Рішення № 75938993, 07.08.2018, Харківський районний суд Харківської області

07.08.18

Справа № 635/4700/17

Провадження № 2/635/124/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2018 року смт. Покотилівка

Харківський районний суд Харківської області в складі

головуючого судді Назаренко О.В.,

за участі секретаря Зуєнко В.В.

розглянувши у відкритому судовому цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Коротичанської селищної ради Харківського району Харківської області, третя особа державний нотаріус Другої державної нотаріальної контори Харківського району Харківської області Омельницька Наталія Валентинівна про визнання права спільної сумісної власності на ? частину житлового будинку та визнання права власності на спадок в порядку спадкування за законом на ? частину житлового будинку,

УСТАНОВИВ:

22 серпня 2017 року позивач звернулася до суду із позовом, який був уточнений 26 березня 2018 року. Відповідно до уточненої редакції позовних вимог позивач просила визнати за нею, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, право спільної сумісної власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2 в розмірі ? частини будинку; встановити факт мешкання ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 у період з 02.02.1993 року і по день смерті ОСОБА_4, однією сім'єю, без реєстрації шлюбу; визнати за нею, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на ? частину житлового будинку розташованого за адресою АДРЕСА_2 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, померлого ІНФОРМАЦІЯ_7 року.

Свої позовні вимоги обгрунтовує тим, що вона, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, 02.12.1978 року зареєстрували шлюб, актовий запис №618 Ленінського відділу реєстрації актів цивільного стану Харківського міського управління юстиції. 02.02.1993 року Жовтневим відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 розірвано, про що складено актовий запис №54. Після розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 вони фактично продовжили жити як одна родина без реєстрації шлюбу, і прожили таким чином аж до смерті чоловіка в 2014 році. ІНФОРМАЦІЯ_7 року ОСОБА_4 помер. За період шлюбу з 1991 по 1992 рік ними за спільні кошти було побудовано будинок за адресою: АДРЕСА_2. Позивач зазначає, що за їх спільним рішенням будинок вирішено було зареєструвати на чоловіка - ОСОБА_4, оскільки на той час це було не важливо. ОСОБА_4 залишив заповіт, в якому зробив розпорядження заповів все своє майно, де б воно не знаходилось і з чого б воно не складалось, і взагалі все те, на що він за законом матиме право і що буде належати йому на момент смерті він заповів синові ОСОБА_5,ІНФОРМАЦІЯ_3 з умовою надання довічного проживання його дружині - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 в житловому будинку АДРЕСА_2. На день смерті чоловіка - ОСОБА_4 вона мешкала разом з ним. На день смерті ОСОБА_5 не мешкав разом із батьком - ОСОБА_4, отже спадщину не прийняв. ІНФОРМАЦІЯ_8 року ОСОБА_5 помер. Позивач вказує, що коли вона звернулася до державного нотаріуса другої державної нотаріальної контори м. Люботин, Харківської області по вул. Слобожанська, №24/1 з вимогою про видачу свідоцтва на право власності на ? частку житлового будинку в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_7 року, їй було відмовлено з посиланням на те, що свідоцтво про право власності на ? частку житлового будинку з надвірними будівлями в АДРЕСА_2, на ім'я колишньої дружини ОСОБА_1 нотаріусом не може бути видане, у зв'язку з тим, що шлюб між подружжям був припинений до відкриття спадщини, а видача свідоцтва про право власності на ім'я колишнього подружжя законом не передбачена. Тому вона звернулася до суду з даним позовом.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 23 серпня 2017 року провадження у справі відкрито.

07 серпня 2018 року на підставі ч. 4 ст. 268 ЦПК України вступна і резолютивна частини рішення підписані судом без його проголошення за неявкою усіх учасників справи, тому датою ухвалення рішення в цій справі відповідно до вимог ч. 5 ст. 268 ЦПК України є дата складення повного судового рішення, а саме 17 серпня 2018 року.

Позивач та її представник ОСОБА_6, який діє на підставі договіру про надання правової допомоги від 13 грудня 2017 року, довіреності від 15.12.2017 року, у судове засідання не з"явилися, представник надав суду письмову заяву з проханням розглядати справу у їх відсутність. Заявлені уточнені позовні вимоги підтримав і просив задовольнити.

Представник відповідача Коротичанської селищної ради Харківського району Харківської області у судове засідання не з"явився, надав суду письмову заяву, з проханням розглядати справу без участі представника Коротичанської селищної ради Харківського району Харківської області, позов визнали у повному обсязі.

Представник третьої особи Другої державної нотаріальної контори Харківського району Харківської області у судове засідання не з'явився, до суду надійшла заява в.о. завідувача нотаріальної контори ОСОБА_7 з проханням слухати справу без їх представника, заперечень проти позову не мають.

За таких обставин, на підставі ст. 223 ЦПК України суд вважає за можливе розглядати справу у відсутність сторін на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

В зв'язку з неявкою в судове засідання учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, розглянувши матеріали справи і оцінивши наявні в справі письмові докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні, вирішуючи справу, виходить з такого.

Судом встановлено, що на підставі свідоцтва про право власності, виданого 27 вересня 2000 року на підставі рішення виконкому Коротичанської селищної ради від 12 вересня 2000 року за №255, ОСОБА_4 належить житловий будинок АДРЕСА_2. Даний факт також підтверджується Технічним паспортом на житловий будинок.

Як вбачається із свідоцтва про розірвання шлюбу серія НОМЕР_2, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 розірвано 02.02.1993 року Палацем «Жовтневий», про що складено актовий запис №54.

Позивач зазначає, що за період шлюбу з 1991 року по 1992 рік ОСОБА_1 та ОСОБА_4 за спільні кошти побудовано будинок за адресою: АДРЕСА_2, на підтвердження чого надані наступні документи: товарно-транспортна накладна від 12.06.1990 року про придбання 2068 шт. цегли; товарно-транспортна накладна від 05.06.1990 року про придбання 7200 шт. цегли; накладна №15 від 05.02.1991 року про відвантаження 12 плит залізобетонні; технічний паспорт на будинок, виданий 27.01.1993 року; проектними документами газифікації будинку АДРЕСА_2 від 02.05.1993 року.

Отже, фактом на підтвердження спільного будування житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_2 є відомості, зазначені у технічному паспорті від 27.01.1993 року, у відповідності до якого зазначений житловий будинок побудовано у період 1991-1992 років, та документами, які підтверджують придбання будівельних матеріалів та проектування газопостачання зазначеного будинку.

27.09.2000 року виконкомом Коротичанської селищної ради Харківського району Харківської області зареєстровано право власності на житловий будинок з надвірними будівлями в АДРЕСА_2, та видано свідоцтво на право власності на ОСОБА_4 - книга №13 реєстровий номер №1854.

Згідно ч.1 ст. 61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Частиною 3 ст. 368 Цивільного кодексу України передбачено, що майно, придбане подружжям під час шлюбу, являється їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позов в частині визнання за ОСОБА_1 права спільної сумісної власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2 в розмірі 1/2 частини будинку підлягає задоволенню.

При вирішенні питання про встановлення факту мешкання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 у період з 02.02.1993 року і по день смерті ОСОБА_4, однією сім'єю, без реєстрації шлюбу суд виходить із наступного.

Відповідно до ст. 3 Сімейного кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

На підтвердження мешкання однією сім'єю без реєстрації шлюбу після розірвання 02.02.1993 року Жовтневим відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 аж до смерті ОСОБА_4 в ІНФОРМАЦІЯ_7 році суду надані наступні докази: копія свідоцтва на право власності на житло від 01.02.1994 року в якому зазначено про належність квартири за адресою: АДРЕСА_1 на праві спільної власності за ОСОБА_1 та членам її сім'ї: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_9; рішення виконавчого комітету №89/8 від 02.04.1994 року про дозвіл на продаж приватизованого майна з виділенням неповнолітнім ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_5 коштів; будинкова книги, в якій зазначено реєстрацією місця мешкання ОСОБА_1 10.08.2007 року за адресою АДРЕСА_2; заповіт від 30 липня 2013 року, в якому ОСОБА_4 зробив розпорядження: «Все майно, де б воно не знаходилось і з чого б воно не складалось, і взагалі все те, на що я за законом матиму право і що буде належати мені на момент смерті я заповідаю синові ОСОБА_5,ІНФОРМАЦІЯ_3 з умовою надання довічного проживання моїй дружині - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 в житловому будинку АДРЕСА_2».

Позивач надала суду достатні докази, що свідчать про те що після реєстрації розірвання шлюбу вона проживала разом із ОСОБА_4 до його смерті, вони мали взаємні права та обов'язки.

Таким чином, суд приходить до висновку, що факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 після реєстрації розірвання шлюбу 02.02.1993 року та до його смерті ІНФОРМАЦІЯ_7 року знайшов своє підтвердження в судовому засіданні та дозволяє їй реалізувати право на спадкове майно, що залишилось після смерті ОСОБА_4 та отримати свідоцтво про право на спадщину за законом.

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_7 року, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_3, виданого Виконавчим комітетом Коротичанської селищної ради Харківського району Харківської області 05 березня 2014 року, актовий запис №9.

Згідно заповіту, посвідченому 30.07.2013 року приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області ОСОБА_10, померлий заповідав усе своє майно синові ОСОБА_5 з умовою надання довічного проживання своїй дружині ОСОБА_1 Своїх дочок, ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_5 цим заповітом позбавлено права на спадкування.

ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_8 року, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_4, виданого відділом державної реєстрації смерті Головного територіального управління юстиції у місті Києві 06 березня 2017 року, актовий запис № 18206.

Таким чином, єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_4 є ОСОБА_1

Також суду в якості доказів позивачем надано постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій державного нотаріуса Другої державної нотаріальної контори Харківського району Харківської області Омельницької Н.В. від 27.04.2017 року, якою відмовлено у видачу свідоцтва на право власності на ? частку житлового будинку в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_7 року з посиланням на те, що свідоцтво про право власності на ? частку житлового будинку з надвірними будівлями в АДРЕСА_2, на ім'я колишньої дружини ОСОБА_1 нотаріусом не може бути видане, у зв'язку з тим, що шлюб між подружжям був припинений до відкриття спадщини, а видача свідоцтва про право власності на ім'я колишнього подружжя законом не передбачена.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обовязки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Часом відкриття спадщини за ч. 2 ст. 1220 ЦК України є день смерті особи.

Відповідно до ст. 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив та батьки.

Цивільним Кодексом передбачена черговість спадкоємців за законом, відповідно до якої у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ст. 1261 ЦК України), у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері (ст.1262 ЦК України), у третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця (ст.1263 ЦК України), у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (ст.1264 ЦК України), у п'яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення. Ступінь споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цього числа. У п'яту чергу право на спадкування за законом одержують утриманці спадкодавця, які не були членами його сім'ї. Утриманцем вважається неповнолітня або непрацездатна особа, яка не була членом сім'ї спадкодавця, але не менш як п'ять років одержувала від нього матеріальну допомогу, що була для неї єдиним або основним джерелом засобів до існування (ст.1265 ЦК України).

Відповідно до ст.1264 ЦК України право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менше, як п'ять років до часу відкриття спадщини.

Згідно з вимогами ст.1216 ЦК України (в редакції 2004 року), спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Таким чином, у судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_1 фактично прийняла спадщину після смерті ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 року, що було підтверджено наданими суду письмовими доказами.

Таким чином, суд повністю задовольняє вимоги позивача.

Керуючись ст. ст. 1217, 1218, 1225, 1258, 1261, 1268, 1270 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право спільної сумісної власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2 в розмірі 1/2 частини будинку.

Встановити факт мешкання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 у період з 02.02.1993 року і по день смерті ОСОБА_4, однією сім'єю, без реєстрації шлюбу.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку розташованого за адресою АДРЕСА_2 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, померлого ІНФОРМАЦІЯ_7 року.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні касаційні скарги подаються учасниками справи через Харківський районний суд Харківської області або до Апеляційного суду Харківської області.

Відомості, що не проголошуються:

позивач - ОСОБА_1, РНОКПП:НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання АДРЕСА_2;

представник позивача- Смілянський ОСОБА_12, паспорт НОМЕР_5, виданий Московським РВ у м. Харкові ГУ ДМС України в Харківській області, зареєстроване місце проживання АДРЕСА_3;

відповідач- Коротичанської селищної ради Харківського району Харківської області, код ЄДРПОУ: 04396696, місце знаходження Харківська область, Харківський район, смт Коротич, вул. Центральна, 47;

третя особа - державний нотаріус Другої державної нотаріальної контори Харківського району Харківської області Омельницька Наталія Валентинівна, місце знаходження АДРЕСА_4.

Повне рішення складено без його проголошення 17 серпня 2018 року

Суддя О.В. Назаренко

.