Постанова № 75936941, 17.08.2018, Апеляційний суд Рівненської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 серпня 2018 року

м. Рівне

Справа № 569/15519/17

Провадження № 22-ц/787/1301/2018

Апеляційний суд Рівненської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача - ОСОБА_1,

суддів: - ОСОБА_2,

- ОСОБА_3,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_4,

відповідач – приватне акціонерне товариство «Страхова компанія

«Провідна»,

представник позивача - ОСОБА_5,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 22 травня 2018 року, ухваленого у складі судді Тимощука О.Я. у справі № 569/15519/17 за позовом ОСОБА_4 до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» про стягнення страхового відшкодування, -

в с т а н о в и в :

У жовтні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПРОВІДНА» про стягнення страхового відшкодування в розмірі 48 675,00 грн.

Позовна заява мотивована тим, що 29.01.2016 року між приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ПРОВІДНА» та ОСОБА_6 укладено Договір добровільного страхування подорожуючих за межами України № ТМ/0401082, строком дії з 09.02.2016 року по 08.02.2017 року, із страховим захистом за програмою страхування «А», яка включає репатріацію останків та страховою сумою за страхування медичних витрат 30000,00 євро. 09.09.2016 року на території Республіки Болгарія сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої помер ОСОБА_7 Позивач оплатив всі витрати по репатріації загиблого у розмірі 48 675,00 грн. та звернувся до Приватного Акціонерного Товариства «Страхова Компанія «ПРОВІДНА» з заявою щодо відшкодування таких витрат, однак Відповідач відмовив у виплаті.

Відмову позивач вважає безпідставною та, уточнюючи позовні вимоги, просить визнати її незаконною та стягнути з відповідача 48 675,00 грн. невиплаченої суми страхового відшкодування.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 22 травня 2018 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» про стягнення страхового відшкодування - відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що аналізуючи надані докази та даючи їм правову оцінку, враховуючи встановлені судом обставини, підтверджені доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв»язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд прийшов до висновку про недоведеність позивачем факту настання саме страхового випадку, а тому позовні вимоги позивача є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

21 червня 2018 року ОСОБА_4 подано до суду апеляційну скаргу, у якій він, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позовні вимоги задоволити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Провідна», як страховиком, не виконано належним чином зобов’язання за Договором добровільного страхування подорожуючих за межами України № 0401089 від 29.01.2016 року та безпідставно не проведено виплату страхового відшкодування при настанні страхового випадку, який мав місце 09.09.2016 року у Республіці Болгарія із застрахованою особою – ОСОБА_6.

Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.

Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про її відхилення.

Судом встановлено, що 29.01.2016 року між приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ПРОВІДНА» та ОСОБА_6 укладено Договір добровільного страхування подорожуючих за межами України № ТМ/0401082, строком дії з 09.02.2016 року по 08.02.2017 року, із страховим захистом за програмою страхування «А», яка включає репатріацію останків та страховою сумою за страхування медичних витрат 30000,00 євро.

09.09.2016 року на території Республіки Болгарія з вини ОСОБА_6 сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої загинув ОСОБА_7, що вбачається з витягу із свідоцтва про смерть від 11.09.2016 року.

Згідно рахунку-підтвердження від 20.09.2016 року позивач оплатив витрати по репатріації загиблого ОСОБА_6 у розмірі 48 675,00 грн., з них: 42 775,00 грн. - вартість послуг з транспортування загиблого ОСОБА_6 з м. Розград (Болгарія) до м. Хоростів (Україна), в дану суму входила оплата спеціалізованого гробу з цинковим вкладом, одягу, часткової бальзамації і перевезення тіла на спецтранспорті, оформлення всіх пов’язаних із репатріацією документів; 5900,00 грн. - локальні витрати у Болгарії.

07.10.2016 року ОСОБА_4 звернувся до Приватного Акціонерного Товариства «Страхова Компанія «ПРОВІДНА» з заявою про виплату страхового відшкодування внаслідок дорожньо-транспортної пригоди № НОМЕР_1.

Листом від 04.05.2017 року № 17-10/5826 Відповідач, посилаючись на п. 12.1.1., п. 7.1.6. Договору добровільного страхування подорожуючих за межами України № ТМ/0401082 від 29.01.2016 року, ст. 26 ЗУ «Про страхування», відмовив позивачу у відшкодуванні.

Правовідносини, які виникли між сторонами, врегульовані ЦК України, Законом України «Про страхування», договором страхування та Умовами страхування.

Відповідно до частини першої статті 6 Закону України «Про страхування» добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

Страховим випадком відповідно до ст. 8 ЗУ «Про страхування» є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулась і з настанням якої виникає обов’язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Згідно зі статтею 16 Закону України «Про страхування», статтею 979 ЦК України договір страхування - це письмова угода між страхувальником і

страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у

разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату

страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування

страхувальником, на користь якої укладено договір страхування

(подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник

зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та

виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов»язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності з ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 982 ЦК України істотними умовами договору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов»язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 991 ЦК України, страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі: 1) навмисних дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, якщо вони були спрямовані на настання страхового випадку, крім дій, пов’язаних із виконанням ними громадянського чи службового обов’язку, вчинених у стані необхідної оборони (без перевищення її меж), або щодо захисту майна, життя, здоров»я, честі, гідності та ділової репутації; 2) вчинення страхувальником або особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку; 3) подання страхувальником завідомо неправдивих відомостей про об»єкт страхування або про факт настання страхового випадку; 4) одержання страхувальником повного відшкодування збитків за договором майнового страхування від особи, яка їх завдала; 5) несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків; 6) наявності інших підстав, встановлених законом.

Відповідно до ч. 2 вказаної статті, договором страхування можуть бути передбачені також інші підстави для відмови здійснити страхову виплату, якщо це не суперечить закону.

Частина 3 цієї ж статті передбачає, що рішення страховика про відмову здійснити страхову виплату повідомляється страхувальникові у письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови. Зазначені норми передбачені також у ст.26 Закону України "Про страхування".

Вказані положення закону були передбачені і в умовах Договору добровільного страхування та умовами укладеного договору страхування визначено, що є страховим випадком та що є виключенням із страхових випадків.

Підпунктом 12.1.1 пункту 12.1 розділу 1 «Виключення із страхових випадків і обмеження страхування при страхуванні медичних витрат» Договору страхування передбачено, що за Договором страхування не покривається страхуванням та не відшкодовується вартість отриманих медичних та (або) додаткових послуг, що надаються Застрахованій особі внаслідок здійснення Застрахованою особою протиправного діяння, що перебуває в прямому причинно-наслідковому зв’язку з настанням розладу здоров’я та (або) інших подій (страхових ризиків), передбачених Договором страхування. Протиправне діяння може бути кваліфіковане як таке згідно з законодавством, чинним як у країні тимчасового перебування, так і в країні постійного проживання.

09.09.2016 р. на території Болгарії внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі – ДТП) загинув ОСОБА_7.

В постанові окружної прокуратури республіки Болгарія зазначено, що «Беззаперечно встановлено, що водієм легкового автомобіля «Дачія Логан» з реєстр. № НОМЕР_2 (українська реєстрація) був потерпілий український громадянин ОСОБА_7, а також те, що дорожньо-транспортна пригода сталася з його вини - втрата контролю над управлінням ТЗ. Цього правила /постійного контролю/ має притримуватись будь-який водій ТЗ відповідно до Закону про рух на дорогах.

Інші обставини, які б сприяли спричиненню автопригоди не встановлені.

У результаті об’єктивно встановлено летальний результат для потерпілих ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 має прямий причинно-наслідковий зв’язок з неправомірною поведінкою ОСОБА_6.

Однак у зв’язку із його смертю він не може понести кримінальну відповідальність та кримінальне провадження має бути закрито».

Умовами укладеного Договору страхування, які були погоджені сторонами та в якому перелічені як страхові випадки так і виключення з них, встановлено, що не покривається страхуванням та не відшкодовується вартість отриманих медичних та (або) додаткових послуг, що надаються Застрахованій особі внаслідок здійснення Застрахованою особою протиправного діяння, що перебуває в прямому причинно-наслідковому зв’язку з настанням розладу здоров’я та (або) інших подій (страхових ризиків), передбачених Договором страхування.

Тлумачення ст. ст. 990, 991 ЦК України, частини другої статті 8, частини першої статті 25 Закону України «Про страхування» свідчить, що обов’язок страховика здійснити виплату страхового відшкодування страхувальнику виникає у разі, якщо такий страховий випадок прямо передбачений умовами договору страхування.

Відповідно до правової позиції, що міститься в постанові Верховного Суду України від 23 квітня 2012 у справі № 6-101цс11, обов’язок страховика здійснити виплату страхового відшкодування страхувальнику виникає у разі, якщо такий страховий випадок прямо передбачений умовами договору страхування. Якщо ж подія, що настала, не може бути кваліфікована як страховий випадок відповідно до вимог договору страхування або закону, обов’язок у страховика здійснити страхову виплату не виникає.

У статті 1 Закону України «Про страхування» зазначено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Виплата страхового відшкодування може бути лише у випадку передбаченому договором страхування, оскільки саме на такі умови погодились сторони договору страхування і саме виходячи з таких умов та переліку страхових випадків визначався розмір страхової премії яку має сплатити страхувальник за цим договором.

Таким чином, підстав для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, апеляційний суд не вбачає, оскільки ці доводи правильності зробленого судом першої інстанції висновку не спростовують.

На підставі викладеного та керуючись ЗУ «Про страхування», ст.ст. 628, 638, 982 , 990, 991 ЦК україни, ст.ст. 367, 375, 381-384, 389-391 , Апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 22 травня 2018 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

ОСОБА_11 ОСОБА_1

Судді: С.В. Боймиструк

ОСОБА_3