Ухвала суду № 75937055, 16.08.2018, Київський районний суд м. Одеси

____________________ справа № 520/9763/18

провадження № 6/520/381/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Одеса

16.08.2018 року Київський районний суд м. Одеси у одноособовому складі:

головуючий суддя Літвінова І.А.

розглянув в порядку письмового провадження подання начальника Першого Київського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_2 про оголошення розшуку боржника - фізичної особи ОСОБА_3,

ВСТАНОВИВ:

Начальник Першого Київського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_2 звернулась до Київського районного суду м. Одеси із поданням про оголошення розшуку боржника - фізичної особи ОСОБА_3. Посилаючись на невиконання боржником вимог виконавчого листа № 2-1422 від 19.06.2006, виданого Іллічівським міським судом Одеської області, та відсутність відомостей про фактичне місцезнаходження боржника, просить оголосити його у розшук.

Ухвалою суду від 07.08.2018 року подання було призначено до розгляду із зобов’язанням державного виконавця надати до огляду матеріали виконавчого провадження № 3601064.

Витребувані матеріали передані суду до огляду працівником виконавчої служби 16.08.2018 року. державний виконавець до суду не з’явився, у зв’язку із чим розгляд подання судом провадиться у письмовому провадженні.

При огляді матеріалів виконавчого провадження, судом встановлено, що виконавче провадження № В-1/470 (номер за ЄДРВП 3601064) було відкрито старшим державним виконавцем першої державної виконавчої служби Київського РУЮ м. Одеси ОСОБА_4 26 квітня 2007 року по виконанню виконавчого листа № 2-1422, виданому Ілічівським міським судом Одеської області 19 червня 2006 року на примусове виконання рішення суду про стягнення аліментів з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку на утримання дитини.

За супровідним листом від 17.05.2007 № В-1/470/01-1260 постанова про відкриття виконавчого провадження була спрямована на адресу боржника: АДРЕСА_1.

Київським районним судом м. Одеси, після одержання подання, була перепровірена інформація щодо реєстрації місця проживання боржника. Так, довідкою, одержаною на запит суду 08.08.2018 року з відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеській області підтверджено, що ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, був зареєстрований за вищевказаною адресою до 20.07.2017 року. Однак, у зазначену дату відбулось зняття ОСОБА_6 з реєстраційного обліку з адреси місця проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, як особи, яка втратила право користування житловим приміщенням.

З 20 липня 2018 року боржник ОСОБА_6 зареєстрованим в ІНФОРМАЦІЯ_3 та Одеській області не значиться.

Суд перевірив дані Єдиного державного реєстру судових рішень та не встановив факт вирішення питання в судовому порядку щодо визнання ОСОБА_6 таким, що втратив право користування квартирою № 107 будинку № 2 по вулиці Академіка Корольова в місті Одесі.

При цьому встановлено. що в 02.03.2016 року ОСОБА_3 звернувся до Київського районного суду м. Одеси з вимогами до ОСОБА_7 та просив визнати припиненим з 24.09.2011 року іпотечний договір (без випуску заставної) укладений 24.03.2011 року між ОСОБА_8, який діяв від імені ОСОБА_7 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_9, зареєстрований в реєстрі за № 389; визнати припиненим з 24.09.2011 року договір про задоволення вимог іпотеко держателя, укладений 24.03.2011 року між ОСОБА_8, який діяв від імені ОСОБА_7 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_9, зареєстрований в реєстрі за № 391; скасувати заборону на відчуження нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_2, накладену приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_9. зареєстровану в реєстрі за № 390.

Рішенням суду від 03.11.2016 ОСОБА_6 у задоволені позову було відмовлено (головуючий – Луняченко В.О.).

Надалі, за представництвом інтересів з боку ОСОБА_10, з листопада 2016 року та по жовтень 2017 року ОСОБА_6 був учасником апеляційного та касаційного провадження по оскарженню вищевказаного рішення суду першої інстанції.

Судом касаційної інстанції рішення Київського районного суду м. Одеси від 03 листопада 2016 року було залишено без змін.

Можна припустити, що втрата ОСОБА_6 права користування квартирою № 107 в будинку № 2 по вул. Академіка Корольова у м. Одесі відбулась в позасудовому порядку виходячи із обставин, встановлених судом при розгляді цивільної справи № 520/2539/16-ц. Так, судом встановлено, що 24 березня 2011 року ОСОБА_7, від імені якої та на підставі довіреності діяв ОСОБА_8, та ОСОБА_6 уклали Договір позики грошей, за яким ОСОБА_6 позичив у ОСОБА_7 гроші в розмірі 99200 грн., що в еквіваленті, за домовленістю сторін, становить 12400 доларів США, які ОСОБА_6 зобов'язався повернути в строк та умовах, передбаченим цим договором. Також 24 березня 2011р. з метою забезпечення Договору позики, між ОСОБА_7 в особі ОСОБА_8 та ОСОБА_6 було укладено нотаріально посвідчений іпотечний договір, за яким ОСОБА_6 передав в іпотеку ОСОБА_7 нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_3, яка належить іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі договору дарування від 15 грудня 2009р., посвідченого Сьомою одеською державною нотаріальною конторою, за реєстровим №2- 2831, право власності на яку зареєстровано Одеським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості 18 березня 2010р., під №310. Одночасно з укладенням Іпотечного договору між сторонами 24 березня 2011р. також був укладений Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким було визначено спосіб та порядок позасудового звернення стягнення на Предмет іпотеки для задоволення вимог іпотекодержателя за договором позики.

В свою чергу, за матеріалами виконавчого провадження щодо примусового виконання рішення про стягнення аліментів з ОСОБА_6, суд встановив, що у період з 01.02.2018 року по серпень 2018 року державним виконавцями одержано інформацію, що ОСОБА_6 (РНОКПП: НОМЕР_1) як платник податків на обліку в органах ДПС не перебуває.

Інформації, що ОСОБА_6 працює за трудовим та цивільно-правовим договором, чи про останнє місце роботи, Пенсійним фондом України не знайдено. Також відсутня інформація щодо боржника, як платника податків і в Державній фіскальній службі Україні.

За інформацією Регіонального сервісного центру в Одеській області МВС України за ОСОБА_6 зареєстрований транспортний засіб: ВАЗ 21011, д/з 84204ОЕ.

У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об’єктів нерухомості майна ОСОБА_6 значиться власником квартири АДРЕСА_3.

Постановою державного виконавця Судак В.А. від 24.05.2018 було накладено арешт на все майно боржника.

Актом державного виконавця Койчевої О.Ф. від 20.04.2018 року встановлено, виходом за адресою: АДРЕСА_4, боржник не мешкає. Мешканці квартири повідомили, що з боржником не знайомі та його місце знаходження їм невідомо.

Станом на 02.05.2018 року заборгованість по стягненню аліментів з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку, складала 147236.00 грн., що підтверджено розрахунком, складеним головним державним виконавцем Сокол Ю.С.

Вимога від 23.05.2018 № 13010/5 про погашення заборгованості, яка була спрямована на останню відому адресу реєстрації ОСОБА_6: АДРЕСА_4, повернулась до виконавчої служби без вручення, що є цілком логічно, враховуючи попереднє встановлення не проживання ОСОБА_6 за цією адресою.

Станом на 15.08.2018 року заборгованість ОСОБА_6 по аліментам, стягнутим на користь ОСОБА_5, складає 156711.50 грн., що підтверджено розрахунком державного виконавця Доковою Г.П.

У відповідності до частини першої статті 36 Закону України «Про виконавче провадження» підставою для звернення виконавця до суду з поданням про розшук боржника, є відсутність відомостей про місце перебування та проживання боржника-фізичної особи.

За результатами розгляду подання судом не встановлено, що у державного виконавця наявні відомості про місце перебування чи проживання боржника ОСОБА_6 Відсутність таких відомостей є підставою для задоволення подання про оголошення розшуку цієї особи за місцем виконання рішення та за останнім відомим місцем проживання (перебування) боржника ОСОБА_6 на підставі статті 438 ЦПК України.

Крім того, судом враховується, що пунктом 9 частини третьої статті 129 Конституції України визначено, що основними засадами судочинства є, зокрема, обов'язковість рішень суду

Згідно з частиною першою статті 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов’язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Судове рішення (постанова, ухвала) це акт судової влади, що здійснює захист порушених або оскаржених прав громадян і організацій шляхом підтвердження наявності або відсутності правовідносин і розпорядженням відповідних дій в майбутньому.

Обов'язок виконувати судове рішення (постанову) випливає не з рішення (постанови) суду як такого, а із санкцій, передбачених нормами права, що були застосовані судом. Навіть у тих випадках, коли закон передбачає відповідальність за невиконання рішень, ця відповідальність має на меті примусити зобов'язану рішенням суду особу виконати розпорядження норми, що застосував суд.

Одними з властивостей судового рішення, що вступило в законну силу є можливість примусового виконання судового рішення мимо волі зобов'язаної особи та обов'язковість, яка полягає в тому, що судове рішення, що вступило в законну силу, стає обов'язковим для всіх органів, підприємств, установ, організацій, посадових осіб і громадян і підлягають виконанню на всій території України. Рішення, що вступило в законну силу, є обов'язковим і підлягає точному виконанню. Усі державні органи, посадові особи й окремі громадяни, зобов'язані сприяти виконанню рішення суду, виконуючи вимоги державного виконавця.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод Європейського суду з прав людини як джерела права.

У Законі України «Про виконавче провадження» поняття «виконавче провадження» розуміється як завершальна стадія судового провадження (стаття 1).

Наведене узгоджується з практикою ЄСПЛ щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує право на справедливий суд.

Так, у рішенні від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції» (Case of Hornsby v. Greece) ЄСПЛ зазначив, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду».

Право на справедливий суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов’язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін. Обов’язковість виконання судових рішень, разом із іншими складовими права на справедливий суд, зокрема, такими як суб’єктивна неупередженість суду, принцип правової визначеності, заборона втручання законодавця у відправлення правосуддя розглядаються Судом в якості елементів верховенства права (Golder v. The United Kingdom, аpp. no. 4451/70).

Отже, виконання судових рішень - це заключна стадія цивільного процесу, а саме заключний етап у процесі реалізації захисту цивільних прав, а згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини для визначення розумного строку розгляду справи включається період з надходження до суду позовної заяви й закінчується виконанням рішення суду.

Отже виконання рішення суду є елементом справедливого судового розгляду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

На підставі вищевикладеного, враховуючи обставини, встановлені судом при розгляді подання, а також зважаючи на те, що рішення суду про стягнення аліментів на утримання дитини боржником не виконується, у зв’язку з чим розмір заборгованості по аліментам складає значну суму, враховуючи, що що принципом цивільного судочинства є виконуваність рішення суду, а у статті 14 ЦПК України визначені ознаки обов'язковості судових рішень, а також те, що виконання рішення суду є елементом справедливого судового розгляду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд дійшов висновку, що подання начальника Першого Київського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_2 про оголошення розшуку боржника - фізичної особи ОСОБА_3 підлягає задоволенню.

Про оголошення розшуку боржника суд постановляє ухвалу та встановлює порядок її виконання.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 438 ЦПК України, ч.1 ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження», суд

УХВАЛИВ:

Подання начальника Першого Київського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_2 про оголошення розшуку боржника - фізичної особи ОСОБА_3 - задовольнити.

Оголосити розшук громадянина України ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, ІПН НОМЕР_1, останнє відоме місце проживання та реєстрації: АДРЕСА_5.

Виконання ухвали покласти на Київський відділ поліції в м. Одесі ГУНП в Одеській області (65080, м. Одеса, вул. Академіка Філатова, 15-А).

Копію ухвали, після набрання законної сили, для організації її виконання направити до Київського відділу поліції в м. Одесі ГУНП в Одеській області, і при встановленні місця перебування (проживання) боржника ОСОБА_3 повідомити Перший Київський відділ державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції в Одеській області.

Копію ухвали направити начальнику Першого Київського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_2 – до відома.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Одеської області протягом п’ятнадцяти днів з дня її складення.

Відповідно до пп. 15.5 п. 15 розділу «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система починає функціонувати через 90 днів з дня опублікування Державною судовою адміністрацією України у газеті «Голос України» та на веб-порталі судової влади оголошення про створення та забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Суддя

ОСОБА_11