Постанова № 75934576, 16.08.2018, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - ОСОБА_1

Доповідач -Коновалова В.А.

Справа № 420/455/17

Провадження № 22ц/782/459/18

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 серпня 2018 року м. Сєвєродонецьк

Апеляційний суд Луганської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Коновалової В.А.,

суддів: Авалян Н.М., Стахової Н.В.,

за участю секретаря судового засідання Перишкіна Т.М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_2,

відповідач – ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Апеляційного суду Луганської області в порядку спрощеного провадження справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Новопсковського районного суду Луганської області від 07 червня 2017 року у складі судді Стеценко О.С. в смт. Новопсков Луганської області

за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, в обґрунтування якого вказала, що 23 вересня 1995 року уклала шлюб з відповідачем, який зареєстрований у відділі реєстрації актів цивільного стану Краснолуцького міського управління юстиції у Луганській області, актовий запис № 564. Від шлюбу сторони мають неповнолітніх сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, які проживають разом з позивачем. Спільне життя з відповідачем не склалось, оскільки у них виявились різні погляди на життя, в сім’ї виникли протиріччя з приводу різних побутових речей. Крім того, відповідач зловживає алкогольними напоями. Вказані причини призвели до непорозумінь та сварок, що зруйнувало сімейні відносини.

ОСОБА_2 зазначила, що шлюбні відносини між сторонами припинені з літа 2014 року та з цього часу не ведеться сумісне господарство. Відновлення сімейних стосунків не можливе. Майновий спір між сторонами відсутній.

Позивач просив суд розірвати шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, який зареєстрований 23 вересня 1995 року у відділі реєстрації актів цивільного стану Краснолуцького міського управління юстиції у Луганській області, актовий запис № 564; прізвище після шлюбу залишити шлюбне – Борисюк.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Новопсковського районного суду Луганської області від 07 червня 2017 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу задоволено повністю. Шлюб між ОСОБА_3 та Борисюк (до шлюбу – Донченко) ОСОБА_6, зареєстрований 23 вересня 1995 року відділом реєстрації актів цивільного стану Краснолуцького міського управління юстиції Луганської області, актовий запис № 564, розірвано. Після розірвання шлюбу залишено за ОСОБА_2 прізвище отримане після реєстрації шлюбу “Борисюк”. Вирішено питання про судові витрати.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення Новопсковського районного суду Луганської області від 07 червня 2017 року та справу направити для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю, посилаючись на те, що рішення ухвалено із порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, суд неповно з’ясував обставини справи, що мають значення для справи, не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об’єктивному та неупередженому розгляду справи, а тому рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Відповідач посилається на те, що фактично він з позивачем проживали однією сім’єю до березня 2018 року, а не як зазначено в рішенні суду до 2014 року.

Додатково ОСОБА_3 зазначає, що позивачем подано даний позов з метою позбавлення його права власності на квартиру. Він з позивачем внаслідок бойових дій на території Луганської області переїхали до Російської Федерації в м. Москва, де 19 серпня 2016 року уклали кредитний договір № ИК 201516/00498 з ПАТ «Транскапіталбанк» з метою купівлі квартири за адресою: Російська Федерація, Московська обл., м. Щекове, мікрорайон ФінськийАДРЕСА_1.

Крім того, відповідач посилається на те, що він та позивач зареєстровані за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, тому справа підлягає направленню для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю.

(2) Позиція інших учасників справи

Ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 23 червня 2018 року ОСОБА_2 роз’яснювалося право подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу у письмовій формі, проте від позивача не надійшло відзиву на апеляційну скаргу.

Позивач в судове засідання не з’явився про дату, час і місце повідомлений належним чином і в установленому законом порядку.

Ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 06 липня 2018 року розгляд справи призначено у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Звертаючись до суду, позивач в позовній заяві адресу свого місця проживання зазначив: м. Харків, вул. Танкопія, буд 18 «А», кв. 89.

Під час розгляду справи позивач про зміну свого місця проживання не повідомляв, тому судові повістки направлялися на останню відому апеляційному суду адресу позивача, у зв’язку з цим позивач вважається повідомленим належним чином.

Відповідач в судове засідання не з’явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином і в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 1-1 Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв’язку з проведенням антитерористичної операції», шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади з посиланням на веб-адресу ухвали в Єдиному державному реєстрі судових рішень, також повідомлявся телефонограмою.

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

1) Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким внесені зміни до Цивільного процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Отже, розгляд апеляційної скарги ОСОБА_3 здійснюється за правилами Цивільного процесуального кодексу України в редакції закону від 03.10.2017 року.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що ним були встановлені факти про те, що з 23 вересня 1995 року сторони перебували у шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії 1-ЕД № 004824, виданим 10 березня 2005 відділом реєстрації актів цивільного стану Краснолуцького міського управління юстиції Луганської області, актовий запис № 564.

Від шлюбу сторони мають неповнолітніх синів ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується свідоцтвом про народження серії 1-ЕД №177561, виданим 01 квітня 2010 року відділом реєстрації актів цивільного стану Краснолуцького міського управління юстиції Луганської області, та свідоцтвом про народження серії І-ЕД №232499, виданим 11 січня 2012 року відділом реєстрації актів цивільного стану Краснолуцького міського управління юстиції у Луганської області.

Позивач ОСОБА_5 (до шлюбу Донченко) ОСОБА_6 після розірвання шлюбу бажає залишити за нею прізвище отримане після реєстрації шлюбу “Борисюк”.

Суд першої інстанції дійшов висновку, оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, з часу знаходження позовної заяви в суді примирення між сторонами не відбулося, розірвання шлюбу відповідає дійсній волі позивача, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу є неможливим, тому позовні вимоги про розірвання шлюбу підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу є неможливим, розірвання шлюбу відповідає дійсній волі позивача.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем позов про розірвання шлюбу поданий з метою позбавлення відповідача права власності на квартиру та в рішенні суду невірно зазначено те, що фактично сторони проживали до 2014 року не заслуговують на увагу, з огляду на таке.

За приписом ст. 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.

Відповідно до ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Згідно з ч.ч. 3,4 ст. 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.

Предметом позову в цій справі є вимога про розірвання шлюбу, вимога про поділ майна позивачем не заявлялася.

Відповідно до статті 265 ЦПК України рішення суду складається з вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин.

В описовій частині рішення зазначаються: стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача; заяви, клопотання; інші процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо).

У мотивувальній частині рішення зазначаються: фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини; докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення; мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику; чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду; норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування; норми права, на які посилалися сторони, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування.

Обставини, на які посилається відповідач в апеляційній скарзі, а саме: щодо проживання сторін однією сім’єю до 2014 року, зазначені в описовій частині рішення суду і викладені судом як узагальнена позиція позивача, який звернувся із позовом.

У справі про розірвання шлюбу за позовом одного із подружжя суд визначає предмет доказування на підставі статті 112 СК України.

Сімейне законодавство не визначає конкретний перелік фактів, встановлення яких є підставою для розірвання шлюбу.

За вимогами статті 112 СК України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, встановлює причини та мотиви припинення шлюбу, зокрема, може встановлювати час фактичного припинення шлюбно-сімейних відносин.

В рішенні суду не встановлені обставини часу припинення сторонами шлюбних відносин.

Ці обставини підлягають встановленню при звернення до суду одного із подружжя із позовом про поділ майна подружжя.

У справах про розірвання шлюбу, обставини стосовно часу припинення шлюбних відносин не стосуються предмету доказування, тому не встановлення судом цих обставин, не впливає на правильність встановлених судом фактичних обставин справи та його висновків.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 не зазначав про намір примиритися із позивачем з метою збереження шлюбу, не навів обґрунтованих мотивів, які б спростовували правильність висновків суду першої інстанції про відсутність доцільності збереження шлюбу.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили, що сторони з часу звернення позивача до суду із позовом про розірвання шлюбу або в подальшому примирилися, проживають однією сім'єю та спільно виховують дітей.

Посилання відповідача на те, що сторони проживали до березня 2018 року є безпідставним, оскільки такі твердження не підтверджені належними та допустимими доказами.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що він не знав про поданий до нього позов, повістку про виклик до суду не отримував, сповіщений належним чином не був, газету «Урядовий кур’єр» не читає та не відслідковує публікації там, не заслуговують на увагу, виходячи з наступного.

Із матеріалів справи вбачається, що судом у відповідності до ч. 3 ст. 122 ЦПК України, в редакції на час звернення до суду із позовом, здійснено запит до органу ДМС України у Луганській області № 420/455/17/2046/2017 від 30.03.2017 року про надання відомостей щодо реєстрації місця проживання ОСОБА_3 (а.с. 12).

На зазначений запит УДМС України у Луганській області надано відповідь від 11.04.2017 року № 12/4-10678, в якій зазначено, що у зв’язку з проведенням на території Луганської області антитерористичної операції, службова документація Управління та архівні матеріали не евакуйовані, тому надати відомості щодо реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування ОСОБА_3 є неможливим (а.с. 16).

Відповідно до ч. 3 ст. 122 ЦПК України, в редакції на час звернення до суду із позовом, у разі якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи, суд вирішує питання про відкриття провадження у справі. Подальший виклик такої особи як відповідача у справі здійснюється через оголошення у пресі.

Ухвалою Новопсковського районного суду Луганської області від 10 травня 2017 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та справа призначена до судового розгляду на 17 травня 2017 року.

На виконання розпорядження Указу Президента від 14.11.2014 №875/2014 про введення в дію рішення РНБО «Про невідкладні заходи щодо стабілізації соціально-економічної ситуації в Донецькій та Луганській областях», а також Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 №1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження» державним підприємством «Укрпошта» прийнято рішення, відповідно до якого у зв’язку з проведенням бойових дій в зоні АТО та блокування окремих об’єктів поштового зв’язку з 27 листопада 2014 року державне підприємство «Укрпошта» зупинило приймання і доставку поштових відправлень на територіях Донецької та Луганської областей, які не контролюються українською владою. м. Міусинськ (Красний Луч) не контролюється українською владою.

Згідно ч. 9 ст. 74 ЦПК України, в редакції на час розгляду справи, відповідач, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення у пресі. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про час і місце розгляду справи. На ці випадки поширюється правило частини четвертої цієї статті.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 14 грудня 2016 р. № 972-р «Про друковані засоби масової інформації загальнодержавної та місцевої сфери розповсюдження, в яких у 2017 році розміщуються оголошення про виклик до суду відповідача, третіх осіб, свідків, місце фактичного проживання (перебування) яких невідоме, повістки про виклик підозрюваного, обвинуваченого та інформація про процесуальні документи» визначено друкованим засобом масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, в якому у 2017 році розміщуються оголошення про виклик до суду відповідача, третіх осіб, свідків, місце фактичного проживання (перебування) яких невідоме, повістки про виклик підозрюваного, обвинуваченого та інформація про процесуальні документи, є газета “Урядовий кур’єр”.

Аналіз зазначених норм права свідчить, що сповіщення відповідача шляхом опублікування оголошення у пресі можливе за умови відсутності відомостей про його зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи.

Із журналу судового засідання від 17 травня 2017 року вбачається, що суд у зв’язку з неявкою відповідача ухвалив відкласти розгляд справи та викликати повторно відповідача через оголошення на офіційному сайті «Судова влада України» і через оголошення в газеті «Урядовий кур’єр» з зазначенням резервної дати судового засідання.

У газеті «Урядовий кур’єр» від 27 травня 2018 року № 97 розміщено оголошення про те, що Новопсковський районний суд Луганської області викликає ОСОБА_3, як відповідача в судове засідання для розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, яке відбудеться 01 червня 2017 року о 08 год. 30 хв. (резервна дата судового засідання – 07 червня 2017 року о 09 год. 00 хв.) (а.с. 25).

У листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 квітня 2015 року, зазначено, що у разі неможливості здійснення перевірки зареєстрованого місця проживання (перебування) осіб, які проживають на території проведення АТО, при вирішенні питання про відкриття провадження у справі та подальшого повідомлення таких осіб, які є відповідачами у справі, про розгляд справи необхідно керуватись ч. 3 ст. 122 та ст. 74 ЦПК. Зокрема, відповідно до ч. 9 ст. 74 ЦПК відповідач, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення у пресі. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про час і місце розгляду справи.

Отже, сповіщення відповідача шляхом опублікування оголошення у газеті «Урядовий кур’єр» судом першої інстанції здійснено із дотримання норм процесуального законодавства в редакції на час розгляду справи.

Проте, під час апеляційного розгляду справи відповідач мав можливість та був у змозі повною мірою скористатися своїми процесуальними правами, проте таким правом не скористався, в судові засідання, які призначалися на 31 липня 2018 року та на 16 серпня 2018 року не з’явився.

Вимога відповідача про скасування рішення суду першої інстанції та направлення справи для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю, у зв’язку з тим, що сторони зареєстровані за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, є необґрунтованою, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 378 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності).

Згідно ч. 1 ст. 109 ЦПК України, в редакції на час звернення до суду із позовом, позови до фізичної особи пред’являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законеом порядку місцем її перебування.

Аналогічна норма закріплена у ч. 1 ст. 27 ЦПК України в редакції закону віз 03 жовтня 2017 року.

Частиною 2 ст. 110 ЦПК України, в редакції на час звернення до суду із позовом, передбачено, що позови про розірвання шлюбу можуть пред’являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров’я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них.

Аналогічна норма закріплена у ч. 2 ст. 28 ЦПК України в редакції закону віз 03 жовтня 2017 року.

Аналіз зазначених норм права свідчить про те, що позивач, на утриманні якого є малолітні або неповнолітні діти, має право звернутися до суду із позовом про розірвання шлюбу за місцем свого проживання або за місцем проживання відповідача.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач із позовом про розірвання шлюбу звернувся до суду за місцем проживання відповідача у відповідності до вимог ч. 1 ст. 109 ЦПК України (в редакції на час звернення до суду із позовом).

Згідно інформації, наданої ГУ ДМС України у Харківській області на запит суду про реєстрацію місця проживання ОСОБА_3, останній зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 (Красний Луч),вул. Леніна, буд. 20А.

За даними Інформаційної довідки з Реєстру територіальної громади міста Харкова № 12-0009639-2018 та Інформаційної довідки з Реєстру територіальної громади міста Харкова № 12-0009640-2018, сформованих 25 липня 2018 року та наданих на запит суду відділом реєстрації місця проживання у Слобідському районі міста Харкова Управління ведення Реєстру територіальної громади міста Харкова та електронного урядування Департаменту реєстрації Харківської міської ради, відсутні відомості щодо реєстрації ОСОБА_3, як за адресою: АДРЕСА_2, так і за іншою адресою у місті Харкові.

За адресою: АДРЕСА_2, на яку посилається відповідач, зареєстрована ОСОБА_2 з 23 червня 2016 року, що підтверджується Інформаційною довідкою з Реєстру територіальної громади міста Харкова № 12-0009637-2018.

Отже, посилання відповідача на те, що він зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, є голослівним, оскільки спростовуються зазначеними вище Інформаційними довідками, а ОСОБА_3 не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження зазначеним ним обставин. Крім того, в апеляційній скарзі відповідачем адреса місця свого проживання, як це передбачено п. 2 ч. 2 ст. 356 ЦПК України, вказана: Луганська область, м. Міусинськ,вул. Леніна, буд. 20А.

Оскільки, зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання відповідача є: Луганська область, м. Міусинськ (Красний Луч), вул. Леніна, буд. 20А, і ця адреса зазначена відповідачем в апеляційній скарзі, тому позивач у відповідності до розпорядження голови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 2710/38-14 від 02.09.2014 року, з даним позовом звернувся до Новопсковського районного суду Луганської області у відповідності до вимог ч. 1 ст. 109 ЦПК України (в редакції на час подання позовної заяви), так як зазначеним розпорядженням саме цьому суду визначено територіальна підсудність справ Краснолуцького міського суду Луганської області.

Щодо суті апеляційної скарги

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Щодо судових витрат

Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, то судові витрати понесені у зв’язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 384 ЦПК України, Апеляційний суд Луганської області у складі колегії суддів

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Новопсковського районного суду Луганської області від 07 червня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 17 серпня 2018 року.

Головуючий В.А. Коновалова

Судді Н.М.Авалян

ОСОБА_7