Рішення № 75935579, 08.08.2018, Веселинівський районний суд Миколаївської області

Справа № 472/582/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" серпня 2018 р. смт. Веселинове

Веселинівський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді Чаричанського П.О.,

за участю секретаря Ставніченко А.П.,

представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Веселинове Миколаївської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до відповідача ОСОБА_3 селищної ради Веселинівського району Миколаївської області про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за законом,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за законом.

В обґрунтування своїх вимог вказала, що 18.01.2013 року померла дружина позивача ОСОБА_4, про що Луб’янською сільською радою Веселинівського району Миколаївської області 21 січня 2013 року складено відповідний актовий запис № 04, що підтверджується повторним свідоцтвом про смерть серія І-ФП № 280524, виданим ОСОБА_3 районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області від 05.05.2018 року. Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина, до складу якої, зокрема, входить його право на житловий будинок із надвірними побутовими і господарчими будівлями, розташованого в с. Луб’янка, пров. Степовий, 10, Веселинівського району Миколаївської області.

У вересні 2013 року позивач звернувся до ОСОБА_3 державної нотаріальної контори Миколаївської області з питання оформлення спадщини після смерті дружини, а саме оформлення прав на будинок. Інших спадкоємців, що прийняли спадщину, немає.

Після витоку шестимісячного строку з дня відкриття спадщини, позивач звернувся до ОСОБА_3 державної нотаріальної контори Миколаївської області з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, проте нотаріусом було винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, у зв’язку з тим, що позивачем не подано правовстановлюючий документ.

Бажаючи оформити свої права власності на спадкове майно, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Для підтвердження зазначених обставин позивач заявив клопотання про витребування від ОСОБА_3 державної нотаріальної контори Миколаївської області спадкової справи заведеної після смерті ОСОБА_4, а від ОСОБА_3 філії ММБТІ - інвентаризаційної справи на спадковий житловий будинок.

Ухвалою суду від 25.06.2018 року від ОСОБА_3 державної нотаріальної контори Миколаївської області витребувано копію спадкової справи №24/2013 заведену після смерті ОСОБА_4. Крім того, вказаною ухвалою суду від 11.06.2018 року від ОСОБА_3 філії ММБТІ витребувано інвентаризаційну справу на житловий будинок розташований за адресою: пров. Степовий,10 с. Луб’янка, Веселинівського району Миколаївської області.

Позивач ОСОБА_2 до зали судового засідання не з’явився.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні, просила задовольнити позовні вимоги позивача, та визнати за ОСОБА_2 право власності на житловий будинок.

Представник відповідача ОСОБА_3 селищної ради Веселинівського району Миколаївської області ОСОБА_5 в судове засідання не з’явилася, до суду надійшла заява про визнання позову, щодо задоволення позову не заперечує.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи в межах заявлених вимог, та зазначених і доведених обставин, суд приходить до переконання, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Згідно зі ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно зі ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Згідно зі ст. 1258 та 1261 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно з ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно ч. 1 ст. 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Частинами 1 ст. 1297 та ст. 1298 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.

В судовому засіданні встановлено, що 18 січня 2013 року в смт. Веселинове Веселинівського району Миколаївської області померла ОСОБА_4, про що 21 січня 2013 року Луб’янською сільською радою Веселинівського району Миколаївської області складено відповідний актовий запис за №04, що підтверджується повторним свідоцтвом про смерть серії 1-ФП №280524.

Родинні відносини позивача зі спадкодавцем підтверджуються свідоцтвом про укладення шлюбу серії ІІІ-ТН №467798, з якого вбачається, що ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 (рос. мовою) 04 вересня 1985 року уклав шлюб з ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 (рос. мовою) (а.с.13).

Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина, до складу якої, зокрема, увійшло право власності на житловий будинок, розташований за адресою: пров. Степовий,10 с. Луб’янка, Веселинівського району Миколаївської області.

Матеріалами спадкової справи № 24/2013 встановлено, що за життя ОСОБА_4 склала заповіт на доньку ОСОБА_8, але остання спадщину не прийняла. Тому ОСОБА_2 прийняв спадщину, як такий, що постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Крім того в спадковій справі наявне свідоцтво про право на спадщину за законом від 17.04.2014 року згідно якого ОСОБА_2 успадкував земельну ділянку площею 7.5347 га, що розташована на території Луб’янської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області після смерті своєї дружини ОСОБА_4

Згідно ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також уразі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкування за законом почергово).

У встановлений законом шестимісячний строк позивач ОСОБА_2 прийняв спадщину подавши до ОСОБА_3 державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, що зареєстрована в книзі обліку спадкових справ 12.03.2013 року за № 46.

Інших спадкоємців які б прийняли спадщину судом не встановлено.

12 вересня 2013 року державним нотаріусом ОСОБА_3 державної нотаріальної контори винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, а саме видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок розташований за адресою: пров. Степовий,10 с. Луб’янка, Веселинівського району Миколаївської області, оскільки: 1) видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна; 2) за відсутності у спадкодавця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу та що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Матеріалами інвентаризаційної справи встановлено, що мовою оригіналу « регистрационное удостоверение на житловый дом от 14.02.1992 года выдано на основании решения №48 от 26.12.1991 года исполкомом Луб’янського сельского совета» та прийнято на баланс житлових будинків, де проживає ОСОБА_4. Крім того ОСОБА_4 17.02.1992 придбала житловий будинок за адресою: пров. Степовий, 10, с. Луб’янка Веселинівського району Миколаївської області, що підтверджується договором – купівлі продажу житлового будинку.

Відповідно до довідки ОСОБА_3 філії ММБТІ № 99 від 22.05.2018 року станом на 28.12.2012 рік власником зазначеного житлового будинку є ОСОБА_4, який належить останній на праві особистої власності на підставі договору купівлі – продажу від 17.02.1992 р. №46, зареєстрованого ОСОБА_3 філією 18.03.1993 року за реєстраційним №309.

Відповідно до інформації №107 від 11.06.2018 року надану старостою Лубянського старостинського округу, надати копію або витяг з рішення сільської ради про присвоєння нумерації будинкам та назв вулицям по с. Лубянка відносно домоволодіння ОСОБА_4 не має можливості, оскільки вся документація здана в архів.

Згідно витягу із по господарської книги та довідки ОСОБА_3 селищної ради Веселинівського району Миколаївської області № 424 від 22.12.2017 року ОСОБА_2 зареєстрований та проживає з 1996 року за адресою: с. Луб’янка, пров. Степовий,10 Веселинівського району Миколаївської області з по теперішній час.

Судом досліджено оригінал договору купівлі-продажу будинку від 17.02.1992 року, що знаходиться в інвентаризаційній справі ОСОБА_3 філії ММБТІ, згідно якого встановлено, що ОСОБА_9, що діє від за дорученням від імені колгоспу ім. Чапаєва Веселинівського району Миколаївської області продав, а громадянка ОСОБА_4 купила житловий будинок з надвірними господарчими і побутовими будівлями, що знаходиться в селі Луб'янка Веселинівського району Миколаївської області.

Вказаний договір посвідчений секретарем виконавчого комітету Луб'янської сільської Ради народних депутатів, зареєстрованим номером 46. В подальшому договір зареєстровано в ОСОБА_3 філії ММБТІ.

Згідно з п.3.1 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №6 від 01.03.2013 року, узагальнення якого викладенні в листі №24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» (далі Пленум №6), належність правовстановлюючих документів встановлюється судом відповідно до законодавства, яке було чинним на час набуття права власності на житловий будинок, споруду, зокрема, відповідно до Переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких провадиться реєстрація будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженого Міністерством комунального господарства УРСР 31 січня 1966 року та погодженого з Верховним Судом УРСР 15 січня 1966 року, який втратив чинність згідно з наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13 грудня 1995 року, та інших нормативно-правових актів.

Якщо право власності на житловий будинок, споруду підтверджується належними правовстановлюючими документами на час виникнення права власності на будівлі, споруди, органи місцевого самоврядування зобов'язані видати довідку про належність житлового будинку на праві приватної власності спадкодавцеві, а нотаріус зобов'язаний прийняти таку довідку разом із іншими правовстановлюючими документами для видачі свідоцтва про право на спадщину (п. 216 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України ).

На момент укладення Договору купівлі продажу житлового будинку від 17.02.1992 року, діяла Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженого Міністерством комунального господарства УРСР 31 січня 1966.

Так, згідно переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких провадиться реєстрація будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, Додаток до вказаної інструкції, відноситься Договори купівлі-продажу, міни і дарування будинків (домоволодінь), а також договори про відчуження будинків (домоволодінь) на умовах довічного користування, посвідчені місцевими Радами депутатів трудящих в межах їх компетенції.

Згідно ст. 14 Закону УРСР "Про державний нотаріат" (що діяв на момент укладання договору, Закон втратив чинність 01.01.1994 року), у населених пунктах, де немає державних нотаріальних контор, виконавчі комітети міських, селищних, сільських Рад народних депутатів можуть вчиняють нотаріальні дії, зокрема: посвідчують інші угоди (договори, довіреності та ін.), крім договорів про надання у безстрокове користування земельних ділянок для спорудження індивідуальних жилих будинків і угод, які стосуються майна, що знаходиться за кордоном, або прав, які мають бути здійснені за кордоном.

Крім того, відповідно до п.3.2 розділу 3 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.07.2001 року за №582/5773 (із змінами та доповненнями), не належать до самочинного будівництва: індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них побудовані до 5 серпня 1992 року.

У відповідності до ст. 1216 ЦК України, спадкування є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частиною 5 ст. 1268 ЦК України передбачено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Оцінивши вказані докази у їх сукупності, суд вважає, що позивачем доведено, що померла ОСОБА_4 була власником житлового будинку, та враховуючи те, що позивач прийняв спадщину після смерті ОСОБА_4 у встановленому законом порядку та неможливість оформлення позивачем своїх спадкових прав у нотаріуса через ненадання правовстановлюючого документу на житловий будинок, суд вбачає підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 та визнання за ним права власності в порядку спадкування за законом на житловий будинок.

Керуючись ст.ст. 76-81, 89, 141, 258-259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_2 про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за законом – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, у порядку спадкування за законом після смерті дружини ОСОБА_4, яка померла 18 січня 2013 року в смт. Веселинове Веселинівського району Миколаївської області, право власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, розташованого по провулку Степовий, 10 с. Луб’янка Веселинівського району Миколаївської області, житловою площею 56,3 кв.м., загальною площею 126,2 кв.м.: літ. «А» - «житловий будинок», літ «Бпд» - «погріб», літ. «Б» - «гараж», літ. «В» - «сарай», літ «Г» - «літня кухня», літ. «Д» - «вбиральня», літ «Ж» - «навіс», літ. «І» - «сарай», літ. «К» - «гараж», № «2-4» – споруди.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Веселинівського районного суду Миколаївської областіОСОБА_10

Дата складання повного судового рішення 17.08.2018 року.