Рішення № 75936052, 23.06.2018, Хорольський районний суд Полтавської області

Справа № 548/754/18

Провадження № 2/548/388/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.06.2018 року м. Хорол

Хорольський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді - Миркушіної Н.С.,

за участю секретаря судового засідання – Ващенко М.В.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Хорол у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 районної державної адміністрації Полтавської області , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Андріївської сільської ради Хорольського району Полтавської області про визнання права на земельну частку (пай),-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 районної державної адміністрації Полтавської області , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Андріївської сільської ради Хорольського району Полтавської області про визнання права на земельну частку (пай), мотивуючи його тим, що він ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований і проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2.

21.06.1993 року, на підставі розгляду правлінням КСП ім.Ілліча Хорольського району Полтавської області заяви позивача про прийняття в члени КСП, його рекомендували зборам уповноважених прийняти в члени КСП і направити на навчання в ОСОБА_2 СПТУ-45 по спеціальності тракторист-машиніст (архівний витяг із протоколу №11 ).

26.06.1993 року (протокол №11) зборами уповноважених позивача прийняли в члени КСП (запис №1 від 26.06.1993 року в трудовій книжці колгоспника) та на момент паювання землі в господарстві був його членом, оскільки не було рішення про його виключення з членів КСП на момент розпаювання й на дату набрання законної сили Указу Президента України від 8 серпня 1995 року «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям».

01.09.1993 року позивач був зарахований на навчання до ОСОБА_2 СПТУ-45 по професії «Тракторист-машиніст широкого профілю, слюсар по ремонту с/г техніки, водій автомобіля» й відрахований 10.06.1996 року в зв’язку з закінченням навчання.

Після закінчення навчання в ОСОБА_2 СПТУ-45 позивача прийняли на роботу з 01.07.1996 року в КСП ім.Ілліча Хорольського району Полтавської області трактористом в тракторну бригаду №1. Але, як вбачається з дати реєстрації Державного акту, саме під час навчання позивача був складений список громадян - членів колективного сільськогосподарського підприємства ім.Ілліча Хорольського району Полтавської області, який був доданий до Державного акту на право колективної власності на землю серії ПЛ 00017, але його прізвища до цього списку не внесено.

Коли позивачу стало відомо про розпаювання землі, то керівництво КСП роз’яснило, що право на паювання мали лише працюючі члени КСП і пенсіонери (позивач в той час навчався за направленням від КСП).

Враховуючи, що за станом здоров’я позивач не міг більше працювати трактористом (травма хребта з послідуючою інвалідністю), та в зв’язку зі зміною проживання подав заяву про звільнення за власним бажанням і був виключений із членів КСП . Хвороба вимагала спочатку термінового, а потім постійного тривалого лікування, щоб не стати позивачу по життєво інвалідом.

Лише після звернення позивача до адвоката ОСОБА_3, який надав оголошення до часопису «Зоря Полтавщини» про Центр юридичної допомоги «Земля і право», останній роз’яснив йому, що право на земельну частку (пай) у позивача є, а тому позивач уклав договір з адвокатом. Тому позивач вважає, що дізнався про своє порушене право лише з дати укладання договору про надання адвокатських послуг (юридичної допомоги) від 01 серпня 2016 року.

Відповідно до протоколу № 3 засідання загальних зборів членів КСП ім. Ілліча село Андріївка Хорольського району Полтавської області від 22 грудня 1995 року було розглянуто та ухвалено питання про паювання землі в господарстві.

По КСП ім.Ілліча Андріївської сільської ради державний акт на право колективної власності на землю Серія ПЛ № 00017 зареєстрований 25 березня 1996 року за№ 1.

На час проведення процедури паювання земель переданих КСП імені Ілліча в колективну власність, позивач як член КСП, повинен був бути включений у списки осіб, які мають право на земельну частку (пай). Не включення до цього списку порушило право позивача на земельну частку (пай).

Відповідно до листа № 312/116-18 від 13.03.2018 року виданої Відділом у ОСОБА_2 районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавської області в тім, що по КСП імені Ілліча на території Андріївської сільської ради проведено уточнення розміру і вартості земельних часток (паїв) в межах розпайованих земель КСП та затверджено розпорядженням ОСОБА_2 районної державної адміністрації № 167 від 18.05.2000 року, згідно якого розмір земельної частки (паю) становить 4,04 умовних кадастрових гектарів, уточнена вартість земельної частки (паю) станом на 01.01.2018 р. становить -159886,44грн.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з"явився, але подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, зазначивши, що позовні вимоги підтримує та прохає їх задовольнити.

В судове засідання представник відповідача ОСОБА_2 районної державної адміністрації не з"явився, направивши заяву про розгляд справи за відсутності їх представника, зазначивши, що при вирішенні справи покладаються на розсуд суду.

В судове засідання представник третьої особи Андріївської сільської ради Хорольського району Полтавської області в судове засідання свого представника не направила, подала заяву про розгляд справи за відсутності представника сільської ради, зазначивши, що сільська рада при вирішенні справи покладається на розсуд суду.

У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, від яких надійшли клопотання про розгляд справи за їх відсутності, що відповідає положенням ч. 3 ст. 211 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється,що відповідає положенням ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Врахувавши позицію позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, врахувавши думку відповідачів, викладену у письмовій заяві, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

В силу ч. 4ст. 206 ЦПК України в разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Згідно з ч. 3 ст. 13 ЦПК Україниучасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Повноваження сторін на вчинення дій по визнанню позову судом перевірені.

Відповідач не обмежений в цивільній процесуальній дієздатності, а тому розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, включаючи і право на визнання позову.

Як вбачається з правових позицій Верховного Суду України, викладених в Постанові Пленуму Суду № 2 від 12.06.2009 Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції, у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без зясування і дослідження інших обставин справи.

За вимогами ч. 3 ст. 12 Цивільно-процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Цивільно-процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Цивільно-процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 Цивільно-процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до вимог ст. ст. 22, 23 ЗК України (в редакції 1990 року, чинній на час виникнення спірних правовідносин), п. 2 Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 8 серпня 1995 року за № 720/95, право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 05 червня 2003 року №899-IV, основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.

Як роз’яснено у п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 16 квітня 2004 року №7 (зі змінами, внесеними Постановою Верховного Суду України від 19 березня 2010 року №2) сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі державного акта про право власності на землю.

Відповідно до п. 5 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року N 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та їх реєстрація провадяться відповідною районною державною адміністрацією.

Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).

Згідно ст.1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 05 червня 2003 року №899-IV, право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку. Відповідно до ст.2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 05 червня 2003 року №899-IV, документом, що посвідчує право на земельну частку (пай) також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», невнесення до списку осіб, які мають право на земельну частку - пай особи, яка є членом КСП не може позбавити її права на земельну частку (пай). При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання відповідно до п. 7 Указу Президента України від 08 серпня 1995 р. «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» має бути надана із земель запасу.

Відповідно до п. 3 Порядку організації робіт та методики розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 лютого 2004 року № 122, у разі виявлення після розробки проекту факту невключення одного чи кількох громадян, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку, спадкоємців права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом, інших громадян та юридичних осіб України, які відповідно до законодавства набули право на земельну частку (пай), до списку власників земельних часток (паїв), на підставі якого був складений проект, сільська, селищна, міська рада чи райдержадміністрація може прийняти рішення (розпорядження) про: коригування проекту землевпорядною організацією з метою забезпечення громадян необхідною кількістю земельних ділянок (на підставі відповідного договору); надання зазначеним громадянам земельних ділянок із земель запасу чи резервного фонду у розмірі відповідної земельної частки (паю). У разі неприйняття сільською, селищною, міською радою чи райдержадміністрацією рішення (розпорядження) щодо коригування проекту або надання таких ділянок із земель запасу чи резервного фонду питання вирішується у судовому порядку.

Відповідно до вимог п.1 ч.2 ст.16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Згідно із вимогами ч.1 ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

За положеннями ст. 392 ЦК України, власник майна може пред’явити позов про визнання права власності, якщо це право не визнається іншою особою, а також втрати ним документа, який посвідчує право власності.

За даних обставин суд приходить до висновку, що права позивача є доведеним, а тому позовні вимоги підлягають до задоволення.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 15,16,328,392 ЦК України, ст.ст. 1-18, 76-81, 141, 209-241, 259, 263-265, 268, 354, 355 ЦПК України, ст. ст. 22, 23 ЗК України (в редакції 1990 року), ст. ст. 1, 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 05.06.2003 року №899-ІV, пунктів 2, 5 та 7 Указу Президента України від 08.08.1995 року №720/95, п. 2 Указу Президента України від 10.11.1994 року №666/94, п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 р. №7, п. 3 Порядку організації робіт та методики розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 лютого 2004 року № 122, суд-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 районної державної адміністрації Полтавської області , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Андріївської сільської ради Хорольського району Полтавської області про визнання права на земельну частку (пай),- задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_3 (рнокпп НОМЕР_1), уродженцем ІНФОРМАЦІЯ_4, право на земельну частку (пай) із земель колективного сільськогосподарського підприємства імені Ілліча Хорольського району Полтавської області розміром 4,04 умовних кадастрових гектарів в адміністративних межах Андріївської сільської ради Хорольського району Полтавської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Полтавської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до пп. 15.5 п.15розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Хорольський районний суд Полтавської області.

Повний текст судового рішення складено 02.07.2018 року.

Суддя : Н.С.Миркушіна