Рішення № 75933792, 02.08.2018, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/7396/17&?п;

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2018 року. м. Львів.

Галицький районний суд міста Львова

у складі головуючого судді Юрківа О.Р.,

за участі секретаря судового засідання Кузьми Д.М.,

представника позивача та третьої особи ОСОБА_1,

представників відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна інформаційна корпорація», ОСОБА_6 про захист честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної особи та спростування недостовірної інформації, за позовом третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_7 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна інформаційна корпорація», ОСОБА_6 про визнання недостовірною та такою, що порушує немайнові права фізичної особи на честь, гідність і ділову репутацію, спростування недостовірної інформації, -

ВСТАНОВИВ:

у жовтні 2017 року позивачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулися до суду з позовом до відповідачів про захист честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної особи та спростування недостовірної інформації. Свої вимоги мотивували тим, що 15 травня 2017 року о 20:30 год. на телеканалі ZIK у телепрограмі «Остання Інстанція» було показано репортаж за авторства ОСОБА_8 під назвою «Безкарна «добра справа» Бони Каузи». У даній телепередачі була викладена інформація, яка не відповідає дійсності, а ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було звинувачено у вчиненні протиправних та шахрайських дій. Позивачі вважають зазначену інформацію такою, що порушує їх честь, гідність та ділову репутацію, а відтак є такою, що підлягає спростуванню з огляду на наступне.

24 червня 2015 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_9 (надає інтерв'ю у телепередачі) було укладено договір позики, відповідно до якого ОСОБА_9 позичив (взяв у борг) суму у розмірі 538 142 гривні 50 копійок, що на день укладання договору за курсом НБУ становило 25 000 (двадцять п'ять тисяч) дол. США 00 центів строком користування до 24.08.2015 року. В рахунок забезпечення зобов'язань за договором позики ОСОБА_9 передав в іпотеку належне йому на праві власності нерухоме майно, що знаходиться за адресою м. Київ, пр. Голосіївський (просп. 40-річчя Жовтня) АДРЕСА_1, що підтверджується укладеним між сторонами Договором іпотеки від 24.06.2015 року реєстровий номер 825. Позика ОСОБА_9 надавалась безвідсотково, що підтверджується самим договором. 12 серпня 2015 року між позивачем-1 та ОСОБА_9 було укладено договір про внесення змін до Договору позики від 24.06.2015 року, відповідно до якого ОСОБА_9 позичив (взяв у борг) суму у розмірі 1 068 577 гривень 50 копійок, що на день укладання договору за курсом НБУ становило 50000 дол. США 00 центів з кінцевим строком користування до 24.08.2015 року. Дружина позичальника ОСОБА_10 виступила фінансовим поручителем за договором позики у розмірі у розмірі 1068577 гривень 50 копійок, що на день укладання договору за курсом НБУ становило 50 000 дол. США, підтвердженням чого є укладений між нею та позивачем-1 договір поруки від 24.08.2015 року. Позивачем-1 було виконано свій обов'язок щодо надання коштів в повному обсязі, що підтверджується написаними власноруч позичальником розписками від 24.06.2015 року та 12.08.2015 року. У зв'язку з неможливістю повернути отримані за договором позики кошти вчасно позичальником неодноразово продовжувався строк користування грошима, що оформлювалось підписаними сторонами додатковими угодами до договору позики. Остаточним терміном повернення позики сторонами було встановлено 24.03.2016 року. Оскільки позичальником станом на 29.03.2016 року кошти так і не були повернуті, позивачем-1 було відправлено вимогу про погашення заборгованості протягом 31-одного календарного дня з дня отримання вимоги. Вимога також містила попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у випадку непогашення заборгованості у встановлений строк. 06.04.2016 року позичальником особисто отримано вимогу, про що свідчить підпис ОСОБА_9 на повідомленні про вручення поштового відправлення. Протягом встановленого законом та вимогою строку заборгованість не була погашена, у зв'язку з чим позичальник-1 задовольнив свої вимоги за рахунок іпотеки, шляхом звернення стягнення на квартиру.

Проте, як зазначають позивачі, у телепередачі надається недостовірна інформація, яка не відповідає дійсності. Так, протягом всього часу телепередачі, відповідачами стверджується, що позивач-1 перебуває у злочинній змові та незаконно «заволоділа» нерухомістю в рахунок погашення боргу. На 3 хвилині 24 секунді репортажу ОСОБА_9 стверджується та підтверджується журналістами відповідача, що ним сплачувались відсотки за користування що підтверджується чеками. Проте і ця інформація не відповідає дійсності оскільки позика, що була надана позивачем-1 безвідсотково. На 9 хвилині 17 секунд репортажу, зазначається, що «прізвище ОСОБА_4 добре відомо в правоохоронних органах, там у них все «схвачено», порочить честь та гідність позивача-1. Журналістами не було отримано жодної інформації про вказані договірні відносини у іншої сторони. В репортажі журналістами звинувачено позивача-1 у тому, що вона є учасником фірми Бона Кауса, проте і цей факт не відповідає дійсності. Позивачі ніколи не були учасниками юридичної особи Бона Кауса та не перебувають у трудових відносинах. Журналісти неодноразово стверджують, що реєстрація права власності на нерухоме майно, що знаходиться за адресою м. Київ, пр. Голосіївський (просп. 40-річчя Жовтня) АДРЕСА_2 у рахунок погашення заборгованості за договором позики проводилось без дотримання норм законодавства, шляхом «фізичного захоплення квартири» також є недостовірною інформацією.

Крім того, у позові зазначено, що з 17 хвилини 20 секунд телепередачі журналістами підготовлено інформацію про надання в позику грошей ОСОБА_11 Так, журналістами стверджується: «Її колишній чоловік, ОСОБА_11, взяв кредит у Бони Кауси і заставив будинок. Кредитором виявився ОСОБА_5, чоловік ОСОБА_4 ; далі, нібито не виплата кредиту, переоформлення та фізичне захоплення будинку ». Журналістами не було отримано жодної інформації про вказані договірні відносини у іншої сторони та не було досліджено правомірність переходу права власності на нерухомість. Переоформлення права відбулось на законних підставах у зв'язку з непогашенням. Жодного «фізичного захоплення будинку» не було та не могло бути, оскільки позивач-2 перереєстрував права власності у відповідності до Закону України «Про іпотеку».

Після зміни та уточнення позовних вимог, позивачі просять суд:

1. Визнати, недостовірною та такою, що порушує немайнові права ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на повагу до честі та гідності, а також на недоторканність ділової репутації, наступну інформацію поширену ТОВ «Західна інформаційна корпорація» у репортажі ОСОБА_8 15 травня 2017 року о 20.30 год. на телеканалі ZIK у телепрограмі «Остання інстанція»:

- «кредит надала... ОСОБА_4» (4 хв. 30 сек.);

- «дані особи, які займаються такими справами, тобто прізвища називали ОСОБА_4 і так далі, є відомими в цій справі. І можете не займатись походами в поліцію і прокуратуру - там все схвачено» (9 хв. 24 сек.);

- «її колишній чоловік - ОСОБА_11, взяв кредит у Бона Кауса, заставив будинок. Кредитором виявився ОСОБА_5 - чоловік ОСОБА_4, яка кредитувала пана ОСОБА_9... Далі нібито невиплата кредиту, переоформлення і фізичне захоплення будинку» (19 хв. 10 сек.).

2. Зобов'язати ТОВ «Західна інформаційна корпорація» та ОСОБА_8 спростувати шляхом поширення інформаційного повідомлення в ефірі телеканалу ZIK в період часу з 20.00 годин до 21.00 год. в робочий день, недостовірну та таку, що порушує немайнові права позивачів на повагу до честі та гідності, а також на недоторканність ділової репутації інформацію поширену ТОВ «Західна інформаційна корпорація» у репортажі ОСОБА_8 15 травня 2017 року о 20.30 год. на телеканалі ZIK у телепрограмі «Остання інстанція» вказаного змісту.

16.01.2018 року до суду звернулася третя особа ОСОБА_7 з самостійними вимогами на предмет спору. У заяві зазначено, що зазначений судовий процес стосуються також його прав та охоронюваних законом інтересів та керуючись ст. 52 Цивільного процесуального кодексу вважає за необхідне заявити клопотання про вступ у справу в якості третьої особа, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивачів з огляду на наступне. ОСОБА_7 є представником ТОВ «Бона Кауса». Третя особа зазначає, що у телепередачі була відображена інформація, яка не відповідає дійсності, і підлягає спростуванню, а саме:

1) на 0:23 секунді сюжету, ОСОБА_6 сказано, що, журналісти спілкувалися з усіма учасниками конфлікту і на підставі цього були зроблені висновки. Однак, ні з ОСОБА_4, ні з ОСОБА_5 ніхто не спілкувався;

2) на 1:40 сюжету ОСОБА_6 було сказано, що компанія Bona Cousa працює «в обхід законодавства і гаманців людей». Однак, всі договори між фізичними особами, посередниками яких виступила «Bona Cousa», повністю відповідають законодавству України;

3) журналісти, під час підготовки матеріалу зобов'язані перевіряти достовірність інформації, яка їм надається. На 3 хвилині репортажу ОСОБА_9, затверджується і підтверджується журналістами ZiK, що їм справно оплачувалися відсотки по кредиту, і цей факт підтверджується наявністю чеків, які, в кінцевому підсумку, в сюжеті він так і не надав;

4) на 3:40 хвилині сюжету ОСОБА_9 стверджує про факт фізичного захоплення квартири, який підтверджують журналісти не були присутні під час озвученої ситуації. Дана інформація, на думку третьої особи, також не є достовірною. У зв'язку з неможливістю повернути борг за договором позики вчасно, ОСОБА_9 неодноразово пролонгувався термін користування грошима, це підтверджується додатковими угодами до договору позики. Остаточним терміном повернення грошей сторони встановили 24.03.2016 року. Станом на 29.03.2016 рік, ОСОБА_9 гроші так і не повернув, у зв'язку з чим ОСОБА_4, було оформлено у нотаріуса вимога про погашення заборгованості протягом 31 календарного дня з моменту отримання ним цієї вимоги. Вимога так само містило попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки в разі неповернення боргу. 06.04.2016 року, ОСОБА_9 особисто отримав дана вимога, але, протягом встановленого Законом України «Про іпотеку» терміну, борг так і не повернув. Отже, ОСОБА_4 придбала повне право звернути стягнення на предмет іпотеки. Всі дії ОСОБА_4 з видачі позики і стягнення предмета іпотеки повністю відповідають законодавству України;

5) на 4:31 хвилині сюжету журналістами був показаний договір іпотеки, в якому відображені ПІБ, адреса прописки, ІПН, а також інші персональні дані іпотекодержателя, на розголошення яких, згода не давалося;

6) на 7:25 хвилині сюжету відповідно до тверджень журналістів, реєстрація права власності за іпотекодержателем на предмет іпотеки була визнана Національною Комісією з розгляду скарг у сфері Державної реєстрації прав на нерухоме майно, незаконною. Підставою для винесення даного рішення був один пункт: виправлення на повідомленні про вручення дати відправлення. Після усунення зазначеного недоліку, ОСОБА_4 було повторно зареєстровано за собою право власності на цю квартиру;

7) на 7:35 хвилині сюжету журналісти телеканалу ZiK стверджують що ОСОБА_4 було здійснити фізичний та психологічний тиск на нотаріуса.

8) на 19:15 хвилині сюжету журналістами телеканалу ZiK затверджується що: «її колишній чоловік ОСОБА_11, взявши кредит у «Боно Кауса» и змусивши будинок. Кредитором виявився ОСОБА_5 - чоловік ОСОБА_4. Далі, Ніби то, невиплата кредиту та Фізичне Захоплення будинку».

9) журналістами телеканалу ZiK на 19:55 - 22:00 хвилинах сюжету надається інформація про заявника, яка так само не відповідає дійсності і порочить його ділову репутацію.

Просить суд:

1. Визнати, недостовірною та такою, що порушує немайнові права ОСОБА_7 на повагу до честі та гідності, а також на недоторканність ділової репутації, інформацію поширену ТОВ «Західна інформаційна корпорація» в репортажі ОСОБА_8 від 15 травня 2017 року о 20.30 год. на телеканалі ZIК у телепрограмі «Остання інстанція»: «Хоча компанії Bona Cousa немає в жодному реєстрі, на пана ОСОБА_7, що представляється представником Бона Кауса, зареєстровано підприємство «Дружба», основна діяльність: торгівля продуктами, напоями та тютюном. Підприємство «Дружба» має податковий борг, а також відсутнє за адресою реєстрації. «Дружба» пана ОСОБА_7 виступає відповідачем в чотирьох справах. У всіх них йдеться про стягнення заборгованості. На жодне засідання представник компанії не з'явився». «Воnа Cousa» перемагатиме і українське законодавство і гаманці людей».

2. Зобов'язати ТОВ «Західна інформаційна корпорація» спростувати, шляхом поширення інформаційного повідомлення в ефірі телеканалу ZIK в період часу з 20.00 годин до 21.00 годин у робочий день, наступної о змісту: «Інформація, що була поширена в ефірі телеканалу ZIК в репортажі ОСОБА_8 15 травня 2017 року о 20.30 год. у телепрограмі «Остання інстанція», - не відповідає дійсності, є такою, що порушує честь, гідність та ділову репутацію пана ОСОБА_7. Також не відповідає дійсності інформація, що була поширена у даній передачі про незаконну діяльність Bona Cousa».

Представник позивача та третьої особи в судовому засіданні позови ОСОБА_4, ОСОБА_5, а також заяву ОСОБА_7 підтримав у повному обсязі, просив задовольнити.

Представник ТОВ «ЗІК» ОСОБА_3, представник ОСОБА_6 – ОСОБА_2 проти задоволення позову та заяви третьої особи заперечили покликаючись на їх безпідставність.

Заслухавши пояснення представників сторін, третьої особи, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

15 травня 2017 року о 20:30 год. на телеканалі ZIK у телепрограмі «Остання Інстанція» показано репортаж за авторства ОСОБА_8 під назвою «Безкарна «добра справа» Бони Каузи». В даному репортажі поширено інформацію - «кредит надала... ОСОБА_4» (4 хв. 30 сек.);

- «дані особи, які займаються такими справами, тобто прізвища називали ОСОБА_4 і так далі, є відомими в цій справі. І можете не займатись походами в поліцію і прокуратуру - там все схвачено» (9 хв. 24 сек.);

- «її колишній чоловік - ОСОБА_11, взяв кредит у Бона Кауса, заставив будинок. Кредитором виявився ОСОБА_5 - чоловік ОСОБА_4, яка кредитувала пана ОСОБА_3... Далі нібито невиплата кредиту, переоформлення і фізичне захоплення будинку» (19 хв. 10 сек.).

«Хоча компанії Bona Cousa немає в жодному реєстрі, на пана ОСОБА_7, що представляється представником Бона Кауса, зареєстровано підприємство «Дружба», основна діяльність: торгівля продуктами, напоями та тютюном. Підприємство «Дружба» має податковий борг, а також відсутнє за адресою реєстрації. «Дружба» пана ОСОБА_7 виступає відповідачем в чотирьох справах. У всіх них йдеться про стягнення заборгованості. На жодне засідання представник компанії не з'явився». «Воnа Cousa» перемагатиме і українське законодавство і гаманці людей».

Згідно з ст. 34 Конституції України, кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб – на свій вибір.

Відповідно до ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

З огляду на це, беззаперечною є дія в Україні Конвенції про захист прав людини та основних свобод (ратифікована Верховною радою України законом N 475/97 від 17.07.1997 р.).

Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, право кожного на свободу вираження поглядів Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про інформацію» під інформацією цей Закон розуміє документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

В той же час, відповідно до роз'яснень, наданих судам у п.4 постанови Пленуму ВСУ № 1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної особи та юридичної особи», зазначено, що чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об'єктів судового захисту. Зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов'язків. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Пунктом 15 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27.02.2009 року N 1, роз'яснено, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, - тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про інформацію»: Ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які -'Є містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню а правдивості.

Згідно зі ст. 47-1 Закону України «Про інформацію», ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Такими судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, які містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема вживання гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В п.43 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Кастеллс проти Іспанії» від 23 квітня 1992 року суд зазначив, що преса відіграє непересічну роль у правовій державі. Хоча вона не може переступати певні межі, встановлені зокрема й заради захисту репутації інших осіб, та зобов'язана, втім, передавати - у спосіб, що не суперечить її обов'язкам - інформацію й ідеї щодо політичних проблем та інших тем, що становлять суспільний інтерес.

У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі ОСОБА_12 та X. Жизельс проти Бельгії в березні 1997р. Суд нагадав, що: "... свобода журналістів обіймає звернення до деякої дози перебільшення і навіть провокації'. У цій же справі в доповіді Європейської Комісії з прав людини підкреслено: "... загальний інтерес у публічному обговоренні, якщо його предмет достатньо серйозний, навіть якщо при цьому використовуються образливі або шокуючі висловлення, переважають над законним інтересом захисту репутації інших людей".

У рішенні ЄСПЛ у справі «Лінгенс проти Австрії» суд розрізняє факти та оціночні судження. Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не підлягає доведенню. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного ст. 10 Конвенції. У даній справі ЄСПЛ вказав, що: «Суд повинен нагадати, що свобода вираження поглядів гарантована п. 1 ст. 10, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов самореалізації кожної особи. За умови додержання п. 2 свобода вираження стосується не лише тієї «інформації» або тих «ідей», які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості і широти поглядів, без яких «демократичне суспільство» неможливе».

Крім цього, у справі «Укрпресгрупа проти України» Європейський Суд з прав людини зазначив наступне. «... на пресу не лише покладено обов'язок поширювати таку інформацію та ідеї: суспільство також має право отримувати їх. Якби було інакше, преса була б неспроможна відігравати свою важливу роль «вартового суспільства...», «журналістська свобода передбачає також використання висловлювань, деякою мірою перебільшених або, навіть провокаційних...», «....у своїй практиці Суд розрізняє факти та оціночні судження. Якщо існування фактів може бути підтверджене, правдивість оціночних суджень не піддається доведенню. Вимога довести правдивість оціночних суджень є нездійсненною і порушує свободу висловлення думки як таку, що є фундаментальною частиною права, яка охороняється статтею 10 Конвенції...»

Як відомо, у такій категорії справ позивач повинен довести не лише ті обставини, які визначені в п. 15 постанови Пленуму ВСУ від 27.02.2009 року, а й довести, що висловлювання є твердженням, а не оціночним судженням, і що інформація є негативною по відношенню до нього.

Відомості, які позивачі та третя особа просять визнати недостовірною інформацією, викладені не у формі фактів, а у формі оціночних суджень, тому не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості, оскільки оціночним судженням є висновок, отриманий в результаті інтелектуальної, логічної обробки і узагальнення фактів, оцінок інших людей, інформації довідкового характеру та причинно-наслідкового зв'язку між зазначеними джерелами інформації, а за змістом ч.1 ст. 277 ЦК України особа, відносно якої поширені в засобі масової інформації оціночні судження або думки має право на відповідь.

Як зазначено в п. 19 постанови Пленуму ВСУ № 1 від 27.02.2009 року, відповідно до статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої кожен має право на свободу вираження поглядів.

Отже, всупереч наведеним положенням, твердження позивачів та третьої особи про порушення їх особистих немайнових прав не підтверджено жодним належним та допустимим засобом доказування. Позивачі навели нову інформацію, що частково спотворює дійсну, оціночні судження які не можуть бути предметом спору, не надали доказів нанесення шкоди та не конкретизували її заподіювача.

З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне у задоволенні позову ОСОБА_4, ОСОБА_5 та заяви третьої особи ОСОБА_7 відмовити.

Керуючись ст.ст. 5, 12, 19, 81, 141, 258-259, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 16, 23, 275, 277, 280, 297, 299, 1167 ЦК України, ст. 471 Закону України Про інформацію, ст. 37 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», ст. 65 Закону України «Про телебачення і радіомовлення», ст. 32 Конституції України, суд –

ВИРІШИВ:

у задоволенні позову ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна інформаційна корпорація», ОСОБА_6 про захист честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної особи та спростування недостовірної інформації – відмовити за безпідставністю.

У задоволенні позову третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_7 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна інформаційна корпорація», ОСОБА_6 про визнання недостовірною та такою, що порушує немайнові права фізичної особи на честь, гідність і ділову репутацію, спростування недостовірної інформації – відмовити за безпідставністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів після проголошення рішення до Апеляційного суду Львівської області.

Суддя О.Р. Юрків.