висновок експерта №365/тдд від 28.03.2016 року, згідно якого підписи в лівому нижньому куті на 1-2 сторінці, та в графі «Генеральний директор» перед друкованим написом «ОСОБА_1» договору поставки №78 від 03 жовтня 2012 року виконані ОСОБА_1. Рукописний текст та підпис ОСОБА_1 від 01.10.2015 року виконані ОСОБА_1; рукописний текст та підпис на розписці ОСОБА_1 від 01.10.2015 року, виконані ОСОБА_1 /т.2 а.п.117-124/.

Відповідно до ст.ст. 22, 26 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.

Статтею 93 КПК України передбачено, що Збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у порядку, передбаченому цим Кодексом.

Сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.

Сторона захисту, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, здійснює збирання доказів шляхом витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, службових та фізичних осіб речей, копій документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій, актів перевірок; ініціювання проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій, а також шляхом здійснення інших дій, які здатні забезпечити подання суду належних і допустимих доказів.

Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.

Порушень положень § 5 Глави 4 КПК України в ході судового розгляду сторонами не доведено та судом не встановлено.

Що стосується невизнання обвинуваченим ОСОБА_1 своєї вини, твердження сторони захисту про невідповідність висновків органу досудового розслідування обставинам вчинення кримінального правопорушення суд вважає надуманими та розцінює як спосіб захисту обвинуваченого спрямований на уникнення від кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення. Крім того доводи захисника про недопустимість доказів отриманих органом досудового розслідування, не знайшли свого підтвердження під час розгляду провадження, оскільки будучи вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачений КПК України стороною захисту не надано суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг на підтвердження своєї правової позиції.

Оцінивши досліджені в судовому засіданні докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, врахувавши, що жоден доказ не має наперед встановленої сили, суд вважає доведеною вину ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.190, ч.1 ст.358 КК України, а саме:

-за ч.3 ст.190 КК України - у заволодінні чужим майном шляхом обману /шахрайство/, вчинене у великих розмірах;

-за ч.1 ст.358 КК України - у підробленні офіційного документа, який видається підприємством і який надає право, з метою використання його підроблювачем.

Крім цього судом встановлено, що кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.358 КК України ОСОБА_1 вчинено 3 жовтня 2012 року.

Згідно ст.49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до набрання вироком законної сили минули три роки у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі.

Відповідно до ст.12 КК України злочин, передбачений ч.1 ст.358 КК України, відноситься до невеликої тяжкості і з дня його вчинення минуло три роки.

Відповідно до ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Захист здійснюється підозрюваним або обвинуваченим, його захисником або законним представником. Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.

Під час судового розгляду сторонами провадження, клопотання про звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.358 КК України у зв'язку із закінченням строків давності, не заявлялося.

Проте враховуючи, що відповідно до ст. 8 КПК України , кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд вважає за необхідне під час постановлення вироку, на підставі с.49 КК України, звільнити ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.358 КК України у зв'язку із закінченням строків давності.

При цьому суд, виходить із того, що відповідно до ст. 369 КПК України судове рішення, у якому суд вирішує питання по суті, викладається у формі вироку, що в свою чергу цілком кореспондується із статтею 374 КПК України, згідно якої суд зобов'язаний прийняти рішення за повним об'ємом обвинувачення.

Призначаючи міру покарання ОСОБА_1, суд у відповідності до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України, є тяжким, особу обвинуваченого, який одружений, має на утриманні двох неповнолітніх доньок, працює, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває /т.2 а.п. 98-99/, вперше притягається до кримінальної відповідальності.

Обставин, які пом'якшують або обтяжують покарання обвинуваченого, згідно ст.ст. 66, 67 КК України, судом не встановлено.

З урахуванням даних про особу обвинуваченого, ступеню тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, його ставлення до вчиненого кримінального правопорушення, суд вважає, що його виправлення та перевиховання без ізоляції від суспільства неможливе, тому не вбачає підстав для застосування ст.ст. 69, 75 КК України.

В порядку ст.100 КПК України підлягає вирішенню питання речових доказів.

Крім того, згідно з ч.1 ст.128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе відповідальність за шкоду, завдану діянням підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження та підтверджено в ході судового розгляду, матеріальна шкода завдана потерпілому та цивільному позивачу, згідно офіційного курсу НБУ, становить 811 629 гривень 60 копійок /т.2 а.п.45-47/, а тому суд вважає, що цивільний позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Процесуальні витрати суд вирішує відповідно до вимог ст. 124 КПК України.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, суд, -

у х в а л и в:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.190 КК України та призначити йому покарання у виді 5 років позбавлення волі;

На підставі ст.49 КК України звільнити ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.358 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності.

Запобіжний захід ОСОБА_1 у виді особистого зобов'язання, до набрання вироком законної сили, залишити без змін.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 обчислювати з моменту його затримання.

Речові докази у кримінальному провадженні: договір поставки №78 від 03.10.2012 року на 3 арк. - залишити при матеріалах кримінального провадження /т.2 а.п. 101-104/.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 - задовольнити в повному обсязі /т.2 а.п.45-47/.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 811 629 гривень 60 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 процесуальні витрати в розмірі 2 997 гривень 36 копійок, за проведення експертиз №365/тдд від 28.03.2016 року та №366/тдд від 29.03.2016 року, на користь держави.

Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 30 днів з дня проголошення, а засудженим у той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Суддя: