Ухвала суду № 75936352, 14.08.2018, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 537/3213/18 Номер провадження 11-сс/786/428/18Головуючий у 1-й інстанції Дядечко І.І. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2018 року м. Полтава

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області у складі:

головуючого - судді Корсун О.М.

суддів: Захожая О.І., Томилка В.П.

за участю секретаря Григорової М.В.

прокурора Класс Ю.О.

слідчого Савічева С.О.

представників власника

майна ОСОБА_2,

ОСОБА_3

представників юридичних

осіб ОСОБА_4, ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтава матеріали клопотання по кримінальному провадженню № 12018170110001089 за апеляційною скаргою директора ПП «Чудсервіс» ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Крюківського районного суду м. Кременчук Полтавської області від 23 липня 2018 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання начальника слідчого відділення ВП №1 Кременчуцького ВП ГУ НП в Полтавської області капітана поліції ОСОБА_7 про арешт майна.

Накладено арешт на майно, а саме на: 10 напіввагонів моделі 12-783: 4187, 60736469; 4188, 60736527; 4189, 60736568; 4190, 60736576; 4191, 60736584; 4192, 60736618; 4193, 60736642; 4194, 60736667; 4195, 60736675; 4196, 60736683, які перебувають у володінні Приватного підприємства «Чудсервіс» шляхом заборони розпоряджатися та користуватись вказаним майном.

Таке рішення слідчий суддя мотивував тим, що майно, а саме 10 напіввагонів, які перебувають у володінні ПП «Чудсервіс» може бути доказом в кримінальному провадженні, а арешт допускається саме з метою забезпечення заявленого цивільного позову і конфіскації майна, як виду покарання.

В апеляційній скарзі представник ПП «Чудсервіс» (код ЄДРПОУ 35545924) просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання начальника слідчого відділення ВП №1 Кременчуцького ВП ГУ НП в Полтавської області капітана поліції ОСОБА_7 про арешт майна.

При цьому апелянт посилається на те, що слідчий суддя не перевірив та не встановив наявність належних підстав для арешту майна, перелік яких визначений ст.ст. 167,170 КПК України та не врахував відсутності доказів, що вказують на вчинення посадовою особою ПП «Чудсервіс» кримінального правопорушення або доказів того, що дане підприємство має нести цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, та негативних наслідків від такого обмежувального заходу для ПП «Чудсервіс», оскільки застосування арешту блокує господарську діяльність ПП «Чудсерівс» перешкоджає нормальному веденню бізнесу, позбавляє доходу від здійснення господарської діяльності. Вказує, що слідчий суддя не зазначив вартість майна, на яке накладається арешт, не зазначено розміру шкоди та не обґрунтовано співрозмірність обмеження права власності із розміром заподіяної шкоди невідомими особами.

Також мотивує тим, що ухвала про арешт майна ухвалена з метою забезпечення можливої конфіскації, та цивільного позову за відсутності у відповідному кримінальному провадженні підозрюваного, а арешт накладено на майно особи, яка не є підозрюваним, обвинуваченим або особою, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи у кримінальному провадженні.

Зазначає, що майно яке належить на законних підставах на праві власності ПП «Чудсервіс» не відповідає вимогам ст. 98 КПК України, оскільки слідчим не надано доказів того, що це майно набуте злочинним шляхом, зберегло на собі сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Також вважає, що строк на апеляційне оскарження не пропустив, оскільки ухвалу винесено без повідомлення та участі представників зацікавлених осіб, про винесення ухвали стало відомо лише 26.07.2018, коли отримав засобами поштового звязку.

Заслухавши доповідь судді, представників ПП «Чудсервіс» ОСОБА_2, ОСОБА_8, які просили задовольнити апеляційну скаргу з підстав в ній наведених, представників ПАТ «КВБЗ» ОСОБА_4, ТОВ « ДСВ», прокурора, які, посилаючись на законність ухвали слідчого судді просили залишити без задоволення апеляційну скаргу, вивчивши матеріали судового провадження за клопотанням слідчого, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного висновку.

Як вбачається з апеляційної скарги, клопотання слідчого про накладення арешту на майно було розглянуто у відсутності представників власника майна. Слідчим суддею було прийнято рішення за клопотанням ініціатора цього питання про розгляд клопотання слідчого про арешт майна без участі власників майна, оскільки у разі їх повідомлення про розгляд цього питання на піввагони можуть бути приховані чи втрачені з метою ухилення від подальшої їх конфіскації та погашення заборгованості перед ПАТ «КВБЗ». 30 липня 2018 року представник ПП «Чудсервіс» ОСОБА_2 подав до Апеляційного суду Полтавської області апеляційну скаргу. Відомості про те, що представник ПП «Чудсерівс» був належним чином повідомлений про час та місце розгляду клопотання прокурора в матеріалах провадження відсутні. Таким чином, строк на апеляційне оскарження в даному провадженні не пропущено.

Згідно матеріалів судового провадження, ВП №1 Кременчуцького ВП ГУ НП в Полтавської області проводиться досудове розслідування кримінального провадження №12018170110001089, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 5.06.2018, за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч.4 ст.190 КК України відповідно до ухвали слідчого судді Крюківського районного суду м. Кременчук Полтавської області від 24.05.2018 (а.к. 4).

Під час досудового розслідування встановлено, що ПАТ «КВБЗ» уклало з ТОВ ВНФ«ДСВ» договір поставки №7612\010170С від 09.11.2012. Предметом даного договору було те, що ПАТ«КВБЗ» зобов’язується поставити напіввагони моделі 12-783ТУУ 3.06-05763814-203-96 в адресу ТОВ ВНФ«ДСВ» у кількості 10 вагонів, відповідно до специфікації, протягом листопада-грудня 2012 року. Відповідно до умов специфікації №1 до договору передбачено стовідсоткова оплата після передачі вагонів, яка підтверджувалася актом приймання-передачі. Відповідно до графіку оплати передбаченого п.3 специфікації №1ТОВ ВНФ«ДСВ» зобов’язане було сплатити за отриманні вагони наступним чином: в період з 31.03.2013 по 29.11.2013 по 510 000 грн., кожного місяця, а до 31.12.2013 в сумі до 528 624 грн., загальна сума 6 138 624грн. Грошові кошти повинні були надходити на розрахунковий рахунок ПАТ «КВБЗ». На виконання умов договору ПАТ «КВБЗ» здійснило відвантаження вагонів у кількості 10 штук 23.11.2012, що підтверджується актом приймання передачі №1, який був підписаний у м. Кременчук ТОВ ВНФ «ДСВ», було виставлено рахунок фактуру № КВ11134 від 23.11.2013.

Всупереч умов договору ТОВ ВНФ «ДСВ», отримавши майно не розрахувалося в строки передбачені вказаним вище договором, на неодноразові претензії ПАТ«КВБЗ» отримували лише відписки від вище вказаного підприємства, таким чином на сьогоднішній день ПАТ«КВБЗ» від ТОВ ВНФ«ДСВ» отримало лише приблизно 520 000 грн. після звернення до судових інстанцій, останній платіж був у грудні 2015 року. Починаючи з початку 2015 року керівник ТОВ НВФ«ДСВ» навмисно вивів активи з підприємства на свої афілійовані компанії з метою уникнення відповідальності щоб не здійснювати розрахунок за отриманні напіввагони від ПАТ «КВБЗ». Таким чином, ТОВ ВНФ «ДСВ» вже знало, що не буде виконувати умови договору та шахрайським шляхом заволоділи майном ПАТ «КВБЗ», в зв’язку з чим спричинили матеріальних збитків у великих розмірах. Також в подальшому директор ТОВ ВНФ «ДСВ» ОСОБА_9, взагалі зник та не виходить на зв'язок. У кожного вагону мається свій номерний знак, який вибитий на кузові, а саме напіввагони моделі 12-783 мали наступні номери: 4187, 60736469; 4188, 60736527; 4189, 60736568; 4190, 60736576; 4191, 60736584; 4192, 60736618; 4193, 60736642; 4194, 60736667; 4195, 60736675; 4196, 60736683. Нині ПАТ «КВБЗ» в рамках досудового розслідування визнано цивільним позивачем на підставі наданого цивільного позову № 49-51-16 від 09.07.2018. Також, під час досудового розслідування встановлено, що нині 10 напіввагонів перебувають у володінні ПП «Чудсервіс». Так, у ході проведення досудового розслідування постала необхідність у накладенні арешту на вказані вагони, з метою запобіганням можливості їх приховування, пошкодження, псування, зникнення та втрати, в зв’язку з чим ініціатор клопотання звернувся до слідчого судді.

У даному кримінальному провадженні ПАТ «КВБЗ» пред?явлений цивільний позов до ОСОБА_9 на загальну суму 5 666 498,41 грн.

Ухвалою слідчого судді Крюківського районного суду м. Кременчук Полтавської області від 23 липня 2018 року зазначене клопотання задоволено, накладено арешт на майно, а саме 10 напіввагонів моделі 12-783 мали наступні номери: 4187, 60736469; 4188, 60736527; 4189, 60736568; 4190, 60736576; 4191, 60736584; 4192, 60736618; 4193, 60736642; 4194, 60736667; 4195, 60736675; 4196, 60736683, шляхом заборони розпоряджатися та користуватись вказаним вище майном.

У рішеннях ЄСПЛ у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції», «Малама проти Греції», «Україна-Тюмень проти України», «Спорронг та Льонрот проти Швеції» констатовано, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення першого пункту дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном через введення в дію «законів». Крім того, верховенство права, один із фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей Конвенції. Також суд нагадує, що втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. Зокрема, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти через вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності.

Задовольняючи клопотання слідчого про накладення арешту на майно, слідчий суддя суду першої інстанції послався на вимоги ст. ст. 132, 170, 173 КПК України та вказав, що про наявність законних правових підстав для арешту вказаного у клопотанні майна.

З таким висновком колегія суддів погоджується.

Відповідно до частини 1 статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Також, як випливає з положень частини 2 статті 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Частиною 3 статті 170 КПК України передбачено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно статті 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об’єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об’єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Такі висновки слідчого судді цілком доведені матеріалами кримінального провадження, специфікою обставин вчинення та розслідування самого злочину, що потребує проведення певних слідчих дій. Арештовані 10 напіввагонів моделі 12-783: 4187, 60736469; 4188, 60736527; 4189, 60736568; 4190, 60736576; 4191, 60736584; 4192, 60736618; 4193, 60736642; 4194, 60736667; 4195, 60736675; 4196, 60736683, з великою вірогідністю можуть бути доказом злочину, відповідають критеріям, визначеним ст. 98 КПК України.

Метою ж арешту майна є забезпечення цивільного позову та конфіскації майна як виду покарання, що прямо передбачено ст.170 КПК України в якості правових підстав застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження.

Апелянт у скарзі посилається на те, що слідчий, обґрунтовуючи своє клопотання в розумінні вимог ст. 132 КПК України, не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які посилався в клопотанні, а слідчий суддя, відповідно до ст. 94 КПК України, належним чином не оцінив ці докази з точки зору їх достатності та взаємозв’язку для прийняття рішення.

Проте, матеріали судового провадження свідчать, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання зникнення чи відчуження майна, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Отже, на думку колегії суддів, цей довід апеляційної скарги є необґрунтованим.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що обмеження майнових прав, відповідно до ч.1 ст. 170 КПК України має тимчасовий характер і негайно припиняється, якщо в ході подальшого досудового розслідування або за результатами судового розгляду не підтвердиться, що це майно є предметом, доказом злочину.

З урахуванням зазначених обставин, колегія суддів вважає, що слідчий суддя, оцінивши розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, дійшов обґрунтованого висновку про те, що іншим шляхом не виявляється можливим встановити обставини, які мають значення для кримінального провадження, оскільки лише накладанням арешту на 10 напіввагонів ПП «Чудсервіс» можливо отримати докази, які мають суттєве значення для з’ясування обставин кримінального правопорушення, та осіб причетних до його вчинення.

Крім цього, колегія суддів враховує той факт, що в даному випадку обмеження права власності є розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження.

Отже, висновки слідчого судді щодо наявності достатніх правових підстав для арешту майна відповідають як матеріалам доданих до клопотання так і вимогам КПК України.

Однак, з огляду на положення ч.4 ст.173 КПК України у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов’язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

Нормою ч. 11 ст. 170 КПК України передбачено, що заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування , зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Так, як вбачається з матеріалів провадження ПП «Чудсервіс» (код ЄДРПОУ 35545924), є власником арештованого майна, що підтверджується листом заступника директора філії «ГІОЦ» ПАТ «Укрзалізниця» № 36/2362 від 13.08.2018, договорами купівлі-продажу вагонів №03/05/2018 від 3.05.2018, №12/06/2018 від 12.06.2018 і актами прийому-передачі вагонів від 3.05.2018, 12.06.2018. Видом діяльності ПП «Чудсервіс» є зокрема надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого майна та інша допоміжна діяльність у сфері транспорту. ПП «Чудсервіс» використовує вказані вище напіввагони при здійсненні господарської діяльності, що підтверджується договором оренди напіввагонів №010718 від 1.07.2018 і актами прийому-передачі №1,2,6,8 до договору оренди напіввагонів від 1.07.2018, згідно яких ПП "Чудсервіс" передав напіввагони в оренду.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб; умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

На думку колегії суддів, слідчий суддя під час розгляду клопотання не в повній мірі дотримався вказаних вимог законодавства.

Під час розгляду клопотання органу досудового розслідування слідчий суддя правильно встановив, що є достатні підстави вважати, що майно на яке слідчий просить накласти арешт відповідає вимогам ст. 170 КПК України і через це задовольнив клопотання слідчого про накладення арешту на вказане майно.

Разом з тим, слідчий суддя належним чином не визначив спосіб накладення арешту на майно визначений ч.1 ст. 170 КПК України, що призвело до істотного порушення вимог кримінального процесуального закону.

Заборона відчуження зазначених вище напіввагонів забезпечить збереження речових доказів та не призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі останніх.

Крім того, ПП «Чудсервіс» має право звернутися до слідчого судді із клопотанням про скасування арешту одразу ж після зникнення підстав для застосування арешту.

При цьому, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги, що заборона користуватися транспортними засобами може призвести до зупинення роботи підприємства тобто завдати надмірного обмеження прав власника.

Колегія суддів при визначенні способу враховує, що, 10 напіввагонів моделі 12-783: 4187, 60736469; 4188, 60736527; 4189, 60736568; 4190, 60736576; 4191, 60736584; 4192, 60736618; 4193, 60736642; 4194, 60736667; 4195, 60736675; 4196, 60736683 використовуються ПП «Чудсервіс» для роботи і тому приходить до висновку, що клопотання слідчого підлягає частковому задоволенню, а саме накладення арешту на вказані в клопотанні напіввагони шляхом заборони відчуження, через це ухвала слідчого судді підлягає скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 422 КПК України,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ПП «Чудсервіс» ОСОБА_6 задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Крюківського районного суду м. Кременчук Полтавської області від 23 липня 2018 року – скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання начальника СВ ВП №1 Кременчуцького ВП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_7 про накладення арешту задовольнити частково.

Накласти арешт на майно, а саме : 10 напіввагонів моделі 12-783: 4187, 60736469; 4188, 60736527; 4189, 60736568; 4190, 60736576; 4191, 60736584; 4192, 60736618; 4193, 60736642; 4194, 60736667; 4195, 60736675; 4196, 60736683, які перебувають у володінні Приватного підприємства «Чудсервіс» шляхом заборони його відчуження.

Ухвала апеляційного суду є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

С У Д Д І :

ОСОБА_1 ОСОБА_10 ОСОБА_11