Постанова № 75941152, 16.08.2018, Апеляційний суд Сумської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2018 року

м.Суми

Справа №592/485/18

Номер провадження 22-ц/788/1154/18

Апеляційний суд Сумської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Хвостика С. Г. (суддя-доповідач),

суддів - Собини О. І. , Ткачук С. С.

за участю секретаря судового засідання Пархоменко А.П.,

позивача ОСОБА_1, його представника ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання» на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 30 квітня 2018 року в складі судді Алфьорова А.М., ухваленого у м. Суми, повний текст якого складений 30 квітня 2018 року,

в с т а н о в и в:

Відповідно до п. 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402 VIII «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Пунктом 8 ч. 1 розділу ХIII «Перехідні положення» ЦПК України, в редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року, також визначено, що утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

16 січня 2018 року ОСОБА_1 через свого представника адвоката ОСОБА_2 звернувся з позовом до Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання» (далі – ПАТ «СМНВО») про стягнення заборгованості по зарплаті та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, мотивуючи свої вимоги тим, що 29 грудня 2017 року він був звільнений з ПАТ «СМНВО» за власним бажанням у зв’язку з невиконанням власником умов колективного договору згідно з ч. 3 ст. 38 КЗпП України. Проте, при звільненні з ним не було проведено повного розрахунку, тому просив стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі, у тому числі нараховану вихідну допомогу та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 30 квітня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ «СМНВО» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у розмірі 26298,72 грн та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 27 грудня 2017 року по 30 квітня 2018 року у сумі 19445,37 грн з наступним утриманням з цієї суми податків і обов’язкових платежів.

Стягнуто з ПАТ «СМНВО» на користь держави судовий збір в розмірі 704,80 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ «СМНВО», посилаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального і процесуального права, просить змінити рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, зменшивши суму стягнення з 19445 грн 37 коп. до 10504 грн 97 коп.

В доводах апеляційної скарги зазначається, що з 21 березня 2014 року на підприємстві був запроваджений безстроково неповний робочий тиждень, а саме: понеділок, вівторок, середа. Водночас, у зв’язку з виробничою необхідністю на певні періоди відповідачем видавались накази про тимчасове запровадження п’ятиденного робочого тижня, чого суд не врахував, безпідставно взявши до уваги при обчисленні середнього заробітку за час затримки розрахунку 87 робочих днів, замість 47.

Рішення в частині стягнення заборгованості по заробітній платі та відмови у задоволенні решти позовних вимог не оскаржується, тому на підставі ч. 1 ст. 367 ЦПК України в апеляційному порядку не переглядається.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача ОСОБА_1 і його представника ОСОБА_2 про залишення рішення суду без змін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 375 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ухвалюючи оскаржуване рішення в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, суд першої інстанції виходив з того, що при звільненні позивача з ПАТ «СМНВО» йому своєчасно не було виплачено заробітну плату, що є підставою для стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку. При обрахуванні розміру середнього заробітку позивача суд виходив із п’ятиденного робочого тижня на підприємстві.

Проте, з такими висновками суду колегія суддів повністю погодитись не може з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 з 16 грудня 1999 року перебував у трудових відносинах з ПАТ «СМНВО», а 29 грудня 2017 року він був звільнений з роботи за власним бажанням у зв’язку з невиконанням власником умов колективного договору за ч. 3 ст. 38 КЗпП України. (а.с.12-18, 19).

Згідно з довідкою ПАТ «СМНВО» № 16-07/184 від 30 січня 2018 року на день звільнення ОСОБА_1 сума заробітної плати, що підлягала йому до виплати, становила 26298,72 грн. Середньоденна заробітна плата позивача без врахування податку з доходів фізичних осіб та воєнного збору становила 223,51 грн. (а.с. 35).

Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Відповідно до вимог ст.ст. 116, 117 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до п. 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, з відповідними змінами (далі – Порядок), цей Порядок застосовується, зокрема, у випадку, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться, виходячи із середньої заробітної плати.

Пунктом 2 Порядку передбачено, що у випадку збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов’язана відповідна виплата.

Згідно з п.п. 3, 4 Порядку при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітникам-почасовикам; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші. При обчисленні середньої заробітної плати за останні два місця не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов’язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження тощо) та допомога у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю.

Відповідно до п. 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місця роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом останніх двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати, як розрахункової величини для нарахування виплат, працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час затримки розрахунку, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац 2 пункту 8 Порядку).

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац 3 пункту 8 Порядку). Такий порядок обчислення середнього заробітку застосовується незалежно від форми власності підприємства.

Враховуючи наведені положення Порядку, колегія суддів не може погодитись із розміром присудженого позивачу до стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при його звільненні, оскільки при обрахуванні вказаних коштів суд першої інстанції помилково виходив з п’ятиденного робочого тижня на підприємстві.

У відповідності до вимог ст.ст. 50, 56 КЗпП України нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень.

Підприємства і організації при укладенні колективного договору можуть встановлювати меншу норму тривалості робочого часу, ніж передбачено в частині першій цієї статті.

За угодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом може встановлюватись як при прийнятті на роботу, так і згодом неповний робочий день або неповний робочий тиждень. Оплата праці в цих випадках провадиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку.

Згідно з ч. 3 ст. 32 КЗпП України про зміну істотних умов праці – систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Так, наказом генерального директора ПАТ «СМНВО» від 21 березня 2014 року за №75 з 26 травня 2014 року для усіх працівників підприємства було встановлено неповну робочу неділю з наступним режимом роботи: триденний неповний робочий тиждень з робочими дням в понеділок, вівторок і середу, період неповного робочого тижня 24 години (п. 1 Наказу).

Також, відповідно до Наказу відповідача від 21 березня 2014 року за № 75 керівники самостійних структурних підрозділів товариства по узгодженню з функціональними директорами особовими наказами, за наявності згоди працівників, можуть встановлювати робочі дні, відмінні від вказаних в п. 1 Наказу із збереженням тривалого неповного робочого тижня 24 години; п’ятиденний робочий тиждень з неповним робочим днем, із збереженням загального тривалого тижня 24 години. Оплату праці працівникам ПАТ «СМНВО» вирішено проводити пропорційно до відпрацьованого часу (а.с. 36).

Тобто, на підприємстві на підставі наказу відповідача від 26 травня 2014 року №75 були змінені істотні умов праці, оскільки був встановлений неповний трьохденний робочий тиждень, а оплата праці здійснювалась пропорційно до відпрацьованого тижня, з чим також погодився позивач.

Наказом відповідача №5059/ок від 01 червня 2017 року у зв’язку з виробничою необхідністю було встановлено 4-денний неповний робочий тиждень (понеділок - четвер) з 01 по 30 червня 2017 року, у тому числі і стосовно позивача (а.с. 64-67).

Наказами відповідача №9638/ок від 04 жовтня 2017 року, №10483/вк від 31 жовтня 2017 року та №11473/вк від 06 грудня 2017 року у зв’язку з виробничою необхідністю було встановлено повний робочий тиждень, у тому числі і стосовно позивача, за період з 02 по 31 жовтня 2017 року, з 01 по 30 листопада 2017 року, з 01 по 31 грудня 2017 року (а.с. 68-85).

З вказаними вище наказами позивач був ознайомлений, про що свідчать його підписи у відповідних додатках до них.

Як зазначалось вище, середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом останніх двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів. З довідки ПАТ «СМНВО» від 30 січня 2018 року (а.с. 35) вбачається, що заробітна плата позивача за фактично відпрацьовані протягом останніх двох місяців робочі дні, без відрахувань податку і військового збору, складала 223,51 грн.

Враховуючи те, що сумарне число робочих днів за період з 02 січня 2018 року (перший робочий день в товаристві після звільнення позивача) по 30 квітня 2018 року (день ухвалення судового рішення) згідно з графіком роботи підприємства, встановленого наказом № 75 від 21 березня 2014 року, становить 47 робочих днів (січень – 13 робочих днів (2,3,9,10,15,16,17,22,23,24,29,30,31); лютий – 10 робочих днів (5,6,7,12,13,14,19,26,27,28); березень – 12 робочих днів (5,6,7,12,13,14,19,20,21,25,27,28); квітень – 12 робочих днів (2,3,4,10,11,16,17,18,23,24,25,30), тому з відповідача на користь позивача за затримку розрахунку при звільненні останнього підлягає стягненню середній заробіток в розмірі 10504,97 грн (223,51 грн х 47 днів).

Крім того, суд першої інстанції допустив помилку у визначенні дати початку періоду затримки розрахунку при звільненні позивача. Як зазначалось вище, ОСОБА_1 був звільнений 29 грудня 2017 року, тобто, цей день був його останнім робочим днем, тому період затримки розрахунку середнього заробітку почався з наступного робочого дня у відповідача, а саме: з 02 січня 2018 року (30 та 31 грудня 2017 року були вихідними, а 01 січня 2018 року – святковий).

За таких обставин, коли суд першої інстанції ухвалив рішення в частині стягнення середнього заробітку та початку періоду затримки розрахунку при звільненні з неповним з’ясуванням обставин у справі, а його висновки в цій частині не ґрунтуються на вимогах закону та обставинах справи, тому таке рішення суду в оскаржуваній частині необхідно змінити і ухвалити нове, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Отже, на підставі ст. 376 ч. 1 п. 3, п. 4 ЦПК України рішення суду в частині стягнення на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та період затримки розрахунку підлягають зміні, а саме: сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, яка підлягає стягненню з ПАТ «СМНВО» на користь позивача, підлягає зменшенню до 10504,97 грн, а початок періоду затримки розрахунку слід змінити на 02 січня 2018 року.

Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, ураховуючи, що позивач був звільнений від сплати судового збору при подачі позову, підлягають задоволенню частково, а саме: на 54 %, тому на підставі ст. 141 ч. 1, ч. 6, ч. 13 ЦПК України за рахунок ПАТ «СМНВО» на користь держави підлягає стягненню 380,59 грн (54% від 704,80 грн).

Однак, приймаючи до уваги, що за подання апеляційної скарги ПАТ «СМНВО» сплатило судовий збір у сумі 1057,20 грн (а.с. 110), який у повному обсязі підлягає компенсації відповідачу за рахунок держави, тому шляхом взаємозаліку ПАТ «СМНВО» за рахунок держави слід компенсувати 676,61 грн (1057,20 – 380,59).

Відповідно до ч. 6 ст. 19, п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судове рішення у даній справі, як малозначній, не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст.ст. 374 ч. 1 п. 2; 376 ч. 1 п. 3, 4; 381; 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання» задовольнити.

Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 30 квітня 2018 року в частині вирішених позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання» про стягнення середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні змінити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 02 січня 2018 року по 30 квітня 2018 року в сумі 10504 грн 97 коп. з послідуючим утриманням з цієї суми податків і обов’язкових платежів.

Компенсувати Публічному акціонерному товариству «Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання» за рахунок держави 676 грн 61 коп. судового збору за розгляд справи в апеляційному суді.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий – С.Г.Хвостик (суддя-доповідач)

Судді: С.С.Ткачук

ОСОБА_3