Постанова № 75939942, 17.08.2018, Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа № 592/7710/18

Провадження № 3/592/1410/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2018 року м.Суми

Суддя Ковпаківського районного суду м.Суми Чернобай О.І., за участю секретаря судового засідання Трофименко В.О., захисника ОСОБА_1, із застосуванням технічних засобів фіксування судового провадження, що відповідає вимогам ч.6 ст.11 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань справу про адміністративне правопорушення відносно

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, гр-на України, зі слів не працюючого, проживаючого за адресою: м.Суми, площа ГорькогоАДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1,

за ч.1 ст.130 КпАП України,

В С Т А Н О В И В :

06.06.2018 року, о 19:26, в м.Суми, вул.Пушкіна, буд.22, водій ОСОБА_2 керував транспортним засобом автомобілем НОМЕР_2 в стані алкогольного сп’яніння. Огляд на стан алкогольного сп’яніння проводився в медичному закладі Сумському обласному наркологічному диспансері, чим порушив п.2.9 “а” Правил дорожнього руху.

Після надходження справи до суду, перше судове засідання було призначене на 28.06.2018 року, однак ОСОБА_2 заявив клопотання про відкладення розгляду справи для надання йому можливості укласти угоду із захисником на захист його прав і судове засідання було відкладене на 06.07.2018 року.

05.07.2018 року до канцелярії суду від ОСОБА_2 надійшла письмова заява про відкладення розгляду справи на іншу дату і надання йому можливості залучити адвоката. /а.с.9/

Розгляд справи було відкладено на 12.07.2018 року. /а.с.10/

12.07.2018 року у судове засідання з’явився ОСОБА_2 разом із своїм захисником ОСОБА_1, який заявив клопотання про відкладення судового і надання йому можливості ознайомитись з матеріалами адміністративної справи, оскільки він уклав угоду на захист у той же день - 12.07.2018 року. /а.с.12 – 14; 17/

Судовий розгляд було відкладено на 18.07.2018 року.

18.07.2018 року з’явились ОСОБА_2 та його захисник ОСОБА_1 і захисником було заявлено клопотання про чергове відкладення судового розгляду для виклику в судове засідання свідків: інспектора, який складав протокол та лікаря-нарколога, який проводив медичний огляд на стан сп’яніння. /а.с.21; 22/

Дотримуючись прав на захист щодо змагальності судового процесу та забезпечення права особи, відносно якої вирішувалось питання про притягнення до адміністративної відповідальності на допит свідків, дане клопотання було задоволено і розгляд справи в черговий раз було відкладено на 25.07.2018 року. /а.с.22/

25.07.2018 року в судове засідання з’явились захисник ОСОБА_1 та свідок ОСОБА_3 /інспектор патрульної поліції/, який викликався за клопотанням ОСОБА_2, але сам ОСОБА_2 в суд не з’явився. /а.с.29/

Захисником ОСОБА_1 було подане суду письмове клопотання про відкладення судового розгляду, оскільки ОСОБА_2 виїхав у власних справах за кордон до ОСОБА_4 і без його участі просив справу не розглядати. /а.с.26-28; 29/

З метою дотримання прав ОСОБА_2 на особисту участь у судових засіданнях, розгляд справи знову було відкладено на 01.08.2018 року. /а.с.29/

Дата була визначена за погодженням із захисником, який повідомив, що ОСОБА_2 повернеться в Україну до цієї дати.

01.08.2018 року в судове засідання з’явився захисник, а також свідки ОСОБА_3 /інспектор патрульної поліції/ та лікар-нарколог ОСОБА_5, який проводив медичний огляд на стан сп’яніння.

Але в судове засідання не з’явився ОСОБА_2 і захисником знову було подане суду письмове клопотання про відкладення судового розгляду, оскільки ОСОБА_2 ще не повернувся в Україну. /33-34; 35/

Судовий розгляд знову було відкладено на 17.08.2018 року через неявку ОСОБА_2 з метою забезпечення його права на особисту присутність в судових засіданнях і надання можливості особисто ставити питання свідкам.

17.08.2018 року в судове засідання з’явились захисник та свідки ОСОБА_3 і ОСОБА_5, але ОСОБА_2 знову не з’явився в суд.

Захисник втретє подав суду письмове клопотання про відкладення судового розгляду саме із-за неявки ОСОБА_2, який на цей раз згідно довідки лікарні, з 16.08.2018 року знаходиться на стаціонарному лікуванні в клінічній лікарні № 1.

Дана довідка викликає сумнів у суду щодо її достовірності, оскільки дані довідки від імені медичного закладу підписуються за підписом головного лікаря і скріплюються гербовою печаткою, а в даному випадку довідка підписана лікуючим лікарем та скріплена печаткою лікаря та печаткою для довідок, що свідчить, що офіційно ця довідка медичним закладом не видавалась і через відповідну реєстрацію в лікарні “не пройшла”, оскільки в ній відсутні реєстраційні номери та дата реєстрації про її видачу. /а.с.41/

У зв’язку з тим, що ОСОБА_2 тричі підряд з різних причин не з’явився у судове засідання, але з’явився його захисник, тому судом було відмовлено у задоволенні клопотання захисника про чергове відкладення судового розгляду і розгляд справи на цей раз відбувся, оскільки з вищенаведеного вбачається, що судом було забезпечене право ОСОБА_2 на справедливий суд, передбачене ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, т.я. йому надавалось право на залучення захисника, на виклик свідків і на особисту участь в судових засіданнях.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 07.07.1989 року у справі «Юніон Аліментаріа ОСОБА_6 проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов’язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов’язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Однак, з вищенаведених фактів, викладених судом вбачається, що ОСОБА_2 заявивши клопотання про виклик свідків і таким чином домігся перенесення слухання справи та став використовувати всілякі прийоми, які пов’язані із зволіканням у розгляді даної справи про адміністративне правопорушення з метою затягнути судовий розгляд для спливу строків давності притягнення до адміністративної відповідальності і як наслідок уникнення від адміністративного стягнення за дане правопорушення, яке є суворим і він не використовує всі засоби передбачені кодексом про адміністративні правопорушення для прискорення процедури слухання справи і допиту свідків, які тричі з’являються в судові засідання з метою щоб ОСОБА_2 особисто зміг поставити їм свої запитання, але сам ОСОБА_2 в суд не з’являється.

За наведених обставин доходжу висновку про можливість подальшого розгляду справи без участі ОСОБА_2 та за участю його захисника, чим у повній мірі буде забезпечена змагальність судового процесу та право ОСОБА_2 на справедливий судовий розгляд і в такий спосіб буде дотриманий основний принцип Європейського суду з прав людини “особа повинна бути почутою”.

У справі «Mirovni Institut v. Slovenia» Європейський суд з прав людини відзначив, що судові розгляди мають гарантувати право на публічне слухання в розумінні §1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Винятки повинні бути виправдані особливими обставинами. Як підкреслив Суд, суспільний характер слухань захищає сторони від здійснення правосуддя таємно, без публічного контролю. Це також є одним зі способів підтримки довіри до судів.

У даному випадку суд забезпечив гарантію ОСОБА_2 щодо публічного розгляду справи проти нього і вийняток зроблений судом щодо можливості подальшого розгляду справи без його участі та допиті свідків у його відсутності, але за присутності його захисника повністю захищає ОСОБА_2 від здійснення правосуддя таємно, без публічного контролю.

Крім того, ЄСПЛ у своєму рішенні у справі «Каракуця проти України» констатував відсутність порушення прав заявників, а також визнав неприйнятними скарги заявників за статтею 8 Конвенції.

ЄСПЛ зазначив, що заявники не виявили належної зацікавленості у розгляді їхньої справи, оскільки вони протягом 1 року та 8 місяців не звертались до апеляційного суду за інформацією щодо стану розгляду їх апеляційної скарги.

У даному випадку сам ОСОБА_2 не виявляє належної зацікавленості у розгляді його справи, хоча за його клопотанням було виклакано двоє свідків, які тричі з'являлись у судові засідання, але сам ОСОБА_2ЛД. не з'явився, спочатку перебуваючи у власних цілях за кордоном, а потім на лікуванні, що виклакає сумніви у суду щодо достовірності довідки, хоча на перших засіданнях він попереджався судом, що згідно Кодексу про адміністративні правопорушення, законодавцем встановлений строк розгляду даної справи упродовж п'ятнадцяти днів.

Таким чином, судом була надана можливість захиснику допитати свідків.

Так, свідок ОСОБА_3 на запитання захисника суду показав, що він працює інспектором роти № 4 Управління патрульної поліції м.Суми. На місці зупинки ОСОБА_2 пропонувалось пройти огляд на стан сп’яніння за допомогою спеціального приладу газоаналізатора, який чи він, чи його напарник отримали в Управлінні, але ОСОБА_2 відмовився проходити такий огляд на місці зупинки і сам запропонував проїхати в медичний заклад, що і було зроблено. На місці зупинки ОСОБА_2 не вимагав надавати йому ні сертифікат відповідності, ні акт повірки приладу “Драгер”. Ознаками сп’яніння був різкий запах алкоголю з порожнини рота ОСОБА_2 і цього було достатньо для підозри, що він керував транспортним засобом в стані алкогольного сп’яніння.

Свідок ОСОБА_4 на запитання захисника суду показав, що він працює лікарем-наркологом в Сумському обласному наркологічному диспансері. Він проводив огляд на стан сп’яніння ОСОБА_2, під час якого ОСОБА_2 не казав, що вживав ліки незадовго до керування, а навпаки сказав, що о 15:20 годині випив 250-300 мл. пива, що він відобразив в ОСОБА_5 медичного огляду. /копію якого надав суду а.с.45 на звороті/

На вимогу осіб, які проходять огляд на стан сп’яніння в медичному закладі вони надають сертифікат і ОСОБА_5 повірки приладу газоаналізатора, але ОСОБА_2 не просив надати йому ці документи.

Захисник, заперечуючи проти протоколу вказав, що з переглянутого відеозапису, наданого поліцейськими, він не може зробити висновку чи керував ОСОБА_2 автомобілем, оскільки відеозапис з реєстратора починається вже коли автомобіль ОСОБА_2 стояв.

Тому захисник попросив суд закрити справу відносно ОСОБА_2 за відсутністю складу правопорушення, оскільки не встановлений факт його керування автомобілем.

У присутності захисника, в судовому засіданні був переглянутий диск з відеозаписами з відео реєстратора та боді-камер поліцейських з якого вбачається, що під час складання адміністративного протоколу, ОСОБА_2 жодного разу не сказав, що автомобілем він не керував і коли власноручно писав свої пояснення в протоколі теж не зазначив, що автомобілем він не керував.

В наркологічному диспансері під час огляду на стан сп’яніння він також не казав, що автомобілем не керував.

З протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_2 власноручно у протоколі написав: “що він відвідав СОНД, де позначив, що у той день вживав “валокардін” на протязі дня, але це не було зазначено у висновку”.

Враховуючи, що ОСОБА_2 співробітниками поліції була надана можливість власноручно написати свої пояснення і він скориставшись такою можливістю не вказав у протоколі, що автомобілем не керував, і як би це була б правда, то він не став би зазначати, що вживав лікарські засоби, а написав би, що автомобілем не керував і доказував би поліцейським, що не він був водієм і надаючи в наркодиспансері пояснення теж стверджував би, що автомобілем не керував.

Тим паче, що з переглянутого відео вбачається, біля автомобіля знаходилась тільки одна особа, як потім було встановлено це ОСОБА_2

Таким чином, у суду не виникає жодних сумнівів, що автомобілем керував саме ОСОБА_2 перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, а захисником не було доведено перед судом “поза розумним сумнівом” того, що ОСОБА_2 не керував автомобілем.

Стан сп’яніння підтверджується дослідженими у судовому засіданні письмовими доказами, а саме висновком з наркологічного диспансеру де зазначено, що ОСОБА_2 був встановлений діагноз “стан алкогольного сп’яніння. /а.с.2/

З наданого лікарем наркологом під час допиту в суді “Результатів дослідження 117” вбачається, що в сечі ОСОБА_2 виявлений етиловий спирт 0,63 г.л. /а.с.46/

Таким чином, на підставі вищенаведених доказів достовірно було встановлено, що саме ОСОБА_2 керував вищевказаним автомобілем НОМЕР_2 в стані алкогольного сп’яніння.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що кожна сторона під час розгляду справи повинна мати рівні можливості, і жодна з сторін не повинна мати якихось вагомих переваг над опонентом. (Наприклад Справа «Ноймайстер проти Австрії» 1968 р.)

У даному випадку судом було дотримано вказаних правил рівності сторін при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 через його захисника та судом за його клопотанням було допитано інспектора поліції та лікаря-нарколога і захиснику ОСОБА_2 була надана можливість задавати свідкам питання у судовому засіданні.

Суд зобов'язаний при розгляді справ усіх категорій неухильно дотримуватися вимог Конституції України, міжнародних договорів, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, тобто з урахуванням рішень Конституційного Суду України та практики Європейського суду з прав людини, ст. 62 Конституції України (презумпція невинуватості) та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

У справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанії» від 06 грудня 1998 року Європейський Суд вирішив, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою» (п. 150, п. 253).

Крім того, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати у рішенні, ухваленому 29 червня 2007 року у справі «О’Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (“O’Halloran and Francis v. the United Kingdom”) також зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов’язки у правовому полі ? зокрема, як для даного випадку обов’язку відповідно до п.2.9 «а» Правил дорожнього руху водієві забороняється: керувати транспортним засобом у стані алкогольного … сп’яніння.

Таким чином, у судовому засіданні, зібраними патрульною поліцією та наданими лікарем-наркологом під час допиту доказами було доведено поза будь-яким розумним сумнівом винуватість водія ОСОБА_2 у тому, що він керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.

Також Європейський суд з прав людини вказує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Тому суд обґрунтував дане своє рішення, надавши оцінку всім доводам захисника, показанням свідків та іншим матеріалам справи, що в даному випадку є мірою до якої суд має виконати свій обов'язок щодо обґрунтування рішення.

Таким чином, дослідивши та проаналізувавши у судовому засіданні усі вищенаведені докази та надавши аналіз цим доказам у даному рішенні, доходжу висновку про повну відповідність дій співробітників патрульної поліції вимогам «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції” і повну доведеність вини водія ОСОБА_2 у керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп’яніння, що є порушенням п.2.9 “а” Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ч.1 ст.130 КпАП України.

Обставин, які б пом'якшували або обтяжували відповідальність при розгляді справи не встановлено.

Враховуються характер вчиненого правопорушення, його суспільну небезпеку, особу порушника, ступінь його вини, відсутність обставин, що пом'якшують відповідальність вважаю, що ОСОБА_2 повинен бути підданий адміністративному стягненню у виді штрафу з позбавленням його права керування транспортними засобами і з нього підлягає стягненню судовий збір у відповідності з вимогами ст.401 КпАП України у розмірі 352,40 грн.

Відповідно до ч.1 ст.307 КпАП України штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п’ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, …а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п’ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Згідно ч.ч.1 і 2 ст.308 КпАП України у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується:

- подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу.

Керуючись ст.ст.401 , ч.1 ст.130 КпАП України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод,

П О С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 10200 (десять тисяч двісті) грн. з позбавленням його права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнути з ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1), в порядку ст.401 КпАП України на користь держави судовий збір у розмірі 352,40 грн. за наступними реквізитами: Одержувач – ГУК у м. Києві /м. Київ/22030106 ЄДРПОУ – 37993783 Банк одержувача – Казначейство України (ЕАП) МФО – 899998 Рахунок – 31211256026001 Код платежу – 22030106.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п’ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п’ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати правопорушником штрафу у вказаний строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у постанові про стягнення штрафу.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Апеляційного суду Сумської області через Ковпаківський районний суд м.Суми протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя О.І. Чернобай